Постанова

від 13.03.2019 по справі 359/9891/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа№22ц/824/1713/19 Головуючий у 1 інстанції - Журавський В.В.

Унікальний№359/9891/17 Доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача - Панченка М.М.

cуддів - Слюсар Т.А., Волошиної В.М.

при секретарі - Кемському В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського районного суду Київської області від 05 жовтня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Іванків до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Макрогор , третя особа Бориспільська районна державна адміністрація Київської області про відшкодування збитків,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Іванків (далі - ТОВ Агрофірма Іванків ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Макрогор (далі - ТОВ Агрофірма Макрогор ) і просило ухвалити рішення, яким зобов язати відповідачів солідарно відшкодувати на користь позивача збитки у вигляді неодержаних доходів, у сумі 48.139 грн.72 коп.

Зазначав, що, в період дії договору оренди від 21.12.2010 року, терміном на п ять років, земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8446 га з кадастровим НОМЕР_1 на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, укладеного позивачем ТОВ Агрофірма Іванків з відповідачем ОСОБА_2, останній, без припинення договірних відносин, 30.08.2016 року повторно уклав договір оренди цієї земельної ділянки терміном на сім років з відповідачем ТОВ Агрофірма Макрогор .

Позивач вважав, що, оскільки договір оренди спірної земельної ділянки, який укладений 21.12.2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Іванків , був зареєстрований 24.07.2012 року, тому, в силу ч.3 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , права і обов язки за цим договором, як таким, що підлягає державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

А, отже, за твердженням позивача, він мав право використовувати спірну земельну ділянку до 24.07.2017 року, тобто протягом п яти років з дня реєстрації договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного 21.10.2010 року.

Позивач ТОВ Агрофірма Іванків зазначав, що у квітні 2017 року відповідач ТОВ Агрофірма Макрогор засіяв спірну земельну ділянку насінням соняшника, що унеможливило позивачу, в період з 01.01.2017 року по 14.11.2017 року, використати цю земельну ділянку за призначенням, в результаті чого, позивачу заподіяно матеріальних втрат, понесених здійсненням підготовчих дій до польових робіт на цій земельній ділянці на наступний польовий сезон, та неотриманням упущеної вигоди у розмірі 48.139 грн.72 коп., яку позивач розраховував отримати використанням земельної ділянки, а тому просить стягнути указану суму солідарно з обох відповідачів.

Також просив стягнути солідарно з обох відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Макрогор понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 1.600 грн.

Рішенням Бориспільського районного суду Київської області від 05 жовтня 2018 року позов задоволено частково /а.с.103-108/.

Суд першої інстанції, погоджуючись з доводами позивача, ухвалив рішення, яким стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Макрогор на користь позивача ТОВ Агрофірма Іванків 48.139 грн.72 коп. в рахунок відшкодування збитків (неодержаних доходів).

В решті позову відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Бориспільського районного суду Київської області від 05 жовтня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові у повному обсязі /а.с.116-120/.

Скаржник ОСОБА_2, зазначив, що, дійсно, 21.10.2010 року між ним та позивачем ТОВ Агрофірма Іванків укладено договір оренди вище зазначеної земельної ділянки на термін з 01.01.2011 року по 31.12.2015 року. В подальшому позивач ТОВ Агрофірма Іванків без узгодження з орендодавцем ОСОБА_2, одноособово вніс зміни до п.6 договору оренди, продовживши термін його дії до 24.07.2017 року, та подав його на державну реєстрацію, про що орендодавцю не було відомо.

У з язку з цим, не володіючи інформацією про продовження договору оренди земельної ділянки, що є протиправними діями з боку позивача ТОВ Агрофірма Іванків , він, орендодавець ОСОБА_2, уклав 30.08.2016 року договір оренди цієї ж спірної земельної ділянки з відповідачем ТОВ Агрофірма Макрогор .

Крім того, як зазначив скаржник ОСОБА_2, позивач ТОВ Агрофірма Іванків не довів, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи у розмірі 48.139 грн.72 коп. і лише неправомірні дії відповідачів стали єдиною і достатньою перешкодою отримати прибуток в указаному розмірі, який розрахований позивачем з недотриманням Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №284 від 19.04.1993 року з подальшими змінами.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Між тим, рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі нормам матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини, і ухвалене без повного і всебічного з ясування обставин, у зв язку з чим, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.3 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Як слідує із матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка загальною площею 1,8446 га, що розташована на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2.

Встановлено, що 21.12.2010 року між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ Агрофірма Іванків укладено договір оренди вище зазначеної земельної ділянки терміном на п ять років, до 31.12.2015 року/а.с.8-11/.

Відповідно до ст.6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Однак лише через два роки, у 2012 році, після укладення договору оренди, позивачем ТОВ Агрофірма Іванків зареєстровано в Бориспільській райдержадміністрації зазначений договір від 21.12.2010 року.

Представниками сторін у судовому засіданні апеляційної інстанції указані обставини не заперечувались

Встановлено, що позивачу ТОВ Агрофірма Іванків у січні 2017 року стало відомо про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку, що перебувала у його орендному користуванні за ТОВ Агрофірма Макрогор , у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договірних правовідносин оренди спірної земельної ділянки між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Макрогор .

За позовом ТОВ Агрофірма Іванків рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.07.2017 року, яке набрало чинності, визнано недійсним договір від 30.08.2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Макрогор .

Оскільки, за твердженням позивача, він, як орендар спірної земельної ділянки, мав право на її використання до 2017 року, тобто, протягом п яти років, з моменту реєстрації у 2012 році договору оренди земельної ділянки від 21.12.2010 року, між тим він восени 2016 року не зміг зібрати врожай та провести весною 2017 року комплекс сільськогосподарських робіт з тих причин, що на зазначеній земельній ділянці незаконно господарював відповідач ТОВ Агрофірма Макрогор , з яким власник земельної ділянки відповідач ОСОБА_2 безпідставно уклав договір оренди цієї земельної ділянки.

Відповідно до ст.157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місяцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів, або погіршує якість земель, розташованих у цій зоні впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється КМ України.

При цьому, згідно п.2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затвердженого постановою КМ України від 19.04.1993р. №284 (з послідуючими змінами) слідує, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення)рад.

Звернувшись 21.11.2017 року до Бориспільської районної державної адміністрації з проханням направити на розгляд комісії з питань дотримання чинного законодавства України у сфері земельних відносин та про визначення розміру заподіяних йому збитків в результаті неправомірних дій відповідачами ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Макрогор , позивач отримав відповідь Бориспільської РДА за вих.№48/07-46-4927 від 06.12.2017 року про відмову у задоволенні цього звернення /а.с.27-29, 30-31/.

У зазначеній відповіді Бориспільської районної державної адміністрації, за підписом Голови районної державної адміністрації, йдеться, що зазначене питання буде винесене на розгляд комісії у разі розгляду у судовому порядку питання про визначення розміру збитків, заподіяних позивачу.

Тобто, Бориспільська районна державна адміністрація, яка в силу закону зобов язана була розглянути зазначене питання безпідставно усунулась від його вирішення.

Вважаючи, що, оскільки, в результаті спільних протиправних дій з боку відповідачів, що виразились у безпідставному укладенні договору оренди земельної ділянки від 30.08.2016 року, яка уже перебувала на термін до 2017 року у користуванні позивача, останній поніс збитки, він звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Вимагаючи солідарно стягнути на свою користь з відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Макрогор заподіяні йому збитки у розмірі 48.139,72грн. позивач ТОВ Агрофірма Іванків надав суду власний розрахунок неодержаних доходів на указану суму, що складається із: прямих затрат за період з 01.01.2017 року по 14.11.2017 року при вирощуванні кукурудзи на загальній площі посіву; вартості насіння кукурудзи - 1.511.546,48 грн.; вартості паливно-мастильних матеріалів - 759.939,12 грн.; прямі виробничі затрати на оплату праці - 116.581,16 грн.; прямі виробничі затрати на закупівлю мінеральних добрив - 1753.181 грн.; прямі виробничі затрати на придбання робіт, послуг - 334.690,31 грн.; прямі виробничі затрати: внески на соціальні заходи - 25.314,79 грн.; прямі виробничі затрати: засоби захисту - 484.371,45 грн.

З урахуванням середньої врожайності кукурудзи по підприємству станом на 15.11.2017 року, яка склала 74.69 ц/га та середньої ринкової вартості 1 тони кукурудзи станом на 07.11.2017 року, яка склала 4.205грн., позивач вважав, що неодержаний дохід із земельної ділянки.1.8446га, який він не одержав внаслідок зайняття земельної ділянки ТОВ Агрофірма Макрогор склав 48.139,72грн.

Колегія суддів не вбачає за правомірне задоволення позову та визначення розміру упущеної вигоди заподіяної позивачу, оскільки законодавець відніс функцію визначення збитку заподіяного землекористувачам до місцевих органів виконавчої влади у складі спеціально створених комісій.

Так, на думку колегії суддів поширення Конституцією України юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, не означає, що суд має вирішувати питання віднесені до компетенції інших органів, до яких заявник з даного приводу не звертався. З таких питань спір або скаргу на рішення, дії чи бездіяльність відповідного органу чи посадової особи суд вирішує в установленому законодавством порядку.

При цьому, як зазначив представник позивача у суді апеляційної інстанції, указану бездіяльність Бориспільської РДА позивач не оскаржував.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, задовольняючи позов ТОВ Агрофірма Іванків та стягуючи на користь позивача упущену вигоду у сумі 48.139,72грн., вирішив спір в частині визначення розміру упущеної вигоди на припущеннях, оскільки розрахунок в даному випадку упущеної вигоди потребує глибоких комплексних професійних знань у галузі економіки сільськогосподарського виробництва, безпосередньо знань особливостей сільськогосподарського виробництва, особливостей використання у сільськогосподарському виробництві земельних ресурсів тощо.

З урахуванням викладеного, колегія суддів розглядає рішення суду першої інстанції, як таке, що постановлене з недотриманням вимог матеріального та процесуального права всупереч дійсним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову позові.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384, 141, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати рішення Бориспільського районного суду Київської області від 05 жовтня 2018 року та постановити нове рішення про відмову у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Іванків до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Макрогор про відшкодування збитків.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 15.03.2019 року.

Суддя-доповідач

Судді