Постанова

від 21.02.2019 по справі 910/6767/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2019 р. Справа№ 910/6767/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Суліма В.В.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Снісаренко Д.І., ордер 277773 від 17.12.18

від відповідача-1 за первісним позовом: не з'явився

від відповідача-2 за первісним позовом: Гаврилюк О.О., дог. б/н від 03.12.18

від відповідача-3 за первісним позовом: Галунько Л.І., дов. б/н від 19.02.19

від третьої особи за первісним позовом: не з'явився

від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Бриль П.О., дов. № 75/2018 від 29.12.18

розглянувши апеляційну скаргу командитного товариства EMET TRADING LP

на рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2018 р. (повний текст складено 23.03.2018 р.)

у справі № 910/6767/17 (суддя - Чинчин О.В.)

за первісним позовом державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні"

до 1) державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України

2) приватного підприємства "Фастторг-2009"

3) відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2: командитне товариство EMET TRADING LP

про визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

до 1) державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України;

2) приватного підприємства "Фастторг-2009"

3) відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві

про визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними та витребування майна,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року державне підприємство "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, приватного підприємства "Фастторг-2009" та відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить державному підприємству "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", а саме: дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище Сваром'я, які проведені 23.04.2015 р. державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та оформлені протоколом № 75748 проведення електронних торгів.

22.01.2018 р. до господарського суду міста Києва від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, приватного підприємства "Фастторг-2009", відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві про визнання недійсними прилюдних (електронних) торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить на праві господарського відання державному підприємству "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", а саме: дослідно-виробничий випробувальний комплекс, загальною площею 7 967,50 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", які проведені 23.04.2015 р. державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та оформлені протоколом проведення електронних торгів № 75748 від 24.04.2015 р.; витребування у приватного підприємства "Фастторг-2009" на користь Міністерства енергетики та вугільної промисловості України дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я". (а.с. 133-137 том 3)

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.03.2018 р. у справі № 910/6767/17 задоволено повністю позовні вимоги державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні"; визнано недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, що належить на праві господарського відання державному підприємству "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", а саме: дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", які проведені 23.04.2015 р. державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та оформлені протоколом № 75748 проведення електронних торгів; стягнуто з державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на користь державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" 533,33 грн. судового збору; стягнуто з приватного підприємства "Фастторг-2009" на користь державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" 533,33 грн. судового збору; стягнуто з відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві на користь державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" 533,33 грн. судового збору.

Задоволено повністю позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України; визнано недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, що належить на праві господарського відання державному підприємству "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", а саме: дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", які проведені 23.04.2015 р. державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та оформлені протоколом № 75748 проведення електронних торгів; витребувано у приватного підприємства "Фастторг-2009" на користь Міністерства енергетики та вугільної промисловості України дослідно-виробничий випробувальний комплекс, загальною площею 7 967,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище "Сваром'я"; стягнуто з державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на користь Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 18 701,32 грн. судового збору; стягнуто з приватного підприємства "Фастторг-2009" на користь Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 18 701,32 грн. судового збору; стягнуто з відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві на користь Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 18 701,32 грн. судового збору. (а.с. 162-188 том 4)

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що прилюдні (електронні) торги з реалізації арештованого майна державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", які оформлені протоколом № 75748, проведені з порушенням вимог Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та Закону України "Про управління об'єктами державної власності", а отже з огляду на приписи статтей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання таких торгів, як правочину, недійсними. Окрім цього, оскільки нерухоме майно вибуло з власності держави в особі Верховної Ради України, яке належить на праві господарського відання державному підприємству "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" й перебуває в управлінні Міністерства енергетики та вугільної промисловості України відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності", поза волею власника іншим шляхом, такі обставини є підставою для витребування майна у приватного підприємства "Фастторг-2009", як добросовісного набувача, в порядку частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із вказаним рішенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - командитне товариство EMET TRADING LP звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2018 р. у справі № 910/6767/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України відмовити повністю; закрити провадження у справі в частині витребування дослідно-виробничого випробувального комплексу загальною площею 7 967,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище "Сваром'я".

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказував на те, що приписи частини 9 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" не поширюються на спірне нерухоме майно, а здійснення державною виконавчою службою дій та прийняття рішень, направлених на звернення стягнення майна не суперечить положенням Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Окрім цього, скаржник посилався на невірний обраний спосіб захисту третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в частині вимог про витребування майна, адже заявивши вимоги про визнання недійсними торгів, позивачі мали право звернутися з вимогою про застосування наслідків недійсності таких торгів, тобто двосторонньої реституції. На думку апелянта, позовні вимоги про витребування майна не підлягають задоволенню і провадження в цій частині підлягає закриттю, оскільки об'єкт нерухомості, що є предметом спору у даній справі було знищено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2018 р., у складі колегії суддів: Дідиченко М.А. (головуючий), Смірнова Л.Г., Пономаренко Є.Ю., поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення; відкрито апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 18.12.2018 р.; зобов'язано позивача за первісним позовом на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 р., здійснити переклад на англійську мову даної ухвали, нотаріально посвідчити вірність перекладу та надати їх в двох примірниках до апеляційного господарського суду; звернутись до компетентного органу Шотландії з дорученням про вручення документів командитному товариству EMET TRADING LP; зупинено провадження у справі до виконання доручення про вручення судових документів або повідомлення про неможливість такого вручення.

30.07.2018 р. до апеляційного господарського суду від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

02.08.2018 р. до апеляційного господарського суду від державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому розпорядник майна частково погоджувався з доводами скарги щодо скасування оскаржуваного рішення в частині витребування нерухомого майна та відмови у задоволенні позову в цій частині.

02.08.2018 р. до апеляційного господарського суду від державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів.

У зв'язку з ліквідацією Київського апеляційного господарського суду, відповідно до акту прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 р. справу № 910/6767/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 р., у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., прийнято до розгляду апеляційну скаргу у визначеному складі суддів та призначено розгляд справи на 18.12.2018 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 р. оголошено перерву до 17.01.2019 р.

10.01.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України надійшли додаткові пояснення.

15.01.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів.

17.01.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача-3 та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 р. оголошено перерву до 22.01.2019 р.

21.01.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшли пояснення щодо неможливості подання доказів до суду першої інстанції.

21.01.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 р., у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Суліма В.В., Дідиченко М.А., оголошено перерву до 21.02.2019 р.

У судовому засіданні 21.02.2019 р. представники відповідачів-2,3 підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України відмовити повністю; закрити провадження у справі в частині витребування дослідно-виробничого випробувального комплексу загальною площею 7 967,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище "Сваром'я".

Представник позивача за первісним позовом просив задовольнити апеляційну скаргу частково, скасувати оскаржуване рішення в частині витребування нерухомого майна та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники відповідача-1 та третьої особи за первісним позовом не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання (а.с. 273-283 том 6). За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка відповідача-1 та третьої особи за первісним позовом обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача-1 та третьої особи за первісним позовом.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, що з'явились, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.04.2015 р. проведено електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", результати яких оформлені протоколом № 75748 проведення електронних торгів (а.с. 91-94 том 1).

Відповідно до протоколу № 75748 проведення електронних торгів, переможцем торгів визнано приватне підприємство "Фастторг-2009", у зв'язку з поданням ним найвищої цінової пропозиції в розмірі 3 622 798,74 грн. 23.04.2015 р. о 23:59:59 год.

Звертаючись з даним позовом до суду позивачі (за первісним та третя особа з самостійними вимогами) зазначали, що електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв.м., за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", оформлені протоколом № 75748 є недійсними, з огляду на порушення приписів статтей 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки проведені з порушенням Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Окрім цього, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України вказувало на те, що спірне нерухоме майно вибуло з державної власності з порушенням законодавчих норм поза його волею, а отже наявні підстави для витребування майна у приватного підприємства "Фастторг-2009" на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прилюдні (електронні) торги з реалізації арештованого майна державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" проведені з порушенням вимог Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та Закону України "Про управління об'єктами державної власності", що з урахуванням приписів статтей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання таких торгів, як правочину, недійсними. Також, зазначив, що оскільки нерухоме майно вибуло з власності держави , поза волею власника іншим шляхом, зазначене є підставою для витребування майна у приватного підприємства "Фастторг-2009", як добросовісного набувача, в порядку частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника.

Також, за змістом частини 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 650 Цивільного кодексу України визначено особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 655 та частиною 4 статті 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Аналізуючи зазначені правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема, на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 Цивільного кодексу України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як роз'яснено в пунктах 2.1, 2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення). Необхідно з урахуванням приписів ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч. 1 ст. 220, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3 , 15 , 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Як видно з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до статуту державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", затвердженого наказом Міненерговугілля № 261 від 25.04.2012 р., підприємство засноване на державній власності згідно з наказом Міністерства енергетики та електрифікації України № 176 від 02.12.1993 р. "Про створення Головного підприємства Державного науково-виробничого об'єднання "Укренергоресурси" та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, створеного відповідно до Указу Президента України № 1085/2010 від 09.12.2010 р. "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (а.с. 138-144 том 3).

Пунктом 4.1 статуту визначено, що майно підприємства становлять основні фонди, інші необоротні та оборотні активи, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном на умовах, встановлених цим статутом, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству України.

Згідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Приписами статтей 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державного підприємства. Під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Водночас, у відповідності до пункту 3.3 рішення Конституційного Суду України від 10.06.2003 р. у справі № 1-11/2003 за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (справа про мораторій на примусову реалізацію майна), за змістом статті 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Нормами частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У визначенні основних засобів судам належало керуватися положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів № 92 від 27.04.2000 р., яким визначено засади формування в бухгалтерському обліку підприємства інформації про основні засоби, необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції.

Фактичне використання чи невикористання цього майна у господарській діяльності підприємства в силу закону "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" не має визначального значення.

Враховуючи наведене, дія мораторію не поширюється тільки на оборотні активи, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом 12 місяців із дати складення балансу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 3-262гс15 від 24.06.2015 р.

Відомостями з реєстру права власності на нерухоме майно про об'єкт нерухомого майна та відомостями про нерухоме державне майно станом на 01.01.2014 р. юридичної особи - державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" підтверджується, що дослідно-виробничий випробувальний комплекс за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/р Лебедівська, урочище 1, належить державі в особі Верховної Ради України Головне підприємство державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут нетрадиційної енергетики та електротехніки відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.11.2004 р. (а.с. 95-98 том 1; а.с. 145-147 том 3).

Отже, відчужене нерухоме майно - дослідно-виробничий випробувальний комплекс, загальною площею 7 967,50 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я" на електронних торгах, проведених 23.04.2015 р. державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, є державним майном, що перебуває на балансі державного підприємства та віднесено до переліку об'єктів державної власності, що не підлягає приватизації згідно з Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та перебувало в управлінні у Міністерства енергетики та вугільної промисловості України .

Відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження. Зазначені обмеження не поширюються на рішення органів управління господарських товариств, Фонду державного майна України або уповноважених органів управління про передачу об'єктів соціальної сфери, гуртожитків та об'єктів незавершеного капітального будівництва до комунальної власності.

Враховуючи вищевикладене, реалізація спірного майна на електронних торгах, яке належить на праві господарського відання державному підприємству "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" та перебуває в управлінні Міністерства енергетики та вугільної промисловості України порушує їх права й законні інтереси, внаслідок чого останні звернулись до господарського суду з відповідними позовами.

Оскільки відчужене на аукціоні майно є державним майном, перебуває на балансі державного підприємства та віднесено до переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації згідно з Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та частиною 9 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання спірних торгів недійсними відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Стосовно вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про витребування у приватного підприємства "Фастторг-2009" нерухомого майна - дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв.м. за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище "Сваром'я" колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині, зважаючи на наступне.

Згідно з статтею 1 та пункту 3 частини 1 статті 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Суб'єктами управління об'єктами державної власності є міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).

Уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів (п. 11 ч. 1 ст. 6 "Про управління об'єктами державної власності").

Нормами статті 16 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено, що контроль за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності здійснюють Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, уповноважені органи управління, органи державної контрольно-ревізійної служби, інші контролюючі органи шляхом проведення аналізу законності та оцінки ефективності виконання суб'єктами управління визначених обов'язків відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 832 від 19.06.2007 р. контроль за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності здійснюється шляхом проведення єдиного моніторингу ефективності управління об'єктами державної власності щодо додержання законності щодо використання та збереження державного майна; виконання суб'єктами управління обов'язків відповідно до законодавства.

У підпунктах 40, 43-45, 47-48 пункту 4 Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Указом Президента України №382/2011 від 06.04.2011 р., зазначено, що Міненерговугілля України відповідно до покладених на нього завдань веде облік об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні Міненерговугілля України, здійснює контроль за їх ефективним використанням та збереженням; приймає у випадках, передбачених законодавством, рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, передачу об'єктів державної власності від одного підприємства іншому; приймає рішення про списання та відчуження об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні Міненерговугілля України; здійснює внутрішній контроль, у тому числі контроль за фінансово-господарською діяльністю, підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міненерговугілля України, та господарських товариств, щодо яких Міненерговугілля України здійснює управління корпоративними правами держави; здійснює в межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

За змістом частин 1 статтей 316 та 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог статтей 319, 321, 658 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Умовами статті 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Приписами статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

За змістом статті 388 Цивільного кодексу України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Таким чином положення статті 388 Цивільного кодексу України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтей 215, 216 Цивільного кодексу України. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України.

Окрім того, при розгляді даної справи колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 30 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" визначено, що застосовуючи положення частини 2 статті 388 Цивільного кодексу про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.

З огляду на наведене, оскільки нерухоме майно - дослідно-виробничий випробувальний комплекс, загальною площею 7 967,50 кв.м., за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище "Сваром'я", вибуло з власності держави в особі Верховної Ради України, поза волею власника іншим шляхом, а Міністерство енергетики та вугільної промисловості України є державним органом, що здійснює право державної власності від імені та в інтересах держави, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для витребування вказаного майна у приватного підприємства "Фастторг-2009".

Відхиляючи твердження апелянта про знищення об'єкта нерухомості, який є предметом спору (а.с. 152-154 том 5), колегія суддів враховує, що під час розгляду справи судом першої інстанції сторонами на підтвердження таких обставин до матеріалів справи не було надано належних та допустимих доказів, в розумінні статтей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а наданий позивачем за первісним позовом лист комунального підприємства "Вишгородське бюро технічної інвентаризації" № 30 від 11.01.2019 р. (а.с. 118 том 6) не міг бути предметом оцінки та дослідження судом першої інстанції, оскільки датований після винесення оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 21.03.2018 р. у справі № 910/6767/17, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу командитного товариства EMET TRADING LP на рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2018 р. у справі № 910/6767/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2018 р. у справі № 910/6767/17 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали справи № 910/6767/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.03.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді В.В. Сулім

М.А. Дідиченко