Постанова

від 12.03.2019 по справі 826/6558/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6558/17 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Арсірій Р.О.(головуючий),

Кузьменко В.А., Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Формат Плюс" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року, що прийняте о 14 год. 28 хв. у місті Києві (повний текст складений 20 листопада 2018 року), у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Формат Плюс" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участю третьої особи - Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_6 про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України, що полягає у не врученні, у встановлений законом строк, ПП ФОРМАТ ПЛЮС протоколу від 03.03.2016 та постанови №56/16/10/26-27/1703/02/4 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17.03.2016;

- визнати протиправною та скасувати постанову №56/16/10/26-27/1703/02/4 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17.03.2016.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувана бездіяльність та постанова відповідача є протиправною.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України, та Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відзивах на апеляційну скаргу просять відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що посадовою особою Департаменту у присутності ОСОБА_7, який є довіреною особою представляти інтереси ТОВ Наука-1 (довіреність від 01.11.2015), директора ТОВ Формат плюс - ОСОБА_8, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об'єкті Реконструкція нежитлового приміщення № 4 (перукарня) на вул. Шота Руставелі, 15 у Печерському районі м. Києва за даними, наведеними у декларації про початок виконання будівельних робіт від 22.01.2016 № КВ 083160220989.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 03.03.2016, яким встановлено, що згідно експлікації приміщень проекту Реконструкції нежитлового приміщення № 4 (перукарня) на вул. Шота Руставелі, 15 у Печерському районі м. Києва площа приміщень горища (приміщення перукарні) становить - 52,2 кв.м. та включена в загальну площу об'єкта будівництва, що суперечить вимогам ДВН В.2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення , а саме: площа горища до загальної площі будинків не включається, чим порушено додаток В.4 (обов'язкові правила підрахунку площі квартири у житловому будинку і гуртожитку, площі житлового будинку, площі приміщень, площі забудови, будівельного об'єму, поверховості житлового будинку та перелік обов'язкових техніко-економічних показників ДБН В.2.2-15-2008, ч.1 ст.31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Головним інспектором будівельного нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м.Києві Гончарук Ю.М. 03.03.2016 винесено припис про зупинення виконання будівельних робіт. Вказано, усунути виявлені порушення до 31.03.2016.

За допущенні правопорушення, посадовою особою Департаменту винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17.03.2016 № 56/16/10/26-27/1703/02/4, відповідно до якої на ТОВ Формат Плюс (код ЄДРПОУ 33055890) за вчинення правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини шостої статті 2 Закону України Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності , накладено штраф у розмірі 124 020 грн.

Не погодившись з таким рішенням, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позивачем на момент проведення перевірки наведено недостовірні дані у декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 083160220989 від 22.01.2016 у частині зазначення загальної площі будівлі відповідно до проектної документації - 215 кв.м., чим порушено вимоги частини восьмої статті 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Також суд зазначив, що позивачем з посиланням на належні та допустимі докази не обґрунтовано порушення майнових або інших прав внаслідок отримання протоколу та постанови в травні 2017 року.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , у редакції на час спірних правовідносин, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктів 5, 7 порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553) Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів .

Колегія суддів наголошує на тому, що редакція Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, не розповсюджувала свою дію на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) (частина друга статті 2). Тому посилання позивача на вказаний закон є необґрунтованим.

Відповідно до пунктів 9, 13, 16, 18, 21 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Керівникові кожного суб'єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки, або його уповноваженій особі надається по одному примірнику такого акта. Один примірник акта перевірки залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Відповідно до абзаців 3-4 пункту 3 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 року № 244 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 735) (далі - Порядок № 244) у разі відмови суб'єкта містобудування в отриманні документів (протокол, постанова та документи, які підтверджують факт правопорушення), які є підставою для притягнення його до відповідальності, документи надсилаються суб'єкту містобудування рекомендованим листом з повідомленням.

Належним підтвердженням факту надіслання документів є розрахунковий документ відділення поштового зв'язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції.

Згідно пункту 22 Порядку № 553 постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №816/1559/16, державний архітектурний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва. У свою чергу, присутність розробників проектної документації саме під час здійснення державного архітектурного контролю чинним законодавством не вимагається.

З огляду на це, посилання позивача на відсутність його керівника підчас проведення спірної перевірки, у будь-якому випадку не може слугувати підставою для висновку про порушення його прав.

За змістом абзацу другого пункту 17 Порядку № 244 відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб'єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.

Згідно абзацу шостого пункту 3 Порядку № 244 надіслання рекомендованим листом з повідомленням документів, які є підставою для притягнення до відповідальності, за адресою місцезнаходження (місця проживання) суб'єкта містобудування, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається належним врученням зазначених документів незалежно від факту їх отримання суб'єктом містобудування.

Отже, надіслання відповідачем акту та припису вважається належним врученням зазначених документів у відповідності до викладених норм.

При цьому, колегією суддів враховується, що відповідачем здійснювалося направлення документів перевірки на адресу, що була вказана в декларації про початок будівельних робіт. У свою чергу, як встановлено судом першої інстанції, зазначені документи відповідачем направлено не на адресу позивача - ПП Формат Плюс , а на іншу особу - ТОВ Формат Плюс (яка також була вказана в декларації про початок будівельних робіт), що й зумовило повернення вказаної поштової кореспонденції, як не врученої, до контролюючого органу.

Не зважаючи на це, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що наведена помилка контролюючого органу не вплинула на порушення майнових або інших прав, позаяк відповідач в подальшому виправив таку помилку направивши позивачу відповідні документи.

Колегія суддів враховує, що позивач дійсно вправі очікувати виконання суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків в встановлений строк, проте у даному випадку беручи до уваги, що позивача все ж не було позбавлено права на отримання спірних документів, а відповідач вживав дії щодо їх направлення, однак допустив помилку, яку в подальшому виправив, що в результаті не створило негативних наслідків для позивача (не позбавило його права оскарження цих документів), то за даних обставин підстав визнавати оскаржувані дії протиправними суд не вбачає.

З цих же підстав колегія суддів відхиляє доводи позивача про неповідомлення його про розгляд справи, позаяк позивача не було позбавлено викласти свої пояснення відносно виявлених порушень у суді.

Так, щодо суті виявленого порушення, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем розроблявся проект реконструкції спірного нежитлового приміщення № 4, що є прибудовою до житлового будинку за адресою вул. Шота Руставелі, 15б у Печерському районі м. Києва.

У ході перевірки відповідачем було встановлено невідповідність розробленого позивачем проекту вимогам ДБН В.2.2-15-2005 внаслідок включення площі приміщень горища в загальну площу об'єкта будівництва.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Частиною першою статті 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм , державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно до пункті 9 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 45 від 16 травня 2011 року, передбачено, що проектна документація на будівництво об'єктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування та дотриманням вимог законодавства, будівельних норм , нормативно-правових актів з охорони праці, державних стандартів і правил, у тому числі вимог доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (вимоги щодо створення доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення зазначаються в проектній документації окремим розділом).

Відповідно до пункту 2.52 ДБН В.2.2-15-2005 вбудовані приміщення для розташування в них підприємств і закладів громадського призначення повинні проектуватися згідно з чинними будівельними нормами на ці заклади (ДБН В.2.2-3. ДБН В.2.2-4, ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-10, ДБН В.2.2-11, ДБН В.2.2-13, СНиП 2.09.04, ВСН 45, ВСН 54, ВСН 62, ВБН В.2.2-ЦЗН, СН 512).

Пунктом В4 Додатку В Правила підрахунку площі квартири у житловому будинку і гуртожитку, площі житлового будинку, площі приміщень, площі забудови, будівельного об'єму, поверховості житлового будинку та перелік обов'язкових техніко-економічних показників ДБН В.2.2-15-2005 визначено, що загальна площа приміщень громадського призначення, вбудованих у житлові будинки, підраховується окремо згідно з вимогами ДБН В.2.2-9. При цьому, у вказаному пункті чітко передбачено, що площі горища, технічного підпілля (технічного горища) до загальної площі будинків не включаються.

Аналогічні вимоги щодо площі визначення загальної площі приміщень визначені і в ДБН В.2.2-9, пунктом Б.4 Додатку Б Правила підрахунку загальної, корисної та розрахункової площі, будівельного об'єму, площі забудови та поверховості будинків яких передбачено, що площа горища (технічного горища) до загальної, корисної та розрахункової площі будинку не включається.

Таким чином, колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що відповідач неправомірно використав ДБН В.2.2-15-2005, позаяк його положеннями, які також відсилають до аналогічних вимог ДБН В.2.2-9, чітко передбачено, що площі горища не включаються загальної площі будинків.

З огляду на це, колегія суддів підтримує висновок відповідача про те, що включення позивачем до площі приміщень площі горища (т. 2 а.с. 128) не відповідає вимогам наведених вище будівельних норм.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності суб'єкти містобудування, які здійснюють проектування об'єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за нестворення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, незабезпечення приладами обліку води і теплової енергії, а також за заниження класу наслідків (відповідальності) об'єкта будівництва: проектна організація - у розмірі дев'яноста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Оскільки позивачем було передано замовнику проект для виконання будівельних робіт, що розроблений з порушенням будівельних норм, колегія суддів підтримує висновок відповідача про наявність підстав для притягнення позивача відповідальності у вигляді штрафу в розмірі дев'яноста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Посилання позивача на окремі помилки, описки в оскаржуваній постанові, не можуть бути розцінені судом як підстави для її скасування.

Доводи про те, що головний інспектор не міг виносити оскаржувану постанову, позаяк такими повноваженнями наділений виключно керівник відповідного контролюючого органу, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно пункту 2 Порядку № 244 накладати штраф від імені органів, визначених в абзацах другому-четвертому пункту 2 мають право головні інспектори будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Формат Плюс" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 15.03.2019.