Постанова

від 05.03.2019 по справі 817/1598/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/1506/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М.,Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 817/1598/18 (головуючий суддя Зозуля Д.П., час ухвалення 15:39 год., м. Рівне, повний текст рішення складений 04 жовтня 2018 року) за адміністративним позовом малого приватного підприємства фірма ,,Промсервіс" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

11 червня 2018 року мале приватне підприємство (МПП) фірма ,,Промсервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління (ГУ) ДФС у Рівненській області від 27 березня 2018 року № 0002681401, № 0002691401, № 0002701401, № 0002711401, № 0002721401, № 0002731401, № 0002741401, № 0002751401, № 0002761401, № 0002771401, № 0002781401, № 0002791401, № 0002801401 та № 0002811401.

Рішенням від 01 жовтня 2018 року Рівненський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, без належного та всебічного дослідження матеріалів справи та їх врахування при ухваленні рішення.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що під час перевірки встановлені факти несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з акцизного податку за період: червень-вересень 2017 року із затримкою до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати сум грошових зобов'язань на загальну суму 833242,90 грн. та з затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати сум грошових зобов'язань на загальну суму1446162,35 грн..

Суд не врахував, що погашення податкових зобов'язань відбувалося з порушенням граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з акцизного податку.

Тому відповідач вважає правомірним застосування до позивача штрафних санкцій за такі порушення.

Пунктом 114.1 статті 114 Податкового кодексу України визначено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Тому, на думку відповідача, є безпідставним посилання суду першої інстанції на приписи статтей 238, 239, 250 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

МПП фірма ,,Промсервіс" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому обґрунтовує правомірність оскарженого відповідачем рішення суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду, проведеному в режимі відеоконференції, підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги за їх безпідставністю, висловив позицію щодо правомірності оскарженого відповідачем рішення суду першої інстанції та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення частково з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки малого приватного підприємства фірми ,,Промсервіс" з питань податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, оформленої актом перевірки № 710/17-00-14-01/13981123 від 12.03.2018 року, ГУ ДФС у Рівненській області 27 березня 2018 року прийняла податкові повідомлення-рішення:- № 0002681401, яким за затримку на 27, 29 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 29494,00 грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2949,40 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

-№ 0002691401, яким за затримку на 57, 58, 87 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 37104,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 7420,80 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

-№ 0002701401, яким за затримку на 26, 27, 28, 29 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 60082,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 6008,20 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

-№ 0002711401, яким за затримку на 57, 58 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 66372,25 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 13274,45 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

-№ 0002721401, яким за затримку на 26, 27, 28, 29 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 40968,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 4096,80 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

-№ 0002731401, яким за затримку на 27, 28, 29 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 94813,80 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 9481,38 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

-№ 0002741401, яким за затримку на 57, 58, 59 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 317737,45 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 63547,49 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

-№ 0002751401, яким за затримку на 28, 29, 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 469477,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 46947,70 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

-№ 0002761401, яким за затримку на 58, 59, 88, 89 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 942732,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 188546,40 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

-№ 0002771401, яким за затримку на 26, 27, 28, 29 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 112144,70 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 11214,47 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

-№ 0002781401, яким за затримку на 57, 58, 59 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 79067,95 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 15813,59 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

-№ 0002791401, яким за затримку на 5, 26, 27, 28 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 26263,40 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2626,34 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

-№ 0002801401, яким за затримку на 58, 59 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 3148,70 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 629,74 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

-№ 000281140, яким із посиланням на п.54.3 ст.54 ПКУ, п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р.№637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320 (далі Постанова № 637), ст.1 Указу Президента України ,,Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995р. №436/95, застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) та/або пеня, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 84296,55 грн..

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач допустив порушення: -вимог п.п.222.3.1 п.222.3 ст.222 Податкового кодексу України, а саме: порушення граничних строків сплати грошового зобов'язання з акцизного податку за період червень-вересень 2017 року;

- вимог п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р.№637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320, а саме: не оприбуткована інкасова готівкова виручка до каси підприємства та не здані до банку на розрахунковий рахунок підприємства готівкові кошти на загальну суму 16859,31 грн..

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування 13-ти податкових повідомлень-рішень, якими до позивача застосовані штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з акцизного податку, суд першої інстанції виходив з того, що долученими до матеріалів справи доказами та судовими рішеннями, що набули законної сили підтверджено, що МПП фірма ,,Промсервіс" за період з квітня 2016 року по жовтень 2017 року (у т.ч. за період, що відображений в акті перевірки) вчасно сплатила всі суми податкових зобов'язань, задекларованих у податкових деклараціях акцизного податку. Відтак, висновки контролюючого органу про наявність, на момент виникнення спірних правовідносин, у платника податків заборгованості перед бюджетом зі сплати акцизного податку є безпідставними.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39);

податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом пунктів 223.1 та 223.2 статті 223 ПК України базовий податковий період для сплати акцизного податку відповідає календарному місяцю. Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених нормативно-правових актів, колегія суддів визнає вірними висновки суду першої інстанції про те, що останнім днем сплати акцизного податку є 30-ий день після звітного періоду, який відповідає календарному місяцю.

Суд першої інстанції ретельно дослідив надані сторонами докази(декларації з акцизного податку, платіжні доручення) та встановив, що за період з квітня 2016 року по жовтень 2017 року, МППФ ,,Промсервіс" самостійно задекларувало у податкових деклараціях та повністю і своєчасно сплатило податкові зобов'язання з акцизного податку до відповідних бюджетів, у відповідності до приписів п.222.3 ст.222 Податкового кодексу України.

Однак, зарахування сплачених позивачем коштів на погашення узгоджених грошових зобов'язань (за переліченими деклараціями) відбувалося в погашення боргу, оскільки з червня 2016 року у позивача виник податковий борг з акцизного податку внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань, самостійно визначених у декларації за квітень 2016 року, що призвело до невчасної сплати задекларованих зобов'язань за період квітень - грудень 2016, січень -травень 2017року, що стало підставою для застосування штрафів, передбачених ст.126 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції зазначив, що вказаний борг позивача виник на підставі декларації за квітень 2016 року, у зв'язку із тим, що банк позивача не перерахував податок до бюджету. Вказані обставини досліджувалися в адміністративних справах № 817/900/16,№ 817/901/16,№ 817/919/16, № 817/920/16, №817/921/16, № 817/1022/16, № 817/308/17, №817/1378/17, № 817/1658/17, в яких сформовано постанови на користь платника податків, що набули законної сили.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються, а тому в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України не потребують доказування.

Згідно з п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктами 129.6 та 129.7 статті 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України ,,Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п.22.4 ст.22 Закону України ,,Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відтак, обов'язок платника податків зі сплати податків є виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку.

З наведеного слідує, що зарахування коштів сплачених позивачем за деклараціями за квітень - грудень 2016, січень -жовтень 2017року у сплату грошового зобов'язання попереднього періоду (квітень та частково травень 2016року) через несвоєчасне надходження перерахованих позивачем коштів до державного бюджету з вини банку здійснено безпідставно, оскільки задеклароване позивачем зобов'язання за квітень та частково травень 2016року є сплаченим в силу приписів названих нормативних актів.

З огляду на обумовлені положення законодавства зібрані у справі докази (платіжні доручення та декларації) судом першої інстанції вірно встановлено, що за періоди квітень-грудень 2016 року та січень-жовтень 2017 року МПП фірма ,,Промсервіс" вчасно сплатила усі суми податкових зобов'язань, задекларованих у податкових деклараціях акцизного податку у взаємовідносинах із бюджетами м.Сарни, м.Рівне, Гощанського району, Здолбунівського району, м.Острога, Костопільського району, м.Дубно.

Відтак, висновки контролюючого органу про наявність, на момент виникнення спірних правовідносин, у платника податків заборгованості перед бюджетом зі сплати акцизного податку є безпідставними.

Пунктом 126.1 ст.126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, визначальним фактором для застосування штрафних (фінансових) санкцій контролюючим органом до платника податків, є наявність несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання саме з вини такого платника податків.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до позивача положень п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, оскільки ним виконані усі дії, які від нього залежали для належного виконання податкових зобов'язань, а саме: своєчасно, у строки, встановлені п.п.57.1 ст.57, п.223.1, п.223.2 ст.223 Податкового кодексу України, подав до банківської установи платіжні доручення про перерахування до бюджету грошових зобов'язань по акцизному податку за періоди квітень-грудень 2016 року та січень-жовтень 2017року, а відтак виконав свій податковий обов'язок у встановленому порядку та строки.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності 13-ти податкових повідомлень-рішень, якими до позивача застосовані штрафні санкції за порушення граничних строків сплати акцизного податку.

Разом з тим, колегія суддів визнає помилковими висновки суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області за № 000281140 від 27 березня 2018 року, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) та/або пеня, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 84296,55 грн..

З акту перевірки апеляційний суд вбачає, що згідно записів в КОРО в розділі 2 ,,Облік руху готівки та сум розрахунків" в колонку № 4 ,,Службова видача" за робочі дні оприбутковується готівка згідно даних Z -звітів РРО, яка в подальшому передається до банку не у повному обсязі в день її фактичного надходження. Таким чином, за період з 31.08.2016 року по 16.12.2016 року встановлені факти неоприбуткування інкасової готівкової виручки до каси підприємства та не здано до банку на розрахунковий рахунок підприємства готівкових коштів на загальну суму 16859,31 грн.(а.с. 53-54).

Відповідно до п.2.6 Положення № 637 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України ,,Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбу ковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у ціломуза робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Пунктом 1 Указу Президента України ,,Про застосування штрафних санкцій за по рушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95 від 12 червня 1995 року (в частині спірних правовідносин) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки - п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Оцінюючи законність вказаного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що воно прийнято поза межами строків, визначених статтею 250 ГК України.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи .

Так, згідно з частиною першою статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проте, з набранням 01.01.2011 чинності Законом України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 № 2756-VI зі сфери дії статті 250 ГК України виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Порядок застосування цих санкцій з 01.01.2011 врегульовано статтями 113, 114 Податкового кодексу України.

Зокрема, пунктом 113.3 статті 113 ПК України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

В свою чергу, відповідно до пункту114.1 статті 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу, пунктом 102.1 якої передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем їх фактичного подання.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що спірне податкове повідомлення-рішення відносно підприємства позивача винесене ГУ ДФС на підставі здійсненої ним перевірки, висновки якої відображені в акті.

Таким чином, не спростованим і зрозумілим залишається та обставина, що, в даній справі, саме до повноважень ГУ ДФС належать повноваження по здійсненню контролю по дотриманню позивачем вимог п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637.

Тому є хибними висновки суду першої інстанції що до спірних правовідносин мають бути застосовані строки, передбачені статтею 250 ГК України.

Вказана позиція також відповідає висновкам Верховного Суду, які були викладені під час розгляду ним аналогічних спорів, зокрема постанова від 06.02.2018 у справі №809/951/17 (К/9901/3204/17) та від 27.03.2018 у справі №815/2663/16 (К/9901/1673/17).

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає правильним скасувати рішення суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення за № 000281140 від 27 березня 2018 року та ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення, яким відмовити у їх задоволенні.

В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без мін.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст.315, ст. ст. 317, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 817/1598/18 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області за № 000281140 від 27 березня 2018 року - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову приватного підприємства фірма ,,Промсервіс" в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області за № 000281140 від 27 березня 2018 року відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді О. М. Довгополов Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 15.03.2019.