Рішення

від 05.03.2019 по справі 200/14379/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2019 р.                                                             Справа№200/14379/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Рудь Т.В. розглянувши адміністративну за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування повідомлення-рішення від 23.10.2018 року №0008301414

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області визнання протиправними та скасування повідомлення-рішення від 23.10.2018 року №0008301414.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 17.09.2018 року по 21.09.2018 року відповідно до наказу №1598 від 12.09.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Краснолиманське» з контрагентами – постачальниками: ТОВ «Візарремпром», ТОВ «Техенергомаш-Р» за період діяльності з 01.01.2018 року по 31.03.2018 рік. За результатами перевірки працівниками ГУ ДФС у Донецькій області було складено акт за №1115/05-99-14-14/32281519 від 28.09.2018 року.

Відповідно до висновків акту перевірки, встановлено порушення ТОВ «Краснолиманське» п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст. 187, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 1391655 грн. за період січень, лютий, березень 2018 року за рахунок: завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень у сумі 187 584 грн.; завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1 579 239 грн., в тому числі за: січень 2018 - 946 565 грн., лютий 2018 - 405 729 грн., березень 2018 - 226 945 грн.

За підсумками акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2018 року №47112/10/05-99-14-14 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1391655 грн., штрафні (фінансові санкції) 347914 грн.

Вважає дії відповідача необгрунтованими, а висновки акту перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам.

Просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008301414 від 23.10.2018 року.

Ухвалою від 18 грудня 2018 року суд відкрив провадження у справі, призначивши справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання на 10 січня 2019 року.

08 січня 2019 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

10 січня 2019 року розгляд справи відкладено на 21 січня 2019 року.

21 січня 2019 року розгляд справи відкладено на 06 лютого 2019 року.

06 лютого 2019 року розгляд справи відкладено на 13 лютого 2019 року.

Ухвалою від 13 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27 лютого 2019 року.

27 лютого 2019 року судом оголошено перерву до 05 березня 2019 року.

Суд вислухавши представників сторін, дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальність «Краснолиманське» зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 32281519.

Відповідач, Державна фіскальна служба України Головного управління ДФС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України (далі – ПК України) повноваження.

У період з 17.09.2018 року по 21.09.2018 року відповідно до наказу №1598 від 12.09.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Краснолиманське» з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами – постачальниками: ТОВ «Візарремпром» за лютий та січень 2018 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у лютому 2018 року, ТОВ «Техенергомаш-Р» за березень 2018 року.

За результатами перевірки працівниками ГУ ДФС у Донецькій області було складено акт за №1115/05-99-14-14/32281519 від 28.09.2018 року.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушено позивачем п. 44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1391655 грн. за період січень, лютий, березень 2018 року за рахунок завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень у сумі 187584 грн.; завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1579239 грн., в тому числі за січень 2018 - 946565 грн., лютий 2018 - 405729 грн., березень 2018 - 226945 грн.

За підсумками акту перевірки року Головним управлінням ДФС у Донецькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2018 року №0008301414 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1739569 грн., з яких 1391655 грн. за податковими зобов'язаннями та 347914 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зі змісту акту перевірки вбачається наступне.

ТОВ «Краснолиманське» за періоди, що підлягають перевірці, фактично включено до складу податкового кредиту - 1579238,10 грн., з них: за січень 2018 року по взаємовідносинам з ТОВ «Візарремнром» (41318690) на суму ПДВ 1103010,28 грн.; за лютий 2018 року по взаємовідносинам з ТОВ «Візарремпром» (41318690) на суму сумнівного ПДВ 249282,76 грн.; за березень 2018 року по взаємовідносинам з ТОВ «Техенергомаш-Р» (41634503) на суму ПДВ 226945,06 грн.

Проведеним аналізом податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Краснолиманське» встановлено декларування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Візарремпром» за січень 2018 року на суму 1103010,28 грн., з урахуванням віднесення сум ПДВ за січень 2018 року до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за лютий 2018 року (356445,66 грн.) та за лютий на суму 249282,76 грн., з ТОВ «Техенергомаш-Р» за березень 2018 року на суму 226945,06 грн.

Проведеним аналізом даних ЄРПН встановлено, що ТОВ «Краснолиманське»: не виписувало податкових накладних на реалізацію частини ТМЦ з номенклатурою придбаних від вищезазначеного постачальника на суму ПДВ 1392588,09 грн., а також, виписувало податкові накладні наступному покупцю ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» (ЄДРПОУ 31599557) на частину проданих ТМЦ в сумі вхідного ПДВ 186650,01 грн. (ПЗ з урахуванням націнки складає 187583,51 грн.)

Виходячи з викладеного, відповідачем робиться висновок, що ТОВ «Краснолиманське» є вигодонабувачем на суму схемного кредиту 1392588,09 грн.

Вказано, що між позивачем (покупцем) та ТОВ «Візарремпром» (постачальником) було укладено договір постачання №22/01-2018 від 21.01.2018 року за умовами якого договором постачальник зобов'язується поставити товар згідно заявки від покупця. Покупець зобов'язується прийняти й оплатити його на умовах, обумовлених у специфікаціях та згідно виставлених рахунків та накладних. Якість продукції, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам. Підтвердженням якості і комплектності з боку Постачальника є сертифікат якості заводу-виробника.

При цьому, підприємством до перевірки не надані документи, що підтверджують якість придбаного товару та/або не вказано, що товар не підлягає сертифікації. Також не надано підтверджуючих документів щодо відповідності товару вимогам нормативно-технічної та аналітичної документації.

Підприємством до перевірки не надало журнал обліку вантажів, що надійшли. Таким чином, відсутня інформація про надходження товару на підприємство від постачальника ТОВ «Візарремпром».

Товарно-транспортні накладні складені з порушенням вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованими в Мінареті України 20.02.1998 за №128/2568.

Таким чином, неможливо встановити фактичного перевізника товарів та вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з метою штучного формування витрат операційної діяльності та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Враховуючи викладені вище обставини відповідачем робиться висновок, що взаємовідносини між ТОВ «Краснолиманське» та ТОВ «Візарремпром» у січні, лютому 2018 року, які було включено до податкового кредиту відповідного періоду не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасників цієї господарської операції на суму 1352294 грн.

Таким чином, ТОВ «Візарремпром» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім, особам та які фізично не могли здійснити операції в обсягах, зазначених у первинних документах.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Краснолиманське» до складу податкового кредиту включено суми, сформовані за рахунок придбання товару у ТОВ «Візарремпром», які не підтверджено належним чином складеними первинними документами, та зафіксовано нереальність здійснення господарської операції.

Крім того, між позивачем (покупцем) та ТОВ «Техенергомаш-Р» (постачальником) було укладено договір постачання №21/02-2018 від 21.02.2018 року, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити товар згідно заявки від покупця. Покупець зобов'язується прийняти товар й оплатити його на умовах, обумовлених у специфікаціях та згідно виставлених рахунків та накладних. Якість продукції, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам. Підтвердженням якості і комплектності з боку постачальника є сертифікат якості заводу, виробника.          

Товарно-транспортні накладні які складені та підписані директором з порушенням вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованими в Мінюсті України 20.02.1998 за №128/2568.

У вищезазначених товарно-транспортних накладних відсутній підпис у графах «прийняв водій/експедитор», «здав водій/експедитор», не зазначена посада та прізвище у графі «прийняв відповідальна особа вантажоодержувача». Також не заповнені графи щодо вантажно-розвантажувальних операцій.

Вказано про те, що відсутність оформлених товарно-транспортних накладних не можє підтвердити передачу права власності на товар, саме від ТОВ «Техенергомат-Р» до ТОВ «Краснолиманське».

Таким чином, неможливо встановити фактичного перевізника товарів та вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з метою штучного формування витрат операційної діяльності та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Краснолиманське» до складу податкового кредиту включено суми, сформовані за рахунок придбання товару у ТОВ «Техенергомаш-Р», які не підтверджено належним чином складеними первинними документами, та зафіксовано нереальність здійснення господарської операції.

ТОВ «Краснолиманське» безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ за січень, лютий 2018 року у сумі 226945,06 грн. по податкових накладних, складених постачальником ТОВ «Техенергомаш-Р» у березні 2018 року, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п. 44.1 ст. 44. п.198.1, и. 198.2, п. 198.3. п. 198.6 ст. 196, п.200.1. ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідачем зроблено висновок, що операції ТОВ «Техенергомаш-Р» та ТОВ «Краснолиманське» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Техенергомаш-Р» є здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а саме формування податкових зобов'язань на адресу контрагентів, у тому числі ТОВ «Краснолиманське».

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Краснолиманське» у січні 2018 року формувало сумнівний кредит з ТОВ «Візарремігром» (код за ЄДРПОУ 41318690) з придбання ТМЦ (рух сум ПДВ з придбання/продажу ТОВ «Краснолиманське» наведено в додатку 2 до акту перевірки, які в подальшому були реалізовані на ДП «Вугільна компанія «Краснодиманська» (код за ЄДРПОУ 31599557). В розділі 4.1.2. «Податковий кредит» наведений детальний опис порушень податкового законодавства ТОВ «Краснолиманське» по взаємовідносинах з вищезазначеним контрагентом - постачальником.

За період з 01.01.2018 по 31.03.2018 ТОВ «Краснолиманське» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 14955224 грн.

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 встановлено його завищення всього у сумі 1579239 грн., в тому числі: січень 2018 - 946565 грн., лютий 2018 - 405729 грн., березень 2018 - 226945 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки з огляду на наступне.

Згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основний вид діяльності позивача це добуванням кам'яного вугілля (Код КВЕД 05.10), додаткові (Код КВЕД 42.99) Будівництво інших споруд, н. в. і. у.;

(Код КВЕД 46.71) Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; (Код КВЕД 46.90) Неспеціалізована оптова торгівля; (Код КВЕД 71.12) Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; (Код КВЕД 72.19) Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.

Відповідно до ч.1ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт14.1.36п.14.1ст.14 Податкового кодексу Українивизначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит у січні, лютому та березні 2018 року виник у зв'язку з отриманням позивачем податкових накладних та первинних документів, за фактом взаємовідносин з контрагентами – постачальниками: ТОВ «Візарремпром» та з ТОВ «Техенергомаш-Р» на суму ПДВ 1579238,10 грн.

Так, судом під час розгляду справи, встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (покупець) уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Візарремпром» (код ЄДРПОУ 41318690) (постачальником) договір постачання №21/01-2018 від 22.02.2018 року за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити товар згідно заявки від Покупця. Покупець зобов'язується прийняти й оплатити його на умовах, обумовлених у специфікаціях та згідно виставлених рахунків та накладних. Якість продукції, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам. Сума договору складає загальна сума всіх специфікацій за даним договором.

Вказаний договір поставки є підписаний від імені сторін та скріплений печаткою підприємств.

Усі господарські операції за вказаними договорами, використання позивачем у своїй господарській діяльності, що підтверджено усіма наявними первинними бухгалтерськими та іншими документами, а також документами внутрішнього обігу.

Позивачем на підтвердження виконання умов договору (щодо придбання, оприбуткування та подальшого використання придбаних ТМЦ) було надано до перевірки, а також до матеріалів справи копії первинних документів:

- специфікації від 23.01.2018 на суму 596160 грн.; від 23.01.2018 на суму 538357,80 грн.; від 23.01.2018 на суму 394977 грн.; від 23.01.2018 на суму 162155,52 грн.; від 23.01.2018 на суму 268583,58 грн.; від 23.01.2018 на суму 176463,36 грн.; від 23.01.2018 на суму 169795,20 грн.; від 23.01.2018 на суму 282170,82 грн.; від 23.01.2018 на суму 674853,12 грн.; від 23.01.2018 на суму 817238,82 грн.; від 23.01.2018 на суму 806119,80 грн.; від 23.01.2018 на суму 35645,22 грн.; від 23.01.2018 на суму 644436 грн.; від 23.01.2018 на суму 274587 грн.; від 24.01.2018 на суму 476867,64 грн.; від 25.01.2018 на суму 156534 грн.; від 26.01.2018 р. на суму 143116,80 грн.; від 07.02.2018 на суму 216630 грн.; від 07.02.2018 на суму 207139,92 грн.; від 16.02.2018 на суму 51879,84 грн.; від 19.02.2018 на суму 281761,20 грн.; від 20.02.2018 на суму 258541,20 грн.; від 20.02.2018 на суму 433231,44 грн.; від 20.02.2018 на суму 46512,96 грн.;

- вимоги № 4 від 05.03.2018 р., № 23 від 14.03.2018 р., № 27 від 16.03.2018 р, . № 37 від 20.03.2018 р., №41 від 23.03.201 8 р., № 42 від 20.03.2018 р., №49 від 26.03.2018 р. № 93 від 29.08.2018 р., № 40 від 19.09.201 8 р., № 13від 12.03.2018 р., № 14 від 13.03.2018 р. № 29 від 23.03.2018 р., № 51 від 28.03.201 8 р., №64 від 30.03.201 8 р., № 3 від 04.04.2018 р., № 4 від 03.04.2018 р., №21 від 1 1.04.2018 р., № 29 від 16.04.2018 р., №39 від 21.05.2018 р., № 58 від 24.05.2018 р., № 79 від 3 1.05.201 8 р., №63 від 20.08.2018, №23 від 14.05.2018 р., №61 від 25.05.201 8 р., №78 від 31.05.2018 р., № 89 від 31.05.2018 р. № 48 від 13.07.2018 р., № 93 від 27.06.2018 р., № 34 від 16.07.2018 р., № 60 від 24.07.2018 р., №72 від 24.09.2018 р., № 50 від 27.03.2018 р., № 59 від 29.03.2018 р., № 22 від 1 1.04.2018 р., № 30 від 16.04.2018 р., № 44 від 20.04.201 8 р., №68 від 30.05.2018 р.,№ 77 від 3 1.05.2018 р., № 11 від 09.07.2018 р., № 24 від 05.07.2018 р., № 96 від 30.08.2018 р., № 28 від 12.09.2018 р., № 79 від 22.10.2018 р., № 103 від 30.10.2018 р., № 2 від 07.03.2018 р., № 26 від 16.03.2018 р., № 65 від 30.03.2018 р., № 5 від 04.04.2018 р., № 17 від 10.04.2018 р., від 18.04.2018 р., №40 від 19.04.2018, №56 від 25.04.2018, №57 від 25.04.2018, № 15 від 07.06.2018 р, №63 від 20.07.2018 р., № 16 від 08.08.2018 р.;

- лімітні картки на отримання різців за квітень, березень 2018 р; лімітні картки на отримання матеріалів на квітень, травень, червень 2018 р., акти списання різців за квітень, березень 2018 р.; акти використання ТМЦ за квітень, березень, травень 2018 р.; акти списання за квітень, травень, червень, липень, березень, серпень, вересень, жовтень 2018 р., акти списання ТМЦ за червень, липень, серпень, вересень 2018 р., лімітні картка на отримання різців за квітень, березень 2018 р.

- податкові накладні від 07.02.2018 р. № 1 на суму 216630 грн. (ПДВ 36105 грн.); від 07.02.2018 р. № 2 на суму 207139,92 грн. (ПДВ 34523,32 грн.); від 16.02.2018 р. № 7 на суму 51879,84 грн. (ПДВ 8646,64 грн.); від 19.02.2018 р. № 11 на суму 281761,20 грн. (ПДВ 46960,20 грн.); від 20.02.2018 р. № 13 на суму 258541,20 грн. (ПДВ 43090,20 грн.); від 20.02.2018 р. №14 на суму 433231,44 грн. (ПДВ72205,24 грн.); від 20.02.2018 р. №15 на суму 46512,96 грн. (ПДВ 7752,16 грн.); від 23.01.2018 р. № 12 на суму 176463,36 грн. (ПДВ 29410,56 грн.); від 23.01.2018 р. № 13 на суму 169795,20 грн. (ПДВ 28299,20 грн.); від 23.01.2018 р. № 14 на суму 268583,58 грн. (ПДВ 44763,93 грн.); від 23.01.2018 р. № 15 на суму 282170,82 грн. (ПДВ 47028,47 грн.); від 23.01.2018 р. № 16 на суму 674853,12 грн. (ПДВ 112475,52 грн.); від 23.01.2018 р. № 17 на суму 817238,82 грн. (ПДВ 136206,47 грн.); від 23.01.2018 р. № 18 на суму 806119,80 грн. (ПДВ 134353,30 грн.); від 23.01.2018 р. № 19 на суму 35645,22 грн. (ПДВ 5940,87 грн.); від 23.01.2018 р. № 20 на суму 644436 грн. (ПДВ 107406 грн.); від 23.01.2018 р. № 21 на суму 274587 грн. (ПДВ 45764,50 грн.); від 23.01.2018 р. № 22 на суму 596160 грн. (ПДВ 99360 грн.); від 23.01.2018 р. № 23 на суму 394977 грн. (ПДВ 65829,50 грн.); від 23.01.2018 р. № 24 на суму 538357,80 грн. (ПДВ 89726,30 грн.); від 23.01.2018 р. № 25 на суму 162155,52 грн. (ПДВ27025,92 грн.); від 23.01.2018 р. № 26 на суму 476867,64 грн. (ПДВ 79477,94 грн.); від 25.01.2018 р. № 27 на суму 156534 грн. (26089 грн.); від 26.01.2018 р. № 30 на суму 143116,80 грн. (ПДВ 23852,80 грн.); від 24.01.2018 р. №5 на суму 177346,03 грн. (ПДВ 29557,67 грн.); від 24.01.2018 р. № 6 на суму 2528,02 грн. (ПДВ 421,34 грн.); від 24.01.201 8 р. № 7 на суму 269926,31 грн. (ПДВ 44987,72 грн.); від 24.01.2018 р. № 8 на суму 29905,09 грн. (ПДВ 4984,18 грн.); від 24.01.201 8 р. № 9 на суму 678228,74 грн. (ПДВ 11038,12 грн.); від 24.01.2018 р. № 10 на суму 95365,01 грн. (ПДВ 15894,17 грн.); від 24.01.2018 р. № 11 на суму 461627,28 грн. (ПДВ 76937,88 грн.); від 24.01.2018 р. № 12 на суму 46353,60 грн. (ПДВ 7725,60 грн.); від 31.01.2018 р. № 15 на суму 3925457,22 грн. (ПДВ 654248,87 грн.); від 22.02.2018 р. № 12 на суму 334876,24 грн. (ПДВ 55812,71 грн.); від 22.02.2018 р. № 13 на суму 36412,49 грн. (ПДВ 6068,75 грн.); від 22.02.2018 р. № 14 на суму 1221620,40 грн. (ПДВ 203603,40 грн.); від 28.02.2018 р. № 22 на суму 37315117,74 грн. (ПДВ 6219186,29 грн.); від 28.02.2018 р. №23 на суму 2194811,89 грн. (ПДВ 365801,98 грн.); від 28.02.2018 р. № 24 на суму 17469,60 грн. (ПДВ 2911,60 грн.); від 31.03.2018 р. № 27 на суму 1364670,36 грн. (ПДВ 226945,06 грн.); розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 22.02.2018 №10 до податкової накладної від 31.01.2018 р. № 15.;

Всі первинні документи є складеними у відповідності до встановленої форми, містять реквізити, визначені п.2,4 ст.9 Закону України №996.

Податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст.201 ПКУ та містять всі необхідні реквізити.

Операції по придбанню зазначеної продукції у Товариства з обмеженою відповідальністю «Візарремпром» згідно з договором №21/01-2018 від 22.02.2018 відображено позивачем у бухгалтерському та податковому обліку відповідно до чинного законодавства.

Крім того, між позивачем (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техенергомаш-Р» (код ЄДРПОУ 41634503) (постачальником) договір постачання №21/02-2018 від 21.02.2018 року за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити товар згідно заявки від Покупця. Покупець зобов'язується прийняти й оплатити його на умовах, обумовлених у специфікаціях та згідно виставлених рахунків та накладних. Якість продукції, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам. Сума договору складає загальна сума всіх специфікацій за даним договором.

Вказаний договір поставки є підписаний від імені сторін та скріплений печаткою підприємств.

Усі господарські операції за вказаними договорами, використання позивачем у своїй господарській діяльності, що підтверджено усіма наявними первинними бухгалтерськими та іншими документами, а також документами внутрішнього обігу.

Позивачем на підтвердження виконання умов договору (щодо придбання, оприбуткування та подальшого використання придбаних ТМЦ) було надано до перевірки, а також до матеріалів справи копії первинних документів:

- специфікації від 02.03.2018 на суму 22467 грн., від 03.03.2018 на суму 89448 грн., від 06.03.2018 на суму 173304 грн., від 06.03.2018 на суму 75136.32 грн., від 13.03.2018 на суму 414399 грн., від 13.03.2018 на суму 89448 грн., від 16.03.2018 на суму 35114,04 грн., від 16.03.2018 на суму 412263 грн., від 19.03.2018 на суму 46370,40 грн., від 19.03.2018 на суму 72452,88 грн., від 20.03.2018 на суму 44724 грн., від 21.03.2018 на суму 121829,76 грн., від 23.03.2018 на суму 101382,84 грн., від 27.03.2018 на суму 174696 грн., від 27.03.2018 на суму 109777,56 грн., від 28.03.2018 на суму 21837 грн., від 29.03.2018 на суму 40180,08 грн., від 29.03.2018 на суму 94096,08 грн., від 30.03.2018 на суму 3360 грн.;

- товарно-транспортні накладні №02/03-1 від 02.03.2018, №03/03-1 від 03.03.2018, №06/03-1 від 06.03.2018, №06/03-2 від 06.03.2018, №07/03-2 від 07.03.2018, №13/03-3 від 13.03.2018, №13/03-1 від 13.03.2018, №16/03-6 від 16.03.2018, №16/03-7 від 16.03.2018, №19/03-2 від 19.03.2018, №19/03-3 від 19.03.2018, №20/03-7 від 20.03.2018, №23/03-2 від 23.03.2018, №27/03-2 від 27.03.2018, № 28/03-2 від 28.03.2018, №29/03-1 від 29.03.2018, №29/03-2 від 29.03.2018, №30/03-1 від 30.03.2018;

- прибуткові ордери №4 від 03.03.2018, №7 від 06.03.2018, №12 від 06.03.2018, №19 від 07.03.2018, № 24 від 13.03.2018, №20 від 13.03.2018, №48 від 16.03.2018, №57 від 16.03.2018, №38 від 19.03.2018, № 52 від 19.03.2018, №43 від 20.03.2018, №51 від 21.03.2018, №21/03-1 від 20.03.2018, №56 від 23.03.2018, № 62 від 27.03.2018, № 27/03-2 від 27.03.2018, №63 від 27.03.2018, №73 від 28.03.2018, №78 від 29.03.2018, №80 від 30.03.2018, №84 від 30.03.2018;

- видаткові накладні №03/03-1 від 03.03.2018, №06/03-1 від 06.03.2018, №06/03-2 від 06.03.2018, №07/03-2 від 07.03.2018, №13/03-3 від 13.03.2018, № 13/03-1 від 13.03.2018 р., №16/03-6 від 16.03.2018 р., №16/03-7 від 16.03.2018 р., №19/03-2 від 19.03.2018, №19/03-3 від 19.03.2018, № 20/03-7 від 20.03.2018, №21/03-1 від 21.03.2018, № 23/03-2 від 23.03.2018, №27/03-2 від 27.03.2018, №27/03-4 від 27.03.2018, №28/03-2 від 28.03.2018, № 29/03-1 від 29.03.2018, №29/03-2 від 29.03.2018, №30/03-1 від 30.03.2018; № 23/01-8 від 23.01.2018 р., № 23/01-9 від 23.01.2018 р., № 23/01 -10 від 23.01.2018 р. від , № 23/01 -11 від 23.01.2018, № 23/01-12 від 23.01.201 8 р., № 23/01-13 від 23.01.2018 р., № 23/01-14 від 23.01.2018 р., № 24/01-1 від 24.01.2018 р., № 25/01-1 від 25.01.2018 р., № 23/01-3 від 23.01.2018 р., № 23/01-4 від 23.01.2018 р., № 23/01-5 від 23.01.2018 р., № 23/01-7 від 23.01.2018 р., № 23/01-6 від 23.01.2018 р., № 07/02-3 від 07.02.201 8 р., № 07/02-4 від 07.02.2018 р.; № 16/02-1 від 16.02.208 р., № 19/02-1 від 19.02.2018 р., № 20/02-2 від 20.02.2018 р., №20/02-3 від 20.02.2018 р., № 20/02-1 від 20.02.2018 р., № 23/01-1 від 23.01.2018 р., №23/01-2 від 23.01.2018 р., №26/01 від 26.01.2018 р., від 24.01.2018 р. № 29, від 24.01.2018 р. № 30, від 24.01.2018 р. № 31, від 24.01.2018 р. № 32, від 24.01.2018 р. № 33, від 24.01.2018 р. № 34, від 24.01.2018 р. № 35, від 24.01.2018 р. № 36, від 22.02.2018 р. № 1, від 22.02.2018 р. №2, від 22.02.2018 р. №3, від 31.05.2018 р. №          531/4, від 31.05.2018 р. №531/9;

- рахунок-фактура № 23/01-8 від 23.01.2018 р., № 23/01-9 від 23.01.2018 р., № 23/01-10 від 23.01.201 8 р. , №23/01-11 від 23.01.2018 р., № 23/01-12 від 23.01.2018 р., № 23/01-13 від 23.01.2018 р., № 23/01-14 від 23.01.2018 р., № 24/01-1 від 24.01.2018 р., № 25/01-1 від 25.01.2018 р., № 23/01-3 від 23.01.2018 р., №23/01-4 від 23.01.2018 р., № 23/01-5 від 23.01.201 8 р., № 23/01-7 від 23.01.2018 р., №23/01-6 від 23.01.2018 р., №23/01-3 від 23.01.2018 р., №24/01-1 від 24.01.2018 р., №23/01-2 від 23.01.201 8 р., № 23/01-1 від 23.01.2018 р., №26/01-1 від 26.01.2018 р.,

- податкові накладні від 02.03.2018 №1 на суму 22467 грн. (ПДВ 3744,50 грн.); від 03.03.2018 №2 на суму 89448 грн. (ПДВ 14908 грн.); від 06.0.3.2018 №5 на суму 173304 грн. (ПДВ 28884 грн.); від 06.03.2018 №6 на суму 75136,32 грн. (ПДВ 12522,72 грн.); від 07.03.2018 №8 на суму 50090,88 грн. (ПДВ 8348,48 грн.); від 13.03.2018 №10 на суму 89448 грн. (ПДВ 14908 грн.); від 13.03.2018 №13 на суму 414399,12 грн. (ПДВ 6066,52 грн.); від 16.03.2018 №25 на суму 35114,04 грн. (ПДВ 5852,34 грн.); від 16.03.2018 №26 на суму 412263 грн. (ПДВ 68710,50 грн.);

- товарно-транспортні накладні від 25.01.2018 № 25/01-1, від 25.01.2018 № 26/01-1, від 07.02.2018 №07/02-3, від 07.02.2018 №07/02-4, від 16.02.2018 №16/02-1, від 19.02.2018, №19/02-1, від 20.02.2018 №20/02-2, від 20.02.2018 №20/02-3, від 20.02.2018 №20/02-1., №07/02-3 від 07.02.2018р, №07/02-4 від 07.02.2018 р., №16/02-1 від 16.02.2018 р., №19/02-1 від 19.02.2018 р., №20/02-2 від 20.02.2018 р., №20/02-3 від 20.02.2018 р., №20/02-1 від 20.02.2018 р., №23/01-2 від 23.01.2018 р., №25/01-1 від 25.01.2018 р., №26/01-1 від 25.01.2018 р., №20/02-1 від 20.02.2018, №20/02-3 від 20.02.2018, №20/02-2 від 20.02.2018, від 19.02.2018 р., від 16.02.2018 р., від 07.02.2018 р., №07/02-3 від 07.02.2018 р., № 26/01-1 від 25.01.2018 р., №25/01-1 від 25.01.2018 р.;

- вимоги №29 від 23.03.2018 р., №14 від 13.03.2018 р., №10 від 05.03.2018, № 82 від 16.03.2018 р., №57 від 25.04.201 8 р., №71 від 28.04.2018 р., № 49 від 17.08.2018 р., № 12 від 07.06.2018 р., № 44 за червень 2018 р., №30 від 13.09.2018 р., № 2 від 01.06.2018 р., № 83 від 28.1 1.2018 р., № 58 від 27.12.2018 р., № 4 від 05.03.2018 р., № 6 від 02.03.2018 р., № 37 від 20.03.2018 р., №61 від 30.03.2018 р., №23 від 14.03.2018 р., №42 від 20.03.2018 р., №41 від 23.03.2018 р., №27 від 16.03.2018 р., №34 від 17.04.2018 р., №56 від 25.04.2018 р., № 1 7 від 10.04.2018 р., № 21 від 11.05.2018 р., № 49 від 22.05.2018 р., № 54 від 23.05.201 8 р., № 80 від 3 1.05.201 8 р., № 21 від 08.06.2018 р., № 37 від 12.07.2018 р., № 61 від 19.06.2018 р., № 70 від 22.06.2018 р., № 89 від 27.06.201 8 р., № 50 від 18.06.2018 р., № 84 від 26.06.2018 р., № 38 від 13.07.2018 р., №61 від 20.07.201 8 р., № 62 від 20.07.2018 р., № 98 від 3 1.08.201 8 р., № 58 від 13.08.2018 р., № 69 від 21.08.2018 р., №22 від 11.09.2018 р., №38 від 19.09.201 8 р, №45 від 19.09.2018 р., №13 від 28.09.2018 р., № 11 від 04.10.2018 р., №94 від 29.11.2018 р., №12 від 08.11.2018 р., №51 від 22.11.2018 р., №52 від 23.11.2018 р., № 90 від 30.11.2018 р., №53 від 27.12.2018 р., №37 від 1 8.12.2018 р., №40 від 19.12.2018 р., №69 від 28.12.2018 р., №16 від 08.08.2018 р., №112 від 31.08.2018 р., № 2 від 07.03.2018 р., №26 від 16.03.2018 р., №53 від 23.03.2018 р., №65 від 30.03.2018 р., № 3 від 06.03.2018 р., № 9 від 05.04.2018 р., № 20 від 11.01.2018 р., № 40 від 19.04.2018 р., № 2 від 08.05.2018 р., № 15 від 07.06.2018 р., № 100 від 27.06.2018 р., № 16 від 06.06.2018 р., №45 від 13.06.2018 р., № 88 від 27.06.2018 р., №20 від 04.06.2018 р., №36 від 12.06.2018, № 31 від 11.07.2018, № 39 від 16.07.2018, № 63 від 20.07.2018, №16 від 10.09.2018, №23 від 12.09.2018, № 16 від 10.09.2018 р., № 5 від 03.10.2018 р., № 6 від 03.10.2018 р., №20 від 08.10.2018 р., №44 від 11.10.2018, №20 від 08.10.2018, №44 від 11.10.2018, №70 від 19.10.2018, №14 від 08.11.2018 р, № 4 від 06.11.2018 р., №82 від 28.11.2018 р., № 65 від 27.12.2018 р., № 26 від 14.12.2018 р.;

- акти списання матеріалів за березень, квітень, червень, серпень вересень, листопад, грудень 2018 р., акт використання ТМЦ за квітень, березень, липень, травень, червень 2018 р., акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2018 р., Акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2018 р.;

- договір про надання послуг виробничого характеру № 01/11-3 від 01.11.2017 р.;

- картки рахунку 201, Картки рахунку 207;

- платіжні доручення № 100 від 31.01.2018 р., № 158 від 07.02.2018          р., № 419 від 19.04.2018 р., №421 від 19.04.2018 р„ № 534 від 14.05.2018 р.;

- акти прийому передачі ТМЦ та обладнання          від 23.01.2018 р. № 1, від 24.01.2018 р. № 12, від 26.01.2018 р. № 14, від 25.01.2018 р. №13, від 23.01.2018 р. № 11,           від 23.01.2018 р. № 10, від 23.01.2018р. №9, від 23.01.2018 р. № 8, від 23.01.2018 р. № 7, від 23.01.2018 р. № 6, від 23.01.2018 р. № 4, від 23.01.2018 р. №3, від 23.01.2018 р. № 2, від 23.01.2018 р. № 5, від 20.02.2018 р. № 80, від 20.02.2018 р. № 82, від 19.02.2018 р. № 66, від 20.02.2018 р. № 81, від 16.02.2018 р. № 65, від 07.02.2018 р. № 63, від 07.02.2018 р. № 64.

Всі первинні документи є складеними у відповідності до встановленої форми, містять реквізити, визначені п.2,4 ст.9 Закону України №996.

Податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст.201 ПКУ та містять всі необхідні реквізити.

Операції по придбанню зазначеної продукції у Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергомаш-Р» згідно з договором №21/02-2018 від 21.02.2018 відображено позивачем у бухгалтерському та податковому обліку відповідно до чинного законодавства.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача у акті перевірки на не підтвердження взаємовідносини позивача з ТОВ «Техенергомаш-Р» та ТОВ «Візарремпром» з огляду на неналежно оформлені товарно-транспортні документи, відсутність сертифікатів якості продукції, відсутністю журналу обліку вантажів.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на неналежно оформлені товарно-транспортні накладні, з огляду на те, що правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем ТМЦ.

Відповідно доЗакону України «Про автомобільний транспорт»танаказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія.

Дефектність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства, а отже посилання відповідача на відсутність у товарно – транспортних накладних інформації щодо вантажно-розвантажувальних операцій, не зазначення посади та прізвище у графі «прийняв відповідальна особа вантажоодержувача», «прийняв водій/експедитор», «здав водій/експедитор», не приймаються судом до уваги, оскільки це не є підставою для обмеження позивача, як покупця, у праві формувати витрати за умови реальності господарських операцій.

Крім того, Податковий кодекс України не містить норм, відповідно до яких випливало б що відсутність у платника податку документів, що підтверджують транспортування товару (ТТН, подорожних листів, тощо), або наявність таких документів, але складених з порушенням, позбавляє права на нарахування податкового кредиту у складі вартості такого товару.

Навпаки, норми Податкового кодексу містять чіткі, прямі правові норми відповідно до яких підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна (пп. 201.10 ПКУ), яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (пп. 198.3 ПКУ), отже Кодекс не містить норм, які б встановлювали додаткову необхідність підтвердження сум, включених до складу податкового кредиту будь-якими іншими документами, окрім податкової накладної, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені пп.201.1 Кодексу.

Крім іншого, судом також не приймається посилання відповідача як на підставу визнання правочинів безтоварним та фактично не здійсненними - не надання позивачем до перевірки документів, що свідчать про якість продукції (сертифікати відповідності).

З цього питання суд зазначає, що документи, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т.н.) - документи, які за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів платнику податку, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.

При цьому, сама по собі відсутність сертифікатів чи або паспорту якості, може стати лише підставою позивачу не приймати взагалі чи за якістю товар, поставлений контрагентом та заявляти відповідні претензій та не свідчить про нереальність господарської операції. Крім цього, вказані документи складав та повинен був надати постачальник, а не позивач.

Відповідачем по справі на вказано та не доведено тієї обставини, що придбана позивачем продукція підлягає обов'язковій сертифікації, у порядку визначеному законодавством України.

Окрім того, відповідно до положень статті 61 Податкового кодексу України органи ДПС здійснюють податковий контроль, який визначено як систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Одним із різновидів податкового контролю є перевірки.

Згідно з п.75.1 Податкового кодексу України документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями п.п.75.1.2 Податкового кодексу України визначений вичерпний перелік категорій документів, що можуть бути предметом вивчення під час документальної перевірки та які платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі (п.85.2 ПКУ). До їх числа віднесені податкові декларації (розрахунки), фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків.

Поряд з цим, згідно з п.44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Суд зауважує, що технічна документація на продукцію та документи про сертифікацію не можуть бути віднесені до категорії первинних та інших, визначених чинним законодавством документів, що повинні використовуватися в бухгалтерському та податковому обліку підприємства для нарахування податкових зобов'язань, тому, відповідно, платник податку не повинен забезпечувати їх зберігання протягом терміну, передбаченого п.44.3 ПКУ.

З огляду на викладене, а також враховуючи зміст та мету документальної перевірки, вказана документація не може бути предметом дослідження та контролю під час її проведення, а, отже, і підставою для відповідних висновків згідно з вимогами п.83.1, ст.83 ПКУ.

Крім того, необхідно зауважити, що наявність або відсутність сертифікатів якості або відповідності при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації і не впливають на оподаткування таких операцій.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1 статті 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов"язані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону №996-ХIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обовязкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов"язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інш.). Податкова накладна не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до матеріалів справи у позивача наявні податкові накладні, отримані від контрагента, належним чином зареєстровані в ЄРПН, які є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту. Дефектність даних первинних документів в ході перевірки не виявлено.

За змістом Акту перевіркою не встановлено порушень реєстрації податкових накладних щодо правильності реєстрації яких були надані всі необхідні документи.

Одначасно, надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, передусім, необхідно надати правову оцінку обставинам, встановленим контролюючим органом під час її проведення та висновкам про наявність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Такий висновок узгоджується із позицією колегії суддів КАС ВС у постанові по справі №К/9901/1349/17 від 27.03.2018 року.

Колегія суддів КАС/ВС у вказаній постанові (№ К/9901/1349/17) вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Натомість для підтвердження господарських операцій, позивачем надано суду первинні документи, які відповідають діловій меті та обсягу придбаного товару.

Відтак, виходячи зі специфіки укладених між позивачем та його контрагентами договорів, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне отримання позивачем товару та використання для безпосередньої господарської діяльності підприємства, що були предметом вищезазначених договорів, обсяги товарів та їх безготівкову оплату.

При цьому суд зазначає, що при вирішення податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

При цьому, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «БУЛВЕС АД» проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні по справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановленихст. 228 Цивільного кодексу Українита ст. ст.207і208 Господарського кодексу Українивипадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Одночасно суд зазначає, що реальність вчинюваної господарської операції – це встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності та висновки в Акті не спростовують фактичного руху активів позивача, а відповідно до його змісту оплата за договорами підтверджена, що доводиться і платіжними документами наявними в матеріалах справи.

Як уже зазначено вище, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання у розглядаємому випадку товар з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Сторона відповідача не заперечує щодо придбаного товару. Проте її заперечення базується виключно на порушеннях з боку контрагента.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відтак, судом не установлено, а відповідачем не доведено, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди, як то вказує відповідач. Господарська діяльність суб'єкта господарювання не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, які на момент господарських операцій між позивачем та контрагентами, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

Отже, враховуючи помилковість та недоведеність висновків акта перевірки, підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відсутні.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення від 16 лютого 2018 року №0001221417 було прийняті законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування повідомлення-рішення від 23.10.2018 року №0008301414 – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької Дивізії, буд. 114, ЄДРПОУ 39406028) №0008301414 від 23.10.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул. 130 Таганрозької Дивізії, буд. 114, ЄДРПОУ 39406028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (ЄДРПОУ 32281519) судові витрати у розмірі 26093 (двадцять шість тисяч дев'яносто три) гривні 53 копійки.

Повний текст рішення складено та підписано 15 березня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя                                                                                 Кониченко О.М.