Рішення

від 11.03.2019 по справі 914/1493/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2019 Справа №914/1493/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Ком", м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Ременів, Кам'янка-Бузький район, Львівська область

про стягнення 33 995, 61 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: Стиранка М. Б. - представник;

від відповідача: не з'явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Ком" до Фізичної особи підприємця - ОСОБА_1 про стягнення 33 995, 61 грн.

Ухвалою суду від 14.08.2018 відкрито провадження у справі № 914/1493/18 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 10.09.2018.

Представники сторін в судове засідання 10.09.2018 не з'явилися. Ухвалою суду від 10.09.2018 розгляд справи відкладено на 01.10.2018.

01.10.2018 представник відповідача через канцелярію господарського суду подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Клопотання мотивоване тим, що підписи виконані від імені ОСОБА_1 на документах, які визначені позивачем підставою для стягнення коштів, візуально не схожі на його особистий підпис. У зв'язку з цим відповідач просив призначити судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання чи належать ОСОБА_1 особисті підписи, виконані від його імені на договорі оренди швейного устаткування від 01.04.2017 № 01-03/04-17; відомостях швейного устаткування; актах приймання-передачі швейного устаткування; додатковій угоді до договору оренди швейного устаткування від 01.07.2017; актах про надані послуги?

В судовому засіданні 01.10.2018 було оголошено перерву до 09.10.2018.

Представник позивача в судове засідання 09.10.2018 з'явився, через канцелярію суду подав заперечення на клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи. Представник відповідача в судове засідання 09.10.2018 не з'явився, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, а також на електронну адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 09.10.2018 розгляд справи відкладено на 16.10.2018.

У судове засідання 16.10.2018 представник позивача з'явився, щодо клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи заперечив. Відповідач в судове засідання 16.10.2018 з'явився разом зі своїм представником, проти позову заперечив. Просив призначити судову почеркознавчу експертизу документів у справі, для можливості проведення якої подав документи, які містять вільні зразки підписів відповідача.

Ухвалою від 16.10.2018 суд призначив судову почеркознавчу експертизу у справі № 914/1493/18, проведення якої доручив Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинив провадження у справі.

22.01.2019 на адресу господарського суду повернулись матеріали справи № 914/1493/18 з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, без виконання судової експертизи призначеної ухвалою суду від 16.10.2018. Причиною повернення матеріалів справи вказана несплата відповідачем виставленого йому рахунка за проведення судової експертизи. На підставі зазначеного, суд ухвалою від 29.01.2019 поновив провадження у справі № 914/1493/18 та призначив розгляд справи на 11.02.2019.

Представник позивача в судове засідання 11.02.2019 з'явився. Представник відповідача в судове засідання 11.02.2019 не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 11.02.2019 відкладено розгляд справи на 11.03.2019.

Представник позивача у судове засідання 11.03.2019 з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 11.03.2019 не з'явився.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 11.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон-Ком" (надалі - позивач, орендодавець) звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач, орендар) про стягнення 33 995, 61 грн заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.04.2017 між сторонами у справі було укладено договір оренди швейного устаткування № 01-03/04-17 ор., з урахуванням додаткової угоди від 01.07.2017 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати орендарю, а орендар зобов'язався прийняти в строкове володіння і користування швейне устаткування (об'єкт оренди) і зобов'язався сплачувати орендодавцю орендну плату. Під об'єктом оренди розуміється швейне устаткування згідно із додатком № 1 до цього договору оренди (п. 1.2. договору).

На виконання умов договору, позивачем було передано в оренду відповідачу швейне устаткування визначене у додатку № 1 до договору оренди (відомостях швейного устаткування), за результатами чого сторонами було підписано акти приймання-передачі швейного устаткування від 01.04.2017 № 1 та 01.07.2017 № 1.

Відповідно до п. 5.1. договору, орендна плата встановлюється в розмірі 2 000 грн, у тому числі ПДВ 20% - 333, 33 грн на місяць. Згідно доповнень до п. 5.1. договору, викладених у додатковій угоді від 01.07.2017 № 01/2017 до договору оренди, орендна плата з 01 липня 2017 року була встановлена в розмірі 2 100, 00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 350, 00 грн на місяць.

За умовами п. 5.3. договору, орендна плата сплачується орендарем щомісячно у термін до 10 числа наступного за звітним у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за договором не виконував, орендної плати не сплачував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 31 800, 00 грн, в підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи акти надання послуг з оренди швейного устаткування за період з квітня 2017 року по травень 2018 року, підписані сторонами та завірені їхніми печатками.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з цим позовом до суду, з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 31 800 грн, інфляційних втрат на суму 1 580, 19 грн та 3 % річних на суму 615, 42 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши що договір оренди швейного устаткування, на який посилається позивач, є фіктивним, оскільки підписи виконані від імені ОСОБА_1 на вказаному договорі та інших документах, які визначені позивачем підставою для стягнення коштів, візуально не схожі на його особистий підпис. У зв'язку із цим відповідач клопотав перед судом про призначення судової почеркознавчої експертизи. Однак, слід зазначити, що призначена судом, на підставі клопотання відповідача, експертиза не була проведена у зв'язку із неоплатою відповідачем виставленого йому рахунка за проведення судової експертизи. Причин неоплати відповідач суду не повідомив.

Обставини справи встановлені судом.

Між сторонами у справі було укладено договір оренди швейного устаткування від 01.04.2017 № 01-03/04-17 ор., відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати орендарю, а орендар зобов'язався прийняти в строкове володіння і користування швейне устаткування (об'єкт оренди) і зобов'язався сплачувати орендодавцю орендну плату.

Згідно п. 1.2. договору, під об'єктом оренди розуміється швейне устаткування згідно із додатком № 1 до цього договору оренди.

У п. 3.1. та п. 3.2. договору сторони погодили, що швейне устаткування, що орендується, передається орендарю протягом трьох календарних днів з дати підписання цього договору. Передача швейного устаткування в оренду здійснюється за актом приймання-передачі.

Позивачем долучено до матеріалів справи акти приймання-передачі швейного устаткування в оренду від 01.04.2017 № 1 та 01.07.2017 № 1, якими підтверджується, що позивач передав в оренду відповідачу швейне устаткування визначене у додатку № 1 до договору оренди (відомостях швейного устаткування). Зазначені акти приймання-передачі та відомості швейного устаткування підписані директором ТзОВ "Еталон-Ком" та ФОП ОСОБА_1, а також завірені їхніми печатками.

За умовами п. 5.1. договору, сторони встановили орендну плату в розмірі 2 000 грн, у тому числі ПДВ 20% - 333, 33 грн на місяць. Згідно доповнень до п. 5.1. договору, викладених у додатковій угоді від 01.07.2017 № 01/2017 до договору оренди, орендна плата з 01 липня 2017 року встановлена в розмірі 2 100, 00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 350, 00 грн на місяць.

Згідно із п. 5.3. договору, орендна плата сплачується орендарем щомісячно у термін до 10 числа наступного за звітним у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця. Валюта розрахунків - гривня.

В підтвердження наданих послуг з оренди швейного устаткування позивачем долучено до матеріалів справи підписані сторонами та завірені їхніми печатками акти надання послуг з оренди швейного устаткування на загальну суму 27 450, 00 грн, а саме:

- акт від 30.04.2017 № 29 на суму 2 000, 00 грн;

- акт від 31.05.2017 № 36 на суму 2 000, 00 грн;

- акт від 30.06.2017 № 43 на суму 2 000, 00 грн;

- акт від 31.07.2017 № 74 на суму 2 100, 00 грн;

- акт від 30.09.2017 № 96 на суму 4 200, 00 грн;

- акт від 31.10.2017 № 125 на суму 2 100, 00 грн;

- акт від 30.11.2017 № 149 на суму 2 100, 00 грн;

- акт від 29.12.2017 № 168 на суму 2 100, 00 грн;

- акт від 01.03.2018 № 11 на суму 2 100, 00 грн;

- акт від 31.03.2018 № 20 на суму 2 250, 00 грн;

- акт від 30.04.2018 № 24 на суму 2 250, 00 грн;

- акт від 31.05.2018 № 32 на суму 2 250, 00 грн.

Суд звертає увагу, що до розрахунку суми основного боргу позивачем включено також акти надання послуг від 31.01.2018 на суму 2 100 грн та від 29.06.2018 на суму 2 250 грн, які до матеріалів справи не долучено та жодних доказів підписання таких актів не представлено.

Відповідач своїх зобов'язань за договором не виконував, орендної плати не сплачував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, яку останній обліковує у розмірі 31 800, 00 грн та яка є предметом розгляду у даній справі. Доказів в спростування зазначених обставин, в тому числі доказів сплати орендної плати відповідачем суду не подано.

Норми права та мотиви з яких виходить суд при ухваленні рішення.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Згідно з ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції. Зокрема, суд за клопотанням відповідача ухвалою від 16.10.2018 призначив судову почеркознавчу експертизу документів, дійсність яких ставив під сумнів відповідач. Оплату за проведення експертизи суд поклав на відповідача, як заінтересовану в проведенні експертизи сторону. Однак, відповідач виставленого йому експертною установою рахунка за проведення судової експертизи не оплатив, у зв'язку із чим призначена судом експертиза не була проведена.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 23.03.2012 № 4 зазначено, що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів. Аналогічним чином суд має діяти в разі повернення матеріалів справи з експертної установи через несплату вартості експертизи.

З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги доводів відповідача щодо фіктивності договору оренди швейного устаткування від 01.04.2017 № 01-03/04-17 ор. та інших документів, підписаних відповідачем, які є підставою для стягнення коштів у цій справі, враховуючи те, що відповідачем не представлено суду належних доказів в підтвердження його заперечень.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та представлені сторонами докази, зокрема, подані позивачем акти надання послуг з оренди швейного устаткування за період з квітня 2017 року по травень 2018 року, суд встановив, що позивачем підтверджено надання відповідачу послуг з оренди швейного устаткування лише на загальну суму 27 450 грн, оскільки до матеріалів справи не долучено актів надання послуг від 31.01.2018 на суму 2 100 грн та від 29.06.2018 на суму 2 250 грн, які включені в розрахунок суми позовних вимог. За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості з орендної плати за договором оренди швейного устаткування від 01.04.2017 № 01-03/04-17 ор. в розмірі 27 450 грн.

Щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

У зв'язку із порушенням відповідачем строку оплати орендних платежів, визначеного у п. 5.3. договору оренди швейного устаткування, позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, заявив до стягнення з відповідача 1 580, 19 грн - інфляційних втрат та 615, 42 грн - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 31 800 грн. Однак, враховуючи те, що позивачем підтверджено наявність основного боргу відповідача на суму 27 450 грн, тому розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат повинен проводитись з урахуванням дійсної суми боргу. Враховуючи зазначене, суд здійснив перерахунок вказаних нарахувань та встановив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 579, 52 грн - 3 % річних та 783, 87 грн - інфляційних втрат.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат на суму 10 000 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що відшкодування судових витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

В підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу при його зверненні до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості, представником позивача долучено до матеріалів справи копію договору - доручення про надання правової допомоги від 01.12.2016 № 738, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням Лемеха та партнери , копію додатка від 11.07.2018 № 2 до договору доручення, оригінал ордеру адвоката Стиранки М. Б. від 07.08.2018 № 128866, копію свідоцтва Стиранки М. Б. про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію акту виконаних робіт від 03.10.2018 № 2, копію виставленого позивачу рахунка на оплату послуг адвоката від 03.10.2018 № 738/2 та копію платіжного доручення про оплату позивачем послуг адвоката від 05.10.2018 № 1333 на суму 5 950 грн.

Як встановлено у ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням вищезазначеного та зважаючи на положення ч. 4 статті 126 ГПК України щодо врахування співмірності витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, складністю справи та наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг (консультація, підготовка та подання до суду позовної заяви, клопотань та заперечень), з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає підставними до відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі суми 5 043, 22 грн, яка є пропорційною сумі задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПУ України, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 124, 126, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Ком" (79005, м. Львів, вул. Ш. Руставелі, буд. 7, офіс 230, код ЄДРПОУ 40359521) суму в розмірі 35 350, 01 грн, з яких:

- 27 450, 00 грн основного боргу;

- 783, 87 грн інфляційних втрат;

- 579, 52 грн 3% річних;

- 1 493, 40 грн судового збору;

- 5 043, 22 грн витрат на професійну правничу допомогу .

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 15.03.2019.

Суддя Манюк П.Т.