Постанова

від 14.03.2019 по справі 810/3840/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3840/18 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання Лебедєвої Ю.Б.,

представника позивача - Реуса В.В.,

представника відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року (прийнятого в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокапітал України до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В

ТОВ Агрокапітал України звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2018 №0010811414.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеного рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, на підставі та в межах повноважень контролюючого органу.

До Шостого апеляційного адміністративного суду 25.02.2019 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року - без змін.

У судовому засіданні 14 березня 2019 року представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Згідно із ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Агрокапітал України з питань дотримання вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за наслідками якої складено Акт від 05.03.2018 № 176/10-36-14-14/37183943

Згідно висновків Акту, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2016 року у сумі 139 626,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2018 №0010811414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 209 439,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставними і підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ Авіра ЛТД (перейменовано у ТОВ Саткор ) (Продавець) і ТОВ Агрокапітал України (Покупець) укладено Договір поставки від 01.08.2016 № 010816/311.

Згідно з умовами вказаного Договору Продавець зобов'язується поставляти та передати у власність покупця Товар, а покупець приймати та оплачувати Товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до цього Договору.

Сторонами було досягнуто домовленості, згідно якої 01.08.2016 здійснено поставку шроту соняшникового у кількості 47,65 т за ціною 6 670,00 грн./т, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: Додатком № 1 до Договору поставки від 01.08.2016 та видатковою накладною від 01.08.2016 № 64.

Оплата Товару здійснена позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ Авіра ЛТД згідно платіжних доручень від 01.08.2016 № 2790 та від 19.08.2016 № 2849.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем також надано копію податкової накладної.

У подальшому вказаний Товар (шрот соняшниковий) ТОВ Агрокапітал України було продано ПАТ Племтахорадгосп Броварський , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме Договором поставки сільськогосподарської продукції від 28.07.2016 № 29/07/16, видатковою накладною від 04.08.2016 № 148, рахунком на оплату від 29.07.2016 №229, платіжним дорученням від 29.07.2016 № 35868.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що транспортування товару до ПАТ Племтахорадгосп Броварський здійснювалось перевізниками ТОВ ФОРТУНА ІНТЕРНЕШНЛ ТРЕЙД і ТОВ Аврора 2011 , що підтверджується Договором від 06.05.2016 № 060516/303-П, Договором від 18.11.2015 № 181115/220-П, Договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.08.2016 № 1-010816-1, Актом надання послуг від 04.08.2016 № 05/08, товарно-транспортними накладними: від 01.08.2016 БЗС № 01082016/2, від 04.08.2016 № 04/08Н2.

Також, між ТОВ Прокат Авто Люксом (колишня назва ТОВ Роял Вест , код 40509998, Продавець) і ТОВ Агрокапітал України (Покупець) було укладено Договір поставки від 17.08.2016 № 170816-шс, згідно якого Продавець прийняв зобов'язання ї щодо поставки і передачі у власність Покупця Товару в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до Договору, а Покупець приймати та оплачувати Товар.

На виконання вказаного Договору сторонами також підписано Додаток № 1 від 17.08.2016, Додаток № 2 від 19.08.2016 та Додаток № 3 від 17.08.2016.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано копії наступних первинних документів, наявних в матеріалах справи: податкових та видаткових накладних, платіжних доручень

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у подальшому Товар придбаний позивачем за даним правочином був реалізований:

- Національному університету біоресурсів і природокористування України, Відокремленому підрозділу національного університету біоресурсів і природокористування України Великоснітинське навчально-дослідне господарство ім. О.В. Музиченка згідно договору купівлі-продажу від 09.08.2016 № 231 та видатковою накладною від 18.08.2016 № 347;

- ПАТ Племтахорадгосп Броварський згідно договору купівлі-продажу від 19.08.2016 № 22/08/2016 та видатковою накладною від 22.08.2016 № 354;

- ТОВ Кролікофф згідно Договору поставки від 07.05.2014 № 070514/237 року та Додатку №8/2016 від 01.08.2016 року та видатковою накладною №357 від 23.08.2016 року.

Також судом встановлено, що транспортування Товару здійснювалось:

- ТОВ ВТЛ ТРАНС згідно Договору транспортного експедирування № 160816/1 від 16.08.2016, Договорів-заявок від 16.08.2016 № ВТ001466, від 16.08.2016 № ВТ001467, Актів надання послуг: №ВТ001466 від 18.08.2016 та №ВТ001467 від 18.08.2016; товарно-транспортних накладних: від 17.08.2016 № 17082016, від 18.08.2016 №18\08Н1, від 17.08.2016 № 17082016, від 18.08.2016 року № 18/08Н2;

- ТОВ ФОРТУНА ІНТЕРНЕШНЛ ТРЕЙД згідно Договору про перевезення вантажів територією України від 06.05.2016 № 060516/303-П, Договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.08.2016 № 1-010816-1 від 01.08.2016, Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.08.2016 № 30/08; товарно-транспортних накладних: від 19.08.2016 №190816, від 22.08.2016 № 22\08Н1;

- ТОВ КАМІОН+ згідно Договору про перевезення вантажів територією України від 15.02.2016 № 150216/266-П, заявки від 22.08.2016 № 1146505, Акту надання послуг від 22.08.2016 № 23.08.2016 року; товарно-транспортних накладних: від 22.08.2016 №22082016, від 23.08.2016 № 23\08Н1.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Судом першої інстанції не взято до уваги обставини щодо неможливості виконання контрагентами спірних операцій з огляду на відсутність у підприємств достатньої кількості працівників для здійснення господарських операцій, основних фондів та виробничих потужностей необхідних для ведення господарської діяльності.

Контрагенти позивача не мали можливості проводити спірні операції з огляду на недостатність виробничого потенціалу, як то: основних фондів, персоналу, приміщень для зберігання товарів, можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням договірних умов, доступності на ринку, тощо.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2019 року по справі №813/7159/14.

Крім того, в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі апелянт посилається на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року по справі №759/9189/17, згідно якого встановлено, що ОСОБА_4 у липні 2016 року, перебуваючи у м. Києві, біля станції метро Святошин , не маючи наміру здійснення статутної господарської діяльності, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію невстановленої особи на ім'я Максим , за грошову винагороду створити суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ Роял Вест (в подальшому назву змінено на ТОВ Сухран ) (код ЄДРПОУ 40509998), стати його засновником та директором, усвідомлюючи при цьому, що створення вказаного товариства здійснюється з метою прикриття незаконної діяльності, передбачаючи при цьому, можливість спричинення державі матеріальної шкоди в результаті такої незаконної діяльності.

26.05.2016 на підставі підписаних ОСОБА_4 документів, невстановленими особами зареєстровано факт створення ОСОБА_4 ТОВ Роял Вест (ТОВ Сухран ) (код ЄДРПОУ 40509998) у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Києво- Святошинської районної державної адміністрації Київської області.

Таким чином ОСОБА_4 вчинив всі необхідні дії щодо створення суб'єкта господарської діяльності та, відповідно, став засновником і директором ТОВ Роял Вест (ТОВ Сухран ) (код ЄДРПОУ 40509998).

За свої злочинні дії, що виразились у пособництві фіктивному підприємництву, тобто пособництві у створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ Роял Вест (ТОВ Сухран ) (код ЄДРПОУ 40509998) з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_4 отримав грошову винагороду у розмірі 250 гривень.

В подальшому, з метою здійснення злочинної діяльності, невстановлені на даний час досудовим розслідуванням особи, отримали печатку ТОВ Роял Вест (ТОВ Сухран ) (код ЄДРПОУ 40509998), якою завіряли завідомо неправдиві первинні документи, що засвідчували нібито проведення фінансово-господарських операцій. Таким чином ОСОБА_4, будучи засновником та директором фіктивного підприємства - ТОВ Роял Вест (ТОВ Сухран ) (код ЄДРПОУ 40509998), забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складання від його імені, як службової особи ТОВ Роял Вест (ТОВ Сухран ) (код ЄДРПОУ 40509998), фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складання та видачу документів податкової звітності, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим підприємствам та завищенню валових витрат таким суб'єктам господарської діяльності, в результаті чого до Державного бюджету України ймовірно не надходили кошти у вигляді сплати вказаних податків.

Таким чином, Святошинським районним судом м. Києва ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що відповідно до частини 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (виключно з метою здійснення злочинної діяльності).

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ Нафта до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421a11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним

У постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ Ампір СВ до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України, застосовуючи норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення операцій з поставки документами первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, щодо яких встановлена нормативна вимога. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару (послуг).

Вказана позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 20.06.2018 по справі № 818/4137/13-а.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Слід зазначити, що первинні документи, а саме, податкові накладні, що стали підставою для формування позивачем спірних сум податкових вигод, підписані ОСОБА_4, як директором ТОВ Роял Вест , який заперечує свою причетність до ведення господарської діяльності зазначеного товариства, в тому числі й первинних документів.

Отже, первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

З наведеного вбачається відсутність реального виконання послуг за договором, укладеними між позивачем та контрагентом, оскільки відсутні умови, обставини та підстави, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 у справі №826/757/13-а статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670 та від 19.02.2019 по справі №826/11252/16, та зокрема зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Водночас у постанові Верховного Суду України від 22.03.2016 (справа №21-170а16) міститься висновок, відповідно до якого обставини, засвідчені письмовими поясненнями посадових осіб контрагентів, щодо діяльності очолюваних ними підприємств (зокрема, такі що свідчать про підписання первинних документів невстановленими особами) не можуть залишитися неврахованим судами, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

У постанові від 12.01.2016 (справа № 21-3706а15) Верховний Суд України зазначив, що господарські операції фіктивних (нелегальних) підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 5 ст. 241 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про фіктивність господарської операції колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що мають за собою скасування рішення суду першої інстанції, як помилково ухвалене.

За викладених обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям постанови про відмову в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На думку колегії суддів, оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому його апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС, суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокапітал України до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокапітал України до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяО.М. Кузьмишина СуддяО.Є. Пилипенко

Повне судове рішення складено 15.03.2019.