Постанова

від 05.03.2019 по справі 910/24190/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/24190/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,

за участю представників:

позивача - Власенко І. І.,

відповідача - Онищенка Т. О.,

третіх осіб - Воронюка О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 (судді: Хрипун О. О., Сулім В. В., Чорногуз М. Г.) у справі

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дует"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізичної особи -підприємця Власенка Володимира Володимировича і ОСОБА_8,

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У грудні 2016 року Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дует" (далі - ТОВ "Дует") про зобов'язання відповідача звільнити земельні ділянки орієнтовною площею 0,09 га на АДРЕСА_1 (коди ділянок 90:137:028 та 90:123:059 (у частині огородженої) і повернути їх Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

Позовну заяву із посиланням на положення статей 116, 125, 126, 152, 189, 212 Земельного кодексу України, статті 376 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" обґрунтовано тим, що згідно з чинним законодавством єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності у місті Києві для громадян і юридичних осіб є рішення Київської міської ради і відповідне право виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Позивач зазначив, що під час обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1, за результатами якого складено акт від 14.09.2015 № 425/04, установлено, що земельну ділянку площею 0,09 га огороджено парканом; на цій земельній ділянці здійснюються будівельні роботи; споруджувана будівля займає орієнтовну площу 0,05 га. Оскільки строк дії договору оренди земельної ділянки за зазначеною адресою, укладеного 03.08.2005 між сторонами у справі, закінчився, а рішення про його поновлення Київською міською радою прийнято не було, таке будівництво є самочинним, адже цю земельну ділянку не відведено відповідачеві для будівництва, позивач вважав обґрунтованим знесення спірного майна.

1.2. Від ТОВ "Дует" відзиву на позовну заяву до господарського суду не надходило.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 (суддя Плотницька Н. Б.) позов задоволено. Зобов'язано ТОВ "Дует" звільнити земельні ділянки орієнтовною площею 0,09 га на АДРЕСА_1 (коди ділянок 90:137:028 та 90:123:059 (у частині огородженої) і повернути їх Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд. Стягнуто з ТОВ "Дует" на користь Київської міської ради 2 756,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Місцевий господарський суд керувався положеннями статей 152, 212 Земельного кодексу України, статті 376 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та дійшов висновку, що оскільки доказів про поновлення договору оренди землі від 03.08.2005, укладеного між позивачем і відповідачем, не надано, відповідач самовільно займає спірні земельні ділянки, які слід повернути позивачеві після приведення їх у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 (судді: Хрипун О. О., Сулім В. В., Чорногуз М. Г.) рішення місцевого господарського суду від 15.05.2017 скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у позові.

Апеляційний господарський суд виходив із того, що відповідно до положень чинного законодавства у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно ураховується, що така особа має право на земельну ділянку, на якій розміщено придбане нею нерухоме майно, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, і відсутність у цієї особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не можна кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки. У таких випадках положення статті 212 Земельного кодексу України застосуванню не підлягають і примусове звільнення земельної ділянки шляхом знесення розташованого на ній об'єкта нерухомості, право власності на який оформлено у встановленому законом порядку, порушує права особи, гарантовані статтею 41 Конституції України.

Суд з?ясував, що на спірній земельній ділянці розташовано нерухоме майно ТОВ "Дует", яке є законним власником цього майна на підставі правовстановлюючих документів, тому примусове звільнення земельної ділянки шляхом звільнення від розташованого на ній об'єкта нерухомості, право власності на який оформлено відповідачем у встановленому законом порядку, порушує права цієї особи, гарантовані статтею 41 Конституції України, та суперечить положенням законодавства, яке регулює відповідні правовідносини власності в Україні.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Київська міська рада, не погоджуючись з ухваленою у справі постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019, подала касаційну скаргу на цю постанову, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 залишити в силі.

Підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції Київська міська рада вважає неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статей 9, 212 Земельного кодексу України, статті 376 Цивільного кодексу України, та неповне з'ясування усіх обставин справи. Скаржник зазначає, що строк дії укладеного між сторонами у справі договору оренди закінчився, а рішення про його поновлення міська рада не приймала, тому відповідач наразі самовільно займає спірну земельну ділянку, на якій самочинно збудував кафе.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Дует" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову у справі залишити без змін, наголошує, що у цьому виапдку не відбулося самовільного зайняття спірної земельної ділянки, оскільки відповідач користувався такою земельною ділянкою, переданою під забудову, на підставі укладеного із позивачем договору оренди землі від 03.08.2005 і в межах строку дії договору побудував спірну буідвлю, яка на праві власності належить відповідачеві. Також ТОВ "Дует" акцентує, що задоволення цього позову призведе до позбавлення товариства належного йому майна та припинення права власності на нього, що суперечить положенням Конституції України та вимогам цивільного законодавства. Окрім цього, відповідач наголошує, що в акті обстеження від 14.09.2015 № 425/04 зазначено лише орієнтовні розміри земельних ділянок, без проведення замірів і відповідних технічних дій, що, у свою чергу, унеможливлює визначення точних розмірів цих земельних ділянок, а також площі, зайнятої нерухомим майном.

3.3. Від ОСОБА_8 також надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить розглядати справу за її відсутності; касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. При цьому аргументи, наведені ОСОБА_8 у відзиві на касаційну скаргу, є аналогічними доводам ТОВ "Дует", викладеним у його відзиві на касаційну скаргу.

3.4. Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Власенко В. В. у відзиві на касаційну скаргу теж просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову у справі залишити без змін як законну та обґрунтовану. Зокрема, він посилається на те, що у матеріалах справи немає актів перевірки, складених державним інспектором Державної сільськогосподарської інспекції чи Держгеокадастру в порядку, передбаченому законодавством; акт обстеження від 14.09.2015 № 425/04 не є належним і допустимим доказом у справі, оскільки його складено посадовою особою органу, не уповноваженого на проведення перевірки використання землі; відповідач не був присутнім під час складення цього акта і такого акта йому направлено не було; Київська міська рада передала в оренду відповідачеві спірну земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе з літнім майданчиком; після закінчення строку дії договору оренди землі ТОВ "Дует" зверталося до міської ради з клопотанням про поновлення договору, належним чином виконував його умови і Київська міська рада була обізнана про факт користування відповідачем спірною земельною ділянкою, проте своїх заперечень щодо такого землекористування йому не висловлювала. ФОП Власенко В. В. також наголошує, що особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. Крім того, позивачем чітко не ідентифіковано земельну ділянку, яка підлягає поверненню.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 (Дроботова Т. Б. - головуючий, Краснов Є. В., Кушнір І. В.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 у цій справі, справу призначено до розгляду у судовому засіданні 05.03.2019.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.03.2019 визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Чумак Ю. Я., Пільков К. М.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та аргументи, викладені у відзивах на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як убачається із матеріалів справи та установлено господарськими судами попередніх інстанцій, 14.09.2015 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) у Дніпровському районі міста Києва, про що складено акт обстеження земельної ділянки № 425/02.

У цьому акті зазначено, що за інформацією із бази даних міського земельного кадастру земельну ділянку площею 0,0317 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) у Дніпровському районі міста Києва на підставі рішення Київської міської ради від 25.12.2004 № 912/2322 передано в оренду на 3 роки ТОВ "Дует" для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе з літнім майданчиком; оренда земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) посвідчується договором від 09.08.2005 № 66-6-00287; термін дії цього договору сплив 09.08.2008; у департаменті земельних ресурсів зареєстровано кадастрову справу А-13503 щодо поновлення зазначеного договору оренди земельної ділянки. Також в акті обстеження зафіксовано, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,09 га на АДРЕСА_1 огороджена парканом; на ній здійснюються будівельні роботи; споруджувана будівля займає площу орієнтовно 0,05 га; за результатами обстеження вбачається порушення вимог статей 125, 211 Земельного кодексу України.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Предметом позову у цій справі є вимога Київської міської ради до ТОВ "Дует" про звільнення земельних ділянок орієнтовною площею 0,09 га, розташованих на АДРЕСА_1 (коди ділянок 90:137:028 та 90:123:059 (у частині огородженої), і повернення їх Київській міській раді як самовільно зайнятих, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд на підставі положень 116, 125, 126, 152, 189, 212 Земельного кодексу України, статті 376 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

5.2. За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні зазначених спорів необхідним є встановлення наявності в особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 Земельного кодексу України).

5.3. Як убачається із матеріалів справи, скасовуючи рішення у справі та відмовляючи у задоволенні заявлених на підставі статті 212 Земельного кодексу України позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із такого:

- рішенням Київської міської ради від 23.12.2004 № 912/2322 передано ТОВ "Дует" за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови земельну ділянку площею 0,03 га на АДРЕСА_1 у короткострокову оренду на 3 роки ТОВ "Дует" для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе з літнім майданчиком ;

- 03.08.2005 між Київською міською радою і ТОВ "Дует" на виконання зазначеного рішення міської ради укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів від 09.08.2005 № 66-6-00287;

- об?єктом оренди за умовами зазначеного договору є земельна ділянка площею 0,0317 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташована на АДРЕСА_1; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе з літнім майданчиком;

- договір укладено на 3 роки (пункт 3.1 договору); умови поновлення договору після закінчення строку, на який його було укладено, визначено у пункті 11.7 договору;

- за змістом витягу із бази даних міського земельного кадастру станом на 14.09.2015 строк оренди закінчився 09.08.2008; земельна ділянка перебуває на стадії розробки оформлення прав ТОВ "Дует" (проект оренди на 3 роки, наміри щодо викупу);

- у департаменті земельних ресурсів (про що також зазначено у спірному акті обстеження) зареєстровано кадастрову справу А-13503 щодо поновлення зазначеного договору оренди земельної ділянки; доказів прийняття рішення Київською міською радою щодо подальшого її використання суду не надано.

Отже, у цьому випадку, як убачається з матеріалів справи, земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1 у місті Києві, було надано відповідачеві у користування саме для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе з літнім майданчиком; згідно з декларацією про готовність об?єкта до експлуатації "Будівництво кафе з літнім майданчиком на АДРЕСА_1", зареєстрованого Департаментом державної архітектурно-будівльної інспекції у місті Києві 01.12.2014 № КВ 143143350479, визнано закінчений будівництвом об?єкт готовим до експлуатації, дата закінчення будівництва - липень 2008 року (тобто на час дії договору оренди землі від 03.08.2005); за даними декларації про готовність об?єкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві 30.12.2014 № КВ 143143640778, здійснено реконструкцію приміщень зазначеного об?єкта; 09.05.2015 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Дует" на спірний об?єкт нерухомості, а товариство отримало відповідне свідоцтво про право власності.

Зазначені обставини виключають можливість звільнення земельної ділянки від будівель і споруд із посиланням на її самовільне зайняття. Відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку за наведених обставин не можна кваліфікувати як самовільне її зайняття; користування такою земельною ділянкою не є підставою для застосування у цьому випадку положень статті 212 Земельного кодексу України.

Водночас апеляційний господарський суд зазначив, що зобов'язання відповідача у примусовому порядку звільнити земельні ділянки шляхом звільнення від належної відповідачеві будівлі є порушенням права власності відповідача, гарантованого статтею 41 Конституції України, та спростував як такі, що ґрунтуються на припущеннях і документально не доведені, посилання позивача на те, що ТОВ "Дует" фактично користується більшою частиною земельної ділянки, ніж йому було надано в оренду.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 Господарського процесуального кодексу України).

Доводи, викладені у касаційній скарзі, наведеного не спростовують, не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального і процесуального права.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.2. Ураховуючи наведені положення законодавства, з огляду на предмет спору, визначений позивачем у позовній заяві та докази, надані ним на підтвердження заявлених вимог, суд касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у цій постанові.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 у справі № 910/24190/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак