Постанова

від 12.03.2019 по справі 1840/2516/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 р.Справа № 1840/2516/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю " Моне" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 22.10.19 року по справі № 1840/2516/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Моне"

до Управління Держпраці у Сумській області Державної служби України з питань праці

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Моне" (далі - позивач, ТОВ "Моне"), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Сумській області Державної служби України з питань праці (далі - відповідач), в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника Управління Держпраці у Сумській області ОСОБА_1 від 18.06.2018 № СМ503/187/АВ/ТД-ФС про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на товариство з обмеженою відповідальністю Моне накладено штраф у розмірі 111 690 (сто одинадцять тисяч шістсот дев'яносто) грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ТОВ "Моне" не було допущено порушення вимог статті 24 Кодексу законів про працю України, оскільки відповідач безпідставно не взяв до уваги договір підряду №1 від 21.05.2018 укладеного між позивачем та фізичною особою, яка надавала послуги з манікюру та лакового покриття нігтів. У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що відповідач необ'єктивно здійснив перевірку, фактично ігнорував надані позивачем пояснення та заперечення до акту, а як наслідок, необґрунтовано застосував санкцій до ТОВ Моне .

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позов. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, посилається на те, що зобов'язати товариство та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів вважає за можливим розглянути справу по суті.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з 22.05.2018 з 15 год. 55 хв. по 23.05.2018 16 год. 45 хв. посадовими особами відповідача на підставі направлення №297/см503 про проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання та наказу від 21.05.2018 №704, проведено інспекційне відвідування ТОВ "Моне" з метою перевірки дотримання вимог трудового законодавства щодо належного оформлення трудових правовідносин з найманими працівниками за місцем провадження підприємницької діяльності, за адресою: м. Суми, вул. Прокоф'єва, 46.

За наслідками вказаного інспекційного відвідування складений акт №СМ503/187/АВ від 23.05.2018, відповідно до змісту якого, встановленні наступні порушення.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ Моне здійснює діяльність за наступними видами: оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; професійно-технічна освіта; професійно-технічна освіта на рівні вищого професійно-технічного навчального закладу; надання послуг перукарнями та салонами краси (основний); неспеціалізована оптова торгівля; діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність з надання послуг перукарнями та салонами краси здійснюється в студії краси Моне за адресою: м. Суми, вул. Прокоф'єва, буд. 46.

Під час інспекційного відвідування 22.05.2018 в салоні Моне працювала майстер манікюру ОСОБА_2, надаючи послуги манікюру клієнту. ОСОБА_2 пояснила, що до роботи в салоні Моне її допустила директор ОСОБА_3, яка і контролює її роботу. Також пояснила, що проходить стажування в салоні Моне з 22.05.2018 на посаді манікюрник - педикюрник з 09 год. до 20 год., два робочі дні/два вихідних. Іншого місця роботи не має, заробітну плату не отримувала. Ніяких заяв про прийняття на роботу не писала та трудових договорів не підписувала. Окрім того, ОСОБА_2 повідомила, що жодних цивільних договорів на надання послуг не укладала.

У ході інспекційного відвідування, директором ТОВ Моне (салон краси Моне ) ОСОБА_3 у відповідь на вимогу було надано договір підряду № 1 від 23.05.2018, згідно якого, ТОВ Моне в особі директора ОСОБА_3 - є замовником, а фізична особа ОСОБА_2 - є виконавцем в наданні послуг з манікюру у кількості 40 послуг.

Відповідач в акті зазначає, що надання манікюрних послуг, згідно класифікатора професій України, передбачено за професією манікюрниця . Крім того, у штатному розписі ТОВ Моне передбачена така посада.

Враховуючи, що працівники за посадою манікюрниця , згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559 Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок , підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, що характерно саме для трудового законодавства (ст. 169 КЗпП України), між ОСОБА_2 та ТОВ Моне мають місце саме трудові відносини.

У зв'язку з викладеним, відповідач зробив висновок, що ТОВ Моне укладений на час стажування договір підряду з манікюрницею ОСОБА_2, з метою фактичного приховування трудових відносин.

Таким чином, у ході інспекційного відвідування встановлено, що директором ТОВ Моне (салон краси Моне ) ОСОБА_3, фактично допущено до роботи ОСОБА_2 без оформлення трудового договору, чим порушено вимоги частин першої та третьої статті 24 КЗпП України, згідно з якою, працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску і загальнообов'язкового державного соціального страхування при прийнятті працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідачем, 14.06.2018 винесений припис №СМ503/187/АВ/П про усунення виявлених порушень, відповідно до якого, позивача в строк до 27.06.2018 зобов'язано забезпечити дотримання вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, шляхом укладення трудових договорів з найманими працівниками.

18.06.2018 відповідачем була прийнята постанова №СМ503/187/АВ/ТД-ФС, відповідно до якої, за порушення позивачем ч.3 ст.24 КЗпП України, на останнього було накладено штраф у розмірі 111690,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в момент інспекційного відвідування були наявні ознаки трудових правовідносин між позивачем та ОСОБА_2, оскільки остання була допущена до робочого місця директором в приміщення ТОВ "Моне", при наданні послуг використовувались часткового матеріали позивача, а також за надані послуги, позивачем, на користь ОСОБА_2 були виплачені кошти.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Приписами пункту 8 Порядку № 590 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність ознак трудових правовідносин між ТОВ "Моне" та фізичною особою ОСОБА_2

Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Таку позицію висловив і Верховний Суд у постанові від 26.9.2018 по справі №822/723/17.

Як вбачається з матеріалів справи на момент проведення інспекційного відвідування, відповідач надав 22.05.2018 в 13 год. 55 хв. позивачу вимогу про надання/поновлення документів №СМ503/187/АВ/НД від 22.05.2018, в якій зобов'язав позивача в строк до 12 год. 00 хв. 23.05.2018 надати трудові договори, накази, заяви про прийняття на роботу та інше.

На виконання вказаної вимоги, позивач надав договір підряду №1 від 23 травня 2018 року по ОСОБА_2, згідно якого, позивач - замовник, ОСОБА_2 - виконавець уклали вказаний договір, відповідно до якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з "надання населенню послуг з манікюру у кількості 40 послуг в строк з 23 травня 2018 року до 22 червня 2018 року" (а.с.69).

Строк дії вказаного договору починається з 23 травня 2018 року, у той час, відповідачем встановлено факт надання послуг ОСОБА_2 в приміщенні позивача 22 травня 2018 року, отже вказаний договір взагалі не має відношення до встановленого відповідачем порушення.

Однак, 24.05.2018 позивачем на адресу відповідача надано договір підряду №1 від 21 травня 2018 року, у якому зазначені нові дані щодо дати укладення договору (21.05.2018), строку дії договору (з 21.05.2018 до 23.05.2018), кількості послуг (5), розміру та порядку оплати (500 грн.) з долученням акта №1 передачі-приймання робіт від 22.05.2018.

У ході судового розгляду за клопотанням представника позивача, була допитана директор ТОВ "Моне" - ОСОБА_3, яка в наданих свідченнях зазначила, що ОСОБА_2 звернулась до неї з проханням влаштуватись до салону "Моне" на посаду манікюрниці, однак з метою визначення якості її роботи, ОСОБА_3 запропонувала ОСОБА_2 укласти договір підряду під час виконання якого, остання продемонструє якість своєї роботи, обладнання ОСОБА_2 принесла своє, окрім стола та стільців, а частину матеріалів надав салон.

На запитання суду, чому в ході інспекційного відвідування ОСОБА_2 не надала договір підряду №1 від 21.05.2018, остання пояснила, що у зв'язку з переїздом салону "Моне" на нову адресу, вказаний договір своєчасно знайти не могла, наявність однакових номерів пояснити не змогла.

Також, в ході інспекційного відвідування посадовими особами відповідача, були відібрані пояснення від ОСОБА_2, у яких остання зазначила, що з 22.05.2018 проходить стажування в салоні "Моне", допустила її до роботи директор - ОСОБА_3, яка і контролює її роботу, трудового та інших договорів у тому числі і договору підряду вона не укладала, заробітну плату отримує готівкою, а також зазначила свій графік роботи, а саме 2 доби через 2 та з 09:00 год. по 20.00 год.

У судовому засіданні суду першої інстанції за клопотанням представника позивача, була допитана ОСОБА_2, яка підтвердила вищевказані покази ОСОБА_3, на запитання суду, чому покази надані нею під час інспекційного відвідування відрізняються від свідчень наданих у судовому засіданні, остання пояснила це хвилюванням та тим, що фактично не розуміла змісту питань.

ОСОБА_2 оглянула в судовому засіданні свої вищезазначені письмові пояснення від 22.05.2018 та підтвердила відсутність у них будь - яких виправлень або доповнень.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на зазначений договір як на підставу для задоволення позовних вимог, оскільки вказаний договір не був наданий в ході інспекційного відвідування та своєчасно наданий відповідачу відповідно до вимоги про надання/поновлення документів, окрім того, представник позивача та директор ТОВ "Моне" не змогли навести об'єктивних причин для затримки в наданні вказаного договору та причин наявності двох договорів за одним і тим же номером та загальним строком дії один місяць, у той же час, відповідно до пояснень свідків, послуги в такій формі повинні були надаватись лише декілька днів для визначення якості роботи ОСОБА_2

Також позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно не взяв до уваги заперечення та зауваження до акту інспекційного відвідування від 12.06.2018, до якого були, окрім іншого, додані пояснення ОСОБА_2

Представники відповідача заперечували факт отримання вказаного заперечення, на пропозицію суду представнику позивача надати докази направлення чи отримання відповідачем вказаних документів, представник позивача зазначив про відсутність вказаного підтвердження та неможливість його надання.

На підставі аналізу отриманих у ході судового розгляду матеріалів та пояснень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в момент інспекційного відвідування були наявні ознаки трудових правовідносин між позивачем та ОСОБА_2, оскільки остання була допущена до робочого місця директором в приміщення ТОВ "Моне", при наданні послуг використовувались часткового матеріали позивача, а також за надані послуги, позивачем, на користь ОСОБА_2 були виплачені кошти (а.с.27).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недотримання позивачем у межах спірних правовідносин вимог статті 24 КЗпП України в частині обов'язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а відтак оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 18.06.2018 № СМ503/187/АВ/ТД-ФС є правомірною.

Щодо інших доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Моне" залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 року по справі № 1840/2516/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 15.03.2019 року