Постанова

від 13.06.2019 по справі 910/12737/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" червня 2019 р.                                     Справа№ 910/12737/18 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:           Дикунської С.Я. суддів:            Дідиченко  М.А.           Пономаренка  Є.Ю.   секретар судового засідання     Бовсуновська Ю.В. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Універмаг» на рішення      Господарського суду міста Києва від                           13.02.2019 (повний текст рішення складено 14.03.2019) у справі               № 910/12737/18 (суддя Якименко М.М.) за позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «АН-3» до                           Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Універмаг» про                         стягнення 107 082, 80 грн. В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «АН-3» (далі – ТОВ  «АН-3», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Універмаг» (далі – ТОВ  «Перший Універмаг», відповідач) про стягнення 107 082,80 грн. забезпечувального платежу. В обґрунтування своїх вимог зазначило про  неналежне виконання відповідачем умов Попереднього договору оренди приміщень № 00021/2015 від 20.10.2015 в частині укладення договору оренди з позивачем, внаслідок чого перерахований відповідачу забезпечувальний платіж підлягає поверненню позивачеві. Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на ухилення саме позивача від укладання договору оренди приміщень та зазначив про надсилання на  його адресу повідомлення від 19.06.2016 про доступ та пропозиції щодо укладення договору оренди. Крім цього, відповідач стверджував про факт погодження сторонами проекту основного договору, що є додатком № 1 до Попереднього договору оренди приміщень № 00021/2015 від 20.10.2018. Рішенням Господарського суду   міста Києва від 13.02.2019 у справі №     910/12737/18 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Універмаг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АН-3» 107 082,80 грн. – сплаченого забезпечувального платежу, 1  762, 00 грн. – судового збору. Не погоджуючись із згаданим рішення, ТОВ «Перший Універмаг» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити     в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що  оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та  недотримання вимог процесуального права. Доводи апелянта зводяться до того, що саме позивач  не виконав своїх зобов'язань за попереднім договором та ухилився від підписання договору оренди приміщень. Крім цього, апелянт зазначав, що надсилав позивачу повідомлення про доступ, в якому  також запропонував дату, час та місце підписання договору оренди, однак останній так і не з'явився для підписання договору та не надав жодної письмової відповіді на повідомлення  відповідача. Вказане повідомлення було досліджено судом першої інстанції,  проте факт  невиконання позивачем своїх зобов'язань за попереднім договором та ухилення від підписання одновного договору оренди  не прийнято судом до уваги. Також судом не взято до уваги факт несплати позивачем маркетингового платежу, який позивачем повинен був сплатити протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення  про доступ, що був обов'язковою передумовою для укладення договору оренди приміщень тощо.          Заперечуючи проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АН-3» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що позивачем в повному обсязі виконано умови п. п. 4.1.3, 5.1 попереднього договору та перераховано відповідачу  забезпечувальний платіж в розмірі 107  082, 80 грн. При цьому, відповідачем жодних повідомлень щодо обміру приміщень позивачу не направлено. Крім цього, відповідачем в порушення умов Договору, зокрема, п. 11.2.1 повідомлення про доступ надіслано  цінним листом та його не отримано позивачем. При цьому, посилання апелянта на  п. 3.3.4 попереднього договору щодо сплати маркетингового платежу  є такими, що суперечать умовам укладеного між сторонами попереднього договору тощо. У наданій суду апеляційної інстанції відповіді на відзив, відповідач стверджував, що  доклав максимум  зусиль для виконання  своїх зобов'язань за попереднім договором, адже повідомлення  зі всією необхідною інформацією  направлено позивачу, однак проігноровано ним. Крім цього, відповідач вказував, що в період дії попереднього договору проведені обміри приміщення, за результатами яких позивачем розроблена проектна документація, яка передана відповідачу засобами електронного зв'язку тощо. В судове засідання апеляційної інстанції 13.06.2019 з'явився представник відповідача, представник позивача  не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив,  відтак апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, в яких  підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Як встановлено матеріалами справи,  20.10.2015 між ТОВ «АН-3» (позивачем, орендарем за договором) та ТОВ  «Перший Універмаг» (відповідачем, орендодавцем за договором) укладено попередній договір оренди приміщень №00021/2015 (далі – Попередній договір), за умовами п. 2.1 якого сторони зобов'язалися укласти договір оренди після закінчення будівництва універмагу ЦУМ та погодили, що договір оренди укладається після отримання орендарем відповідного письмового повідомлення орендодавця. Строк та порядок укладення Договору оренди визначається у вказаному повідомленні, яке є обов'язковим для орендаря. Положеннями п. 3.3.1 Попереднього договору  сторони погодили, що не менш ніж за чотирнадцять (14) днів до запланованої дати укладення договору оренди орендодавець направляє письмове повідомлення орендарю про намір укласти договір оренди. Таке письмове повідомлення повинно зазначати час та дату, в які орендодавець бажає укласти договір оренди. Відповідно до п. 4.1.3 Попереднього договору всі суми, належні до сплати орендодавцю за цим Попереднім договором, мають бути сплачені шляхом банківського переказу на рахунок орендодавця в банку, за реквізитами, визначеними у цьому договорі, або вказаними у виставленому орендодавцем рахунку. В якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за Попереднім договором орендар зобов'язався сплатити орендодавцю забезпечувальний платіж, що розраховується за наступною формулою: забезпечувальний платіж = 2* (базова орендна плата + маркетинговий платіж + експлуатаційний платіж) Забезпечувальний платіж сплачується у гривнях в розмірі, що становить гривневий еквівалент шість тисяч двісті двадцять два долари та 85 центів (6 222,85), який розраховується за курсом обміну на дату виставлення відповідного рахунку або здійснення платежу (п. 5.1  Попереднього договору). За умовами Попереднього договору сторони погодили, що у випадку, якщо орендодавець за умови виконання орендарем всіх своїх зобов'язань за Попереднім договором належним чином, відмовляється укласти Договір оренди, або не укладає договір оренди, за виключенням випадків, зазначених в п.п. 3.3.5, 5.5 та 9.2 цього договору, орендодавець зобов'язується повернути орендарю суму забезпечувального платежу за вирахуванням сум, які можуть бути стягненими орендодавцем згідно умов цього договору. Даний договір згідно п. 9.1  набуває чинності з  20.10.2015 та залишається чинним до настання першої з наступних подій: (і) укладення договору оренди; або (і) закінчення одного року з дати набуття чинності, за умови, однак, що положення Попереднього договору стосовно зобов'язань орендаря щодо відповідальності за порушення цього Попереднього договору, включаючи сплату штрафних санкцій та відшкодування збитків та витрат орендодавця, лишаються чинними до повного їх виконання орендарем. Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що на виконання умов Попереднього договору  перерахував відповідачу 107   082,80 грн. (що еквівалентно 6  222,85 доларів США), що підтверджується платіжними дорученнями: №5230 від 26.11.2015 на суму 53  541,40 грн. та №5273 від 04.12.2015 на суму 53  541,40 грн. З огляду на неналежне виконання відповідачем умов Попереднього договору в частині укладення договору оренди з позивачем та закінчення  строку дії Попереднього договору, перерахований відповідачу забезпечувальний платіж підлягає поверненню останнім позивачеві. Задовольняючи позов, суд першої інстанції також виходив з того, в обумовлений Попереднім договором строк відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо укладання договору оренди після закінчення будівництва універмагу ЦУМ та ухилявся від його укладання, відтак порушив взяті на себе зобов'язання згідно п. 2.1 Попереднього договору, а тому зобов'язаний повернути позивачу забезпечувальний платіж. Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України). Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України). Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Положеннями ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до п. 3.3.1 Попереднього договору не менш ніж за чотирнадцять (14) днів до запланованої дати укладення договору оренди орендодавець направляє письмове повідомлення орендарю про намір укласти договір оренди. Таке письмове повідомлення повинно зазначати час та дату, в які орендодавець бажає укласти договір оренди. За умовами  п. 3.3.2 Попереднього договору  після отримання повідомлення згідно ст.3.3.1 цього договору, орендар  зобов'язаний  протягом  трьох  днів  письмово повідомити  орендодавця про свою згоду  або повідомити про нову дату  укладення договору  оренди, яка не може бути пізнішою ніж через п'ять днів  з дати, зазначеної в повідомленні орендодавця. Якщо  протягом трьох днів орендар не повідомить орендодавця про нову  дату укладення договору оренди, дата та час укладення договору оренди, зазначені в повідомленні орендодавця, вважатимуться погодженими (п. 3.3.3 Попереднього договору). Сторонами  погоджено (п.3.3.4 Попереднього договору), що  обов'язковими  передумовами укладення  договору оренди є, зокрема,  сплата  забезпечувального  платежу  на підставі ст.5.1 Попереднього договору  та сплата маркетингового внеску  згідно ст.. 4.5   Попереднього договору. Забезпечувальний платіж сплачується в гривнях в розмірі, що становить гривневий еквівалент шести тисяч двохсот двадцяти двох доларів та 85 центів (6 222,85), який розраховується за курсом обміну на дату виставлення відповідного рахунку або здійснення платежу (п. 5.1  Попереднього договору). Відповідно до п. 4.5 Попереднього договору орендодавець зобов'язується  провести рекламну  компанію по відкриттю  Універмагу як торговельного центру  у формі універмагу, а орендар сплачує  орендодавцю внесок  як часткову компенсацію  видатків орендодавця, понесених у зв'язку із такою рекламною компанією (маркетинговий внесок).  Маркетинговий внесок є гривневим еквівалентом  двадцяти доларів  за курсом обміну  на дату відповідного рахунку за 1 кв. м. приміщень  та сплачується  орендарем протягом  п'яти днів з дати  отримання  повідомлення про доступ та відповідного рахунку. Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов Попереднього договору  позивач дійсно перерахував відповідачу 107   082,80 грн. (що еквівалентно 6 222,85 доларів США), що підтверджується платіжними дорученнями: №5230 від 26.11.2015 на суму 53  541,40 грн. та №5273 від 04.12.2015 на суму 53  541,40 грн. 19.04.2016 орендодавець (відповідач) направив на адресу орендаря (позивача)  в особі директора повідомлення про доступ, в якому, зокрема,  запропонував укласти договір оренди, проект якого є додатком до нього, зазначивши, що підписання договору відбудеться в 10:00 год. 21.06.2016  за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 19-21, для підписання просив направити  повноважного представника, також наголошував на  необхідності  виконання орендарем (позивачем) всіх своїх зобов'язань відповідно до п. 3.3.4 Попереднього договору. Вказане повідомлення надіслано на адресу позивача цінним листом з повідомленням  про вручення поштового відправлення, однак повернуто  за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 201-205). За змістом  п. 99 Постанови КМУ №270 від 05.03.2009 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку» рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення. Відповідно до розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» вищезгаданої постанови КМУ у разі невручення рекомендованого листа з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Таким чином, направлення відповідачем позивачу згаданого повідомлення листом, який повернувся за закінченням встановленого терміну зберігання свідчить про вчинення орендодавцем (відповідачем) дій щодо виконання свого обов'язку з надіслання повідомлення про доступ  з пропозицією укласти договір. Проте матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем дій щодо виконання ним своїх зобов'язань за Попереднім договором, як і доказів звернення до відповідача з ініціативою укласти основний договір оренди. За змістом п. 5.5 Попереднього договору  вся сума забезпечувального  платежу залишається у орендодавця та не підлягає повернення після припинення Попереднього договору або зарахування в рахунок  оплати забезпечувального платежу  за новим попереднім договором або договором оренди, зокрема, в наступних випадках: п.5.5.2  якщо орендар  затримує підписання договору  оренди або простого договору оренди , або нового попереднього договору, на строк більше 10 днів; п.5.5.4 якщо орендар  не сплатив або затримав  сплату маркетингового внеску більше ніж на 5 днів. З огляду на наведене та враховуючи направлення відповідачем позивачу повідомлення про доступ з пропозицією укласти договір оренди, яке не  отримано позивачем та повернуто за закінченням терміну зберігання, не може свідчити про не виконання  відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо укладання договору оренди після закінчення будівництва універмагу ЦУМ  та ухилення від його укладання, відповідно й  не можуть бути підставою для повернення забезпечувального платежу згідно умов Попереднього договору, відтак в задоволенні позову слід відмовити. Місцевий господарський суд в повній мірі не дослідив вищенаведених обставин  справи, тому дійшов помилкового висновку, що лише відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо укладання договору оренди після закінчення будівництва універмагу ЦУМ й порушив передбачені п. 2.1 Попереднього договору зобов»язання, а тому повинен повернути позивачу забезпечувальний платіж. Враховуючи приписи ч. 1   ст. 9 Конституції України  та  ратифікацію   Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття  Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати   Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод  (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи  сторін, викладені в апеляційній скарзі, у відзиві на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті спору. Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.ч.   1-2, 4   ст.   269 ГПК України). За результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення на підставі п.п. 1-4 ч.1 ст.277 ГПК України є  неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду в частині задоволення позову, оскаржене рішення вважає незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового – про  відмову в задоволенні позову. Тому доводи відповідача (апелянта) по суті його апеляційних вимог заслуговують на увагу, а  скарга - підлягає  задоволенню. В зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача з позивача на його користь на підставі ст. 129 ГПК України підлягають стягненню 2  643, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 269-270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Універмаг» задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від  13.02.2019 у справі № 910/12737/18 – скасувати та прийняти нове рішення. В задоволенні позову Товариство з обмеженою відповідальністю «АН-3» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Універмаг» про стягнення 107 082,80 грн. забезпечувального платежу відмовити. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «АН-3» (03124, м. Київ, бул. Івана Лепсе, буд. 23, ідентифікаційний код 36509405)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Універмаг» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19-21, ідентифікаційний код  39326550) 2 643, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва. Матеріали справи № 910/12737/18 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.                                               Повний текст постанови складено 24.06.2019 Головуючий суддя                                                            С.Я. Дикунська Судді                                                                                М.А.  Дідиченко                                                                                 Є.Ю.  Пономаренко