Постанова

від 20.06.2007 по справі 7/151-93

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

20 червня 2007 р.                                                                                  

№ 7/151-93 

Судова

колегія Вищого господарського суду України у складі :

Полякова Б.М.

-головуючого(доповідач у справі)

Катеринчук Л.Й.

Ткаченко Н.Г.

розглянувши  касаційну скаргу

УПФ України в м. Луцьку

на рішення

від 30.10.2006 р. господарського

суду Волинської області

у справі

№ 7/151-93

господарського суду Волинської області

за позовом

Компанії КОЛСТАР ІНВЕСТ ЛІМІТЕД

(Великобританія, Лондон)

до

ТОВ "Комерційний банк

"Західінкомбанк", м. Луцьк

про

спонукання до виконання

зобов'язань

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Компанія КОЛСТАР ІНВЕСТ ЛІМІТЕД

звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ "Комерційний банк

"Західінкомбанк" про спонукання до виконання зобов'язань за договором

банківського рахунку від 04.08.2006 р. б/н.

Рішенням господарського суду

Волинської області від 30.10.2006 р. (суддя Шум М.С.) позов задоволено

повністю, зобов'язано ТОВ "Комерційний банк "Західінкомбанк"

здійснювати за дорученням Компанії КОЛСТАР ІНВЕСТ ЛІМІТЕД придбання іноземної

валюти на міжбанківському валютному ринку України за портфельними інвестиціями

у разі повного або часткового припинення володіння іноземним інвестором цінними

паперами, емітованими резидентами, а також повного або часткового повернення

прибутків, доходів, інших коштів, одержаних від володіння іноземним інвестором

цінними паперами, емітованими резидентами;

- 

без посередництва резидента -торговця цінними паперами;

- за наданими позивачем у

відповідності до чинного законодавства документами;

- 

без витребування у позивача: -копії інформаційного повідомлення про

внесення іноземної інвестиції з відміткою органу, який здійснює державну

реєстрацію іноземних інвестицій, про повне або часткове вилучення інвестиції;

-офіційного повідомлення про лістинг цінних паперів; -виписки (довідки)

іноземного банку (іноземних банків) про проведення розрахунків між

нерезидентами за об'єкт інвестування;

- без спонукання позивача

сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з

купівлі іноземної валюти, тобто без обов'язкового надання ним платіжних

доручень про перерахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування,

а також без утримання суми цього збору з коштів, що перераховуються позивачем

на купівлю іноземної валюти, і, відповідно, без заповнення (зазначення)

позивачем і відповідачем відповідних реквізитів щодо збору на обов'язкове

пенсійне страхування з операцій з купівлі іноземної валюти в заявах позивача

про купівлю іноземної валюти і без передбачення окремим рядком у заявах про

купівлю іноземної валюти додаткового збору на обов'язкове державне пенсійне

страхування (незалежно від вимог підзаконних нормативних актів).

Крім того, судом зобов'язано

відповідача забезпечити перерахування придбаної для позивача відповідно до

рішення суду на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти на

рахунки позивача за кордоном виключно на підставі платіжних доручень позивача.

           Не погоджуючись з прийнятим судовим

рішенням, УПФ України в м. Луцьку звернулося до Вищого господарського суду

України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського

суду Волинської області від 30.10.2006 р. та справу передати на новий розгляд

до господарського суду Волинської області.

          На думку заявника касаційної скарги,

судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та

процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної

скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом

норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що

касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої

інстанції, 04.08.2006 р. між  Компанією

КОЛСТАР ІНВЕСТ ЛІМІТЕД (позивач) та ТОВ "Комерційний банк

"Західінкомбанк" (відповідач) укладено договір банківського рахунку

б\н, відповідно до умов якого відповідач зобов'язаний здійснювати за дорученням

позивача купівлю - продаж іноземних валют на міжбанківському валютному ринку

України, а також проводити конверсійні операції з валютними цінностями у

відповідності до діючого законодавства України.

17.08.2006 р. позивачем було

укладено з ТОВ "ВЄКО ІНТЕРПЛЮС" договір купівлі-продажу №

К/41708-2ВС, згідно якого позивачем було придбано прості іменні акції,

емітовані українським суб'єктом господарювання -ВАТ "Спецбетон", у

кількості 112 408 шт. номінальною вартістю 0,25 грн. кожна.

У подальшому вказані цінні папери

позивачем відчужені ТОВ "ІНТЕГРА-К" відповідно до договору

купівлі-продажу акцій від 23.08.2006 р. № К/06-1, в рахунок яких позивачем

отримані кошти в сумі 55 704, 00 грн.

04.09.2006 р. позивач в особі представника

Дзюби О.М. звернувся до відповідача із заявою про купівлю іноземної валюти

-доларів США в сумі 11 030,50 доларів США з метою повернення коштів, одержаних

від володіння позивачем цінними паперами, емітованими резидентом України.

Отже, позивач доручив відповідачу

придбати для нього вільно конвертовану валюту на міжбанківському валютному

ринку України.

Проте, заява позивача виконана

відповідачем не була та відповідач письмово відмовився від виконання заяви

(лист від 07.09.2006 р. № 3-1814), оскільки в поданих документах на купівлю

валюти відсутні обов'язкові документи (реквізити), які є підставою для

виконання заяви відповідачем. Зокрема, в поданій заяві не передбачена окремим

рядком інформація про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування,

як того вимагає Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне

страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою

Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 р. № 1740.

Також, судом першої інстанції було

встановлено, що позивач - Компанія КОЛСТАР ІНВЕСТ ЛІМІТЕД є резидентом

Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії, тобто

юридичною  особою, яка на території

України здійснює свою діяльність як нерезидент -інвестор та не має постійного

представництва.

Відповідно до статті 1 Закону

України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та

статті 98 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік",

передбачено, що збір з купівлі-продажу валюти у 2006  році справляється з операцій купівлі-продажу

безготівкової валюти в розмірі 1,3%. При чому, платником цього збору є також

юридичні особи -нерезиденти.

Згідно з пунктом 5 статті 1 Закону

України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"

передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є

юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції з купівлі -продажу валют.

          Проте, вимоги вказаного закону

застосовуються в частині, що не суперечить Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з

01.01.2004 р. Так, цим законом встановлено, що збір на обов'язкове державне

пенсійне страхування є складовою частиною страхових внесків.

Порядок сплати збору на обов'язкове

державне пенсійне страхування встановлено Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 постанови

Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку сплати збору на

обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських

операцій" від 03.11.1998 р. №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне

страхування з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти повинен

сплачуватись до спеціального фонду державного бюджету одночасно зі здійсненням

операції з купівлі-продажу безготівкової валюти.

Приписами статті 5 Закону України

"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено,

що виключно цим законом визначаються платники страхових внесків. Відповідно до

статей 14, 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування" платниками страхових внесків, зокрема, є роботодавці

-підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства

України, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені

підрозділи вказаних підприємств, установ та 

організацій, які мають окремий (самостійний) баланс, або філії,

представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств та

організацій, які розташовані на території України.

Тобто, юридичні особи-нерезиденти

можуть бути платниками страхових внесків лише у випадку створення постійного представництва

або іншого відокремленого підрозділу, який розташований на території України.

          Крім того, положеннями статей 2, 3 та

7 Угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і

Північної Ірландії про сприяння і взаємний захист інвестицій від 10.02.1993 р.

позивачу гарантоване безперешкодне перерахування виручки від продажу інвестицій

у вільно конвертованій валюті (і в сумі інвестування); недопущення встановлення

інвесторам-нерезидентам інвестиційних умов (у тому числі при розпорядженні

інвестиціями та доходами за ними) менш сприятливіших ніж для українських

інвесторів.

          Тобто, спонукання позивача -інвестора

нести додаткові витрати у вигляді сплати збору на  обов'язкове державне пенсійне страхування є

обмеженням його права на рівні умови повернення інвестицій та вивіз

інвестиційних коштів і, відповідно, суперечить положенням міжнародного

договору, норми якого мають пріоритет відповідно до статті 17 Закону України

"Про міжнародні договори України".         

Таким чином, прийняте судом першої

інстанції рішення відповідає положенням вимог, що викладені в постанові Пленуму

Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. № 11

зі змінами та доповненнями, а доводи заявника касаційної скарги -УПФ України в

м. Луцьку не спростовують висновків суду першої інстанції щодо сплати позивачем

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, викладених у судовому

рішенні.  

Твердження скаржника про порушення

і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та

процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого

підтвердження. У зв'язку з чим, підстави для зміни чи скасування законного та

обґрунтованого судового акта відсутні.

Враховуючи наведене та

керуючись  ст. ст. 5, 14, 15 та

Прикінцевими положеннями (Розділ XV) Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", положеннями Угоди між

Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної

Ірландії про сприяння і взаємний захист інвестицій від 10.02.1993 р., ст. ст.

1115, 1117, 1119 -11111

Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу УПФ України в м.

Луцьку залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду

Волинської області від 30.10.2006 р. у справі № 7/151-93 залишити без

змін.

Головуючий                                                                      

Б.М. Поляков 

Судді                                                                                      

Л.Й. Катеринчук 

Н.Г. Ткаченко