Рішення

від 16.01.2019 по справі 910/13760/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2019Справа № 910/13760/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (код ЄДРПОУ ВП: 40081195; місцезнаходження ВП: 79007, Львівська обл., місто Львів, Галицький район, ВУЛИЦЯ ГОГОЛЯ, будинок 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Пульсар" (03110, м. Київ, ВУЛИЦЯ О.ПИРОГОВСЬКОГО, будинок 4, ЛІТЕРА А; код ЄДРПОУ 38855312)

про стягнення 237 345,30 грн. та повернення майна

Представники учасників справи:

від позивача: Кобко О.Л. - довіреність від 11.01.2019 року.

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Пульсар" про стягнення 171 153,38 грн. пені та 66 191,92 грн. штрафу за невиконання умов договору, та зобов'язання відповідача здійснити капітальний ремонт вагонного уповільнювача відповідно до умов договору № Л/Ш-17819/НЮ від 14.07.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № Л/Ш-17819/НЮ від 14.07.2017 року в частині своєчасного виконання передбаченого умовами вказаного правочину ремонту обладнання, переданого в ремонт, в зв'язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції у вказаному розмірі. Окрім того, позивач наголошує на зобов'язанні відповідача виконати умови спірного договору, позаяк стягнення штрафних санкцій не звільняє виконавця від виконання взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 04.12.2018 року.

04.12.2018 року через канцелярію суду представник позивача подав заяву про зміну предмету позову, згідно якої просив суд стягнути з відповідача на свою користь 171 153,38 грн. (пені) та 66 191,92 грн. (штрафу) за невиконання умов договору; та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Пульсар" вагонний уповільнювач типу КВ-3, переданий останньому для проведення капітального ремонту за договором від 14.07.2017 № Л/Ш-17819/НЮ.

В підготовчому засіданні 04.12.2018 року оголошено перерву до 18.12.2018 року.

В судовому засіданні 18.12.2018 року судом прийнято заяву про зміну предмету позову та позовні вимоги розглядаються з врахуванням даної заяви, також суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 16.01.2019 року.

В судове засідання 16.01.2019 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 16.01.2019 року представник позивача позовні вимоги (з врахування заяви про зміну предмету позову) підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 16.01.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2017 року між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця (в подальшому перейменовано на Акціонерне товариство Українська залізниця ; далі по тексту - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Пульсар (далі по тексту - відповідач, виконавець) укладено Договір № Л/Ш-17819/НЮ (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п.1.1.) Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги, обсяги та вимоги до яких визначені в Технічному завдані (Додаток № 1 до даного Договору), який є його невід'ємною частиною, а Замовник - прийняти і оплатити надані йому послуги.

Згідно з п.1.2. Договору найменування послуг: ДК 021:2015 - 50220000-3 - послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов'язаного обладнання та супутні послуги (капітальний ремонт вагонного уповільнювача).

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що вартість послуг за цим договором Встановить 945 598,80 грн.

Термін надання послуг: ремонт одного уповільнювача протягом 60 календарних днів з дня підписання у двосторонньому порядку акту здачі-приймання уповільнювача в ремонт (п. 5.7. Договору).

11.10.2017 року позивачем передано, а відповідачем прийнято в повному комплектному стані 1 (один) вагонний уповільнювач типу КВ-3, приписаний до станції Клепарів Львівської залізниці, для проведення капітального ремонту, про що між сторонами Договору підписано Акт прийому передачі уповільнювача типу КВ-3 (належним чином завірена копія акту міститься в матеріалах справи).

Таким чином, з врахуванням пункту 5.7. Договору та момент передачі уповільнювача типу КВ-3 (11.10.2017 року) на ремонт - термін виконання послуг закінчується 10.12.2017 року.

Згідно з п.11.1. Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 року.

02.02.2018 року позивач Листом від 01.02.2018 року №Ш-06/142 звернувся до відповідача з претензією про стягнення штрафних санкцій за порушення зобов'язання за Договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в обумовлені договором строки виконання зобов'язання з капітального ремонту вагонного уповільнювача, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідачу пеню та штраф, а також витребувати у відповідача вагонний уповільнювач типу КВ-3.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд звертає увагу, що умовами Договору пунктами 5.7. - 5.9. передбачений строк виконання капітальний ремонт вагонного уповільнювача та порядок його повернення.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в обумовлений Договором строк відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань з капітального ремонту вагонного уповільнювача, в зв'язку з чим суд дійшов до висновку, що позивач порушив взяті на себе зобов'язання передбачені пунктами 5.7. та 7.3.1. Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позивач порушив взяті на себе зобов'язання передбачені пунктами 5.7. та 7.3.1. Договору.

Відповідач припустився порушення зобов'язання, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф, які за розрахунками позивача становлять: 171 153,38 грн. (пені) та 66 191,92 грн. (штрафу).

Згідно з п.8.3. Договору за несвоєчасне надання послуг за Договором Виконавець сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості своєчасно ненаданих послуг за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України .

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України , коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України , оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного суду від 08.08.2018 у справі 908/1843/17, постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі №3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі №3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивач в частині стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 171 153,38 грн. (пені) та 66 191,92 грн. (штрафу), нараховані відповідно до законодавства та умов Договору, тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про витребування у ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Пульсар" вагонний уповільнювач типу КВ-3, переданий останньому для проведення капітального ремонту за договором від 14.07.2017 № Л/Ш-17819/НЮ, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, 11.10.2017 року позивачем передано, а відповідачем прийнято в повному комплектному стані 1 (один) вагонний уповільнювач типу КВ-3, приписаний до станції Клепарів Львівської залізниці, для проведення капітального ремонту, про що між сторонами Договору підписано Акт прийому передачі уповільнювача типу КВ-3.

Суду не надано доказів повернення позивачу вагонного уповільнювача типу КВ-3, який переданий відповідачу за актом від 11.10.2017 року. В зв'язку з чим суд дійшов до висновку, що зазначене майно знаходиться у відповідача.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Крім того, відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Також, ст. 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності відповідно до якого право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння, а саме зазначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 1212 ЦК України також передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Також, відповідно до положень ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Так, Договір № Л/Ш-17819/НЮ від 14.07.2017 року припинив свою діє 31.12.2017 року, однак після припинення дії Договору відповідач не повернув позивачу отримане за актом від 11.10.2017року майно, чим порушує право позивача на вільне володіння, користування та розпорядження майном (уповільнювач типу КВ-3), в зв'язку з чим позовні вимоги про витребування у ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Пульсар" вагонного уповільнювача типу КВ-3 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Пульсар" (03110, м. Київ, ВУЛИЦЯ О.ПИРОГОВСЬКОГО, будинок 4, ЛІТЕРА А; код ЄДРПОУ 38855312) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (код ЄДРПОУ ВП: 40081195; місцезнаходження ВП: 79007, Львівська обл., місто Львів, Галицький район, ВУЛИЦЯ ГОГОЛЯ, будинок 1) 171 153 (сто сімдесят одну тисячу сто п'ятдесят три) грн. 38 коп. - пені, 66 191 (шістдесят одну тисячу сто дев'яносто одну) грн. 92 коп. - штрафу, 5 322 (п'ять тисяч триста двадцять дві) грн. 18 коп. - судового збору.

3. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Пульсар" (03110, м. Київ, ВУЛИЦЯ О.ПИРОГОВСЬКОГО, будинок 4, ЛІТЕРА А; код ЄДРПОУ 38855312) вагонний уповільнювач типу КВ-3, переданий останньому для проведення капітального ремонту за договором від 14.07.2017 № Л/Ш-17819/НЮ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 12.03.2019 року.