Ухвала

від 15.03.2019 по справі 335/5580/18

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/5580/18 1-кс/335/1904/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року м. Запоріжжя

Слідчий суддяОрджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя ОСОБА_1 ,за участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні клопотаннястаршогослідчого з ОВС 2 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 , про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42017080000000563 від 31.10.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

До слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшло зазначене клопотання слідчого про накладення арешту на майно, у рамках кримінального провадження № 42017080000000563 від 31.10.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, у зв`язку з здійсненням досудового розслідування у ньому та необхідністю встановлення обставин визначених ст.ст.2,91 КПК Українипри наявності на передумов визначених ст.ст.132,170того жКодексу.

Встановлені обставиниу ході розслідування цього кримінального провадження органом досудового розслідування та наведені заявником у клопотанні відомості на їх підтвердження щодо доцільності застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження

СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017080000000563 від 31.10.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст. 205, ч. 5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено що службові особи ПП «ВКФ «Еліт-дізайн» (код ЄДРПОУ 33011339), у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, діючи умисно, з метою ухилення від сплати податків, шляхом проведення нібито фінансово-господарських операцій з підприємствами з ознаками «фіктивності», а саме: ТОВ «Універсал П.Р.О.» (код ЄДРПОУ 40013282), ТОВ «Рандес інвест» (код ЄДРПОУ 40507316), ТОВ «Вертикс трейд» (код ЄДРПОУ 40053000), ТОВ «Інтер-ТДК» (код ЄДРПОУ 40831128), ТОВ «Ліагро сервіс груп» (код ЄДРПОУ 40331223), ТОВ «Сейлінг груп» (код ЄДРПОУ 40831018), ТОВ «Бізнес консепшен» (код ЄДРПОУ 40465961) умисно ухилились від сплати ПДВ на загальну суму 1920 424 грн., та податку на прибуток на загальну суму 1728381 грн., що призвело до ненадходження до бюджету податків у особливо великих розмірах.

Досудовим слідством встановлено, що одним із контрагентів ПП «ВКФ «Еліт-дізайн» (код ЄДРПОУ 33011339) є підприємство ТОВ «Універсал П.Р.О. (ЄДРПОУ 40013282, юридична адреса м. Дніпро, пр. Кірова, буд. 82-Г), зареєстроване в Покровській ОДПI ГУ ДФС у Донецькій області, директором даного підприємства в період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 рік являвся ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ). В 2016 році податкова звітність та первинні бухгалтерські документи даного підприємства, підписував ОСОБА_5 . Також, встановлено, що у провадженні слідчого управління ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 32016040000000040 від 20.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України. Співробітниками відділу ОВЕЗ ОУ ГУ ДФС у Дніпропетровській області у ході виконання доручення слідчого № 1242/04-36-23-02-13 від 27.12.2016 встановлено, з метою надання послуг підприємствам реального сектору економіки, члени ОЗУ зареєстрували (придбали) на підставних осіб ряд підприємств Дніпропетровської та інших областей України: в т.ч. ТОВ «Універсал П.Р.О.» (код ЄДРПОУ 40013282). Характерними ознаками використання реквізитів вищевказаного підприємства, є податкова та бухгалтерська звітність до серверів ДФС України подається з аналогічних ІР-адрес, розрахункові рахунки відкриті в однакових банківських установах, використання однакових адрес масової реєстрації, перебувають на обліку в одних і тих же ДПІ, @-mail адреси з яких надходить податкова звітність «підконтрольних» СГД аналогічні.

Крім того, у ході проведення досудового розслідування, встановлено що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є засновником та директором ТОВ „КРІ ПОЙНТ (ЄДРПОУ 39230518), ТОВ „ВЕНТПРОМ (колишня назва ТОВ «КОСПЛЕЙ») (ЄДРПОУ 40532943), дані підприємства, проводячи ніби то господарські операції з підприємствами з ознаками «фіктивності», серед яких ТОВ «Буд-Торг-Інвест» (код 39424623), ТОВ «Інко-Інвест» (ЄДРПОУ 39424623), дані підприємства фігурують по кримінальному проваджені № 42017040000000041 від 17.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, що підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Таким чином, у слідства є достатньо причин вважати, що ОСОБА_5 використовує ТОВ „КРІ ПОЙНТ (ЄДРПОУ 39230518) та ТОВ „ВЕНТПРОМ (ЄДРПОУ 40532943) для формування схемного податкового кредиту з податку на додану вартість для підприємств реального сектору економіки.

На даний час ТОВ „КРІ ПОЙНТ (ЄДРПОУ 39230518), ТОВ „ВЕНТПРОМ (колишня назва ТОВ «КОСПЛЕЙ») (ЄДРПОУ 40532943) формують податковий кредит з ПДВ для ПП «ВКФ «Еліт-дізайн».

Вказані факти підтверджуються висновками аналітичного дослідження від 20.09.2017 №33011339/1/08-01-16-02-05 та від 05.11.2018 №105/08-01-16-02-05/39230518, проведених співробітниками УБВДОЗШ ГУ ДФС у Запорізькій області.

Встановлено, що згідно інформації з бази даних «Архів Електронної звітності», володільцем якої є ДФС України, товариства ТОВ „КРІ ПОЙНТ (ЄДРПОУ 39230518), ТОВ „ВЕНТПРОМ (ЄДРПОУ 40532943) мають суму ліміту податкового кредиту на спеціальних рахунках з ПДВ, яка в подальшому може бути використана для надання безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки, і яка надає можливість спричинити збитки державі.

Тим самим, в ході досудового розслідування виникла необхідність, з метою регламентованою п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешту на активи суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України (ЄДРПОУ 39292197) за адресою: м. Київ, Львівська площа, буд. 8 наступних товариств: ТОВ "КРІ ПОЙНТ" (ЄДРПОУ 39230518), ТОВ "ВЕНТПРОМ" (ЄДРПОУ 40532943), шляхом блокування сум податку в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт податку на додану вартість) по вказаним товариствам, на яку останні мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Позиція сторін

В судове засідання слідчий не з`явився, надав до канцелярії суду заяву про розгляд клопотання за його відсутністю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання про арешт майна проведено за відсутності власника майна.

Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із даного питання

Слідчий суддя, перевіривши клопотання заявника на дотримання вимог Кримінального процесуальногоКодексу України (далі - КПК), приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких наданаВерховною Радою України, цього Кодексута інших законів України (ч. 2ст. 1 КПК України).

Відповідно дост. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є: арешт майна (ст. 131 КПК України).

Частиною п`ятою статті 132КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

З урахуванням того, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Тобто, діюче кримінально процесуальне законодавство України передбачає, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються з числа визначенихст. 84 КПК України.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3ст. 132 КПК України).

Відповідно до положень ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами ч.ч. 2, 3 ст.170 КПК України, метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів (у цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу); спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, відповідно до положень ч.2 ст. 173 КПК України, повинен враховувати наступне: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про накладення арешту на майно, в якому зазначив, що арешт необхідно застосувати з метою забезпечення збереження речових доказів.

На підтвердження доводів клопотання слідчим наданий витяг з ЄРДР за№ 42017080000000563 від 31.10.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, висновок аналітичного дослідження від 20.09.2017 року № 33011339/1/08-01-16-02-05, висновок аналітичного дослідження від 05.11.2018 року № 105/08-01-16-02-05/39230518, відомості про державну реєстрацію ТОВ „КРІ ПОЙНТ та ТОВ „ВЕНТПРОМ, якими, на думку слідчого, підтверджується необхідність зазначеного арешту.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Разом з цим, клопотання слідчого не містить будь-яких посилань на докази, а матеріали провадження - і самих доказів на підтвердження того, що ліміт ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в державній фіскальній службі України ТОВ „КРІ ПОЙНТ та ТОВ „ВЕНТПРОМ відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Більш того, зі змісту клопотання вбачається, що зазначений захід забезпечення провадження необхідний для запобігання можливості використання зазначеними товариствами в майбутньому сум ліміту для надання безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки та можливості заподіяння в майбутньому шкоди державі, що не узгоджується з завданнями та метою арешту, визначеними у ст. 170 КПК України.

Жодній особі у даному провадженні не повідомлено про підозру, відповідно, цивільний позов у провадженні відсутній.

Прокурором та слідчим не доведено, що суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в державній фіскальній службі України ТОВ „КРІ ПОЙНТ та ТОВ „ВЕНТПРОМ мають будь-яке відношення до кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР.

Докази, долучені до клопотання таких відомостей не містять.

Крім того, органом досудового розслідування не встановлено та в клопотанні не зазначено суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ ТОВ „КРІ ПОЙНТ та ТОВ „ВЕНТПРОМ, та до якого періоду вони відносяться, що виключає можливість визначити співрозмірність такого заходу забезпечення кримінального провадження завданням цього провадження.

Отже, слідчий суддя вважає, що вищевказане клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки не містить всіх необхідних відомостей, передбачених цією статтею, а додані до клопотання документи не підтверджують необхідність та доцільність накладення вищевказаного арешту.

З врахуванням викладеного, слідчий суддя вважає, що жодної з передбачених законом підстав для накладення вищевказаного арешту, як і самої доцільності такого арешту слідчим та прокурором не доведено.

За змістом положеньст. 2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Окрім того, статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, як-то того, що вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року), аджебудь-яке втручання у те чи інше право особиправо повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільствата вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу,бо необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар(див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52), тобто іншими словами,має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти(див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98), оскільки у справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним, а у справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має не становити "особистий і надмірний тягар для особи".

За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1-29,131-132,170-173,309,369-372,376,534 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенніклопотання старшогослідчого з ОВС 2 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 , про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42017080000000563 від 31.10.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1