Постанова

від 27.02.2019 по справі 910/21894/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 910/21894/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Селіваненко Л.В., Стратієнко Л.В.

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Алданова С.О., судді: Зубець Л.П., Мартюк А.І.)

від 17.09.2018

у справі № 910/21894/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Джерела"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Київенерго"

про стягнення 321 081,74 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПАТ "АК "Київводоканал") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Джерела" (далі - ОСББ "Джерела") про стягнення заборгованості у розмірі 321 081,74 грн, з яких 240 606,43 грн боргу, 53 084,79 грн інфляційних втрат, 6 944,37 грн 3 % річних, 8 415,83 грн пені, 12 030,32 грн штрафу.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ПАТ "АК "Київводоканал" посилається на неналежне виконання ОСББ "Джерела" умов договору на послуги водопостачання та водовідведення № 03134/4-02 від 24.09.2003 в частині своєчасної оплати за надані послуги. Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 11, 509, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 655 Цивільного кодексу України, статті 173, 174, 175, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, статтю 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі № 910/21894/16, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23.04.2018, позов задоволено повністю. Суд стягнув з ОСББ "Джерела" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 240 606,43 грн основного боргу, 50 084,79 грн інфляційних втрат, 6 944,37 грн 3 % річних, 8 415,83 грн пені, 12 030,32 грн штрафу.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі № 910/21894/16 частково скасовано. Суд стягнув з ОСББ "Джерела" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 834,98 грн основного боргу, 2 374,05 грн інфляційних втрат, 778,03 грн 3 % річних, 4 977,36 грн пені. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерка компанія "Київводоканал" (постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Джерела" (Абонент) було укладено договір № 03134/4-02 від 24.09.2003 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, які втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила користування);

- згідно з пунктом 2.1. договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає чинним стандартам, та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин;

- абонент, в свою чергу, зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору (п. 2.2. договору);

- згідно із пунктом 3.1. договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента;

- відповідно до пункту 3.3. договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з Правилами користування;

- за умовами пункту 3.4. договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи;

- згідно із пунктом 2.3. договору абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком № 1 даного договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останній місяць для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту. Інформація повинна бути надана у такому розрізі: заборгованість мешканців, на власні потреби, орендарів і субабонентів, що фінансуються з районного і міських бюджетів, інших орендарів і субабонентів, за холодну воду для приготування гарячої води, субсидії ветеранам ВВВ, пільги учасникам ліквідації на ЧАЕС, різницю в тарифах;

- у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноваженого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (пункт 3.5. договору);

- позивач обґрунтовує свої вимоги актами про зняття показань з приладів обліку, погодженими та підписаними відповідачем, які підтверджують факт надання послуг та їх об'єми;

- в суму заборгованості позивачем включена заборгованість за холодну воду та стоки за кодом 2-77 за період з січня по вересень 2016 року в сумі 64 485,93 грн та заборгованість в сумі 176 120,50 грн за воду, що іде на підігрів та стоки за кодом № 2-50077 за період з листопада 2013 по вересень 2016 року.

- за неналежне виконання зобов'язань з оплати послуг позивачем також нараховані 53 084,79 грн інфляційної складової боргу, 6 944,37 грн трьох відсотків річних, 8 415,83 грн пені та 12 030,32 грн штрафу.

2.4. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується зобов'язання відповідача з оплати наданих позивачем послуг. Відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

2.5. Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що місцевим господарським судом не враховано здійснену відповідачем станом на день подання позову оплату по коду 2-77 за воду та каналізацію за 2016 рік та по коду 2-50077 за приймання стічних вод гарячої води за період з грудня 2013 року по вересень 2016 року у повному обсязі. При цьому, судом апеляційної інстанції взято до уваги уточнений розрахунок позовних вимог позивача, здійснений з урахуванням оплат відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за воду, що йде на підігрів, суд апеляційної інстанції зазначив, що вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів. Однак ОСББ "Джерела" у спірний період не мав на балансі бойлера в складі індивідуального теплового пункту.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал":

- постанова суду апеляційної інстанції є незаконною та такою, що відповідно до статті 310 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права;

- судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що будинок по вулиці Вишняківська, 13 обладнано індивідуальним тепловим пунктом, що є невід'ємною частиною даного будинку як єдиного майнового комплексу та перебуває в управлінні/на балансі відповідача;

- не враховано апеляційним господарським судом і того факту, що відповідно до абз.1 пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів а весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання та інші потреби, а також розраховується за власний обсяг водовідведення. Тобто підставою для оплати питної води яка була використана на потреби гарячого водопостачання є не лише перебування теплового пункту на балансі відповідача, але й фактичне управління та користування тепловим пунктом відповідачем;

- поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що на користь ОСББ "Джерела" судовими рішеннями було стягнуто заборгованість за комунальні послуги з мешканців будинку, в тому числі за гарячу воду.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ОСББ "Джерела" просив відмовити у її задоволенні, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі № 910/21894/16 залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

4.2. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

4.3. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

4.4. Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними Законами України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

Згідно із статтею 1 Закону Україну "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону Україну "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

4.5. Статтею 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" передбачено, що питне водопостачання - це діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; водовідведення - це діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод; централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Суб'єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення (стаття 4 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення").

4.6. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 № 279 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення", яка діяла протягом спірного періоду вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення визначено такою, що підлягає ліцензуванню.

4.7. Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила). Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (пункт 1.1 Правил).

4.8. Предметом оскарження відповідно за умовами касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" є постанова апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання води, що іде на підігрів та стоки за кодом № 2-50077 сумі 176 120,50 грн за період з листопада 2013 по вересень 2016 року.

4.9. Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" під час розгляду справи надано уточнений розрахунок, за яким щодо розрахунку за кодом 2-77 у сторін розбіжності відсутні, тобто заборгованість ОСББ "Джерела" складає 834,98 грн основного боргу за послуги з водопостачання та водовідведення за спірний період та нарахованих в тому числі 2 374,05 грн інфляційних втрат, 778,03 грн 3 % річних, 4 977,36 грн пені. В цій частині судові рішення ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" не оскаржуються.

ОСББ "Джерела" вважає, що за спірний період він не був балансоутримувачем теплового пункту, а тому у нього відсутня заборгованість за надані послуги з постачання води, що іде на підігрів. Разом з тим, заборгованість по коду 2-50077 за стоки гарячої води відсутня, у зв'язку зі сплатою ОСББ "Джерела".

4.10. Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

За змістом статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Статтею 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно з вимогами п.п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 року, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Відповідно до п.п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Отже, чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

З огляду на викладене, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 910/23521/16, від 23.11.2018 у справі № 910/17776/17, від 12.02.2019 у справі № 910/3286/18.

4.11. Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "АК "Київводоканал", місцевий господарський суд виходив з доведеності та обгрунтованості заявлених позовних вимог, визнаючи при цьому відповідача балансоутримувачем водопідігрівача у вбудованому індивідуальному тепловому пункті (ІТП), що знаходиться за адресою: м. Київ-140, вул. Вишняківська, 13.

4.12. Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції встановив відсутність у спірний період на балансі ОСББ "Джерела" бойлера в складі індивідуального теплового пункту, зокрема, на підставі додатка №3 до договору №1310522 від 11.09.2003 "Схема межі поділу теплової мережі"; акта розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін; акта про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта №250/1 від 28.12.2002; акта про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта № 250 від 14.11.2002; наказу Господарського суду міста Києва від 26.07.2010 №3/342-30/308 про зобов'язання АТ "Київміськбуд" ввести в експлуатацію індивідуальний тепловий пункт; постанови Вищого господарського суду України від 04.04.2011 у справі №3/342-30/308.

Суд апеляційної інстанції на підставі зазначених доказів встановив, що відповідно до додатку №4 до договору №1310522 акта розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін (т. 1 а.с. 212), акта № 08/10-16-190 від 27.09.2017 та авізо № 251 від 27.09.2017 (т. 2 а.с.306 - 311) індивідуальний тепловий пункт в спірний період знаходився на балансі АТ ХК "Київміськбуд".

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини другої статті 50 Господарського процесуального кодексу України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Пунктом 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що балансоутримувачем ІТП (бойлера) у спірний період є АТ ХК "Київміськбуд", тим самим прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки АТ ХК "Київміськбуд", якого не було залучено до участі у справі, і зазначена обставина є обов'язковою підставою для скасування постанови суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

4.13. Окрім того, судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки, зокрема, змісту листа №39 від 04.05.2006 (т. 1 а.с. 15), яким ОСББ "Джерела" зверталося до водоканалу з проханням направлення представника для опломбування водолічильника № 9482796-03, встановленого 12.04.2006 в лінії підводу води на нагрів, а також тому, що відповідно до Авізо від 23.09.2003 № 126 АТ КХ "Київміськбуд" тепломережу від ТК-116/11-1 до індивідуального теплового пункту на вулиці Вишняківській, 13 передано у володіння та користування ПАТ "Київенерго".

При цьому рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2010 у справі № 3/342-30/308 за позовом ОСББ "Джерела" до АТ КХ "Київміськбуд", яке залишено без змін постановою Вищим господарським судом України від 14.04.2011, встановлено, що експлуатуючою організацією в районі, де знаходиться індивідуальний тепловий пункт (що є предметом дослідження у даній справі) є Управління теплових розподільчих мереж № 7, яке є структурним підрозділом Акціонерної енергетичної компанії "Київенерго".

Проте суд апеляційної інстанції не з'ясував ні правових підстав передачі спірного ІТП у володіння та користування ПАТ "Київенерго", ні періодів перебування його у користуванні ПАТ "Київенерго", а також не з'ясував, хто фактично надавав послуги з гарячого водопостачання (рішення Апеляційного суду міста Києва від 21.01.2015 № 22-ц/796/2007/2017).

Також судом апеляційної інстанції не надано оцінки посиланню позивача на Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 11 від 11.01.2006 "Про новозбудовані насосні станції", за яким було визначено, що об'єднання співвласників багатоквартирних будинків та експлуатуючі організації інших недержавних форм власності, які приймають на свій баланс житлові будинки, приймають і вбудовано-прибудовані до жилих будинків теплові пункти та насосні станції як неподільне майно житлового комплексу.

Окрім того, судом апеляційної інстанції визнавши, що ОСББ "Джерела" сплачено станом на 30.09.2016 заборгованість за стоки гарячої води, не встановлено обсягів поставленої води, що іде на підігрів, та обсягів водовідведення гарячої води.

Водночас, судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки актам зняття показань з приладу обліку, наданими позивачем, в частині зазначення номеру приладу обліку та адреси, де знаходиться вбудований бойлер.

4.14. Пунктом 2.1 договору передбачено, що ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.

За умовами пункту 3.3. договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил.

Відповідно до 1.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання, зокрема гарячого водопостачання.

При цьому, пунктом 1.2. цих Правил визначено, що останні розповсюджуються на Водоканали та Підприємства.

Разом з тим, абзацом 1 пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Абзацом 3 пункту 3.13. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України встановлено, що обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, законодавством встановлені альтернативні порядки надання послуг з водовідведення гарячої води: з постачальником гарячої води або з Водоканалом.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив умови договору, зокрема п. 2.1, 3.3 та не з'ясував чи зобов'язаний відповідач відповідно до умов договору та в силу вимог чинного законодавства здійснити оплату послуги за водовідведення гарячої води за заявлений позивачем період.

4.15. Відповідно до частини 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із п.п. "б", "в" п. 3 ч. 1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України у постанові апеляційного суду повинні бути зазначені, зокрема, доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Пунктом 2 статті 308 Господарського процесуального кодексу України встановлено повноваження суду касаційної інстанції, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

5.4. Також згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.5. Відповідно до частини 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

5.6. З врахуванням того, що судом апеляційної інстанції допущено порушення пункту 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, а також пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи, що неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України припустився апеляційний господарський суд, а також межі перегляду справ в суді касаційної інстанції, зазначене є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 236, 300, 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі № 910/21894/16 в частині розгляду позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 176 120,50 грн скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді Л. Селіваненко

Л. Стратієнко