Рішення

від 25.02.2019 по справі 910/12419/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2019Справа № 910/12419/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у загальному позовному провадженні справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-транспортна компанія "Провато";

2) ОСОБА_1

про солідарне стягнення 400 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Хитрова Л.В. - довіреність № 3081-К-О

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: ОСОБА_3 - довіреність № 416012 від 25.02.2019 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ Приватбанк , позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-транспортна компанія "Провато" (далі - ТОВ "ТТК "Провато", відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 31.12.2013 р. у сумі 400 000,00 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення ТОВ "ТТК "Провато" (відповідачем-1) зобов'язань щодо повного і своєчасного повернення кредиту за договором банківського обслуговування з наданням кредитного ліміту від 31.12.2013 р., внаслідок чого у відповідача-1 (позичальника) утворилась заборгованість. Також позивач вказує, що обов'язок повернути вказану заборгованість виник у поручителя (фізичної особи) - ОСОБА_1 (відповідача-2) в силу договору поруки № POR1419509445120 від 25.12.2014 р., яким забезпечувалось повернення кредитного ліміту за заявою від 31.12.2013 р. (основне зобов'язання).

У позові АТ КБ Приватбанк просить стягнути солідарно з ТОВ "ТТК "Провато" та ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в сумі 400 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2018 р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надано можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.

Відповідач-1 - ТОВ "ТТК "Провато" у строк, встановлений законом, відзиву на позов не надав, тому суд керується частиною 9 ст. 165 ГПК України, згідно з якою у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач-2 - ОСОБА_1 надав відзив на позов, у якому в частині вимог, заявлених до відповідача-2, заперечив з огляду на те, що спір до фізичної особи має вирішуватись у порядку цивільного судочинства. Також у якості підстави для відмови у позові зазначив, що банк збільшував обсяг відповідальності поручителя за зобов'язаннями по кредитному ліміту без згоди поручителя. Просив відмовити у задоволенні позову у цій частині.

Розглянувши у підготовчому засіданні клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі та заслухавши думку сторін, суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням її до протоколу судового засідання, якою відмовив відповідачу-2 у задоволенні вказаного клопотання. Суд виходив з того, що відповідно до положень частини 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За приписами ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Тобто, господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

При цьому суд зазначає, що суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб'єктний склад основного зобов'язання, в забезпечення виконання якого було укладено правочин.

Таким чином, у випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання (вказаний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.03.2018 р. у справі № 415/2542/15-ц, від 02.10.2018 р. у справі № 12-170гс18).

Як вбачається зі змісту поданого позову, АТ КБ Приватбанк у своєму позові визначило вимоги на підставі основного зобов'язання (кредиту), сторонами якого є юридичні особи, а тому і розгляд спорів за такими вимогами належить до господарського судочинства, хоча, виконання кредитного зобов'язання було забезпечене договором поруки із фізичною особою - ОСОБА_1

За таких обставин, даний спір згідно з наведеними вище приписами ГПК України та висновками Верховного Суду, відповідає ознакам спору, який має розглядатись в порядку господарського судочинства за підвідомчістю основного зобов'язання.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без його участі до суду не подав. Позиція відповідача-1 щодо заявлених позовних вимог суду невідома.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що поручителем не надавалась згода на подальше збільшення кредитного ліміту, визначеного договором поруки, а тому просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши заяви учасників спору по суті справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Установлено, що 31.12.2013 р. ТОВ "ТТК "Провато" (клієнт) звернувся до ПАТ КБ Приватбанк (банк) із заявою про відкриття поточного рахунку. У вказаній заяві відповідач зазначив, що погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (що розміщені на сайті банку http://pb.ua), тарифами банку (далі - Умови).

Установлено, що на підставі зазначеної заяви відповідача-1 банком, окрім обслуговування розрахункової картки ТОВ "ТТК "Провато", здійснювалось також надання кредитного ліміту на поточний рахунок відповідача-1 № 26000052732912 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення, інші), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 3.18.1.16 Умов (тут і далі - станом на час укладення договору) при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Як вбачається із заяви про відкриття поточного рахунку від 31.12.2013 р., клієнт, підписавши цю заяву, погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками, що розміщені на сайті банку: www.pb.ua, тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою із зразками підписів і відбитки печатки складають договір банківського обслуговування. Відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку, смс-ресурс зазначений банком.

Відповідно до ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, зі змісту заяви про відкриття поточного рахунку від 31.12.2013 р. вбачається, що банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розміри якого банк сповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок, встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банка, розміщених в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua, які разом з заявою складають договір банківського обслуговування, до якого включені умови щодо надання послуг кредитування, а тому укладений у такий спосіб договір є змішаним.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору

Пунктом 3.18.7 розділу 3.18 Умов визначено, що кредитною угодою є даний розділ "Умов та правил надання банківських послуг" разом з угодою на приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви на відкриття поточного рахунку з карткою зі зразками підписів і відбитком печатки" або у формі авторизації кредитної угоди у системі клієнт банк/ інтернет клієнт банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або розрахунковими документами клієнта на використання коштів в рамках кредитного ліміту у межах вказаних ним сум.

У відповідності до пункту 3.18.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (пункт 3.18.1.3 Умов).

Згідно з пунктом 3.18.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Згідно із п. 3.18.2.1.4 Умов банк проводить обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта згідно з наступним порядком. При надходженні розрахункових документів клієнта в банк протягом операційного дня та відсутності грошових коштів на поточному рахунку клієнта, банк здійснює їх оплату відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" в межах встановленого ліміту.

За результатами операцій, проведених за поточним рахунком клієнта протягом банківського дня, перед закриттям банківського дня на поточному рахунку клієнта може бути сформоване як кредитове сальдо (у випадку перевищення величини надходжень на поточний рахунок над величиною списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня), так і дебетове сальдо (у випадку перевищення величини списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта над величиною надходжень на поточний рахунок з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня).

Отже, кредитування ТОВ "ТТК "Провато" за послугою кредитний ліміт, встановленою Умовами, полягало в проведенні його платежів понад залишок коштів на його поточному рахунку у межах встановленого кредитного ліміту.

Судом встановлено, на виконання умов кредитного договору від 31.12.2013 р. банк надав клієнту (ТОВ "ТТК "Провато") кредитний ліміт у розмірі 400 000,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка з особового рахунку клієнта № 26000052732912 станом на 17.08.2018 р.

Указані кредитні кошти були надані відповідачу-1 у період з 22.06.2017 р. по 07.07.2017 р., коли ТОВ "ТТК "Провато" здійснювало свої платежі за допомогою коштів кредитного ліміту, на загальну суму 400 000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи відомістю оборотів і залишків по рахунку 26000052732912 за вказаний період.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач-1, зі свого боку, зобов'язання з повернення використаних кредитних коштів не виконав, надані йому 400 000, 00 грн. кредитного ліміту банку не повернув.

24.05.2018 р. позивач направив відповідачу претензію № 40108KV3S0NM з вимогою про погашення заборгованості за вищевказаним договором від 31.12.2013 р. Проте, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач-1 доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором від 31.12.2013 р. суду не надав, а в матеріалах справи вони відсутні, тому, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з позичальника кредитної заборгованості у сумі 400 000,00 грн. є правомірними.

Розглядаючи позов в частині заявлених вимог до поручителя про солідарне стягнення вказаної суми заборгованості з ОСОБА_1 (відповідача-2), суд врахував наступне.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Із матеріалів справи вбачається, що у якості забезпечення за послугою "кредитний ліміт" відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, між АТ КБ Приватбанк (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) був укладений договір поруки № POR1419509445120 від 25.12.2014 р. (далі - договір поруки). Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "ТТК "Провато" (боржник) зобов'язань за розділом Кредитний ліміт Умов та Правил надання банківських послуг (розділ 3.2.1) (угода № 1).

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки на підставі п. 2 ст. 554 ЦК України.

Як вказувалось вище, за умовами п. 1.1 договору поруки ОСОБА_1 поручився перед банком за виконання позичальником ТОВ "ТТК "Провато" зобов'язань за послугою кредитний ліміт відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг (угода-1). Тобто, враховуючи, що позичальник скористався саме цією послугою, то основне зобов'язання виникло саме за договором банківського обслуговування від 31.12.2013 р. з повернення коштів кредитного ліміту, наданих ТОВ "ТТК "Провато". І виконання цього зобов'язання забезпечувалось договором поруки № POR1419509445120 від 25.12.2014 р., укладеного з ОСОБА_1

Також суд встановив, що на момент підписання ТОВ "ТТК "Провато" заяви від 31.12.2013 р. про приєднання до Умов, розділ кредитний ліміт мав номер 3.18, а на момент укладення договору поруки цей розділ змінив нумерацію на 3.2.1, проте, за своєю суттю залишився незмінним.

Згідно з пунктом 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання Умов, зокрема, розділу кредитний ліміт в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Отже, зважаючи на приписи чинного законодавства, умови договору поруки та встановлені у справі обставини, у поручителя (відповідача-2) виник солідарний обов'язок погасити заборгованість з кредитного ліміту у сумі 400 000,00 грн.

Представник відповідача-2, заперечуючи проти вимог про солідарне стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 (поручителя) у сумі 400 000,00 грн., зазначив, що поручителем не надавалась згода на збільшення кредитного ліміту за договором поруки на вказану суму, що виключає понесення ним солідарної відповідальності у вказаному розмірі.

Однак, суд не погоджується із такими доводами відповідача-2 з огляду на наступне.

Зі змісту пункту 1.1.1 договору поруки вбачається, що поручитель відповідає за зобов'язаннями відповідача-1 по сплаті, зокрема, кредиту в розмірі 10 000,00 грн. (підпункт г пункту 1.1).

Якщо під час виконання угоди № 1 ("кредитний ліміт") зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується і обсяг відповідальності поручителя, то поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за угодою № 1 ("кредитний ліміт"), в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні (п. 1.1.1 договору).

Також положеннями пункту 3.18.1.6 Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Ураховуючи дані положення договору поруки та Умов, суд приходить до висновку, що згода поручителя на збільшення позичальнику - ТОВ "ТТК "Провато" кредитного ліміту до 400 000,00 грн., була отримана банком під час укладення договору поруки.

При цьому суд приймає до уваги, що стягнення у даному позові заявлене лише на основну заборгованість (тіло кредиту) без будь-яких нарахувань відсотків чи штрафних санкцій.

Крім того, суд встановив, що порука не є припиненою, зокрема на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки (ч. 4 статті 559 ЦК України).

У даному випадку сторони визначили (встановили) строк припинення поруки - 15 років після укладення цього договору поруки, тобто порука є дійсною до 25.12.2029 р.

Посилання відповідача-2 на позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 р. по іншій справі, суд до уваги не приймає, оскільки у тій справі вирішувалось питання щодо правомірності збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом та стягнення штрафів, на відміну від даної справи, де предметом спору є стягнення основної суми кредитної заборгованості.

Отже, зважаючи на приписи ст. 554 ЦК України, суд приходить до висновку, що відповідач у даній справі несе відповідальність за кредитним зобов'язанням у межах встановленої кредитним лімітом суми - 400 000,00 грн. При цьому така відповідальність є солідарною разом із відповідальністю позичальника - ТОВ "ТТК "Провато".

За таких обставин позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості у заявленій позивачем сумі з відповідача-2 (ОСОБА_1.) також підлягають задоволенню, а значить - позов АТ КБ Приватбанк задовольняється судом у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , судові витрати у разі задоволення позову майнового характеру про солідарне стягнення розподіляються між відповідачами порівну.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 165, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-транспортна компанія "Провато", ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості у сумі 400 000,00 грн. задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-транспортна компанія "Провато" (01021, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 12, ідентифікаційний код 39040136) та з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у сумі 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 25 лютого 2019 року.

Повний текст рішення складений 11 березня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.