Рішення

від 06.02.2019 по справі 910/14117/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2019Справа № 910/14117/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Життя-2017" (03062, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 67; код ЄДРПОУ 41090834)

до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; код ЄДРПОУ 14360570)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт-12" (50006, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ РЕВОЛЮЦІЙНА, будинок 12; код ЄДРПОУ 36041078)

про стягнення 75 000,00 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Селіфонов В.В. - ордер КВ №203141 від 11.12.2018 року.

від відповідача: Каракоця О.Р. - довіреність №4345-К-О від 23.10.2018.

від третьої особи: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Життя-2017" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про стягнення 75000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірне та безпідставне списання відповідачем з рахунку ТОВ "Життя-2017", відкритого в банківській установі АТ "КБ "Приватбанк", грошових коштів в сумі 75 000,00 грн., за відсутності відповідного волевиявлення позивача

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 75 000,00 грн. - грошових коштів, 1 762,00 грн. - судового збору.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 12.12.2018 року; Залучено до участі у справі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт-12" (код ЄДРПОУ 36041078, 50006, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ РЕВОЛЮЦІЙНА, будинок 12) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

В судовому засіданні 12.12.2018 року оголошено перерву до 16.01.2019 року.

17.12.2018 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

16.01.2019 року через канцелярію суду представник позивача подав додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 року підготовче провадження у справі 910/14117/18 закрито; Розгляд справи по суті призначити на 06.02.2019 року.

22.01.2019 року через канцелярію суду представник позивача подав відповідь на відзив.

В судове засідання 06.02.2019 року представник третьої особи не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 06.02.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 06.02.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі заяви директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаряче молоко" (далі по тексту - клієнт, позивач) - ОСОБА_5 про відкриття поточного рахунку у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк" (далі по тексту - банк, відповідач) останньому було відкрито рахунок № 26006056128188 (поточний рахунок).

Згідно зазначеної заяви позивач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

22.05.2018 року з рахунку № 26006056128188, який належить ТОВ "Гаряче молоко", були списані грошові кошти у сумі 75 000,00 грн. з призначенням платежу - орендні послуги за квітень 2018р. зг.дог.№2245 у сумі 62500,00 грн., ПДВ - 20% 12500,00 грн., на рахунок ОСББ "Комфорт 12", що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача та платіжним дорученням №346 від 22.05.2018 року.

Позивач стверджує, що доступ до системи "Приват24" від імені позивача мала виключно директор цього суб'єкту господарювання - ОСОБА_5. При цьому, жодних дій, направлених на перерахування коштів на рахунок ОСББ "Комфорт 12" директором не здійснювалось, жодних дозволів будь-яким третім особам на операції з грошовими коштами позивача не надавалось, жодних даних (пін коди, ключі доступу, тощо), що дозволяють здійснювати платіжні операції будь-яким третім також не надавалося.

Також позивач зазначив, що у товариства з обмеженою відповідальністю "Гаряче молоко" відсутні будь-які господарські відносини з ОСББ "Комфорт 12".

У зв'язку із наведеними обставинами, позивач звернувся до правоохоронних органів з проханням порушити кримінальне провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.09.2018р. у справі №759/13696/18 зобов'язано уповноважену особу Святошинського УН ГУНП в м. КИЄВІ внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення від 22.05.2018р.

31.05.2018 року позивач направив до ПАТ КБ "Приватбанк" заяву №96 від 30.05.2018р., у якій повідомив про несанкціоноване та незаконне списання грошових коштів в розмірі 75 000,00 грн. з поточного рахунку № 26006056128188 та просив відновити залишок коштів на рахунку ТОВ "Гаряче молоко" в розмірі 75 000,00 грн.

У листі від 20.06.2018р. №20.1.0.0.0/7- 20180522/3042 відповідач зазначив, що в результаті проведеного службового розслідування факт несанкціонованого зняття коштів з рахунку позивача було підтверджено. Однак, відповідач відмовив у задоволенні прохання повернути незаконно списані кошти з рахунку позивача з підстав порушенням умов і правил надання банківських послуг, а саме: використання системи дистанційного банківського обслуговування Приват24 та правил дистанційного управління рахунком.

На думку позивача, відповідач безпідставно не повернув грошові кошти ТОВ "Гаряче молоко, що були незаконно списані з банківського рахунку позивача.

В свою чергу відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, виклавши свою правову позицію у відзиві на позовну заяву.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом та зазначалося раніше, на підставі заяви директора товариства з обмеженою відповідальністю "Гаряче молоко" на відкриття рахунку та про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (банк, відповідач) останньому було відкрито у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк" поточний рахунок № 26006056128188.

Згідно зазначеної заяви позивач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір банківського обслуговування, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16 умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронного цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором банківського рахунку.

Згідно ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України Про банки і банківську діяльність відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Правовідносини у сфері функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, проведення переказу коштів, відповідальності суб'єктів переказу, а також загального порядку здійснення нагляду за платіжними системами регулюються, зокрема, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" затвердженою Постановою Національного банку від 12.11.2003, № 492, "Положенням про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 30 квітня 2010 року № 223 та "Положенням про діяльність в Україні внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем" затвердженим постановою Правління Національного банку України від 25.09.2007 року № 348.

Згідно з п.п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", у разі ініціації належного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1% суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Згідно з вимогами п. 1.8 Інструкції НБУ №492 банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунку. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції. Операції за цими рахунками здійснюються з урахуванням особливостей, визначених цією Інструкцією, Положенням НБУ №223 та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення "Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30 квітня 2010 року, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Таким чином, винність відповідача презюмується.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Відповідач жодних дій для встановлення обставин здійснення незаконної операції не вчинив.

Матеріали справи свідчать про відсутність обставин, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

А тому твердження відповідача про наявність вини позивача у списанні грошових коштів з його рахунків, що полягає у порушенні умов і правил надання банківських послуг щодо використання системи дистанційного банківського обслуговування Приват24 та правил дистанційного управління рахунком, є помилковим, оскільки ґрунтуються на припущеннях, а не наявних в матеріалах справи доказах, які б підтверджували, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

У зв'язку із викладеним, суд дійшов висновку про несанкціоноване списання грошових коштів з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Життя-2017 , у зв'язку із чим вони підлягають поверненню

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Також, у позовній заяві ТОВ "Гаряче молоко" зазначено, що в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У зв'язку із викладеним суд відкладає вирішення питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу до надання позивачем відповідних доказів їх понесення.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Життя-2017 (03062, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 67; код ЄДРПОУ 41090834) 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. - грошових коштів, 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 14.03.2019 року.