Ухвала

від 30.06.2021 по справі 910/13760/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

м. Київ

30.06.2021Справа № 910/13760/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення та дії Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Пульсар

про стягнення 237345,30 грн та повернення майна

Представники учасників:

від скаржника (стягувача): не з`явився;

від боржника: не з`явився;

від ДВС: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 у справі №910/13760/18 позов Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Пульсар 171153 грн. 38 коп. пені, 66191 грн. 92 коп. штрафу, 5322 грн. 18 коп. судового збору; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Пульсар вагонний уповільнювач типу КВ-3, переданий останньому для проведення капітального ремонту за Договором від 14.07.2017 № Л/Ш-17819/НЮ.

19.04.2019 на виконання вказаного рішення суду видано відповідні накази.

18.06.2021 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця надійшла скарга на рішення та дії Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі №910/13760/18, в якій стягувач (заявник) просить суд:

1) визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лебедєвої Л.Ю. від 20.11.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП№59269283;

2) зобов`язати Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження ВП№59269283.

Внаслідок проведеного повторного автоматизованого розподілу скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця передано на розгляд судді Спичака О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця прийнято до провадження суддею Спичаком О.М., розгляд скарги призначено на 30.06.2021; зобов`язано відділ ДВС надати суду копії матеріалів виконавчого провадження ВП№59269283.

Представник скаржника (стягувача) у судове засідання 30.06.2021 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду була отримана скаржником 29.06.2021 (за ідентифікатором пошуку 0105478403050).

Представник боржника у судове засідання 30.06.2021 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду 25.06.2021 була повернута за зворотною адресою (за ідентифікатором пошуку 0105478403069).

Представник ДВС у судове засідання 30.06.2021 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду була отримана ДВС 29.06.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 у справі №910/13760/18 позов Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця задоволено повністю та, зокрема, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Пульсар вагонний уповільнювач типу КВ-3, переданий останньому для проведення капітального ремонту за Договором від 14.07.2017 № Л/Ш-17819/НЮ.

06.06.2019 головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лебедєвою Л.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№59269283 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.04.2019 у справі №910/13760/18, яким наказано витребувати у боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Пульсар ) вагонний уповільнювач типу КВ-3, переданий останньому для проведення капітального ремонту за Договором від 14.07.2017 № Л/Ш-17819/НЮ.

Як зазначає скаржник у скарзі, він листом від 26.07.2019 №НЮ-1667 повідомив державного виконавця про те, що у боржника є матеріально-технічна база за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. М. Амосова, буд. 120, куди вагонний уповільнювач було передано для проведення ремонту.

При цьому, як вказує скаржник (стягувач) 18.07.2019 працівники філії виїжджали в м. Шепетівку на матеріально-технічну базу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Пульсар та під час виїзду було встановлено, що на території виробничої бази знаходиться зазначений вагонний уповільнювач у розібраному стані.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Постановою від 06.09.2019 головного державного виконавця Лебедєвої Л.Ю. Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) доручено Шепетівському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області здійснити вилучення вагонного уповільнювача типу КВ-3, переданого для проведення капітального ремонту за Договором від 14.07.2017 № Л/Ш-17819/НЮ, та передати його представнику регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (у зв`язку з поданням стягувачем заяви про те, що вагонний уповільнювач знаходиться за адресою матеріально-технічної бази боржника).

Як вбачається з Акту, складеного старшим державним виконавцем Шепетівського міськрайонного відділу Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в ньому зазначено, що при виконанні доручення Солом`янського ДВС у м. Києві про вилучення вагонного уповільнювача потрапити на територію приватної власності для вилучення майна виявилось неможливим.

Постановою від 20.11.2020 головного державного виконавця Лебедєвої Л.Ю. Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчено виконавче провадження ВП№59269283 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України Про виконавче провадження .

У мотивувальній частині постанови про закінчення виконавчого провадження ВП№59269283 від 20.11.2020 державним виконавцем зазначено, що виходами державного виконавця за адресою м. Київ, вул. Пироговського, 4 літера А (адреса місцезнаходження боржника відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Пульсар за даною адресою не знаходиться, про що складено акти державного виконавця.

На адресу Шепетівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Хмельницькій області направлено постанову від 06.09.2019 про здійснення вилучення майна, так як згідно з заявою стягувача вагонний уповільнювач типу КВ-3 знаходиться на матеріально-технічній базі боржника за адресою: Хмельницька обл. м. Шепетівка, вул. Амосова, 120.

Шепетівським МВДВС ГТУЮ у Хмельницькій області здійснено виїзд за адресою м. Шепетівка, вул. Амосова, 120, однак база боржника за вказаною адресою не розшукана.

В порядку ст.ст. 63, 75 Закону України Про виконавче провадження на боржника накладено штрафи. До Управління поліції у Солом`янському районі ГУНП м. Києва 20.11.2020 внесено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення для вирішення питання про притягнення керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Пульсар ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 КК України, тобто невиконання судового рішення.

За вказаних обставин головним державним виконавцем Лебедєвою Л.Ю. Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з посиланням на п. 11 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України Про виконавче провадження було закінчено виконавче провадження ВП№59269283.

Звертаючись з даною скаргою до суду, скаржник вказує на те, що державний виконавець, посилаючись на ч. 3 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження , безпідставно дійшов висновку, що рішення суду не може бути виконане без участі боржника, а отже помилково визначив, що є підстави для закінчення виконавчого провадження.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступні обставини.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначено статтею 63 Закону України Про виконавче провадження .

У ч. 1 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника , виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, відповідно до положень наведеної норми повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі , має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника , державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як встановлено судом, наказом Господарського суду міста Києва від 19.04.2019 у справі №910/13760/18 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Пульсар вагонний уповільнювач типу КВ-3, переданий останньому для проведення капітального ремонту за Договором від 14.07.2017 № Л/Ш-17819/НЮ.

Таким чином, рішення суду у справі №910/13760/18 не є таким, що нерозривно пов`язано з особою боржника та не може бути виконано без його участі.

Крім того, суд зазначає, що навіть у випадку, коли саме боржник відповідно до рішення суду зобов`язаний вчинити певні дії не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 63 Закону України Про виконавче провадження , оскільки хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №916/4106/14.

Враховуючи те, що рішення у даній справі не є таким, що не може бути виконано без участі боржника, суд вважає обґрунтованими доводи скаржника (стягувача) відносно того, що державним виконавцем неправомірно було закінчено виконавче провадження ВП№59269283 саме на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 40 Закону України Про виконавче провадження .

При цьому, суд зазначає, що статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з вимогами частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Горнсбі проти Греції Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі Філіс проти Греції (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року (980_086), серія А, № 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду . До того ж ЄСПЛ уже прийняв цей принцип у справах щодо тривалості судового провадження (див. останні рішення у справах Ді Педе проти Італії (Di Pede v. Italy) та Заппія проти Італії (Zappia v. Italy) від 26 вересня 1996 року, Reports of Judgments and Decisions 1996-IV, c. 1383 - 1384, п. 20 - 24 та с. 1410 - 1411, п. 16 - 20 відповідно).

У рішенні ЄСПЛ у справі Войтенко проти України від 29.06.2004 (заява № 18966/02) ЄСПЛ нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (994_535) (див. серед інших джерел, Бурдов проти Росії (980_045), заява № 59498/00, параграф 40, ЄСПЛ 2002-III; Ясіуньєне проти Латвії , заява № 41510/98, параграф 45, 6 березня 2003 року).

У справі Глоба проти України Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі Comingersoll S.A. проти Португалії (Comingersoll S.A. v. Portugal) [ВП], заява №35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі Ясюнієне проти Литви ("…"), заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

Таким чином встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку що вимоги скаржника про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лебедєвої Л.Ю. від 20.11.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП№59269283 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується скарги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця в частині зобов`язання Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження ВП№59269283, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Положеннями ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника)

Тобто, в силу закону виконавче провадження ВП№59269283 підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Враховуючи те, що відновлення виконавчого провадження є передбаченим законом наслідком визнання постанови про закінчення виконавчого провадження недійсною (незаконною), та з огляду на відсутність доказів ухилення державного виконавця від вчинення дій щодо відновлення виконавчого провадження, господарський суд дійшов висновку, що скарга в даній частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лебедєвої Л.Ю. від 20.11.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП№59269283.

3. В іншій частині скарги відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст складено та підписано 01.07.21.

Суддя О.М. Спичак