Рішення

від 05.03.2019 по справі 910/337/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2019Справа № 910/337/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом фізичної особи-підприємця Осіпова Вадима Валентиновича

до товариства з обмеженою відповідальністю Вайн Хауз Групп

про стягнення 50 593,41 грн.

суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Осіпова Л.М. за довіреністю № НМХ 731023 від 28.11.2017

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Осіпов Вадим Валентинович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн Хаус Групп" (далі - відповідач) про стягнення 50 593,41 грн., з яких: 41 067,00 грн.-основний борг, 216,00 грн. - 3% річних, 2 575,75 грн. пені та 6 734,66 грн. компенсації комунальних витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором суборенди нежилого приміщення № 060315/АР від 06.03.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2019 відкрито провадження у справі № 910/337/19 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 07.02.2019; запропоновано позивачу надати суду докази направлення/вручення відповідачеві рахунку-фактури № РФ-000023 від 09.10.2018, № РФ-000024 від 10.10.2018 та претензії № 1 від 01.12.2018;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 в резолютивній частині ухвали від 11.01.2019 виправлено описку в даті та часі на 12.02.2019.

Представники сторін у судове засідання на 12.02.2019 не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2019 залишено позовну заяву позивача без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня вручення цієї ухвали.

14.02.2019 від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 12.02.2019 про усунення недоліків.

15.02.2019 від позивача надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду від 11.01.2019.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2019 судове засідання призначено на 05.03.2019.

У судовому засіданні 05.03.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений строк не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 05.03.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

06.03.2015 між ФОП Осіповим Вадимом Валентиновичем (позивач, орендар за договором) та ТОВ Вайн Хауз Групп (відповідач, суборендар за договором) був укладений договір № 060315/АР суборенди нежилого приміщення, за умовами якого орендар надав суборендарю в тимчасове користування нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського/Тарасівська, будинок 48/15, загальною площею 105,4 кв. м., далі - об'єкт.

Сторонами у п. 3.4 договору узгоджено, що строк суборенди встановлюється з 01 квітня 2015 по 20.01.2018 включно.

Згідно з п. 5.1 договору орендна плата за один місяць суборенди становить за період з 01 квітня 2015 по 30 червня 2015 - 5000,00 гривень, починаючи з 01 липня 2015 - 25 000,00 гривень.

До складу орендної плати включена плата за землю та амортизаційні відрахування. Оплата за опалення, водопостачання та експлуатаційні витрати компенсуються суборендарем орендарю на підставі окремих рахунків орендаря, та підтверджуються підписаними сторонами відповідними актами виконаних робіт. Оплата за електричну енергію здійснюється суборендарем авансом на підставі рахунків орендаря (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.3-5.4 договору, дата початку нарахування орендної плати в розмірі, передбаченому п. 5.1, визначається наступним днем після підписання акту прийому-передачі приміщення. Орендар щомісяця платить орендну плату за даним договором шляхом безготівкового перерахунку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5-го числа поточного місяця.

Відповідно до п. 5.6 договору, обов'язок по оплаті орендної плати поточного періоду вважається виконаним суборендарем в момент зарахування коштів на розрахунковий рахунок орендаря.

На виконання умов укладеного сторонами договору позивач передав, а відповідач прийняв у користування об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 06.03.2015.

Судом встановлено, що позивач листами неодноразово звертався до відповідача з вимогами погашення заборгованості по договору № 060315/АР і повідомляв про наявність підстав для розірвання договірних відносин у зв'язку з несвоєчасним здійснення суборендарем оплати оренди та комунальних платежів.

29.10.2018 між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар по договору) була укладена додаткова угода про розірвання договору № 060315/АР суборенди нежилого приміщення від 06.03.2015, за умовами якої сторони узгодили вважати договір № 0615/АР від 06.03.2015 розірваним з 14 листопада 2018 року.

Згідно з п.п. 2-4 додаткової угоди від 29.10.2018 визначено, що суборендар зобов'язується звільнити приміщення від власних речей та повернути орендарю приміщення не пізніше 14.11.2018, сплатити суборендну плату за жовтень в розмірі 28 000,00 грн. та за 14 днів листопада у розмірі 13 067,00 грн. не пізніше 06.11.2018 згідно рахунків, які є додатком до додаткової угоди та компенсувати оплату комунальних послуг, опалення та електроенергії по день повернення приміщення протягом 5 днів з дня отримання рахунку від орендаря.

Додатками до вказаної додаткової угоди є рахунок на оплату суборендної плати за жовтень-листопад 2018 та рахунок на оплату компенсації комунальних послуг за вересень, жовтень та листопад 2018.

Відповідно до рахунків-фактур № РФ-000023 від 09.10.2016, компенсація комунальних послуг за період вересень-жовтень, 14 днів листопада 2018 склала 6 784,66 грн., № РФ-000024 від 10.10.2018 оплата за оренду нежилого приміщення за жовтень 2018 та 14 днів листопада 2018 була визначена до сплати у розмірі 41 067,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вказаних платежів по договору суборенди № 060315/АР від 06.03.2015 з урахуванням додаткової угоди від 29.10.2018 не виконав.

Матерілами справи підтверджено, що з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості по договору № 060315/АР від 06.03.2015 у розмірі 41 067,00 грн. орендної плати та 6 784,69 грн. компенсації комунальних послуг та нараховував пеню, 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, однак відповідач відповіді на вказану претензію не надав та заборгованість перед позивачем не сплатив.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку в межах даної справи 50 593,41 грн., з яких: 41 067,00 грн. - основний борг, 216,00 грн. - 3% річних, 2 575,75 грн. пені та 6 734,66 грн. компенсації комунальних витрат.

Розглядаючи даний спір, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Положеннями ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України на орендаря покладений, зокрема, обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем з оплати орендної плати у розмірі 41 067,00 грн., а також комунальних послуг у розмірі 6 734,66 грн., або спростовували доводи останнього, суду не надав.

При цьому, судом встановлено, що у рахунку-фактурі № РФ-000023 від 09.10.2016, який є додатком до додаткової угоди, компенсація комунальних послуг за період вересень-жовтень, 14 днів листопада 2018 склала 6 784,66 грн. Однак, позивач просить стягнути заборгованість з оплати комунальних послуг у розмірі 6 734,66 грн., а не 6 784,66 грн., а суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати орендної плати у розмірі 41 067,00 грн., а також заборгованості з оплати комунальних послуг у розмірі 6 734,66 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Право позивача на стягнення пені передбачене п. 6.1 договору оренди, зокрема у випадку порушення суборендарем строків оплати зазначених у розділі 5 даного договору більш ніж на 10 днів суборендар сплачує орендодавцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, оплата якої прострочена, за кожний календарний день прострочення такого платежу. При цьому орендар попереджує суборендаря про можливість розірвання договору.

Як встановлено судом, договірні відносини сторін по договору оренди № 060315/АР від 06.03.2015 припинились з 14.11.2018 шляхом взаємного погодження та підписання сторонами додаткової угоди від 29.10.2018, відповідно до якого відповідач підтвердив та був обізнаний про наявність у нього зобов'язання у визначені строки здійснити оплату суборендної плати у розмірі 28 000,00 грн. за жовтень 2018 та 13 067,00 грн. за 14 днів листопада та компенсацію оплати комунальних послуг за виставленими позивачем рахунками.

При цьому судом встановлено, що відповідач допустив порушення зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати вказані платежі.

Відтак вимоги про стягнення пені заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що при здійсненні нарахування позивачем допущені арифметичні помилки,

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що він є невірним, оскільки позивачем невірно визначені періоді прострочення, без урахування того, що відповідач є таким, що прострочив не з 29.10.2018, а з 07.11.2018, як визначено п. 3 додаткової угоди від 29.10.2018 до договору, тому здійснивши власний розрахунок пені на суму 41 067,00 грн. несплаченої орендної плати за період з 07.11.2018 по 01.01.2019 прострочення виконання зобов'язання, суд дійшов до висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення вказаної вимоги у сумі 2 268,25 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 216,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд встановив, що заявлені до стягнення 216,00 грн. також підлягають перерахунку та задовольняються судом частково у розмірі 189,02 грн. за період з 07.11.2018 по 01.09.2019.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Вайн Хауз Групп на користь фізичної особи-підприємця Осіпова Вадима Валентиновича заборгованості зі сплати орендної плати за договором суборенди № 060315/АР від 06.03.2015 у розмірі 41 067,00 грн., компенсації комунальних послуг у розмірі 6 734,66 грн., пені у розмірі 2 268,25 грн. та 3% річних у розмірі 189,02 грн. В іншій частині позову судом відмовлено.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Вайн Хауз Групп (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 37/48, кв. 1, ідентифікаційний код 35363688) на користь фізичної особи-підприємця Осіпова Вадима Валентиновича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість по орендній платі в розмірі 41 067,00 грн. (сорок одну тисячу шістдесят сім грн. 00 коп.), заборгованість по оплаті комунальних послуг у розмірі 6 734,66 грн. (шість тисяч сімсот тридцять чотири грн. 66 коп.), пеню у розмірі 2 268,25 грн. (дві тисячі двісті шістдесят вісім грн. коп.), 3% річних у розмірі 189,02 грн. (сто вісімдесят дев'ять грн. 02 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 908,30 грн. (одну тисячу дев'ятсот вісім грн. 30 коп).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.03.2019.

Суддя О.Г. Удалова