Постанова

від 13.03.2019 по справі 826/9368/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9368/18 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю: секретаря: Суркової Д.О.,

представника позивача Гойдик Т.Л.

представника відповідача Черевичної В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МАКТЕ ГРУП до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа: Публічне акціонерне товариство Кременчуцький завод дорожніх машин , Товариство з обмеженою відповідальністю Гравікон , про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю МАКТЕ ГРУП звернулося до суду з даним позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.03.2018 №0011091404.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено порядок проведення документальної виїзної перевірки, за результатами якої прийнято це повідомлення-рішення, та порядку оформлення результатів перевірки. Крім того, вказує на безпідставність доводів відповідача про відсутність Товариства за місцезнаходженням на час проведення перевірки. Щодо правомірності, дійсності та реальності наслідків та відповідності чинному законодавству договорів, укладених з контрагентами, позивач зазначає, що господарські правовідносини з контрагентами, реальність яких перевірялася контролюючим органом під час перевірки, підтверджена належним чином складеними первинними документами, що спричинили реальні зміни його майнового стану.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю, при цьому, суд першої інстанції дійшов до висновку, що з огляду на встановлення факту реального вчинення господарської операції позивача з ПАТ Кредмаш , що підтверджено належним чином складеними первинними документами, висновки податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є безпідставними. Суд вказав, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, натомість, позивачем надано достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Не погодившись з судовим рішення, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт наголошує, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права. Апелянт звертає увагу, що станом на 02.02.2018 року на зберіганні у ПАТ Кредмаш фактично знаходиться 25 частин з 92 асфальтозмішувальної установки ДС-16837 зав. №34, при цьому, неможливо ідентифікувати їх заводські номери. Також, наголошує, що під час перевірки позивачем не надавались договори оренди виробничих та складських приміщень, земельних ділянок, необхідних для ведення господарської діяльності підприємства.

Позивачем та третіми особами, подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін та вказують на правомірність висновків суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 22.01.2018 по 02.02.2018 посадовими особами відповідача відповідно до наказу від 15.01.2018 №657 проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за листопад 2017 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 19.12.2017 №9271972911), за результатами якої складено акт від 09.02.2018 №113/26-15-14-04-01/40728705, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем заявленої до відшкодування суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2017 року на 3073500,00 грн.

Позивач не погоджуючись з висновками акту перевірки, подав 19.02.2018 заперечення на акт.

Листом Головного управління ДФС у м. Києві від 03.03.2018 за вих. №9328/10/26-15-14-04-01-12 Про розгляд заперечення , відповідач повідомив позивача про те, що за результатами розгляду заперечення від 19.02.2018 залишено без змін висновки, викладені в акті перевірки від 09.02.2018 №113/26-15-14-04-01/40728705, а заперечення позивача - без задоволення.

На підставі результатів проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.03.2018 №0011091404, яким зменшено суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку за листопад 2017 у розмірі 3073500,00 грн, при цьому, фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про безпідставне заявлення позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у листопаді 2017 року за результатом виконання Контракту від 22.09.2017 № 17/054769 щодо поставки асфальтозмішувальної установки ДС-16837.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, проте, його скарга була залишена без задоволення, що стало підставою для його звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, в той час, як надані позивачем докази підтверджують обгрунтованість його позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Так, згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201 Податкового кодексу України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, для формування податкового кредиту має бути наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ та, відповідно, бюджетного відшкодування виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Такі правові наслідки наступають у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу, або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ Кредмаш (продавець) та позивачем (покупець) було укладено Контракт від 22.09.2017 № 17/0547/69 щодо поставки асфальтозмішувальної установки ДС-16837.

Позивачем перераховано ПАТ Кредмаш за асфальтозмішувальну установку ДС-156837 кошти в розмірі 18441000,00 грн, у томі числі ПДВ - 3073500,00 грн згідно платіжних доручень: № 19 від 29.09.2017 на загальну суму 5000000,00 грн, у тому числі ПДВ - 833333,33 грн; № 26 від 10.11.2017 на загальну суму 6720500,00 грн, у тому числі ПДВ - 1120083,33 грн; № 27 від 29.11.2017 на загальну суму 6720500,00 грн, у тому числі ПДВ - 1120083,33 грн.

На виконання умов вищевказаного контракту ПАТ Кредмаш поставило позивачу асфальтозмішувальну установку ДС-16837 (зав. № 34), що підтверджується накладною на відвантаження та відпуск продукції від 29.11.2017 №48/110 на загальну суму 18441000,00 грн, у тому числі ПДВ - 3073500,00 грн (акт прийому-передачі від 29.11.2017 року №б/н).

Позивачем згідно договору зберігання від 30.11.2017 № 17/3-хр/69 передано на зберігання ПАТ Кредмаш асфальтозмішувальну установку ДС-16837 зав. №34.

Зазначені господарські відносини підтверджуються наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: копіями контракту №17/0547/69, специфікації від 22.09.2017, платіжних доручень, накладної на відвантаження та відпуск продукції, акту прийому-передачі від 29.11.2017, податкових накладних, оборотно-сальдової відомості.

Під час проведення перевірки, представнику позивача вручено лист від 01.02.2018 №4651/10/26-15-14-04-01 щодо призначення та проведення інвентаризації фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства в присутності представників, що здійснюють перевірку.

З метою проведення огляду (фактичної наявності) асфальтозмішувальної установки ДС-16837 зав. №34, представниками відповідача було здійснено виїзд до ПАТ Кредмаш , що знаходиться за адресою: м. Кременчук, проспект Свободи, 4.

Під час перевірки представниками відповідача встановлено, що асфальтозмішувальна установка ДС-16837 зав. №34 складається з 92 частин. В акті перевірки не заперечується, що під час огляду представниками відповідача, станом на 02.02.2018 на зберіганні у ПАТ Кредмаш фактично знаходилось 25 із 92 частин асфальтозмішувальної установки ДС-16837 зав. №34.

Водночас, відповідачем зроблено висновок про неможливість ідентифікувати заводський номер асфальтозмішувальної установки ДС-16837 зав. № 34, так як на 25 частинах даної установки відсутні ідентифікаційні номери.

В акті перевірки представники контролюючого органу також вказали, що місцезнаходження інших 67 частин асфальтозмішувальної установки ДС-16837 невідоме.

При цьому з пояснень позивача вбачається, що протягом грудня 2017 року - січня 2018 року асфальтозмішувальну установку ДС-16837 було частково вивезено контрагентом позивача - ТОВ Гравікон , з яким було укладено Договір № 03/01 здачі в оренду обладнання від 03 січня 2018, укладеного між ТОВ Макте Груп (Орендодавець) та ТОВ Гравікон (Орендар) з відкладальною умовою. Умовами вказаного договору було передбачено, що ТОВ Гравікон мав за власний рахунок забезпечити вивезення обладнання з території ПАТ Кредмаш до місця постійної дислокації асфальтозмішувальної установки ДС-16837.

Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договору здачі в оренду обладнання №03/01 від 30.01.2018.

Крім того, подальше використання у своїй господарській діяльності асфальтозмішувальної установки ДС-16837 підтверджується тим, що орендар по договору №03/01 передачі в оренду обладнання від 03.01.2018 (ТОВ Гравікон ) уклав з обслуговуючою організацією, за погодженням з позивачем, договори на виконання фундаментних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт стосовно установки, а саме: договір підряду №6 на здійснення фундаментних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт від 05.04.2018 між ТОВ Гравікон (замовник) та ТОВ Укрстроеекспорт (підрядник) та договір підряду №7 на здійснення фундаментних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт від 05.04.2018 між ТОВ Гравікон (замовник) та ТОВ Укрстройекспорт (підрядник) за погодженням позивача.

Також, про наявність у власності позивача асфальтозмішувальної установки ДС-16837 свідчить наявність у позивача технічної документації на обладнання, а саме: свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки №04/01461, дійсне до 05.06.2019 та паспорту на асфальтозмішувальну установку ДС-16837.

Крім того, відповідно до довідки ТОВ Гравікон установка асфальтозмішувальна ДС-16837 фактично знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, смт. Буди, вул. Шевченка, буд.50.

Право на отримання суми бюджетного відшкодування пов'язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг). Податкове законодавство не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг). Податковим кодексом України встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Крім того, Податковий кодекс України не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, оскільки, реальність господарських правовідносин позивача з ПАТ Кредмаш підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, у відповідача були відсутні підстави для висновку про завищення позивачем заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість за листопад 2017 року.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, дані документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Факт реального вчинення господарської операції позивача з ПАТ Кредмаш , що підтверджено належним чином складеними первинними документами, вказує на безпідставність висновків податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Разом із тим, факт нікчемності правочинів або визнання їх недійсними, і такими, що не відповідають закону має бути визнаний в судовому порядку. При цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №2а-0870/12052/11, від 29.01.2019 року у справі №815/6494/15

Колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на неможливість ідентифікувати заводські номери частин асфальтозмішувальної установки ДС-16837 не беруться до уваги, оскільки жодних приміток чи зауважень стосовно даної обставини в акті проведення огляду (фактичної наявності) асфальтозмішувальної установки ДС-16837 відсутні. Крім того, відповідач не залучав до проведення огляду фактичної наявності активу технічного спеціаліста-експерта, який міг би підтвердити або спростувати вказане твердження.

Разом із тим, представником позивача надано пояснення, що установка ДС-16837 перевозилась орендарем частинами, тобто на момент проведення перевірки, більша частина деталей була перевезена, а на час розгляду справи у суді, усі деталі перевезені за місцем призначення. Дана обставина не спростована відповідачем.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем підтверджено належним чином складеними первинними документами факт реального вчинення господарської операції позивача з ПАТ Кредмаш , натомість відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.03.2018 №0011091404 є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до позивача санкцій контролюючим органом.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена 14.03.2019 року.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк