Рішення

від 13.02.2019 по справі 910/12737/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2019Справа № 910/12737/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АН-3" (03124, м. Київ, Бульвар Івана Лепсе, будинок 23; код ЄДРПОУ 36509405)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Універмаг" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 19-21; код ЄДРПОУ 39326550)

про стягнення 107 082,80 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Журавльова Н.В. - довіреність від 11.02.2019 року.

від відповідача: Користін А.Г. - довіреність від 14.11.2018 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АН-3" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Універмаг" про стягнення 107082,80 грн. забезпечувального платежу.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Попереднього договору оренди приміщень № 00021/2015 від 20.10.2015 року в частині укладення договору оренди з позивачем, внаслідок чого перерахований відповідачу забезпечувальний платіж підлягає поверненню останнім позивачеві.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 107 082,00 грн. - сплаченого забезпечувального платежу, 1 762,00 грн. - судового збору.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

За таких обставин, дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відповідність її вимогам, встановленим ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12737/18, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання) а також, серед іншого, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

16.11.2018 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Універмаг" надійшла заява із запереченнями щодо розгляду вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження та клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

26.11.2018 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на ухилення позивача від укладання договору оренди приміщень, та зазначає про надсилання на адресу позивача повідомлення від 19.06.2016 року про доступ та пропозицію щодо укладення договору оренди, а також наголошує на факті погодження сторонами проекту основного договору, що є додатком № 1 до попереднього договору оренди приміщень № 00021/2015 від 20.10.2018 року.

Також, 26.11.2018 року через загальний відділ діловодства відповідачем подано клопотання на підставі п. 7 ст. 250 ГПК України про розгляд справи з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 року постановлено здійснювати розгляд справи №910/12737/18 за правилами загального позовного провадження; Призначено підготовче судове засідання на 19.12.2018 року; Зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 року.

В судовому засіданні 19.12.2018 року оголошено перерву до 22.01.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 року підготовче провадження у справі №910/12737/18 закрито; розгляд справи по суті призначено на 13.02.2019 року.

В судовому засіданні 13.02.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 13.02.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АН-3" (далі по тексту - ТОВ АН-3 , позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕРШИЙ УНІВЕРМАГ (далі по тексту - ТОВ "ПЕРШИЙ УНІВЕРМАГ", відповідач, орендодавець) укладено попередній договір оренди приміщень №00021/2015 (далі по тексту - попередній договір).

Відповідно до умов п. 2.1 Попереднього договору сторони зобов'язалися укласти Договір оренди після закінчення будівництва універмагу ЦУМ та погодили, що Договір оренди укладається після отримання Орендарем відповідного письмового повідомлення Орендодавця. Строк та порядок укладення Договору оренди визначається у вказаному повідомленні, яке є обов'язковим для Орендаря.

Пунктом 3.3.1 Попереднього договору встановлено, що не менш ніж за чотирнадцять (14) днів до запланованої дати укладення Договору оренди Орендодавець направляє письмове повідомлення Орендарю про намір укласти Договір оренди. Таке письмове повідомлення повинно зазначати час та дату, в які Орендодавець бажає укласти Договір оренди.

Умовами п. 4.1.3 Попереднього договору сторонами погоджено, що всі суми, належні до сплати Орендодавцю за цим Попереднім договором, мають бути сплачені шляхом банківського переказу на рахунок Орендодавця в банку, за реквізитами, визначеними у цьому Попередньому договорі, або вказаними у виставленому Орендодавцем рахунку.

В якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за Попереднім договором Орендар зобов'язується, сплатити Орендодавцю Забезпечувальний платіж, що розраховується за наступною формулою:

Забезпечувальний платіж = 2* (Базова орендна плата + Маркетинговий платіж + Експлуатаційний платіж)

Забезпечувальний платіж сплачується в гривнях в розмірі, що становить гривневий еквівалент шість тисяч двісті двадцять два долари та 85 центів (6 222,85), який розраховується за курсом обміну на дату виставлення відповідного рахунку або здійснення платежу (п. 5.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем умови п. 4.1.3., 5.1 Попереднього договору виконано в повному обсязі, зокрема перераховано відповідачу 107 082,80 грн. (що еквівалентно 6 222,85 доларів США), що підтверджується платіжними дорученнями: №5230 від 26.11.2015 року на суму 53 541,40 грн. та №5273 від 04.12.2015 року на суму 53 541,40 грн.

З положень п. 5 Договору вбачається, що сторони погодили, що у випадку, якщо Орендодавець, за умови виконання Орендарем всіх своїх зобов'язань за цим Договором належним чином, відмовляється укласти Договір оренди, або не укладає Договір оренди відповідно до умов Договору, за виключенням випадків, зазначених в пунктах 3.3.5, 5.5 та 9.2 цього Договору, Орендодавець зобов'язується повернути Орендарю суму забезпечувального платежу за вирахуванням сум, що можуть бути стягнені Орендодавцем відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 9.1 Договору сторонами погоджено, що даний Договір набуває чинності в Дату набуття чинності, а саме 20 жовтня 2015 року та залишається чинним до настання першої з наступних подій: (і) укладення Договору оренди; або (іі) закінчення одного року з Шати набуття чинності, за умови, однак, що положення Попереднього договору стосовно зобов'язань Орендаря щодо відповідальності за порушення цього Попереднього договору, включаючи сплату штрафних санкцій та відшкодування збитків та витрат Орендодавця, лишаються чинними до повного їх виконання Орендарем.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Попереднього договору в частині укладення договору оренди з позивачем, а у відповідності до положень п.9.1 Попереднього договору строк його дії закінчився 21 жовтня 2016 року, а тому внаслідок чого перерахований відповідачу забезпечувальний платіж підлягає поверненню останнім позивачеві.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК України).

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в обумовлений Договором строк відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань з укладання Договору оренди після закінчення будівництва універмагу ЦУМ та ухиляється від його укладання, в зв'язку з чим суд дійшов до висновку, що позивач порушив взяті на себе зобов'язання передбачені п. 2.1. Попереднього договору, а тому зобов'язаний повернути позивачу забезпечувальний платіж.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 107 082,80 грн. (сплаченого забезпечувального платежу), нормативно та документарно доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Універмаг" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 19-21; код ЄДРПОУ 39326550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АН-3" (03124, м. Київ, Бульвар Івана Лепсе, будинок 23; код ЄДРПОУ 36509405) 107 082 (сто сім тисяч вісімдесят дві) грн. 80 коп. - сплаченого забезпечувального платежу, 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 14.03.2019 року.