Постанова

від 14.03.2019 по справі 910/12360/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2019 р.м Справа№ 910/12360/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Тищенко А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження , без виклику учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна

акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 (дата підписання повного тексту рішення - 20.11.2018)

у справі № 910/12360/18 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Державного підприємства України "Міжнародний дитячий

центр "Артек"

про стягнення 265 157,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (далі за текстом - відповідач) заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №2640/15-ТЕ-17 від 25.02.2015 у загальному розмірі 265 157,56 грн., з яких 96 000,00 грн. - основний борг, 56 118,87 грн. - пеня, 16 164,52 грн. - 3% річних, 96 874,16 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свої грошові зобов'язання перед позивачем, внаслідок чого утворилася заборгованість і у позивача виникло право здійснити відповідачу нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені на суму боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 відкрито провадження у справі №910/12360/18 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві на позов не заперечував наявності 96 000,00 грн. основного боргу перед позивачем, але просив суд відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, зазначаючи про те, що загальний розмір вказаних нарахувань значно перевищують суму основного боргу. На думку відповідача, отримання позивачем суми основного боргу зробить неможливим існування у позивача збитків, завданих порушенням договірного зобов'язання. Відповідач просив зменшити розмір заявлених до стягнення позивачем штрафних санкцій на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 у справі №910/12360/18 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 96 000,00 грн. основного боргу, 16 164,52 грн. 3% річних, 96 874,16 грн. інфляційних втрат, 01,00 грн. пені та 3 977,36 грн. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено. В своєму рішенні суд зазначав наступне:

- відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 96 000,00 грн.;

- зважаючи на прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок вказаних вимог, суд встановив, що він є арифметично вірним та обґрунтованим, а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі;

- перевіривши розрахунки позивача в частині нарахованої пені у розмірі 56 118,87 грн., суд встановив їх правильність, відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства, однак за клопотанням відповідача судом було зменшено розмір заявленої до стягнення пені до 01,00 грн., з огляду на те, що метою діяльності відповідача, як державного комерційного підприємства, є реалізація державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей. Водночас, відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України "Про державну підтримку та особливості функціонування дитячих центрів "Артек" і "Молода гвардія" від 03.02.2009 №906-VI, кошти на придбання путівок для оздоровлення та відпочинку дітей щороку передбачаються у Державному бюджеті України і держава викуповує 90% путівок дитячого центру "Артек". Решта 10% путівок реалізується відповідачем, як комерційні путівки, а отримані кошти використовуються на окремі статті витрат, зокрема й на погашення наявної заборгованості. Також судом враховано, наявність значного обсягу виконавчих проваджень, які перейшли у процесі правонаступництва від Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна", з огляду на що відповідач не має змоги в повному обсязі здійснити погашення заборгованості перед позивачем.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 у справі №910/12360/18 в частині зменшення пені та ухвалити нове рішення у цій частині про стягнення з відповідача 56 118,87 грн. пені.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи в частині зменшення пені, порушено норми матеріального права, а саме: ст. ст. 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, а також норми процесуального права, зокрема, ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, позивач звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідач не надав доказів, який би вказував на наявність виняткових обставин, необхідних для зменшення пені, оскільки збитковість підприємства не є винятковою обставиною.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов, що відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 25.02.2015 між позивачем, як продавцем, та Державним підприємством "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу природного газу №2640/15-ТЕ-17 (далі за текстом - Договір купівлі-продажу - т.с.1, а.с.17-21).

За умовами названого договору (розділ 1) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування ПДВ. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн. (п.5.2 Договору купівлі-продажу).

Порядок та умови проведення розрахунків визначені у розділі 6 Договору купівлі-продажу, відповідно до п.6.1 якого оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідальність сторін визначена у розділі 7 Договору купівлі-продажу, згідно з п.п.7.1, 7.2 якого за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов Договору купівлі-продажу позивач передав, а Державне підприємство "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" прийняло у власність природний газ на загальну суму 193 324,61 грн., про що було складено та підписано Акти приймання-передачі природного газу від 30.04.2015 на суму 18 992,85 грн., від 31.03.2015 на суму 52 349,67 грн., від 28.02.2015 на суму 58 114,08 грн. та від 28.02.2015 на суму 63 868,01 грн. (т.с.1, а.с.25-28).

В подальшому діяльність Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" (покупця за Договором купівлі-продажу) була припинена внаслідок приєднання до Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (відповідача у справі), яке є правонаступником майна, прав та обов'язків відповідно до розпорядження Керівника Державного управління справами №143 від 01.06.2016 "Про припинення діяльності Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" (ідентифікаційний код 05907147) шляхом приєднання до Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (ідентифікаційний код 16502790).

22.09.2016 між позивачем, як кредитором, Державним підприємством "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна", як первісним боржником, та відповідачем, як новим боржником, було укладено договір № 1849/16 про переведення боргу (далі за текстом - Договір переведення боргу - т.с.1, а.с.15-16).

Відповідно до названого договору (п.п.1.1, 1.2, 2.1) за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу № 2640/15-ТЕ-17 від 25.02.2015 (далі - зобов'язання), укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов'язання та замінює первісного боржника у зобов'язанні. Кредитор дійсним дає згоду на заміну первісного боржника у зобов'язанні новим боржником та на укладення цього договору на встановлених у ньому умовах. Сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладення договору дорівнює 193 324,61 грн.

За цим договором до нового боржника переходять обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, встановленої у п.2.1 ст. 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу № 2640/15-ТЕ-17 від 25.02.2015. Новий боржник зобов'язується перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п.2.1 ст. 2 цього договору, в порядку та на умовах, визначених вищезгаданим Договором купівлі-продажу (п.п.3.1, 3.2 Договору переведення боргу).

В п.6.1 Договору переведення боргу передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін. Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. ст. 655, 656 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 ЦК України).

В процесі перегляду справи встановлено, що у період з лютого по квітень 2015 року на виконання умов Договору купівлі-продажу позивачем передано у власність Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" природний газ на загальну суму 193 324,61 грн., який був частково оплачений відповідачем у сумі 97 324,61 грн. за Договором переведення боргу. Залишок непогашеної заборгованості за поставлений природний газ становить 96 000,00 грн., що відповідачем не заперечується.

Норми ч.4 ст. 191 ГПК України встановлюють, що в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом в тому, що визнання позову уповноваженим представником відповідача відповідає вимогам ст. 191 ГПК України та такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 96 000,00 грн. основного боргу є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п.7.2 Договору купівлі-продажу у разі невиконання покупцем п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Окрім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача з відповідача підлягає стягненню 56 118,87 грн. пені, 16 164,52 грн. 3% річних та 96 874,16 грн. інфляційних втрат.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати вартості поставленого позивачем природного газу, нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені є обґрунтованим.

За розрахунком колегії суддів, який збігається з розрахунком місцевого господарського суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16 164,52 грн. 3% річних та 96 874,16грн. інфляційних втрат.

Колегією суддів також перевірено здійснений позивачем розрахунок пені, який є арифметично правильним.

Водночас відповідачем заявлялося клопотання про зменшення розмір заявлених до стягнення позивачем штрафних санкцій і з цього приводу судом було встановлено наступне.

Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З вищенаведених правових норм випливає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом враховано, що відповідач звертався до місцевого господарського суду із клопотанням про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій у сумі 169 157,55 грн., заявлених до стягнення позивачем. При цьому до складу санкцій відповідачем віднесено як пеню у сумі 56 118,87 грн., так і 16 164,52 грн. 3% річних та 96 874,16 грн. інфляційних втрат, що разом становить 169 157,55 грн.

Оскільки законодавством передбачено можливість зменшення лише неустойки (штрафу, пені), а інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, тому клопотання відповідача в частині зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру інфляційних втрат та 3% річних не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Натомість клопотання в частині зменшення пені є обґрунтованим. При цьому судом враховано, що відповідач є державним комерційним підприємством, метою діяльності якого є реалізація державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, проведення спеціальних заходів соціального, виховного, медичного, гігієнічного, спортивного характеру, що забезпечують організацію дозвілля дітей, відновлення фізичних і психічних функцій дитячого організму, сприяють розвитку духовності та соціальної активності дітей.

Згідно з ч.2 ст. 1 Закону України "Про державну підтримку та особливості функціонування дитячих центрів "Артек" і "Молода гвардія" від 03.02.2009 №906-VI, кошти на придбання путівок до дитячих центрів "Артек" і "Молода гвардія" для оздоровлення та відпочинку дітей щороку передбачаються у Державному бюджеті України. Держава викуповує 90% путівок дитячого центру "Артек". Решта путівок реалізується зазначеним дитячим центром без залучення третіх осіб.

З наведеного вбачається, що відповідач має право реалізовувати 10% путівок, як комерційні путівки, та використовувати отримані кошти з реалізації путівок на окремі статті витрат, зокрема й на погашення наявної заборгованості.

Згідно з наявними у справі поясненнями відповідача, наявність значного обсягу виконавчих проваджень, які перейшли у процесі правонаступництва від Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" не дає змоги в повному обсязі здійснити погашення заборгованості перед позивачем. На час укладення між сторонами Договору переведення боргу кількість вищезгаданих виконавчих проваджень складала близько 52.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували вищенаведені обставини матеріали справи не містять та позивачем суду не надано.

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання відповідачем доказів, які б свідчили про наявність виняткових обставин, необхідних для зменшення пені, не приймаються судом до уваги, оскільки, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. При цьому законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглядаючи клопотання відповідача, судом враховано, що загальний розмір заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат становить 169 157,56 грн., що майже вдвічі перевищує суму основного боргу, який має сплатити відповідач, у розмірі 96 000,00 грн.

В даному випадку майнові права позивача, як кредитора у зобов'язанні, були захищені шляхом стягнення з відповідача 96 000,00 грн. основного боргу, а також 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 113 038,68 грн.

Таким чином, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, наслідків порушення зобов'язання та вжиття останнім заходів до їх виконання, а також з огляду на те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг у розмірі 96 000,00 грн., 3% річних у сумі 16 164,52 грн. та інфляційні втрати у розмірі 96 874,16 грн., що разом складає 209 036,68 грн., суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом в тому, що в даному конкретному випадку є можливим задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру нарахованої позивачем пені до 1,00 грн., та, як наслідок, висновок суду про часткове задоволення позову вважає правильним.

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст. ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 у справі № 910/12360/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 у справі №910/12360/18 залишити без змін.

3. Справу № 910/12360/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

А.І. Тищенко