Постанова

від 17.06.2021 по справі 359/9891/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 359/9891/17

провадження № 61-6877св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Іванків ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Макрогор ,

третя особа - Бориспільська районна державна адміністрація Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Іванків на постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Слюсар Т. А., Волошиної В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Іванків (далі - ТОВ Агрофірма Іванків ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Макрогор (далі - ТОВ Агрофірма Макрогор ), за участю третьої особи - Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, про відшкодування збитків.

Позовна заява мотивована тим, що в період дії договору оренди від 21 грудня 2010 року земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8446 га з кадастровим № 3220884000:04:001:0357 на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області терміном на п`ять років, укладеного позивачем з ОСОБА_1 , відповідач без припинення договірних відносин, 30 серпня 2016 року повторно уклав договір оренди цієї земельної ділянки терміном на сім років з відповідачем ТОВ Агрофірма Макрогор .

Позивач вважав, що оскільки договір оренди спірної земельної ділянки, який укладений 21 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Іванків , був зареєстрований 24 липня 2012 року, а відповідно до частини третьої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , права і обов`язки за цим договором, як таким, що підлягає державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації, то він мав право використовувати спірну земельну ділянку до 24 липня 2017 року, тобто протягом п`яти років з дня реєстрації договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного 21 жовтня 2010 року.

У квітні 2017 року ТОВ Агрофірма Макрогор засіяло спірну земельну ділянку насінням соняшника, що унеможливило позивачу, в період з 01 січня до 14 листопада 2017 року, використовувати цю земельну ділянку за призначенням, в результаті чого, позивачу заподіяно матеріальних втрат, понесених здійсненням підготовчих дій до польових робіт на цій земельній ділянці на наступний польовий сезон, та неотриманням упущеної вигоди у розмірі 48 139,72 грн, яку позивач розраховував отримати використанням земельної ділянки.

Позивач просив суд зобов`язати відповідачів солідарно відшкодувати на користь позивача збитки у вигляді неодержаних доходів у сумі 48 139,72 грн та понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 1 600,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського районного суду Київської області від 05 жовтня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Макрогор на користь ТОВ Агрофірма Іванків 48 139,72 грн в рахунок відшкодування збитків (неодержаних доходів).

У решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агрофірма Іванків судовий збір у розмірі 800,00 грн.

Стягнуто з ТОВ Агрофірма Макрогор на користь ТОВ Агрофірма Іванків судовий збір у розмірі 800,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в діях відповідачів вбачається наявність складу цивільного правопорушення, а також недобросовісність, що стало причиною того, що позивач не отримав дохід, який міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено; відповідачами не надано будь-яких допустимих та достовірних доказів на спростування розрахунку суми неодержаного доходу (упущеної вигоди), розрахованої ТОВ Агрофірма Іванків , а тому розрахунок з визначення суми збитків, наведений у позовній заяві, є достовірним та допустимим доказом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що функцію визначення розміру упущеної вигоди заподіяної позивачу як землекористувачу законодавець відніс до місцевих органів виконавчої влади у складі спеціально створених комісій, а тому суд першої інстанції, задовольняючи позов та стягуючи на користь позивача упущену вигоду вирішив спір в частині визначення розміру упущеної вигоди на припущеннях, оскільки розрахунок в даному випадку упущеної вигоди потребує глибоких комплексних професійних знань у галузі економіки сільськогосподарського виробництва, безпосередньо знань особливостей сільськогосподарського виробництва, особливостей використання у сільськогосподарському виробництві земельних ресурсів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ТОВ Агрофірма Іванків , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Справа є малозначною, з огляду на пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, проте наведені у касаційній скарзі доводи дають підстави вважати, що розгляд справи у касаційному порядку має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній єдиний висновок щодо відшкодування неотриманого доходу за самовільне використання земельної ділянки без достатніх правових підстав, зокрема визначення розміру збитків комісіями, створеними районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських рад чи застосування до цих правовідносин загальних положення статті 22, глави 82 ЦК України, а не статті 156 157 ЗК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,8446 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0357 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташовується в межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області (а. с. 13).

21 грудня 2010 року ТОВ Агрофірма Іванків та ОСОБА_1 уклали договір оренди землі, згідно з яким ОСОБА_1 передав ТОВ Агрофірма Іванків у строкове платне користування земельну ділянку площею ріллі 1,8446 га, яка знаходиться на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області (а. с. 8-11).

Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки від 21 грудня 2010 року ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ Агрофірма Іванків земельну ділянку з кадастровим номером 3220884000:04:001:0357 (а. с. 12).

30 серпня 2016 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ Агрофірма Макрогор договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 передав ТОВ Агрофірма Макрогор у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 3220884000:04:001:0357, яка знаходиться на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області. Договір укладено строком на 7 років.

Договір оренди земельної ділянки, який укладений ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Макрогор , було укладено в період дії чинного договору оренди земельної ділянки від 21 грудня 2010 року, укладеного з ТОВ Агрофірма Іванків , на земельну ділянку яка вже перебувала в оренді позивача.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 30 серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Іванків , а також скасовано рішення про державну реєстрацію індексний номер 31280205, вчинений 07 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В., згідно з яким зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ Агрофірма Макрогор (а. с. 21-26).

ТОВ Агрофірма Іванків використовувалась та оброблялась спірна земельна ділянка. Проте, з січня 2017 року позивачу стало відомо про укладення договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Макрогор , внаслідок чого позивач не зміг здійснити посівну компанію та зібрати вражай за період осінь 2016 року - весна 2017 року, незважаючи на те, що ним було проведено комплекс сільськогосподарських робіт щодо підготовки ґрунту до посіву кукурудзи.

21 листопада 2017 року позивачем направлено на розгляд Комісії з питань дотримання чинного законодавства України в сфері земельних правовідносин Бориспільської районної державної адміністрації заяву про визначення розміру збитків, що ним розраховані у розмірі 48 139,72 грн, як такі, що підлягають відшкодуванню ТОВ Агрофірма Макрогор , з проханням скласти відповідний акт (а. с. 27-29).

Листом від 06 грудня 2017 року № 48/07-46-4927 головою Бориспільської районної державної адміністрації Туренком О. В. було роз`яснено, що в разі розгляду судом питання щодо визначення розміру збитків, які заподіяні ТОВ Агрофірма Іванків , це питання буде розглянуто комісією (а. с. 30-31).

ТОВ Агрофірма Іванків розрахувало збитки, виходячи з фактичних даних, які ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку та звітності, що відповідає приписам статті 22 ЦК України як упущена вигода.

Розрахунок втраченої вигоди було здійснено з урахуванням прямих затрат підприємства при вирощуванні врожаю кукурудзи у 2017 році на загальній площі посіву, середньої врожайності кукурудзи по підприємству, середньої ринкової вартості 1 тони кукурудзи, площі спірної земельної ділянки (а. с. 32, 33, 34).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідачів лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно з пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

При пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов`язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Звернувшись 21.11.2017 року до Бориспільської районної державної адміністрації з проханням направити на розгляд комісії з питань дотримання чинного законодавства України у сфері земельних відносин та про визначення розміру заподіяних йому збитків в результаті неправомірних дій відповідачами ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Макрогор , позивач отримав відповідь Бориспільської РДА за вих.№48/07-46-4927 від 06.12.2017 року про відмову у задоволенні цього звернення /а.с.27-29, 30-31/.

У зазначеній відповіді Бориспільської районної державної адміністрації, за підписом Голови районної державної адміністрації, йдеться, що зазначене питання буде винесене на розгляд комісії у разі розгляду у судовому порядку питання про визначення розміру збитків, заподіяних позивачу.

Встановивши, що Бориспільська районна державна адміністрація, яка в силу закону зобов`язана була розглянути зазначене питання щодо дотримання чинного законодавства України у сфері земельних відносин та визначення розміру заподіяних позивачу збитків в результаті неправомірних дій ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Макрогор , безпідставно усунулась від його вирішення, а законодавець відніс функцію визначення збитку заподіяного землекористувачам саме до місцевих органів виконавчої влади у складі спеціально створених комісій, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про те, що розрахунок упущеної вигоди потребує глибоких комплексних професійних знань у галузі економіки сільськогосподарського виробництва, безпосередньо знань особливостей сільськогосподарського виробництва, особливостей використання у сільськогосподарському виробництві земельних ресурсів, а позивачем на підтвердження своїх позовних вимог не надано належного розрахунку заподіяних збитків.

Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, висловленим у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 144/485/16 (провадження № 61-19676св18), від 19 лютого 2020 року у справі № 701/660/17 (провадження № 61-39901св18).

Доводи касаційної скарги про самовільне використання земельної ділянки без достатніх правових підстав, а тому слід застосовувати до цих правовідносин загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України, а не статті 156 157 ЗК України, є безпідставними, оскільки зайняття земельної ділянки на підставі договору оренди із власником не може вважатися самовільним.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Іванків залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук І. М. Фаловська