Рішення

від 05.03.2019 по справі 914/1862/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2019 Справа №914/1862/18

м. Львів

За позовом: Дочірнього підприємства «Сан Гарден» , м. Городок

до відповідача: Приватного підприємства «Західна ліфтова компанія «Груп» , м. Львів

про стягнення 1 532 369, 64 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі Ю. Забора

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2

Суть спору:

Позовну заяву подано Дочірнім підприємством «Сан Гарден» до Приватного підприємства «Західна ліфтова компанія «Груп» про стягнення 1 532 369,64 грн.

Заявою про забезпечення позову від 03.10.2018 р. вх. №2605/18 поданою одночасно при поданні позову, позивач в порядку ст.136 ГПК України, просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Приватного підприємства Західна ліфтова компанія Груп в межах суми ціни позову - 1532 369, 64 грн.

Ухвалою від 05.10.2018 р. (суддя Мороз Н. В.) заяву про забезпечення позову Дочірнього підприємства Сан Гарден від 03.10.2018 р. (вх. №2605/18) та додані до неї документи повернуто заявнику.

Ухвалою господарського суду від 09.10.2018 р. (суддя Мороз Н. В.) відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.10.2018 р.

10.10.2018 р. позивачем повторно подано заяву про забезпечення позову (вх. № 2665/18) у справі № 914/1862/18.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 10.10.2018 р., у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Мороз Н.В., визначено новий склад суду для розгляду вказаної заяви, головуючим суддею визначено ОСОБА_3

Ухвалою від 11.10.2018 р. (суддя Пазичев В. М.) заяву Дочірнього підприємства Сан Гарден від 10.10.2018 р. (вх. №2665/18) про забезпечення позову задоволено частково. Забезпечено позов шляхом заборони відповідачу та іншим особам відчужувати будь-які активи, в тому числі майно та кошти, відповідача в межах суми позовних вимог, а саме: в розмірі 1 532 369, 64 грн. Вказаною ухвалою суд також зобов'язав заявника (позивача) надати суду, у встановлений ухвалою строк, усі належні та допустимі докази вчинення усіх дій по зустрічному забезпеченню позову, зокрема, по зарахуванню на депозитний рахунок суду суми коштів, що зазначена в заяві позивача.

23.10.2018 р. через службу діловодства господарського суду позивачем подано докази сплати на депозитний рахунок Господарського суду Львівської області суми зустрічного забезпечення позову.

30.10.2018 р. підготовче засідання відкладено на 27.11.2018 р., про що сторін повідомлено ухвалами про виклик в порядку ст.121 ГПК України.

27.11.2018 р. підготовче засідання відкладено на 10.12.2018р. з підстав, викладених у відповідній ухвалі.

Ухвалою від 10.12.2018 р. продовжено підготовче провадження та відкладено підготовче засідання на 10.01.2019 р.

Ухвалою від 10.01.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 05.02.2019 р.

В судове засідання 05.02.2019 р. представники сторін з'явились.

Представник позивача дав пояснення по суті спору. Посилається на неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами Договору №55-17 від 03.05.2017р. Зазначив, що відповідач, як виконавець за вказаним договором не здійснив в межах визначених строків монтажні та пусконалагоджувальні роботи та поставив обладнання, що не відповідало якісним характеристикам, передбаченими Договором та додатками до нього. Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 532 369,64 грн. шкоди, з яких: 157 928,64 грн. - сума сплаченого позивачем авансу за виконання відповідачем монтажних та пусконалагоджувальних робіт; 1 364 000,00 грн. - сума пропорційного зменшення ціни поставленого обладнання у зв'язку з його некомплектністю; 10 441,00 грн. - пеня, нарахована у зв'язку з простроченням відповідачем термінів виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт. Позов просить задоволити.

В судовому засіданні 05.02.2019 р. суд ухвалив оголосити перерву в розгляді справи по суті на 05.03.2019 р., про що сторони повідомлені під розписку.

05.03.2019 р. через службу діловодства господарського суду представником позивача подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та залучення експертів, згідно якого останній просить суд стягнути з відповідача 79 812, 30 грн. судових витрат.

В судове засідання 05.03.2019 р. представники сторін з'явились. Представник відповідача дав пояснення по суті спору, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Зазначив, що ПП «Західна ліфтова компанія «Груп» належним чином виконано свої основні зобов'язання за Договором № 55-17, в частині поставки обладнання, що відповідало якісним характеристикам та вимогам до комплектності, передбаченим у Договорі, на момент його укладення. Вказав, що під час поставки та проведення пусконалагоджувальних робіт позивач мав вільний доступ до вантажних платформ і на той час у нього були відсутні будь-які претензії щодо якості та комплектності поставленого товару, жодних письмових зауважень виконавцю пред'явлено не було. Просить суд в позові відмовити та зобов'язати позивача провести повну оплату за поставлене обладнання та оплатити залишок у розмірі 5 % (84 189, 90 грн.).

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов»язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Однією з підстав виникнення зобов»язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

03.05.2017 р. між Дочірнім підприємством Сан Гарден (позивач, за договором - замовник) та Приватним підприємством Західна ліфтова компанія Груп (відповідач, за договором - виконавець) укладено Договір № 55-17.

Згідно п.1.1. договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснити поставку платформи, виробництва фірми SANEL ASANSOR B-1000 на 2 зупинки в кількості 2 шт.

Відповідно до п.1.3. договору, виконавець зобов'язується придбати, доставити в Україну (м. Львів), розмитнити та передати замовнику по накладній (акту прийому - передачі) ліфти виробництва фірми SANEL ASANSOR платформа В-1000 на 2 зупинки в кількості 2 шт. в повному комплекті (згідно Додатку №1 до Договору).

Пунктом 1.4.1. договору передбачено, що поставка ліфтового обладнання виробництва фірми SANEL ASANSOR платформи В-1000 на 2 зупинки здійснюється протягом 7 тижнів з моменту здійснення замовником попередньої оплати в гривнях на розрахунковий рахунок виконавця та остаточної оплати згідно п.3.

Ціна за поставку 1 (однієї) платформи В-1000 на 2 зупинки складає: - 841 899 грн. (включно з ПДВ, еквівалент 29 000 Євро станом на 03.05.2017 року при курсі НБУ за 1 Євро = 29, 0310 грн.).

Ціна за поставку 2 (двох) платформ В-1000 на 2 зупинки складає: - 1 683 798 грн. (включно з ПДВ, еквівалент 58 000 Євро станом на 03.05.2017 року при курсі НБУ за 1 Євро = 29, 0310 грн.).

Ціна за монтаж та пусконалагоджувальні роботи 2-х платформ В-1000 на 2 зупинки складає: 197 410,80 грн. (включно з ПДВ, еквівалент 6 800 Євро станом на 03.05.2017 року при курсі НБУ за 1 Євро = 29, 0310 грн.).

Загальна вартість обладнання 2-х платформ та монтаж і пусконалагоджувальні роботи складає 1 881 208, 80 грн. (включно з ПДВ, еквівалент 64 800 Євро станом на 03.05.2017 року при курсі НБУ за 1 Євро = 29, 0310 грн.).

Розділом 3 Договору №55-17 врегульовано ціну та суму договору. Зокрема, загальна вартість за поставку ліфтового обладнання SANEL ASANSOR платформи типу В-1000 на 2 зупинки, розмитнення та їх доставка в м. Львів складає 1 683 798 грн. (п. 3.1.1.). Загальна ціна за монтаж та пусконалагоджувальні роботи двох платформ складає 197 410, 80 грн. (п. 3.2).

Розділом 4 Договору №55-17 передбачено порядок та умови розрахунків, зокрема оплата вартості ліфтового обладнання в кількості 2 штук, його розмитнення та доставка згідно п.п. 1.4.1 та 3.1.1 цього Договору здійснюється за наступним графіком:

- авансовий платіж в розмірі - 60% від загальної вартості ліфтового обладнання, а саме 1 010 278,80 грн. включно з ПДВ - протягом 3-ох банківських днів, з моменту отримання замовником рахунку в гривнях;

- 30% від загальної вартості ліфтового обладнання, а саме 505139,40 грн. включно з ПДВ, за 10 днів до відвантаження обладнання в Україну згідно листа - Підтвердження про готовність ліфта;

- 5% загальної вартості ліфтового обладнання, а саме 84189,90 грн. включно з ПДВ - на протязі 5-ти банківських днів після доставки і відвантаження замовнику на будівельний майданчик в м. Городок, Львівська обл.;

- 5% загальної вартості ліфтового обладнання, а саме 84189,90 грн. включно з ПДВ - протягом трьох банківських днів після передачі ліфтів в експлуатацію згідно Акту технічної готовності ліфтів .

Оплата вартості за монтажні та пусконалагоджувальні роботи платформи В-1000 на 2 зупинки в кількості 2 комплекти здійснюється:

- 80% вартості згідно цього договору - попередня оплата в гривнях -157 928,64 грн. включно з ПДВ, до початку робіт.

- 20% вартості згідно цього договору - протягом трьох банківських днів після надання замовнику Акту виконаних робіт та підпису Акту технічної готовності ліфтів - 39 482,16 грн. включно з ПДВ.

Додатком №1 до Договору №55-17 від 03.05.2017 р. передбачено технічні характеристики платформи виробництва фірми SANEL ASANSOR B-1000 на 2 зупинки в кількості 2 шт., що поставлялися згідно умов цього Договору.

На виконання взятих на себе зобов'язань за Договором №55-17, позивачем сплачено відповідачу рахунок на суму 1 010278,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2429 від 12.05.2017 р.; рахунок на суму 516 742,87 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2605 від 03.07.2017 р.; рахунок на суму 85 901,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2652 від 13.07.2017 р. (в матеріалах справи).

Таким чином, станом на 13.07.2017 р. позивачем сплачено 95% вартості послуг поставки виконавцем ліфтового обладнання. Дана обставина підтверджена матеріалами справи.

19.09.2017 р. ДП Сан Гарден сплатило на рахунок ПП Західна ліфтова компанія Груп 157928,64 грн. за монтажні та пусконалагоджувальні роботи поставленого ліфтового обладнання, що підтверджується платіжним дорученням № 2875 (в матеріалах справи).

Однак, позивач стверджує, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив в межах встановлених строків монтажні та пусконалагоджувальні роботи та поставив обладнання, що не відповідало якісним характеристикам, передбаченим Договором №55-17 від 03.05.2017 р. та Додатками до нього.

З метою досудового врегулювання спору, 07.11.2017р. Дочірнім підприємством Сан Гарден надіслано на електронну адресу відповідача претензію №01-31/10-2017 з вимогою про виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт згідно Договору №55-17 протягом семиденного строку від дня пред'явлення вимоги (в матеріалах справи).

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

17.11.2017 р. Дочірнім підприємством Сан Гарден надіслано на адресу відповідача - Приватного підприємства «Західна ліфтова компанія «Груп» претензію №01-16/17-2017 (в матеріалах справи) з вимогою повернення замовнику 1770851,44 грн., сплачених згідно Договору №55-17 від 03.05.2017 р. та сплати неустойки загальною сумою 11 647, 20 грн. у зв'язку із затримкою монтажних робіт.

Як зазначено позивачем, у зв'язку із відсутністю керівництва ПП «Західна ліфтова компанія «Груп» у приміщенні офісу, дана претензія вручена особі, яка представилась як головний бухгалтер підприємства відповідача - ОСОБА_4 за адресою м. Львів, вул. Антоновича, 140, що підтверджується відповідною відміткою та підписом.

Однак, вказана претензія також залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

14.12.2017р. між ДП Сан Гарден та ПП Західна ліфтова компанія Груп проведено переговори, внаслідок чого складено Протокол зустрічі (в матеріалах справи), з метою врегулювання ситуації щодо строків виконання Договору №55-17 від 03 травня 2017 р. Зазначений Протокол зустрічі підписано з боку ДП Сан Гарден : Карл- Хайнц Віш (менеджер Сан Гарден ), ОСОБА_5 (головний будівельник Сан Гарден ), ОСОБА_6 (директор ДП Сан Гарден ), з боку ПП Західна ліфтова компанія Груп ОСОБА_2 (директор ПП Західна ліфтова компанія Груп ) та ОСОБА_7 (головний інженер ПП Західна ліфтова компанія Груп ).

Згідно п.3 Протоколу зустрічі, ПП Західна ліфтова компанія Груп зобов'язується завершити монтажні та пусконалагоджувальні роботи платформи №1 не пізніше 20 грудня 2017 року.

Відповідно до п.4 вказаного Протоколу, ПП Західна ліфтова компанія Груп зобов'язується завершити монтажні та пусконалагоджувальні роботи платформи №2 не пізніше 20 січня 2018 р.

Пунктом 5 Протоколу зустрічі передбачено, що у випадку неможливості завершення монтажних та пусконалагоджувальних робіт у строки, передбачені цим Протоколом з поважних причин, ПП Західна ліфтова компанія Груп зобов'язується повідомити представників ДП Сан Гарден шляхом скерування відповідного електронного листа із зазначенням таких причин у день їх виникнення.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, ПП Західна ліфтова компанія Груп не виконало монтажні та пусконалагоджувальні роботи у строки, передбачені Протоколом зустрічі від 14.12.2017 р.

29.12.2017 р. ДП Сан Гарден звернулося із електронним листом до ПП Західна ліфтова компанія Груп щодо причин прострочення термінів виконання робіт по платформі №1 та вимогою негайного їх завершення.

У той же день, директор підприємства відповідача, електронним листом-відповіддю (в матеріалах справи) зобов'язався запустити 2 ліфти згідно графіку Меморандуму до 17.01.2018 р.

29.01.2018 р., у зв'язку із повним пропуском відповідачем строків виконання робіт по обох платформах, визначених Протоколом зустрічі, Дочірнім підприємством Сан Гарден складено Акт про неготовність робіт згідно Договору №55-17 від 03 травня 2017 року (в матеріалах справи).

Пунктом 1 Акту засвідчено, що станом на 29.01.2018 р. монтажні та пусконалагоджувальні роботи платформи №1 не було завершено та встановлено ряд недоліків.

Пунктом 3 Акту засвідчено, що станом на 29.01.2018 р. монтажні та пусконалагоджувальні роботи платформи №2 не було завершено та встановлено ряд недоліків.

Детальний опис недоліків та відповідні фотознімки зафіксовано у Додатках №1, № 2 до Акту.

02.02.2018 р. ДП Сан Гарден скеровано цінний лист з описом вкладення на адресу ПП Західна ліфтова компанія Груп , яким надіслано Акт з додатками та заявлено вимогу про негайне усунення зафіксованих недоліків.

Вказаний лист відповідачем отримано 12.02.2018 р., що підтверджується Витягом з електронної системи реєстрації поштових відправлень Укрпошта , а також повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Примірник цього ж Акту з додатками було надіслано також на електронну пошту відповідача 01.02.2018 р.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

02.02.2018 р. між ДП Сан Гарден та ФОП ОСОБА_8 укладено Договір № 188/18-м.

Згідно умов даного договору, підрядник (ФОП ОСОБА_8 І.) зобов'язується виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи вантажних підйомників SANEL ASANSOR вантажопідйомністю 1000 кг на 2 зупинки у кількості 2 шт. відповідно до розділу 5 даного Договору. При цьому вартість та терміни виконання вказані в розділах 2 і 4 даного Договору. Роботи виконуються на об'єкті, який розташований за адресою вул. Заводська, 2А, м. Городок, Львівської області.

05.02.2018 р. ДП Сан Гарден надіслано на адресу ПП Західна ліфтова компанія Груп повідомлення про відмову від прийняття робіт (у розумінні ч.3 ст.612 ЦК України) №01-05/02-2018.

Згідно п.2 повідомлення, ДП Сан Гарден відмовляється від прийняття виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт ПП Західна ліфтова компанія Груп відповідно до Договору та Протоколу.

Згідно п.3 повідомлення, ДП Сан Гарден запропоновано ПП Західна ліфтова компанія Груп повернути здійснену передоплату за монтажні та пусконалагоджувальні роботи в сумі 157928, 64 грн. протягом 7 календарних днів з моменту отримання цього повідомлення.

Згідно п.5 повідомлення, ДП Сан Гарден інформувало ПП Західна ліфтова компанія Груп , що усунення недоліків та завершення монтажних та пусконалагоджувальних робіт в подальшому буде здійснюватись ресурсами ДП Сан Гарден із залученням відповідних підрядних організацій.

Зазначене повідомлення надіслано на адресу ПП Західна ліфтова компанія Груп цінним листом з описом вкладення та електронним листом на електронну адресу директора відповідача, та отримано ПП Західна ліфтова компанія Груп 12.02.2018 р., що підтверджується Витягом з електронної системи реєстрації поштових відправлень Укрпошта .

Повідомлення №01-05/02-2018 залишено відповідачем без відповіді.

12.02.2018 р. ДП Сан Гарден сплачено попередню оплату на виконання робіт згідно Договору №188/18-м від 02.02.2018р. у розмірі 41 400, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3653.

12.02.2018 р. ФОП ОСОБА_8 складено акт обстеження вантажних ліфтів у кількості 2 шт. виробництва SANEL ASANSOR, що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Городок, вул. Заводська, 2а, на території ДП Сан Гарден .

Згідно акту, в ході обстеження було виявлено ряд технічних дефектів обох ліфтів.

Листом від 09.03.2018 р. ФОП ОСОБА_8 повідомив ДП Сан Гарден про те, що в процесі виконання робіт спеціалістами ФОП ОСОБА_8 виявлено ряд недоліків та дефектів у поставленому обладнанні, які унеможливлюють подальше проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт цього ж обладнання. Вказаним листом також повідомлено, що ФОП ОСОБА_8 припиняє роботи, оскільки проведення таких можливе лише після проведення експертизи обладнання сертифікованим експертним центром, з метою визначення чіткого переліку недоліків та робіт, які потрібно здійснити для їх усунення.

12.03.2018 р. ДП Сан Гарден звернулось до ДП Західний експертно - технічний центр Держпраці із заявою щодо проведення експертного обстеження вантажних підйомників.

05.04.2018 р. за результатами проведеного обстеження ДП Західний експертно-технічний центр Держпраці складено Висновок експертизи №20774790-09-14-1458-18/1681 ліфта вантажного, вантажопідйомністю 1000 кг, встановленого в Дочірньому підприємстві Сан Гарден , за адресою: м. Городок, вул. Заводська, 2А, заводський номер 215978/М1705071Y та Висновок експертизи №20774790-09-14-1459-18/1682 ліфта вантажного, вантажопідйомністю 1000 кг, встановленого в Дочірньому підприємстві Сан Гарден , за адресою: м. Городок, вул. Заводська, 2А, заводський номер 215977/М1705072Y.

Згідно відомості дефектів, пошкоджень і відмов (Додаток №4 до Висновку експертизи (ліфта вантажного №215978/М1705071Y) встановлено ряд недоліків, зокрема:

1) не призначено наказом та відсутні: посвідчення відповідальних осіб та обслуговуючого персоналу; 2) відсутня угода на ремонт і технічне обслуговування ліфта; 3) відсутні: паспорт ліфта, настанова з експлуатації ліфта, паспорта на окремі вузли, сертифікат відповідності; 4) не працює блок живлення аварійного клапана в станції керування; 5) відсутня табличка на основному поверсі; 6) відсутні правила користування біля пульта наказів; 7) відсутній напис на дверях шахти про вантажопідіймальність та заборону перевезення людей; 8) відсутні: вимикач приямку, вимикач освітлення шахти, розетка; 9) відсутній постійний засіб для безпечного спускання на підлогу приямку; 10) залишкова деформація кріплення стулок дверей до рами; 11) залишкова деформація нижньої частини стулок дверей шахти; 12) не працює механічне блокування дверей шахти при відсутності кабіни на поверсі; 13) залишкова деформація важілю відмикання замка дверей шахти; 14) відсутня можливість аварійного відкривання кожних дверей шахти ззовні ключем; 15) відсутні оглядові отвори в стулках дверей шахти або індикація кабіна тут , відсутні ручки для відкривання дверей шахти; 16) внутрішня площа кабіни 5,67м2>3,6м2, відсутній контрольний пристрій перевантаження кабіни; 17) відсутні двері, стеля та освітлення кабіни; 18) відсутній пульт Ревізія , пристрій для зупинення та розетка.

Згідно Відомості дефектів, пошкоджень і відмов (Додаток №4 до Висновку експертизи (ліфта вантажного №215977/М1705071Y) встановлено ряд недоліків, зокрема:

1) не призначено наказом та відсутні: посвідчення відповідальних осіб та обслуговуючого персоналу; 2) відсутня угода на ремонт і технічне обслуговування ліфта; 3) відсутні: паспорт ліфта, настанова з експлуатації ліфта, паспорта на окремі вузли, сертифікат відповідності; 4) відсутня табличка на основному поверсі; 5) відсутні правила користування біля пульта наказів; 6) відсутній напис на дверях шахти про вантажопідіймальність та заборону перевезення людей; 7) відсутні: вимикач приямку, вимикач освітлення шахти, розетка; 8) відсутній постійний засіб для безпечного спускання на підлогу приямку; 9) залишкова деформація кріплення стулок дверей до рами; 10) не працює механічне блокування дверей шахти при відсутності кабіни на поверсі; 11) залишкова деформація важілю відмикання замка дверей шахти; 12) відсутня можливість аварійного відкривання кожних дверей шахти ззовні ключем; 13) відсутні оглядові отвори в стулках дверей шахти або індикація кабіна тут , відсутні ручки для відкривання дверей шахти; 14) внутрішня площа кабіни 5,67м2>3,6м2, відсутній контрольний пристрій перевантаження кабіни; 15) відсутні двері, стеля та освітлення кабіни; 16) відсутній пульт Ревізія , пристрій для зупинення та розетка.

Крім того, висновками експертизи встановлено, що напівавтоматичні двері шахти відсутні, а у зв'язку із відсутністю технічної документації, що підтверджує межу пожежостійкості дверей шахти ЕІ-60, встановити відповідність дверей шахти даному параметру неможливо.

Відповідачем не надано жодних доказів того, що поставлені згідно Договору №55-17 двері шахти є вогнестійкими.

Відтак, за результатами досліджень, встановлених Висновками ДП Західний експертно - технічний центр Держпраці від 05 квітня 2018 року, виявлено, що поставлене позивачу відповідачем обладнання не відповідає якісним та кількісним характеристикам, передбаченим Додатком №1 до Договору №55-17 від 03.05.2017 р., Правилам будови і безпечної експлуатації ліфтів та ДСТУ.

Таким чином, окрім прострочення термінів виконання монтажних робіт, відповідачем було також допущено ряд порушень ДСТУ EN81-2:2003, а також Договору №55-17, згідно п. 2.1 якого виконавець гарантує, що якість та комплектність ліфтового обладнання, що є предметом цього договору, повинні відповідати вимогам експлуатації вантажопідйомних механізмів (ПББЕЛ).

Відповідно до п.1 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, ці Правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, які здійснюють виготовлення, монтаж, експлуатацію, ремонт, реконструкцію та модернізацію ліфтів, підйомників та їх складових частин.

Відповідно до п.6.6.1 Правил, устаткування електричних ліфтів з тяговим і жорстким приводом та гідравлічних ліфтів повинно відповідати вимогам ДСТУ ЕN 81-1:2003 і ДСТУ ЕN 81-2:2003.

В судових засіданнях з висновками експертизи та виявленими у них недоліками відповідач погодився.

Враховуючи те, що монтажні та пусконалагоджувальні роботи ПП Західна ліфтова компанія Груп не виконало належним чином, не усунуло виявлених недоліків, 22.05.2018 р. між ДП Сан Гарден та ПП Арт ліфт укладено Договір №01-08/05-2018, метою якого було усунення недоліків, допущених ПП Західна ліфтова компанія Груп , що були встановлені згідно Акту обстеження, складеного ФОП ОСОБА_8 від 12.02.2018 р. та Висновків експертизи від 05.04.2018 р.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, ПП Арт ліфт (виконавець) зобов'язується виконати поставку комплектуючих підіймального обладнання, згідно переліку, передбаченого окремим Додатком № 1 до цього договору та виконати монтажні роботи поставленого обладнання у строки та у порядку, передбаченому умовами цього Договору.

Відповідно до п.6.2 Договору 01-08/05-2018, вартість обладнання, що буде поставлене згідно умов цього Договору становить 44 000,00 євро в т.ч. ПДВ, що на дату підписання Договору становить 1 364 000, 00 грн.

30.07.2018 р. позивач звернувся до ТзОВ Судово - експертне бюро України з метою проведення товарознавчої експертизи ліфтового обладнання, яке повинно бути поставлене відповідачем та визначення його вартості станом на дату укладення договору.

21.08.2018 р. висновком №34 судового експерта ОСОБА_9 встановлено наступне:

1) Ринкова вартість підлоги, кабіни розміром 2700 х 2100 х 2700 мм., стелі з освітленням, для ліфтового обладнання, що відповідає ДСТУ ЕN 81-2:2003, виробництва РUНР РІLАWА або інших виробників, станом на 03 травня 2017 р. становить: 13500,00 євро;

2) Ринкова вартість датчиків зважування кабіни EWD-H-XJ3 Exellent electromechanical, для ліфтового обладнання, що відповідає ДСТУ EN 81-2:2003, виробництва: РUНР РІLАVА або інших виробників, станом на 03 травня 2017 р. становить: 1125, 00 євро;

3) Ринкова вартість підстави під гідроциліндри висотою 3 000 мм., для ліфтового обладнання, що відповідає ДСТУ EN 81-2:2003, виробництва: РUНР РІLАVА або інших виробників, станом на 03 травня 2017 р. становить: 750,00 євро;

4) Ринкова вартість дверей шахти вогнестійкістю ЕІ-60 розміром 2600 х 2700 мм. двох-стулкові, лижа, електромагнітний замок, для ліфтового обладнання, що відповідає ДСТУ EN 81-2:2003, виробництва: РUНР РІLАVА або інших виробників, станом на 03 травня 2017 р. становить: 34200, 00 євро.

Отже, судовим експертом встановлено, що ринкова вартість ліфтового обладнання, яке було додатково поставлено новим підрядником позивачеві сумарно становить 49 575, 00 євро.

Відтак, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення монтажних та пусконалагоджувальних робіт у визначені строки, а також поставки обладнання, що не відповідало якісним характеристикам, передбаченим укладеним між сторонами договором та додатками до нього, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача шкоди.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Отже, вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач пояснив, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору №55-17 від 03.05.2017р., згідно якого основним зобов'язанням відповідача було придбання та доставлення в Україну, розмитнення та передання позивачеві по накладній (Акту прийому-передачі) ліфтового обладнання - вантажних платформ виробництва фірми SANEL ASANSOR В-1000 на 2 зупинки в кількості 2 шт. в повному комплекті, згідно із Додатком 1 до Договору, відповідачем придбано вищезгадане майно у компанії SANEL ASANSOR, що знаходиться у м. Стамбул (Туреччина) за Контрактом WCL 55-17 від 15.05.2017, поставлено в Україну та розмитнено належним чином.

Відповідачем зазначено, що під час поставки та проведення пусконалагоджувальних робіт позивач мав вільний доступ до вантажних платформ і на той час у нього були відсутні будь-які претензії щодо якості та комплектності поставленого товару, жодних письмових зауважень замовником пред'явлено не було.

Заперечуючи проти позову відповідачем звернуто увагу на невжиття позивачем належних заходів досудового врегулювання спору, оскільки претензії ДП Сан Гарден надіслано на електронну адресу відповідача без електронного цифрового підпису позивача, а вручення претензії особі, що представилась головним бухгалтером підприємства відповідача не може вважатись належним доказом, оскільки такий не був вручений належному представнику ПП Західна ліфтова компанія Груп .

Однак, вказані заперечення відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами одержання ПП Західна ліфтова компанія Груп вказаних претензій та оцінюються судом критично з огляду на наступне.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у Справі N 1-2/2002, Основним Законом встановлено обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Посилання позивача на той факт, що підписаний сторонами Протокол зустрічі не несе в собі жодних зобов'язань для ПП Західна ліфтова компанія Груп суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Стаття 202 ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Складений сторонами протокол зустрічі є правочином у формі протоколу, що містить істотні умови щодо прав та обов'язків позивача і відповідача. Відтак, свідомо підписавши Протокол зустрічі від 14.12.2017р. відповідач взяв на себе обов'язок виконати передбачені в ньому умови.

Щодо покликання відповідача на факт не передбачення в договорі жодних строків виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт, суд звертає увагу останнього на положення ст. 530 ЦК України, згідно яких якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем неодноразово надсилались відповідачу претензії з вимогою про виконання робіт. В матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем вказаних претензій, однак останні залишені ПП Західна ліфтова компанія Груп без відповіді та задоволення.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на принцип розумності в господарському та цивільному праві, що являє собою зважене вирішення питання регулювання правових відносин з урахуванням інтересу усіх учасників.

Вказаний принцип передбачено у ч.2 ст.849 ЦК України, відповідно до якої якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Посилання відповідача на односторонню відмову позивача від договору спростовуються положеннями чинного законодавства.

Зокрема, нормами ч.3 ст.612 ЦК України передбачено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст.621 ЦК України, у разі невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги кредитор має право виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання чи надання послуги третій особі і вимагати від боржника відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.849 ЦК України, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цій вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Відповідно до позиції Верховного суду, викладеної у п. 35 Постанови від 03.07.2018р. у справі №916/332/17 щодо договору підряду, замовнику законом надано право відмовитись від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене. Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Заперечення відповідача щодо недоліків та дефектів допущених ПП Західна ліфтова компанія Груп у ході виконання робіт, а також відсутності вини відповідача у спірних правовідносинах судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 17.05.2017 р. у справі №911/151/16, постанова Вищого господарського суду України від 24.01.2017 р. у справі № 922/5651/15). Таким чином, саме особа, яка порушила зобов'язання має довести відсутність своєї вини у вказаному порушенні в силу вимог вищевказаних норм законодавства.

Уклавши вказаний вище договір та прийнявши сплачені позивачем авансові платежі відповідачу було відомо про виникнення у нього обов'язку щодо поставки товару належної якості та виконання передбачених договором робіт.

Невжиття відповідачем заходів, спрямованих на виконання свого зобов'язання за договором за своєю суттю є ухиленням від виконання господарського зобов'язання.

Разом з тим, в силу ст.ст. 6, 626 ЦК України, сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні (погоджені) умов договору. При цьому відносини, що виникли між сторонами засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України.

Суд звертає увагу відповідача на приписи ч.1 ст.96 ЦК України, згідно якої юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а також ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України якими встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором .

Враховуючи правову природу укладеного Договору №55-17, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором підряду та договору поставки, так як укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним.

Відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст.526 ЦК України в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно приписів ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру (ч.1ст.857 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.857 ЦК України, виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст.268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не

опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу (ч.2 ст.268 ГК України).

Згідно правової позиції, викладеної в п. 15 постанови Верховного Суду від 02.07.2018р. у справі № 910/20193/17, виходячи з приписів ст. 545 ЦК України, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов'язку за договором, а так само обставин, які перешкоджали виконанню цього обов'язку, несе відповідач як боржник у цьому зобов'язанні.

Всупереч взятим на себе договірним зобов'язанням ПП Західна ліфтова компанія Груп істотно порушило умови укладеного між сторонами договору та приписи діючого законодавства не здійснивши в межах визначених строків монтажні та пусконалагоджувальні роботи та поставивши обладнання, що не відповідало якісним характеристикам, передбаченими договором та додатками до нього. Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту належного виконання зобов'язань за Договором №55-17.

Критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 03.07.2018 р. у справі №916/332/17.

Дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано передбаченого договором та законом обов'язку щодо поставки товару належної якості та виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт, чим було порушено право позивача та завдано останньому збитків у вигляді сплаченого на користь відповідача авансу, яким забезпечувалось виконання зобов'язання. Відтак, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати стягнення з відповідача шкоди, що складається з суми сплаченого авансу за виконання відповідачем монтажних та пусконалагоджувальних робіт у розмірі 157 928,64 грн., та суми пропорційного зменшення ціни поставленого обладнання у зв'язку із його некомплектністю у розмірі 1 364 000, 00 грн.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 230 ГК України, п. 4 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Відповідно до п. 6.2 Договору №55-17, при невиконанні робіт в терміни, встановлені цим договором, виконавець виплачує неустойку в розмірі 0,1% за кожний день прострочення від вартості робіт по договору, але не більше 5% від загальної вартості робіт.

На підставі наведених законодавчих норм та положень п. 6.2 договору, позивачем нараховано відповідачу 10 441,00 грн. пені за прострочення термінів виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт на 53 дні, згідно розрахунку, наведеного в позовній заяві.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору №55-17, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та становить 1 532 369, 64 грн., з яких 157 928,64 грн. - сума сплаченого авансу за виконання відповідачем монтажних та пусконалагоджувальних робіт, 1364 000,00 грн. - сума пропорційного зменшення ціни поставленого обладнання у зв'язку із його некомплектністю та 10 441,00 грн. - пеня.

Частиною 4 ст.11 ГПК України внормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду по справі №910/13407/17 від 13.03.2018 р.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Заявою від 05.03.2019 р. позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 79 812, 30 грн., з яких:

-33 250,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу;

-22 695,76 грн. - витрат, пов'язаних із залученням експертів;

-22 985,54 грн. - судового збору за подання позовної заяви;

-881,00 грн. - судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Згідно Постанови Верховного Суду від 03.05.2018 р. у справі N 372/1010/16-ц, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Матеріалами справи підтверджено понесення позивачем судових витрат в розмірі 79 812,30 грн.

Зокрема, судом оцінено Договір №01-21/11-2016 про надання правової допомоги від 21.11.2016р., укладений між Дочірнім підприємством Сан Гарден та адвокатом ОСОБА_10, докази оплати послуг адвоката (платіжне доручення №5005 від 14.09.2018 р.) на суму 33250,00 грн., ордер, виданий адвокатом ОСОБА_10, посвідчення помічника адвоката ОСОБА_10 - ОСОБА_1, акт наданих послуг згідно договору №01-21/11-2016 про надання правової допомоги.

Крім того, судом оцінено докази в підтвердження понесених позивачем витрат, пов'язаних із залученням експертів, зокрема щодо проведення експертного обстеження ліфтового обладнання з метою визначення технічного стану (висновки експертизи ДП ЗЕТЦ Держпраці від 05 квітня 2018 р.); проведення додаткового експертного обстеження дверей шахти ліфта з метою перевірки відповідності якісним характеристикам (висновки експертизи ДП ЗЕТЦ Держпраці від 07 вересня 2018 р.); проведення товарознавчої експертизи з метою визначення ринкової вартості недопоставленого обладнання (висновок експерта ТОВ Судово-експертне бюро України від 21 серпня 2018 р).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача по відшкодуванню судових витрат є правомірними, підтверджуються матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати покладаються на відповідача.

У відповідності до ст. 142 ГПК України, зустрічне забезпечення скасовується зокрема після набрання законної сили рішенням суду про задоволення позову в повному обсязі. У разі скасування зустрічного забезпечення грошові кошти, внесені особою на депозитний рахунок суду з метою зустрічного забезпечення, підлягають поверненню особі, яка здійснила таке зустрічне забезпечення, протягом п'яти днів з дня набрання законної сили ухвалою суду про скасування зустрічного забезпечення.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Західна ліфтова компанія Груп (м. Львів, вул. Антоновича, 140, код ЄДРПОУ 38325839) на користь Дочірнього підприємства Сан Гарден (м. Городок, вул. Заводська, 2А, код ЄДРПОУ 32568687) - 1 532 369, 64 грн. шкоди та 79 812, 30 грн. судових витрат.

Рішення складено 14.03.2019р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.