Рішення

від 11.03.2019 по справі 910/15347/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2019Справа № 910/15347/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингові Технології

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімтехнолоджі

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Акіра Оіл

про стягнення 150000,00 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімтехнолоджі

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингові Технології

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Акіра Оіл

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору

Суддя О.В.Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Гоцуляк Є.М. за довіреністю б/н від 18.02.2019

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): Стафійчук В.В. за довіреністю 18/25-18/12-2

третя особа: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інжинірингові Технології (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімтехнолоджі (відповідач) про стягнення 150000,00 грн. боргу на підставі Договору № 3/18 про порядок та умови спільного використання під'їзних колій від 01.06.2018.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов Договору № 3/18 про порядок та умови спільного використання під'їзних колій від 01.06.2018 (далі - Договір № 3/18) не виконав зобов'язань з оплати на рахунок позивача щомісячного платежу за листопад 2018 у розмірі 150000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача за наведеним договором становить 150000,00 грн., з вимогою про стягнення якої позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингові Технології до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15347/18, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

12.12.2018 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімтехнолоджі (позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява від 11.12.2018 у справі № 910/15347/18 (вх. № 910/16694/18 від 12.12.2018) до Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингові Технології (відповідач за зустрічним позовом) з вимогами про:

- визнання недійсним укладеного між ТОВ Інжинірингові Технології та ТOB Агрохімтехнолоджі Договору № 3/18 про порядок та умови спільного використання під'їзних залізничних колій від 01.06.2018 року;

- застосування наслідків недійсності укладеного між ТОВ Інжинірингові Технології та ТОВ Агрохімтехнолоджі Договору № 3/18 про порядок та умови спільного використання під'їзних залізничних колій від 01.06.2018 року та стягнення з ТОВ Інжинірингові Технології на користь ТОВ Агрохімтехнолоджі 15 000 000,00 гривень.

Зустрічний позов мотивовано тим, що при укладенні Договору № 3/18 ТОВ Інжинірингові Технології навмисно ввело ТОВ Агрохімтехнолоджі в оману щодо обставин, які мають істотне значення, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням предмету правочину, а саме: ТОВ Інжинірингові Технології під час укладення Договору № 3/18 не повідомило ТОВ Агрохімтехнолоджі про наявність та дію Договору № 2/14 від 01.02.2014 про порядок та умови спільного використання під'їзних залізничних колій (далі - Договір № 2/14), укладеного ТОВ Інжинірингові Технології з ДП Агроцентр Єврохім-Україна . Разом з тим, предметом обох договорів є один і той самий об'єкт - під'їзні залізничні колії, що прилягають до станції Казатин Південно-Західної Залізниці, згідно п. 1.3 Договору № 2/14 власником під'їзних залізничних колій є ЗАТ Техпромсервіс , а згідно п. 1.3 Договору № 3/18 власником під'їзних залізничних колій є ТОВ Акіра Оіл . Позивач за зустрічним позовом вважає, що наявність різних власників під'їзних залізничних колій ставить під сумнів законність використання ТОВ Інжинірингові Технології предмету Договору № 3/18 та право ТОВ Інжинірингові Технології на отримання від ТОВ Агрохімтехнолоджі платежів за Договором № 3/18. Позивач за зустрічним позовом також зазначив, що ТОВ Інжинірингові Технології не повідомило ТОВ Агрохімтехнолоджі про наявність (відсутність) згоди ДП Агроцентр Єврохім-Україна на укладення Договору № 3/18 та про правові підстави відносин власника з ТОВ Інжинірингові Технології . Таким чином, на твердження позивача за зустрічним позовом, наявні правові підстави для визнання недійсним Договору № 3/18 та, відповідно, для застосування наслідків недійсності Договору № 3/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2018 у справі № 910/15347/18 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімтехнолоджі залишено без руху, встановлено позивачу за зустрічним позовом спосіб усунення недоліків зустрічної позовної заяви та строк на їх усунення протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

20.12.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача за зустрічним позовом надійшла заява про уточнення позовних вимог та усунення недоліків позовної заяви.

21.12.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 300000,00 грн. заборгованості, яка відповідно до Договору № 3/18 про порядок та умови спільного використання під'їзних колій від 01.06.2018 на час звернення з даною заявою до суду складає 300000,00 грн. (150000,00 грн. заборгованості за листопад та 150000,00 грн. заборгованості за грудень). В якості додатків до заяви, представник позивача долучив докази сплати судового збору та докази надсилання зазначеної заяви відповідачу.

21.12.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу довіреності на представника Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингові Технології .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2019 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімтехнолоджі до Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингові Технології про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/15347/18; об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом; постановлено розгляд справи № 910/15347/18 здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 29.01.2019 о 11:50 год. та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю Акіра Оіл .

11.01.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

14.01.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

22.01.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надсилання позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог третій особі.

22.01.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

22.01.2019 через відділ діловодства суду від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшли письмові пояснення у справі. Зазначеними поясненнями представник Товариства з обмеженою відповідальністю Акіра Оіл просив здійснювати розгляд справи без його участі.

25.01.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: заяву свідка; копію Договору оренди від 03.01.2019; докази направлення зазначених документів учасникам справи.

У підготовче засідання, призначене на 29.01.2019, з'явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом). Представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та третьої особи не з'явилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.

У підготовчому засіданні, призначеному на 29.01.2019, суд розпочав вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Суд долучив до матеріалів справи заяви по суті справи, подані представниками учасників справи.

У підготовчому засіданні, призначеному на 29.01.2019, суд розглянув та задовольнив клопотання представника третьої особи, про розгляд справи без його участі, викладене у письмових поясненнях від 22.01.2019.

Згідно ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, зокрема, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 відкладено підготовче засідання на 18.02.2019, явка учасників справи у підготовче засідання обов'язковою не визнавалась.

01.02.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

13.02.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву з викладеними у ній поясненнями, міркуваннями та аргументами щодо наведених відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) у відзиві заперечень.

У підготовче засідання, призначене на 18.02.2019, з'явилися представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом). Представник третьої особи не з'явився.

Суд долучив до матеріалів справи відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, подану представником позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) 13.02.2019 через відділ діловодства суду.

У підготовчому засіданні 18.02.2019 представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються у заявах по суті спору.

У підготовчому засіданні, призначеному на 18.02.2019, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2019 о 14:50 год.

У судове засідання, призначене на 11.03.2019, з'явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

У судовому засіданні 11.03.2019 суд розпочав розгляд справи по суті.

Відповідно до ст.194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 11.03.2019 судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст.217, 218 ГПК України).

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення вимог позивача заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11.03.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч.6 ст.233 ГПК України.

Заслухавши учасників справи, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Інжинірингові Технології (сторона-1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОХІМТЕХНОЛОДЖІ (сторона-2 відповідач) було укладено Договір № 3/18 про порядок та умови спільного використання під'їзних залізничних колій (надалі - Договір № 3/18 від 01.06.2018 або Договір), відповідно до умов якого, за цим Договором сторони обумовлюють порядок та умови спільного використання сторонами під'їзних залізничних колій, які знаходяться у користуванні сторони-1, шляхом об'єднання своїх зусиль та ресурсів з метою ефективного використання залізничних колій та їх належної експлуатації (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, об'єктом щодо якого сторонами здійснюється спільна експлуатація є: під'їзні залізничні колії загального розгорнутою протяжністю 1608 м., що прилягають до ст. Казатин Пд.-Зх. Залізниці і перебувають в орендному користування сторони-1.

Пунктом 1.5 Договору сторони погодили, що даний Договір не є договором простого товариства. Сторони дійшли згоди, що їх діяльність в рамках даного Договору буде проводиться без створення спільної юридичної особи. Сторони для здійснення діяльності за цим Договором не об'єднують жодних вкладів і цей Договір не є підставою для виникнення у сторін права спільної власності та/або переходів будь-яких майнових прав на об'єкт, щодо якого здійснюється спільна експлуатація, від власника під'їзної колії до сторони-2 або третіх осіб.

Згідно з п.2.1 Договору сторони здійснюють спільну діяльність за цим Договором з метою ефективного використання кожною із сторін залізничних колій, їх належної експлуатації та забезпечення можливості сторін використовувати відповідні колії для доставки вантажів до належних їм територій.

Відповідно до мети цього Договору, сторонами визначені наступні завдання спільної діяльності:

- впорядкувати порядок і умови використання стороною-2 залізничних колій;

- забезпечити фінансування та реалізацію заходів із утримання, відновлення та ремонту залізничних колій та визначити порядок і умови участі у цій діяльності сторони-2 (п.2.2 Договору).

Відповідно до п.3.4 Договору, на момент укладання цього Договору сторони обумовили реалізацію участі сторони-2 у фінансуванні утримання під'їзних колій та їх поточного ремонту шляхом внесення нею єдиного щомісячного платежу, за рахунок якого сторона-1 вживатиме відповідні заходи спрямовані на досягнення цілей, що передбачені цим пунктом, а саме:

Сума платежу: 150 000,00 грн. (п.3.4.1 Договору).

Черговість внесення: щомісячно (п.3.4.2 Договору).

Строки оплати: не пізніше кожного 7-го числа поточного місяця (п. 3.4.3 Договору).

Форма внесення: безготівкова (на рахунок сторони-1) (п.3.4.4 Договору).

Згідно п.5.5 Договір набуває чинності з моменту його укладання та укладений строком до 31.12.2018. Якщо за місяць до закінчення строку дії Договору від жодної сторони не надійде повідомлення про небажання продовжити його дію, Договір вважається автоматично продовженим (пролонгованим) на той самий строк і на тих самих умовах на яких він виконувався на визначену цим пунктом дату.

Звертаючись з позовом до Господарського суду міста Києва, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач зазначив, що починаючи з листопада 2018 року відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за Договором № 3/18 від 01.06.2018 щодо внесення єдиного щомісячного платежу, у зв'язку з чим у відповідача утворився борг перед позивачем по сплаті єдиного щомісячного платежу за листопад та грудень 2018 року в загальному розмірі 300000,00 грн.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до відповідача з листом № 0488/11 від 12.11.2018, яким повідомив останнього про те, що станом на 12.11.2018 не виконав взятих на себе зобов'язань та не здійснив платіж в передбачені договором строки. Цим листом позивач також повідомив відповідача про те, що, у зв'язку із наведеним, він вимушений звернутись до суду за примусовим стягненням коштів.

Відповідач відповіді на зазначений лист не надіслав, платіж не здійснив. Натомість відповідач направив на адресу позивача повідомлення № 1511-1 від 15.11.2018 про небажання продовжувати дію Договору № 3/18 про порядок та умови спільного використання під'їзних залізничних колій від 01.06.2018.

За наведених обставин, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 300000,00 грн. боргу на підставі Договору № 3/18 про порядок та умови спільного використання під'їзних колій від 01.06.2018.

Відповідач у поданому до суду зустрічному позові зазначив, що при укладенні Договору № 3/18 ТОВ Інжинірингові Технології навмисно ввело ТОВ Агрохімтехнолоджі в оману щодо обставин, які мають істотне значення, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням предмету правочину, а саме: ТОВ Інжинірингові Технології під час укладення Договору № 3/18 не повідомило ТОВ Агрохімтехнолоджі про наявність та дію Договору № 2/14 від 01.02.2014 про порядок та умови спільного використання під'їзних залізничних колій (далі - Договір № 2/14), укладеного ТОВ Інжинірингові Технології з ДП Агроцентр Єврохім-Україна . Разом з тим, предметом обох договорів є один і той самий об'єкт - під'їзні залізничні колії, що прилягають до станції Казатин Південно-Західної Залізниці, згідно п. 1.3 Договору № 2/14 власником під'їзних залізничних колій є ЗАТ Техпромсервіс , а згідно п. 1.3 Договору № 3/18 власником під'їзних залізничних колій є ТОВ Акіра Оіл . Позивач за зустрічним позовом вважає, що наявність різних власників під'їзних залізничних колій ставить під сумнів законність використання ТОВ Інжинірингові Технології предмету Договору № 3/18 та право ТОВ Інжинірингові Технології на отримання від ТОВ Агрохімтехнолоджі платежів за Договором № 3/18. Позивач за зустрічним позовом також зазначив, що ТОВ Інжинірингові Технології не повідомило ТОВ Агрохімтехнолоджі про наявність (відсутність) згоди ДП Агроцентр Єврохім-Україна на укладення Договору № 3/18 та про правові підстави відносин власника з ТОВ Інжинірингові Технології . Таким чином, на твердження позивача за зустрічним позовом, наявні правові підстави для визнання недійсним укладеного між ТОВ Інжинірингові Технології та ТOB Агрохімтехнолоджі Договору № 3/18 про порядок та умови спільного використання під'їзних залізничних колій від 01.06.2018 року, а також застосування наслідків недійсності укладеного між ТОВ Інжинірингові Технології та ТОВ Агрохімтехнолоджі Договору № 3/18 про порядок та умови спільного використання під'їзних залізничних колій від 01.06.2018 року та стягнення з ТОВ Інжинірингові Технології на користь ТОВ Агрохімтехнолоджі 1500000,00 гривень.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) у поданому до суду відзиві на зустрічний позов заперечив проти доводів відповідача (позивача за зустрічним позовом), зазначивши, що ТОВ Агрохімтехнолоджі (відповідач за первісним позовом) та ДП Агроцентр Єврохім-Україна є пов'язаними між собою підприємствами, оскільки Додаткову угоду від 10.11.2017 про внесення змін до Договору №2/14, якою зокрема було продовжено строк дії договору на 2018 рік та спірний Договір №3/18 від 01.06.2018 з боку ДП Агроцентр Єврохім-Україна та ТОВ Агрохімтехнолоджі підписано однією і тією ж особою - ОСОБА_5, який був керівником обох підприємств. Таким чином позивач (відповідач за зустрічним позовом) стверджує, що відповідачу (позивач за зустрічним позовом) було відомо про існування Договору № 2/14 від 01.02.2014, укладеного ТОВ Інжинірингові Технології з ДП Агроцентр Єврохім-Україна .

Також позивач зазначив, що відповідачем (позивач за зустрічним позовом) не надано жодних доказів, які б доводили наявність обов'язку позивача на отримання згоди від ДП Агроцентр Єврохім-Україна на укладення з ТОВ Агрохімтехнолоджі Договору №3/18 від 01.06.2018.

Стосовно наявності різних власників залізничної колії в Договорах №2/14 від 01.02.2014 та №3/18 від 01.06.2018 відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) вказав, що станом на момент укладання Договору №2/14 від 01.02.2014 дійсно власником залізничних колій було ЗАТ Техпромсервіс , однак, станом на момент укладення Договору №3/18 від 01.06.2018 власником залізничних колій вже було ТОВ Акіра Оіл , яке і надало згоду на укладення з відповідачем спірного договору.

На підтвердження власних доводів позивачем (відповідач за зустрічним позовом) додано до матеріалів справи копії Договору оренди №20/03-18 від 20.03.2018, укладеного між ТОВ Акіра Оіл та ТОВ СКВ Шатл , Договору оренди №1 від 21.03.2018, укладеного між ТОВ СКВ Шатл та ТОВ Інжинірингові Технології (позивач за первісним позовом), а також копії листів про надання згоди ТОВ Акіра Оіл та ТОВ СКВ Шатл , на укладання з ТОВ Агрохімтехнолоджі (відповідач за первісним позовом) договору про порядок та умови спільного використання під'їзних залізничних колій (спірного договору), а також надано копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з якого вбачається, що з 19.03.2018 власником спірної залізничної колії є ТОВ Акіра Оіл .

Третя особа у поданих до суду письмових поясненнях в повному обсязі підтримала заявлені позовні вимоги за первісним позовом зазначивши, що 19.03.2018 ТОВ Акіра Оіл придбало технічну будівлю залізничної колії, приналежним майном якої є залізнична колія загальною протяжністю 1608 м.

В подальшому, 20.03.2018 між ТОВ Акіра Оіл та ТОВ СКВ Шатл було укладено Договір оренди №20/03-18 відповідно до умов якого ТОВ СКВ Шатл було передано в оренду належні ТОВ Акіра Оіл залізничні колії протяжністю 1608 м. Договір укладено із правом передачі об'єкта оренди в суборенду чи з правом укладення договору спільного користування.

21.03.2018 між ТОВ СКВ Шатл та ТОВ Інжинірингові Технології укладено Договір суборенди №1, відповідно до умов якого ТОВ Інжинірингові Технології було передано в суборенду належні ТОВ Акіра Оіл залізничні колії протяжністю 1608 м, згода на укладання даного договору була надана ТОВ Акіра Оіл .

01.06.2018 між ТОВ Інжинірингові Технології та ТОВ Агрохімтехнолоджі було укладено Договір №3/18, згода на укладання якого також була надана власником залізничних колій ТОВ Акіра Оіл .

Також у письмових поясненнях третя особа зазначила, що ТОВ СКВ Шатл належним чином виконувало свої зобов'язання за Договором №20/03-18, жодних претензій у ТОВ Акіра Оіл до орендаря не має. Також, як відомо третій особі, ТОВ Інжинірингові Технології належним чином виконувало свої зобов'язання за Договором суборенди №1. ТОВ Інжинірингові Технології уклало Договір №3/18 з відома та за згодою власника колії та ТОВ СКВ Шатл .

Крім того, за твердженнями тертої особи, після переходу права власності на колію до ТОВ Акіра Оіл останнім було погоджено продовження терміну дії Договору №2/14 від 01.02.2014 укладеного між ТОВ Інжинірингові Технології та ДП Агроцентр Єврохім-Україна .

У зв'язку із викладеним третя особа не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст.76-79 ГПК України).

Згідно із ст.86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 3/18 від 01.06.2018 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором про спільну діяльність, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1 глави 77 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначають загальні положення про спільну діяльність.

Частиною 1 ст. 1130 ЦК України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

По матеріалам справи судом встановлено, що підписавши Договір № 3/18 від 01,06.2018, на підставі п.3.4 Договору, відповідач за первісним позовом взяв на себе зобов'язання здійснювати єдиний щомісячний платіж у розмірі 150000,00 грн. на рахунок позивача за первісним позовом щомісячно не пізніше кожного 7-го числа поточного місяця.

Матеріалами справи підтверджується, що у період з червня 2018 року по жовтень 2018 року відповідач за первісним позовом своєчасно та в повному обсязі виконував взяті на себе зобов'язання за Договором №3/18 від 01.06.2018, проте починаючи з листопада 2018 року відповідач за первісним позовом не здійснював єдині щомісячні платежі, а саме за листопад та грудень 2018 року в загальному розмірі 300000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом станом на час розгляду справи по суті становить 300000,00 грн.

У зв'язку із невиконанням відповідачем за первісним позовом взятих на себе зобов'язань за договором позивач за первісним позовом звертався до відповідача за первісним позовом із Листом №0488/11 від 12.11.2018 в якому зазначив про наявність заборгованості станом на 12.11.2018 та зазначив про недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Листом №1511-1 від 15.11.2018 відповідач за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом про небажання продовжувати дію Договору №3/18 від 01.06.2018 та повідомив про те, що строк дії договору закінчується 31.12.2018. Проте жодних пояснень стосовно невиконання умов договору щодо сплати щомісячної плати відповідачем за первісним позовом надано не було.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 300000,00 грн. боргу на підставі Договору № 3/18 про порядок та умови спільного використання під'їзних колій від 01.06.2018 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю

Разом з тим, стосовно заявлених відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) у поданому до суду зустрічному позові вимог щодо визнання недійсним укладеного між ТОВ Інжинірингові Технології та ТOB Агрохімтехнолоджі Договору № 3/18 про порядок та умови спільного використання під'їзних залізничних колій від 01.06.2018 року, а також застосування наслідків недійсності укладеного між ТОВ Інжинірингові Технології та ТОВ Агрохімтехнолоджі Договору № 3/18 про порядок та умови спільного використання під'їзних залізничних колій від 01.06.2018 року та стягнення з ТОВ Інжинірингові Технології на користь ТОВ Агрохімтехнолоджі 1500000,00 гривень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 ЦК України визначено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

За змістом ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно приписів ч.ч.1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до абз.4 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За приписами ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Так звертаючись із зустрічним позовом до суду позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) зазначив, що при укладенні Договору № 3/18 ТОВ Інжинірингові Технології навмисно ввело ТОВ Агрохімтехнолоджі в оману щодо обставин, які мають істотне значення, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням предмету правочину, а саме: ТОВ Інжинірингові Технології під час укладення Договору № 3/18 не повідомило ТОВ Агрохімтехнолоджі про наявність та дію Договору № 2/14 від 01.02.2014 про порядок та умови спільного використання під'їзних залізничних колій (далі - Договір № 2/14), укладеного ТОВ Інжинірингові Технології з ДП Агроцентр Єврохім-Україна . Разом з тим, предметом обох договорів є один і той самий об'єкт - під'їзні залізничні колії, що прилягають до станції Казатин Південно-Західної Залізниці, згідно п. 1.3 Договору № 2/14 власником під'їзних залізничних колій є ЗАТ Техпромсервіс , а згідно п. 1.3 Договору № 3/18 власником під'їзних залізничних колій є ТОВ Акіра Оіл .

Позивач за зустрічним позовом вважає, що наявність різних власників під'їзних залізничних колій ставить під сумнів законність використання ТОВ Інжинірингові Технології предмету Договору № 3/18 та право ТОВ Інжинірингові Технології на отримання від ТОВ Агрохімтехнолоджі платежів за Договором № 3/18.

Позивач за зустрічним позовом також зазначив, що ТОВ Інжинірингові Технології не повідомило ТОВ Агрохімтехнолоджі про наявність (відсутність) згоди ДП Агроцентр Єврохім-Україна на укладення Договору № 3/18 та про правові підстави відносин власника з ТОВ Інжинірингові Технології .

Так стосовно неповідомлення відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про наявність укладеного між ТОВ Інжинірингові Технології з ДП Агроцентр Єврохім-Україна Договору № 2/14 від 01.02.2014 про порядок та умови спільного використання під'їзних залізничних колій суд зазначає, що положеннями чинного законодавства, при укладенні договору про спільну діяльність, не передбачено обов'язку повідомлення сторони про наявність інших укладених договорів про спільну діяльність щодо того самого об'єкту з іншими особами.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Додаткову угоду від 10.11.2017 про внесення змін до Договору №2/14, якою, зокрема, було продовжено строк дії договору на 2018 рік та спірний Договір №3/18 від 01.06.2018 з боку ДП Агроцентр Єврохім-Україна та ТОВ Агрохімтехнолоджі було підписано однією і тією ж особою - ОСОБА_5, який був керівником обох підприємств. Таким чином доводи позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) щодо незнання про наявність Договору №2/14 від 01.02.2014 визнаються судом необґрунтованими.

В той же час, доводи позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) щодо того, що станом на момент підписання Додаткової угоди від 10.11.2017 про внесення змін до Договору №2/14, ОСОБА_5, який підписав вказану Додаткову угоду як керівник ДП Агроцентр Єврохім-Україна не мав необхідних повноважень у зв'язку із його звільненням, судом відхиляються, оскільки дослідження підстав укладення Договору №2/14 від 01.02.2014 та внесення до нього змін, зокрема на підставі Додаткової угоди від 10.11.2017 не входять до предмету даного позову.

Також, стосовно зазначення різних власників під'їзних залізничних колій в Договорах №2/14 від 01.02.2014 та №3/18 від 01.06.2018, суд зазначає, що станом на момент укладення спірного Договору №3/18 від 01.06.2018 дійсним власником залізничних колій, що входять до предмету договору, було ТОВ Акіра Оіл яке зазначено в п.1.3 спірного Договору, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з якого вбачається, що з 19.03.2018 власником спірної залізничної колії є ТОВ Акіра Оіл .

Як підтверджено матеріалами справи, 19.03.2018 ТОВ Акіра Оіл придбало технічну будівлю залізничної колії, приналежним майном якої є залізнична колія загальною протяжністю 1608 м.

В подальшому, 20.03.2018 між ТОВ Акіра Оіл та ТОВ СКВ Шатл було укладено Договір оренди №20/03-18 відповідно до умов якого ТОВ СКВ Шатл було передано в оренду належні ТОВ Акіра Оіл залізничні колії протяжністю 1608 м. Договір укладено із правом передачі об'єкта оренди в суборенду чи з правом укладення договору спільного користування.

21.03.2018 між ТОВ СКВ Шатл та ТОВ Інжинірингові Технології укладено Договір суборенди №1, відповідно до умов якого ТОВ Інжинірингові Технології було передано в суборенду належні ТОВ Акіра Оіл залізничні колії протяжністю 1608 м, згода на укладання даного договору була надана ТОВ Акіра Оіл .

01.06.2018 між ТОВ Інжинірингові Технології та ТОВ Агрохімтехнолоджі було укладено Договір №3/18, згода на укладання якого також була надана власником залізничних колій ТОВ Акіра Оіл .

В матеріалах справи наявні копії Листів №52/18 від 21.03.2018 та №69/18 від 01.06.2018 відповідно до яких ТОВ Акіра Оіл , як власник залізничних колій, надало згоду на укладення з позивачем за первісним позовом договору суборенди залізничних колій, та в подальшому надало згоду на укладення з відповідачем за первісним позовом Договору №3/18 від 01.06.2018.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що станом на момент укладання Договору №2/14 від 01.02.2014 власником залізничних колій було ЗАТ Техпромсервіс , однак, станом на момент укладення Договору №3/18 від 01.06.2018 власником залізничних колій вже було ТОВ Акіра Оіл , яке і надало згоду на укладення з відповідачем за первісним позовом спірного договору, що підтверджується наявними у справі копіями Договору оренди №20/03-18 від 20.03.2018, укладеного між ТОВ Акіра Оіл та ТОВ СКВ Шатл , Договору оренди №1 від 21.03.2018, укладеного між ТОВ СКВ Шатл та ТОВ Інжинірингові Технології (позивач за первісним позовом), а також копіями листів про надання згоди ТОВ Акіра Оіл та ТОВ СКВ Шатл , на укладання з ТОВ Агрохімтехнолоджі (відповідач за первісним позовом) договору про порядок та умови спільного використання під'їзних залізничних колій (спірного договору), а також копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з якого вбачається, що з 19.03.2018 власником спірної залізничної колії є ТОВ Акіра Оіл .

Відтак твердження відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) щодо відсутності згоди власника залізничних колій на укладення спірного договору спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, твердження відповідача стосовно переведення боргу з ДП Агроцентр Єврохім-Україна як боржника за Договором №2/14 від 01.02.2014 на ТОВ Агрохімтехнолоджі у зв'язку із укладенням спірного Договору №3/18 від 01.06.2018 не відповідають дійсності, оскільки умови укладеного між сторонами Договору №3/18 від 01.06.2018 не містять положень щодо заміни боржника у зобов'язанні. Спірний договір за своєю правовою природою регулює виключно спільну діяльність сторін щодо використання під'їзних залізничних колій та не породжує обов'язку відповідача за первісним позовом відповідати за зобов'язаннями, що виникли у ДП Агроцентр Єврохім-Україна на підставі Договору №2/14 від 01.02.2014.

Також судом відхиляються доводи позивача за зустрічним позовом, стосовно подвійного стягнення коштів щодо одного і того ж об'єкту на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 у справі №910/15346/18, оскільки вказаним рішенням стягнуто заборгованість з ДП Агроцентр Єврохім-Україна на підставі Договору №2/14 від 01.02.2014, а відтак у даному випадку судом розглядались правовідносини, що виникли між іншими сторонами на підставі окремого договору та які жодним чином не впливають на права і обов'язки ТОВ Агрохімтехнолоджі як сторони за Договором №3/18 від 01.06.2018.

Таким чином, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи Договір № 3/18 про порядок та умови спільного використання під'їзних залізничних колій від 01.06.2018 містить всі істотні умови та відповідає іншим умовам, що встановлені чинним законодавством для правочинів. Зміст зазначеного правочину не суперечить законодавству України та актам прийнятим відповідно до нього, не суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особи, які вчинили оскаржуваний правочин, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності на момент укладення договору. Волевиявлення учасників правочину є вільним і відповідає їх внутрішній волі. Правочин вчинений у формі, встановленій законом та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не надано суду жодних належних та допустимих доказів стосовно того, що укладений між сторонами Договір 3/18 про порядок та умови спільного використання під'їзних залізничних колій від 01.06.2018 укладено шляхом введення позивача за зустрічним позовом в оману.

На підставі викладеного суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем за первісним позовом разом із позовною заявою подано попередній розрахунок суми судових витрат, який складається лише з витрат по сплаті судового збору в сумі 2250,00 гри. Разом з тим, у поданій до суду заяві про збільшення розміру позовних вимог, позивачем надано новий розрахунок суми судових витрат, який складається лише з витрат по сплаті судового збору в розмірі 4500,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог за первісним позовом, судовий збір в розмірі 4500,00 грн. покладається на відповідача.

Разом з тим, що стосується судових витрат відповідача (позивача за зустрічним позовом) понесених у зв'язку із поданням до суду зустрічного позову, суд зазначає, що з огляду на відмову у задоволенні зустрічного позову, такі витрати в повному обсязі покладаються на ТОВ Агрохімтехнолоджі , позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімтехнолоджі (03127, м. Київ, Вул. Велика Васильківська, буд. 55-Г; ідентифікаційний код 41896055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингові Технології (04070, м. Київ, вул. Волоська, буд. 51/27, кв. 59; ідентифікаційний код 38233146) 300000 (триста тисяч) грн. боргу, а також 4500 (чотири тисячi п'ятсот) грн. судового збору.

3. Відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 15.03.2019.

Суддя О.В. Гумега