Рішення

від 24.01.2019 по справі 160/8508/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року Справа № 160/8508/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представник позивача представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЮР (53211, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 19097605) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а, код ЄДРПОУ 39394865) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

13.11.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЮР до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.09.2018 року форми Р за № НОМЕР_1 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 27 245,00 грн, з яких за податковим зобов'язанням 21 796,00грн. та за штрафними санкціями 5 499,00 грн., винесеного Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

В обґрунтування адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЮР (далі - ТОВ АЛЮР )зазначило, що висновки в акті перевірки від 17.08.2018року № 46140/04-36-14-22/19097605, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Всі операції з контрагентами позивача були реальними, що підтверджується первинними документами. Позивач вважає, що суми ПДВ, що були віднесені ТОВ АЛЮР до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, які були зареєстровані його контрагентами на підставі ст. 201 Податкового Кодексу України, є правомірними. На підставі зазначеного позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, яке призначене на 04.12.2018 року.

04.12.2018 року представником позивача до канцелярії суду було надано доповнення до адміністративного позову із додатками, а саме: копії договорів, накладних, рахунків, платіжних доручень та сертифікатів.

04.12.2018 року представником відповідача до канцелярії суду було надано відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ АЛЮР , оскільки за результатами перевірки встановлено, що відповідно до баз даних контрагенти позивача не мають виробничого обладнання, транспортних засобів, складських і офісних приміщень, мають недостатню кількість трудових ресурсів та невідповідність придбаних і реалізованих товарів.

04.12.2018 року в підготовчому засіданні суд оголосив перерву до 27.12.2018 року.

17.12.2018 року представником позивача до канцелярії суду було надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що наведені відповідачем підстави є необґрунтованими та не підтвердженими, а позивач під час проведення перевірки надав всі первинні документи, що відповідають вимог чинного податкового законодавства, не викликають сумніві щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

26.12.2018 року представником відповідача до канцелярії суду було надано клопотання про долучення до матеріалів справи копії акту перевірки № 46140/04-36-14-22/19097605 від 17.08.2018 року та копії акту №46147/04-36-14-22/19097605 від 17.08.2018 року.

27.12.2018 року в підготовчому провадженні учасниками справи було зазначено, що додаткових доказів та пояснень у них не має, а тому суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.01.2019 року.

В судовому засіданні суд заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, що надані представниками позивача та відповідача, оцінивши їх у сукупності, зазначає наступне:

З 06.08.2018 року по 10.08.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЮР з питань дотримання вимог податкового законодавства Україниз податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ ГВЕЛО (код ЄДРПОУ 40692999) за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, ТОВ АГРОПРОМІНЬ (станом на 01.04.2018 року ТОВ АЛЬФА ХОТ-ТРЕЙД ) (код ЄРПОУ 40528539) за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, ТОВ ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ (код ЄДРПОУ 40411544) за період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року, ТОВ АЙС-ДЕН (код ЄДРПОУ 40673722) за період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року, ТОВ ТРЕЙДІНГ ПОРТАЛ УКРАЇНИ (код ЄДРПОУ 41054691) за період з 01.03.2017 року по 31.03.2017 року, за результатами якої 17.08.2018 року складено Акт № 46140/04-36-14-22/19097605.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ АЛЮР :

1. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 21 796 грн., у т.ч. за грудні 2016 року на суму 8 709 грн., у січні 2017 року на суму 9 383 грн., у березні 2017 року на суму 3 704 грн.

17.09.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення№ НОМЕР_1, яким ТОВ АЛЮР збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 27 245,00 грн, з яких за податковим зобов'язанням 21 796,00 грн. та за штрафними санкціями 5 499,00 грн.

Вказані рішення ґрунтуються на тому, що під час перевірки не встановлено фактичного отримання ТОВ АЛЮР товарів і послуг від ТОВ ГВЕЛО , ТОВ АГРОПРОМІНЬ , ТОВ ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ , ТОВ АЙС-ДЕН , ТОВ ТРЕЙДІНГ ПОРТАЛ УКРАЇНИ з огляду на:

- відсутність документів, що підтверджують сплату за придбаний товар;

- відсутності у державних реєстрах інформації щодо належності об'єктів нерухомого майна, за якими здійснювалось навантаження товару;

- недостатню кількість трудових ресурсів;

- згідно аналізу баз даних ДФС становлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) вищезазначеними постачальниками;

- не надано сертифікатів відповідності на продукцію.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В підготовчому засіданні суд неодноразово звертав увагу на необхідність подання учасниками процесу доказів у справі та закрив його після того як сторони зазначили, що надали всі докази у справі.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області жодним чином не підтверджено обставини, зазначені в акті перевірки.

Водночас позивачем надано документи, з яких вбачається наступне:

12.12.2016 року ТОВ АЛЮР замовило у ТОВ ГВЕЛО товар, а саме спецодяг та засоби індивідуального захисту, на загальну суму 30 032,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 005,35 грн.), який отримано відповідно до накладної №666. Вказаний товар було сплачено відповідно до платіжних доручень № 1105 від 28.12.2016 року та № 93 від 28.12.2016 року. Транспортування товару здійснювалось стороннім перевізником.

01.12.2016 року між ТОВ АЛЮР та ТОВ АГРОПРОМІНЬ було укладено договір поставки товару, а саме спецодягута засобів індивідуального захисту. Даний товар було отримано відповідно до акту виконаних робіт від 27.12.2016 року, накладної № 215 від 27.12.2016 року на загальну суму 22 224,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 704,00 грн.) та товарно-транспортної накладної № 150 від 27.12.2016 року.

02.01.2017 року між ТОВ АЛЮР та ТОВ ПРЕМІУМ ПРОДЖЕКТ було укладено договір на поставку товару, а саме спецодягу та засобів індивідуального захисту. Даний товар було отримано відповідно до акту виконаних робіт, накладної № 86 від 11.01.2017 року на загальну суму 29 629,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 938,30 грн.) та товарно-транспортної накладної № 12 від 11.01.2017 року.Вказаний товар було сплачено відповідно до платіжних доручень № 21 від 13.01.2017 року, № 67 від 30.01.2017 року та № 95 від 09.02.2017 року.

02.01.2017 року між ТОВ АЛЮР та ТОВ АЙС-ДЕН було укладено договір № 35 на поставку товару, а саме спецодягута засобів індивідуального захисту. Даний товар було отримано відповіднодо акту виконаних робіт, накладних № 59 від 25.01.2017 року на загальну суму 17 037,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 839,60 грн.) та 62 від 27.01.2017 року на загальну суму 9 630,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 605,00 грн.) та товарно-транспортних накладних № 1 від 25.01.2017 року та № 5 від 27.01.2017 року.

06.03.2017 року між ТОВ АЛЮР та ТОВ ТРЕЙДІНГ ПОРТАЛ УКРАЇНА було укладено договір поставки товару, а саме спецодягу та засобів індивідуального захисту. Даний товар було отримано відповідно до акту виконаних робіт, накладної № 54 від 06.03.2017 року на загальну суму 22 224,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 704,00 грн.) та товарно-транспортної накладної № 127 від 06.03.2017 року.

Позивачем надано рахунок 631 Розрахунки з Постачальниками за лютий - квітень 2017 року та сертифікати відповідності на придбану продукцію, а саме на засоби захисту голови, рукавички спеціальні для захисту від механічних впливів, рукавички господарські.

Також, ТОВ АЛЮР було укладено договори оренди двохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 та нежилого приміщення за адресою: м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відтак, згідно вимог ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, в розумінні статті 1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - діяабо подія,яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства(ст. 1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої-другої статті 9 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операційєпервиннідокументи,якіфіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бутискладені під час здійснення господарської операції,а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.Для контролю тавпорядкування обробленняданихнапідставіпервиннихдокументівможуть складатися зведені облікові документи.

Первиннітазведені обліковідокументиможуть бути складені напаперовихабомашиннихносіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарськоїоперації, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних заздійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистийпідпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що даютьзмогу ідентифікуватиособу, яка брала участь у здійсненні господарськоїоперації.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

На підтвердження реальності спірних операцій позивач надав до матеріалів справи копії договорів, видаткових накладних, інші документи бухгалтерського обліку, що відповідають вище вказаним вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача.

Досліджуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що при укладенні договорів сторонами досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту, положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача. Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Суд зауважує, що відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ АЛЮР розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Таким чином, висновки відповідача щодо неспроможності в повній мірі виконувати обов'язки за господарськими операціями контрагентами позивача було зроблено на підставі баз даних ДФС, проте під час судового розгляду не було надано будь-яких доказів щодо наявності таких відомостей.

В той же час, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Отже, у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим правоплатника податківна податковий кредитта витратине може ставитись у пряму залежність віддодержання податкової дисципліни третіми особами. Аналогічну думку було викладено у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.01.2018 року у справі №2а/1770/3360/2012 (адміністративне провадження К/9901/526/18).

Окрім того, відсутність сертифікатів якості на поставлений товар не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, як і відсутність товарно-транспортних накладних не може бути беззаперечним свідченням протиправності формування позивачем податкового кредиту по операціях з контрагентами за встановлених обставин щодо реального виконання таких операцій та фактичної зміни активів товариства. Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справах №802/1155/17-а (адміністративне провадження К/9901/4402/17) від 12 червня 2018 року та № 2а-10446/11/2070 від 16 лютого 2016 року.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена жодними доказами правомірність та обґрунтованість прийняття ним оскаржуваних рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд-,

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЮР» (53211, АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ 19097605) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро вул.Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 17.09.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЮР» судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 05 лютого 2019 року.

Суддя ОСОБА_1