Рішення

від 05.03.2019 по справі 921/433/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 березня 2019 року Справа № 921/433/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Сидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Полпак" вул. Заводу Комсомолець, 26-Б,Харків,61000

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" Токи,Підволочиський район, Тернопільська область,47823

про cтягнення заборгованості в сумі 358 246,73 грн..

За участю представників сторін:

Позивача: не з"явився.

Відповідача: не з"явився.

Суть справи: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Полпак» , 61051, м.Харків, вул.Букова, 26-Б звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» , 47823, Тернопільська обл., Підволочиський район, с.Токи про стягнення заборгованості в сумі 358 246,73 грн.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11 грудня 2018 року .

04.12.2018 року на адресу господарського суду від ТОВ "ПОЛПАК" надійшло клопотання № б/н від 30.11.2018 року (вх.№ 22165 від 04.12.2018 року) про долучення до матеріалів справи копї Протоколу № 7 загальних зборів учасників ТОВ "ПОЛПАК" від 05.11.2018 року, копії нової редакції статуту ТОВ "ПОЛПАК"; копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 07.11.2018 року.

05.12.2018 року на адресу господарського суду від ТОВ "Агробізнес" надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 04.12.2018 року (вх.№ 22307 від 05.12.2018 року.) , в якому відповідач зазначив, таке: 10 квітня 2012 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агробізнес (покупець) та Позивачем (постачальник) було укладено договір поставки №11/12 , за умовами якого постачальник зобов'язувався постачати покупцю пакети поліпропіленові з малюнком або без малюнка для пакування хліба та хлібобулочних виробів, а покупець зобов'язувався приймати товар та оплачувати його.

ОСОБА_2 п.2.4 у редакції згідно Додаткової угоди №3 від 24.03.2014 р. до Договору поставки, оплата за товар здійснюється наступним чином: 50% від вартості кожної партії товару, розрахованої по курсу купівлі долара США у МВБ на момент складання рахунку - у формі передоплати, протягом З(трьох) банківських днів з моменту надання рахунку постачальнику; остаточний розрахунок - протягом 30 календарних днів з моменту отримання даної партії товару. За порушення термінів оплати вартості поставленого товару, постачальник, згідно п.6.3 Договору поставки, має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Строк дії Договору поставки, у відповідності до п. 9.1, сторони встановили до 31 грудня 2012 року, та передбачили можливість пролонгації на один рік, у разі відсутності заяв про бажання розірвання договору.

На підставі Додаткових угод №2 від 30.12.2013 року та №6 від 30.12.2014 дія Договору поставки була пролонгована до 30.12.2016 р.

Остання оплата за отриманий товар буда здійснена ТОВ Агробізнес на користь ТОВ ПОЛПАК 19 жовтня 2018р. в розмірі 50000 грн.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агробізнес не заперечується факт отсимання товару згідно заявлених до позову видаткових накладних №144-11/12 від 05.10.2016 року, №145-11/12 від 25.10.2016 року та наявність заборгованості за ними, а тому вимоги про стягнення 252949,96 грн. є законними та визнаються ОСОБА_1. Окрім вимог про стягнення основного боргу, Позивачем заявлено вимоги про стягнення 3%. Ознайомившись із наданим розрахунок, відповідач вважає, що Позивачем було допущено помилку у даті виникнення заборгованості, внаслідок чого сума 3% річних підлягає перерахунку. Так, відповідно до п.2.4 Договору поставки остаточний розрахунок здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Товар на суму 116338,60 грн. Відповідач отримав 05.10.2016 р., згідно накладної №144-11/12, строк оплати - 04.11.2016 р. включно.; товар на суму 136611,36 грн., згідно накладної №145-11/12 Відповідач отримав 25.10.2016 р., строк оплати - 24.11.2016 р. включно. Відтак, дата виникнення заборгованості - 05.11.2016 р. та 25.11.2016 року відповідно.

Таким чином, вважає що Позивач має право на пред'явлення вимог про стягнення 14640,57 грн. 3% річних та інфляційних нарахувань на суму 55 959,21грн.

Крім цього, Позивачем пред'явлено вимогу про стягнення пені у розмірі 34 621,55 грн.

Проте, вважає, що така вимога не підлягає задоволенню з огляду на пропуск строку позовної давності.

Так, згідно статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності, згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

За умовами частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Отже, строк в межах якого Позивач вправі звернутися до господарського суду про стягнення пені за видатковою накладною №144-11/12 від 05.10.2016 року сплив 05.11.2017р., видатковою накладною №145-11/12 від 25.10.2016 року сплив 25.11.2017 р., відповідно вимоги про стягнення 34621,55 грн. пені не підлягають задоволенню.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агробізнес визнає позовні вимоги в частині стягнення 202 949,96 грн. основного боргу, 14640,57 грн. -3% річних. 55959,21 грн. інфляційних нарахувань. В частині стягнення пені просить суд відмовити у зв'язку із пропуском позовної давності.

Ухвалами Господарського суду Тернопільської області від 11.12.2018 та 27.12.2018 підготовче засідання було відкладено на 27.12.2018 та 11.01.2019; запропоновано позивачу надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких вона ґрунтується, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів відповідачу; письмове підтвердження про надходження на рахунок позивача 20 000,00 грн., сплачених відповідачем платіжним дорученням №Ф2249 від 26.12.2018р; заяви з процесуальних питань (при наявності).

11.01.2019 року на адресу господарського суду від відповідача по справі надійшло клопотання про долученя доказів, а саме копії платіжного доручення від 11.01.2019 року частковлї сплати боргу в сумі 30 000,00грн.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11 січня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/433/18 до судового розгляду по суті на 12 лютого 2019 року .

04 лютого 2019 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Полпак» надійшло клопотання / вх.№1864 від 04.02.2019/ про розгляд справи по суті без участі представника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Полпак» .

12 лютого 2019 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» надійшло клопотання /вх.№2364 від 12.02.2019/ про відкладення розгляду справи №921/433/18 на більш пізній термін у зв'язку із відрядженням представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12 лютого 2019 року відкладено розгляд справи на 05 березня 2019 року .

Представник позивача в судове засідання 05 березня 2019 року не прибув.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання (повідомлення вх.№3179 від 22.02.2019 та вх.№3556 від 28.02.2019).

Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе у відповідності до ст. 202 ГПК України розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Запис розгляду судової справи в судовому засіданні здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер N113 VF 23 D 3144424 A1.

В порядку ч. 3 ст. 222 ГПК України, внаслідок неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу в судовому засіданні 05.03.2019 за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

10.04.2012 року між ТОВ "ПОЛПАК" та ТОВ "Агробізнес" був укладений договір поставки № 11/12 (надалі-Договір) на постачання пакетів поліпропіленових з малюнком або без малюнку для пакування хліба та хлібобулочних виробів (надалі-Товар) на умовах, встановлених Договором.

На підставі Додаткових угод №2 від 30.12.2013 року та № 6 від 30.12.2014 року дія Договору була пролонгована до 31.12.2016 року. У разі, якщо ні одна зі сторін не заявила про свій намір розірвати або змінити цей Договір, цей Договір вважається пролонгованим строком на один рік (п.9.2. Договору). Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п.9.3.Договору).

Умови розрахунків закріплені у пункті 2.4. Договору, які були викладені у новій редакції на підставі Додаткової угоди № 3 до Договору від 24.03.2017 року та визначають наступний порядок сплати за Товар:

Покупець сплачує кожну партію Товару наступним чином: 50% від вартості кожної партії Товару, розрахункової по курсу купівлі долара США у МВБ на момент складання рахунку - у формі передоплати, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту надання рахунку Постачальником; остаточний розрахунок - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання даної партії Товару.

Асортимент за найменуванням та розміром, одиниця виміру, кількість та вартістьТовару для кожної партії відображаються у видаткових накладних на кожу партію Товару.

ОСОБА_2 видаткової накладної № 144-11/12 від 05.10.2016 року ТОВ "ПОЛПАК" поставив ТОВ "Агробізнес" 337 000 поліпропіленових пакетів на загальну вартість 196 338,60 грн., за які ТОВ "Агробізнес" частково розрахувався, але залишився борг у розмірі 116 338,60 грн.

ОСОБА_2 видаткової накладної № 145-11/12 від 25.10.2016 року ТОВ "ПАЛПАК" поставив ТОВ "Агробізнес" 236 460 поліпропіленових пакетів на загальну вартість 136 611,36 гривень, за які ТОВ "Агробізнес" взагалі не розрахувався.

ОСОБА_2 звірки станом на 31.08.2018 року загальна заборгованість ТОВ "Агробізнес" перед ТОВ "ПОЛПАК" за Договором склала 252 949,96 грн.

Неодноразово ТОВ "ПОЛПАК" надсилав ТОВ "Агробізнес" претензії про сплату боргу за постачання поліпропіленових пакетів. На претензію № 1 від 16.03.2017 року ТОВ "Агробізнес" надав відповідь № 478 від 28.03.2017 року про те, що претензія розглянута та буде погашена у найкоротші терміни.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

Поряд із цим, в судовому засіданні встановлено, що згідно платіжного доручення №Ф 829 від 19.10.2018 відповідачем сплачено на рахунок позивача грошові кошти в сумі 50 000,00 грн, № Ф2249 від 26.12.2018 сплачено 20 000,00грн та 11.01.2019 згідно платіжного доручення №Ф 33 - 30 000,00 грн.

Відтак, станом на день розгляду спору в суді заборгованість ТОВ "АГРОБІЗНЕС" перед ТОВ "ПОЛПАК" за поставлений згідно Договору поставки №11/12 від 10.04.2012 Товар становить 152 949,96грн.

Відповідачем факт отримання товару та його часткової оплати відповідачем не заперечено. Доказів добровільної та повної оплати суми боргу до матеріалів справи не надано.

Відтак, як слідує з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини на підставі договору поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначається в ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

ОСОБА_2 ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За даних обставин, обґрунтованими правомірними та такими, що підлягають до задоволення суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений Товар в сумі 152 949,96грн.

В частині позовних вимог про стягнення 50 000 грн 00 коп. (які сплачені відповідачем до звернення позивача з позовом до господарського суду) суд відмовляє за безпідставністю.

Провадження у справі в частині позовних вимог в сумі 50 000,00 грн. (які сплачені після відкриття провадження у справі), підлягає закриттю на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 14661,37грн. та індекс інфляції у розмірі 14661,37 грн. за період з 03.11.2016 по 20.10.2018.

Перевіркою правильності розрахунків 3% судом встановлено, вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню за період з 05.11.2016 по 20.10.2018 у розмірі 14 637,95 грн. та вимога про стягнення індексу інфляції підлягає задоволенню у розмірі 56 013,85грн. грн.

ОСОБА_2 з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

ОСОБА_2 з вимогами ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтями 546-551 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, в силу якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У випадку порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

(Судом враховано, що аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16).

В силу приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 р. 6 Договору сторонами узгоджено, що у разі якщо Покупець порушує строк сплати за поставлений Постачальником Товар, встановлений п.2.4. цього Договору, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день такого прострочення.

На підставі наведених вище положень Договору, зважаючи на допущені відповідачем порушення терміну оплат вартості Товару отриманого за видатковими накладними № 144-11/12 від 05.10.2016 року та № 145-11/12 від 25.10.2016 року, з врахуванням встановленого умовами Договору терміну розрахунків, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в загальній сумі 34 621,55грн.

Проте, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності до нарахованих позивачем штрафних санкцій (пені) і на цій підставі відмовити у їх стягненні.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Так, позивач нарахував пеню за період з 03.11.2016 по 13.04.2017 (202 днів) та з 23.11.2016 по 25.05.2017, (180 днів) а відтак, строк позовної давності в межах, якого позивач мав звернутися до суду з вимогою про стягнення пені сплинув 25.05.2018.

Оскільки, строк позовної давності за вимогою про стягнення пені сплив та відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню 152 949,96 грн. основного боргу; 14 637,95 грн., що становить 3% річних; 56 013,85 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані зі сплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 4 104 грн. 03 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 73-75, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232-233, 236, 238,240, 241, 247, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» , 47823, Тернопільська обл., Підволочиський район, с.Токи , ЄДРПОУ 30915832 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Полпак» , 61051, м.Харків, вул.Заводу Комсомолець, 26-Б, ЄДРПОУ 37457898 - 152 949,96 грн. основного боргу; 14 637,95 грн., що становить 3% річних; 56 013,85 грн. інфляційних втрат та 4 104 грн. 03 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В задоволенні позовних вимог в сумі 84 644,97грн., з них: 50 000,00 основного боргу, 34621,55 - пені; 23,42 грн. , що становить 3% річних - відмовити.

4. В частині позовних вимог в сумі 50 000,00грн. провадження у справі - закрити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 15.03.2019.

Суддя А.М. Сидорук