Ухвала

від 07.03.2019 по справі 910/13328/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

м. Київ

07.03.2019Справа № 910/13328/13

За скаргоюКиївського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України; На дії державного виконавця Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві; За позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України; До Товариства з обмеженою відповідальністю "Більярд прем'єр"; Простягнення 652 394,57 грн. Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від стягувача (позивача)Руссов В.І., довіреність від 11.06.2018 № 114; Від ДВСне з'явився; Від боржника не з'явився; Від прокуратури Набієва М.І., довіреність від 033438 № 18.05.2015;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2013 у справі № 910/13328/13 було задоволено позовні вимоги Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Більярд прем'єр" 611 236,87 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого військового майна № 5/2011/ККЕУ від 01.11.2011, 35 996,55 грн. пені та 16 110,69 грн. 3 % відсотків річних з простроченої суми.

08.10.2013 судом видано накази про примусове виконання рішення у справі № 910/13328/13.

У лютому 2019 року Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України звернулося до суду зі скаргою від 31.01.2019 № 303/25-615 на дії державного виконавця Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, для розгляду якої ухвалою від 06.02.2019 було призначено судове засідання на 28.02.2019.

20.02.2019 від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів.

27.02.2019 від Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві до суду надійшли документи на виконання ухвали від 06.02.2019.

У судовому засіданні 28.02.2019 було оголошено перерву до 07.03.2019.

07.03.2019 в судовому засіданні представник стягувача підтримав подану скаргу та просив її задовольнити, шляхом визнання неправомірними дії державного виконавця Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві в частині винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 29.11.2018 у виконавчому провадженні ВП № 56695602 та визнавши недійною постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві від 29.11.2018 у виконавчому провадженні ВП № 56695602.

Обґрунтовуючи подану скаргу, представник вказував на те, що дії державного виконавця з повернення виконавчого документу є незаконними, безпідставними, необґрунтованими та такими, що явно порушують права й інтереси Київського квартирно-експлуатаційного управління, адже після відкриття виконавчого провадження ним не було вжито жодних дій, спрямованих на реальне виконання рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що виконавче провадження з примусового виконання рішення у справі № 910/13328/13 від 24.09.2013 відкривалося неодноразово, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження виносилися 23.10.2013 ВП № 40347808, 13.10.2015 ВП № 49007701 та 18.07.2018 ВП № 56695602.

Кожного разу виконавчий документ повертався стягувачеві через невиявлення боржника та його майна, на яке можливо звернути стягнення, про що виносилися відповідні постанови, зокрема, постанова від 24.03.2015 ВП № 40347808, від 29.05.2017 ВП № 49007701 та від 29.11.2018 ВП № 56695602.

Оскільки оскаржуваними наразі є дії з повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні ВП № 56695602, суд аналізує саме їх на відповідність чинному законодавству.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 19.07.2018 орган виконання судових рішень на свій запит від 18.07.2018 отримав відповідь від Державної фіскальної служби України про відсутність у органів фіскальної служби відомостей від фінансових установ про номери рахунків, відкритих боржником у банках та інших фінансових установах України.

Як встановлено судом з матеріалів справи та за відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження будь-яких інших дій у виконавчому провадженні № 56695602 не вчинялося.

Суд погоджується з правовою позицією стягувача щодо неналежного виконання органом виконання судових рішень покладених на нього законодавством зобов'язань у виконавчому провадженні ВП № 56695602, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і надалі Закон в редакції, що була чинна на момент винесення оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

До основних засад виконавчого провадження згідно зі ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" відноситься розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

До заходів примусового виконання рішень ст. 10 названого Закону віднесено, серед іншого, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами, а також інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

На переконання суду, орган виконання судових рішень не вчинив всіх можливих дій, спрямованих на пошук активів боржника, який має значний борг перед установою оборонного відомства.

Так, матеріалами виконавчого провадження № 56695602 не підтверджується, що Подільським районним відділом Головного територіального управління юстиції у м. Києві не виносилася постанова про арешт майна боржника, не подавалися запити до бюро технічної інвентаризації, департаменту земельних ресурсів та відповідних державних реєстрів для отримання відомостей про наявність у боржника нерухомого майна; не вчинялися дії, спрямовані на виявлення дебіторської заборгованості боржника, які входять до повноважень ДВС згідно зі ст. 54 Закону (ДВС не був позбавлений можливості звернутися до органу доходів і зборів за місцезнаходженням боржника для отримання відомостей щодо його звітності, яка б дозволила оцінити його фінансовий стан, не було отримано фінансових звітів від органів статистики для з'ясування наявних активів та пасивів підприємства; не вживалися заходи для виявлення готівкових коштів, про які йдеться мова у ч. 3 ст. 48 Закону (вихід за місцезнаходженням підприємства для перевірки залишку готівки у касі у матеріалах справи не відображено); не перевірено наявність філій та/або представництв та не перевірено їх фінансовий стан, що відповідало б ч. 2, ч. 5 ст. 52 Закону); не вчинено дій, спрямованих на виявлення наявності чи відсутності у боржника майна, яке потребує спеціальної реєстрації як-то повітряні, водні судна (заходи), об'єкти права інтелектуальної власності тощо, не вживалися дії, спрямовані для встановлення наявності чи відсутності у боржника транспортних засобів, цінних паперів, не вчинялися дії, пов'язані з притягненням керівника підприємства до відповідальності за невиконання рішення суду та ін.

Тобто, висновки органу виконання судових рішень про відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення є передчасними через допущену бездіяльність, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає визнанню недійсною.

Так, ст. 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення відповідно до цього кодексу, порушено їхні права.

За приписами ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У Роз'ясненнях Президії Вищого Господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вказується, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Отже, з викладеного слідує недотримання при виконанні наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/13328/13 наведених вище вимог законодавства щодо засад виконавчого провадження, обов'язків виконавця у зв'язку з чим суд вважає доводи скаржника обґрунтованими і правомірними, а подану скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом скарги перед судом не ставилося, про подення судових витрат учасники провадження суду не повідомляли.

Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст. 73-80, 234, 235, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на дії державного виконавця Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 31.01.2019 № 303/25-615 задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії державного виконавця Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві в частині винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 29.11.2018 у виконавчому провадженні ВП № 56695602.

3. Визнати недійcною постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві від 29.11.2018 у виконавчому провадженні ВП № 56695602.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом десяти днів.

Суддя О.В. Мандриченко