Постанова

від 13.03.2019 по справі 918/255/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року Справа № 918/255/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Мельник О.В.

екретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивач- Поляниця І.А.; Маринич С.М.; Вельгус М.М., Петриченко О.Р.;

відповідач- Москаль О.Я., Кризина Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Релігійної організа-ції Релігійне управління Консисторія Рівненсько-Волинської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви на рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2017р., пов-ний текст якого складено 01.06.2017р., у справі №918/255/17 (суддя Політика Н.А.)

за позовом Релігійної громади парафії Святого Миколая-Чудотворця Рівненсько-

Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м.Рівне

до Релігійної організації Релігійне управління Консисторія Рівненсько-

Волинської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м.Рівне

про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

7 квітня 2017 року Релігійна громада парафії Святого Миколая-Чудотворця Рівненсько-Во-линської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м.Рівне (надалі в тексті - Релі-гійна громада) звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом до Консисторії (єпархіального управління) Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православ-ної Церкви (надалі в тексті - Консисторія) про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.(т.1, арк.справи 3-6).

В обґрунтування своїх вимог Релігійна громада посилалась на те, що починаючи з 1996 ро-ку після відновлення діяльності громади та реєстрації її Статуту вона зверталась до Рівненської обласної державної адміністрації та Рівненської міської ради із заявами про повернення їй у влас-ність будинку №12 по вулиці Словацького у місті Рівному як правонаступнику Парафії Право-славної, яка була власником цієї нерухомості до її націоналізації. Водночас рішенням Рівненської міської ради від 10 грудня 2001 року №567 зазначений будинок передано у власність Консисторії, в якому в 2004 році при Консисторії було відкрито капличку. Оскільки Релігійна громада добросо-вісно заволоділа вказаною нерухомістю та продовжує відкрито і безперервно володіти та користу-ватись нею більше 12 років, то з підстав ст.344 Цивільного кодексу України, просив суд визнати за ним право власності на частину будинку по вулиці Словацького, 12 у місті Рівному, а саме: №№1-5 (архів парафії), №№ 1-6 та 1-7 (Храм Миколи Чудотворця), І та ІІ (вхід у підвал та підвал), та право спільної часткової власності для спільного користування на приміщення №№ 1-8 (коридор), 1-9 та 1-10 (туалет), 1-11 (кухня).

Ухвалою господарського суду від 10.04.2017р. позовну заяву громади прийнято до розгляду і порушено провадження у справі №918/255/17.(т.1, арк.справи 1-2).

За наслідками розгляду спору, господарський суд Рівненської області рішенням від 29.05. 2017р. у справі №918/255/17 задоволив позов Релігійної громади до Консисторії про визнання пра-ва власності на нерухоме майно за набувальною давністю.(т.1, арк.справи 97-104).

Ухвалюючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що з 2004 року По-зивачем добросовісно зайнято що спірну будівлю, яка не була передана Релігійній громаді на підс-таві цивільно-правового правочину (договору купівлі-продажу, дарування, міни, оренди тощо), в ре-зультаті чого володіння Позивачем спірним нерухомим майном, з урахуванням постанови Рівненсь-кого окружного адміністративного суду від 10.11.2008р. у справі №2-а-3151/08 - є безтитульним, тобто, таким, що не спирається на які-небудь правові підстави набувальної давності (титули), внас-лідок чого до спірних відносин можливе застосування статті 344 ЦК України. З огляду на обста-вини, за яких Релігійна громада заволоділа майном, вбачаючи, що таке заволодіння є добросовіс-ним, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів які б свідчили про наявність інших осіб ніж Позивач, які претендують на це майно. В тому числі, матеріали справи не містять доказів того, що у період володіння Релігійною громадою спірним нерухомим майном, Відповідач здійснював заходи щодо витребування спірного майна у Позивача. Відтак, суд першої інстанції визнав обґрунтованим позов про визнання за набувальною давністю за Релігійною грома-дою права власності на частину будинку №12 по вул.Словацького у місті Рівному, а саме: №6 (ка-бінет) площею 14,5 м 2 ; №7 (зал) та №8 (зал) загальною площею 64,9 м 2 ; №1 (вхід до підвалу) пло-щею 7 м 2 ; №2 (підвал) площею 10 м 2 . Разом з тим, враховуючи, що приміщення №3 (коридор) пло-щею 14 м 2 ; №9 (умивальн.) площею 1,6 м 2 ; №10 (туалет) площею 1,1 м 2 ; №11 (склад) площею 5,9 м 2 є допоміжними (обслуговуючими), суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість уточнених Позивачем у день винесення рішення вимог про визнання за останнім права користу-вання даним майном.(т.1, арк.справи 101-103).

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Відповідач звернувся до апеляційного господар-ського суду із скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішен-ня господарського суду Рівненської області від 29.05.2017р. у даній справі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийняте із порушен-ням норм матеріального права та грубим порушенням норм процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до невірних висновків, оскільки суд не врахував, що Гос-подарський суд Рівненської області помилково порушив провадження у даній справі, оскільки по-зовна заява не відповідала вимогам ГПК України в редакції чинній на час подання позову. Зокре-ма, у доданому Позивачем описі вкладення у цінний лист зазначається, що позовна заява із додат-ками направляється на адресу м.Рівне, вул.Остафова 21/1. Однак, відповідно до Єдиного держав-ного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою Кон-систорії є: м.Рівне, вул.Словацького, 12. Крім того, Позивач зазначив адресу Відповідача м.Рівне вул.Остафова, 21/1 у позовній заяві та вказав отримувачем Бринчака Данила Миколайовича. Відпо-відачу є незрозумілим чому адресовані йому поштові повідомлення повинна отримувати особа, яка не є керівником чи представником Консисторії та ще й за адресою, яка не має жодного відношен-ня до Відповідача. Отже, Відповідач не знав і не міг знати про розгляд даної справи, оскільки не отримував жодних повідомлень від Позивача чи від суду, а тому був позбавлений можливості прийняти участь у розгляді справи, що є порушенням норм процесуального права та підставою для скасування судового рішення. Що стосується порушення норм матеріально права, то апелянт заз-начає, що суд першої інстанції у своєму рішенні цілком правильно вказав, що Відповідач є влас-ником спірного майна, однак висновок про наявність підстав для визнання за Позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю є помилковим. Норми статті 344 ЦК України не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, без оплатного ко-ристування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колиш-нього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю виникає лише за рішенням суду, то на момент прийняття рішення - право володіння Позивача не має бути припи-нено. Вважає, що наявні докази не підтверджують добросовісності володіння спірним майном. З Протоколу засідання Єпархіальної Ради Відповідача вбачається, що остання вирішила облаштува-ти капличку при Рівненсько-Волинському Єпархіальному Управлінні. Зі змісту рішення випливає, що саме Відповідач займався облаштуванням каплички та прийняв рішення про її діяльність, але аж ніяк не Позивач, оскільки про нього у даному протоколі не згадується. Крім того, листом від 11.08.2004р. Архієпископ Макарій Благословляє громаду Святого Миколая облаштувати в примі-щенні Єпархіального управління капличку, однак дана громада не має відношення до Позивача. Назвою Позивача є Релігійна громада парафії Святого Миколая Чудотворця Рівненсько-Волинсь-кої Єпархії Української Автокефальної православної церкви м.Рівне вул.Словацького, 12. Тобто вка-заний лист до Позивача не має ніякого відношення. Указом від 22.09.2004р. Архиєпископ Мака-рій призначив священника Івана Поляницю настоятелем Церкви (Каплички) Святителя Миколая при Рівненському Єпархіальному Управлінні м.Рівне вул.Словацького, 12, Рівненсько-Волинської Єпархії. Відтак, виходячи із вищезазначеного - жодних листів Позивачу не направлялось, а зазна-чений Указ свідчить, що саме Відповідачем вчинялись дії щодо облаштування Каплички та приз-начався предстоятель Каплички. У матеріалах справи відсутні докази погодження Відповідача на володіння Позивача спірним майном. Також суд першої інстанції у судовому рішенні вказує, що володіння Позивачем спірним майном підтверджується додатковою угодою №1 від 05.11.2013р. до договору про постачання електричної енергії від 28.03.2008р. №270016608 про постачання елект-ричної енергії до спірного приміщення. Однак даний факт не підтверджує володіння спірним май-ном Позивачем із 2004 року, як те зазначає суд. Отже, враховуючи вищезазначене, у матеріалах справи відсутні докази володіння Позивачем спірним майном із 2004 року, відсутні факти добро-совісності володіння, а тому, у позові потрібно відмовити. При цьому, строк апеляційного оскар-ження пропущено з поважних причин, оскільки Відповідачеві не було відомо про розгляд даної справи і він не отримував копії судового рішення. Із судовим рішенням ознайомився лише 19.11. 2018р. під час ознайомлення із матеріалами даної справи.(т.1, арк.справи 124-128).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018р. визнано по-важними причини пропуску строку та поновлено Релігійній організації Релігійне управління Кон-систорія Рівненсько-Волинської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви строк на апеляційне оскарження та зупинено дію рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2017р. у справі №918/255/17, відкрито апеляційне провадження.(т.1, арк.справи 121-122).

Розгляд справи відкладався, а також в судовому засіданні оголошувалися перерви.(т.1, арк. справи 188-189, 23 7 -238, 258; т.2, арк.справи 14-15).

За час апеляційного провадження до суду надійшли:

- 27.12.2018р. через канцелярію суду надійшов відзив Позивача, у якому він просить залиши-ти рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, про-сить викликати в якості свідка Корейко Людмилу Павлівну, яка зможе підтвердити отримання по-зовної заяви представником Відповідача. У задоволенні клопотання про виклик свідка відмовлено у судовому засіданні 05.02.2019р. оскільки на підставі показань свідків, згідно ч.2 ст.87 ГПК Украї-ни, не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ді-лового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. У даному випадку, ма-теріали справи не містять належних доказів вручення поштового відправлення підприємством зв'язку, а місцевий суд не уповноважував Позивача на вручення Відповідачу копії позовної заяви та ухвал суду.(т.1, арк.справи 147-164, 256).

- 15.01.2019р. в судовому засіданні Позивач просив долучити до матеріалів справи копію статуту Релігійної громади парафії Святого Миколая-Чудотворця Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви в редакції від 26.07.2004р.(т.1, арк.справи 172-179).

- 15.01.2019р. в судовому засіданні Позивач просив долучити до матеріалів справи копії: рішення Блаженного Мефодія Митрополита Київського та всієї України Предстоятеля УАПЦ від 23.01.2010р. №0221 про виведення із кліру УАПЦ та заборону у священослужінні митр.прот.Івана Поляницю; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 08.04.2002р. видане УАПЦ (Рів-ненсько-Волинській єпархії) на будівлю за адресою: м.Рівне, вул.Словацького, 12 загальною пло-щею 158,2 м 2 ; протокол засідання розширеної єпархіальної ради Рівненсько-Волинській єпархії УАПЦ від 31.08.2010р., на якому розглядалося питання щодо конфліктної ситуації довкола примі-щення Єпархіального управління (консисторії) Рівненсько-Волинської єпархії УАПЦ та вирішено переобладнати приміщення, що слугувало для діяльності релігійної громади (парафії) Свт.Мико-лая-Чудотворця при єпархіальному управлінні (консисторії) на службові кабінети Єпархіального управління, звернутись до силових структур Рівненської області з проханням допомогти безпе-решкодно здійснювати діяльність, до якої покликане Єпархіальне управління, і якій постійно зава-жає група осіб на чолі із колишнім священиком УАПЦ Іваном Поляницею і колишнім церковним старостою Вельгусом М.М.(т.1, арк.справи 180-184).

- 29.01.2019р. надійшли додаткові пояснення Відповідача, у яких він зазначає, що неодно-разово вказував Позивачу на неправомірність користування спірним приміщенням. Зокрема роз'-ясненням від 05.07.2007р., у якому Відповідач, як власник спірного приміщення, зобов'язує осіб, що незаконно зайняли вказану будівлю - звільнити всі кімнати в Єпархіальному управлінні. Крім того, листом від 07.05.2009р. Відповідач вказав настоятелю Релігійної громади на необхідність зві-льнити спірне приміщення. Також, у протоколі засідання Єпархіальної ради Рівненсько-Волинської єпархії УАПЦ від 03.08.2010р., зазначено, що Позивачу забороняється використовувати спірне при-міщення. Проте, Позивач проігнорував неодноразові звернення Відповідача щодо звільнення спір-ного приміщення. Зважаючи на вказане, Позивач незаконно використовував спірне приміщення, а тому підстави для визнання права власності за набувальною давністю відсутні. До додаткових поя-снень Відповідач додав: Протокол від 22.07.2004р. засідання розширеної Єпархіальної Ради Рів-ненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, на якому вирішено відкрити капличку при Рівненсько-Волиснському єпархіальному управлінні по вул.Словацького, 12 у м.Рівне; Роз'яснення Архієпископа Макарія №229 від 05.07.2007р., у якому зазначено, що кап-личка розташована в приміщені Єпархіального управління (Консисторії) і все, що стосується ре-монту чи реконструкції всередині приміщення чи біля нього, а також земельні питання, повинні узгоджувати із секретарем єпархії, а останній - з правлячим архиєреєм. Отця Івана Поляницю зобо-в'язано звільнити всі кімнати в Єпархіальному управлінні. Застережено отця Івана Поляницю про прийняття більш суворих мір, тому що в Правилах св.Апостолів сказано, що священик нехай нічо-го не робить без благословення правлячого архиєрея. При цьому, церковна управа не може і не має права здійснювати спільне керівництво в Єпархіальному управлінні без згоди секретаря єпархії і правлячого архиєрея, також роз'яснено право звернутись із заявою на виділення землі під будів-ництво церкви та право спорудити церкву; Лист №231 від 06.07.2007р. Архієпископа Макарія (ке-руючого Управлінням) із повідомленням Рівненській міській раді та Управлінню природних ре-сурсів та регулювання земельних відносин про розташування в приміщені єпархії каплички Свя-тителя Миколая, на яку зареєстрована Релігійна громада, настоятелем якої є митр.прот.Іван Поля-ниця. Архієпископ просив щоб міська архітектура та управління земельних ресурсів не приймали ніяких документів від даної громади без підпису правлячого архиєрея, оскільки це приміщення знаходиться у власності єпархії, а громада самовільно проводить реконструкцію приміщення; Лист №367 від 20.11.2007р. Архієпископа Макарія (керуючого Консисторією) до Миколи Михайловича Вельгуса, Настоятеля каплички Святителя Миколая при Рівненсько-Волинському єпархіальному управління митр.прот.Івану Поляниці щодо конфліктної ситуації, що склалася між Рівненсько-Во-линським єпархіальним управлінням з одної сторони і Свято-Миколаївською громадою, яка діє при Єпархіальному управлінні і може діяти лише при ньому, де зазначається, що, зокрема, було обго-ворене і проголосоване питання щодо звернення до Предстоятеля і правлячого архиєрея про виве-дення настоятеля каплички Святителя Миколая митр.прот.Івана Поляниці за штат Рівненсько-Во-линської єпархії УАПЦ та відлучення від Церкви за розпалювання ворожнечі, п.Миколи Вельгуса. Настоятелю каплички Свт.Миколая митр.прот.Івану Поляниці з участю секретаря єпархії митр. прот.Володимира Садовського провести парафіяльні збори і донести рішення правлячого архиєрея до парафіян. За розпалювання конфлікту, що привело до відлучення від церкви, п.Миколу Вельгуса звільнено з посади Голови церковної управи; Протокол від 10.03.2008р. зборів священників та чле-нів громад Української Автокефальної Православної Церкви, Рівненсько-Волинської єпархії, на яких ухвалено звернутись до суду у зв'язку із протизаконним захопленням Єпархіального управ-ління головою братства Миколою Вельгусом, оскільки будинок по вул.Словацького, 12 за рішен-ням Рівненської міської ради переданий 10 грудня 2001р. у власність Консисторії, а братство неза-конно зареєстроване за адресою: Словацького, 12, саме без згоди єпархіальної ради і без благосло-вення правлячого Архієрея, звернутися до суду про скасування юридичної адреси і виселення братства з Єпархіального управління, позаяк Свт.Миколаївська громада за рішенням єпархіальної ради і за благословенням правлячого Архієпископа Макарія повинна була діяти при Єпархіально-му управлінні, але обманним шляхом з підробкою документів зареєстрована як юридична особа - звернутися до суду про скасування юридичного статусу, надалі діяти тільки при Єпархіальному управлінні на умовах оренди; Лист №273 від 07.05.2009р. Архієпископа Макарія (керуючого Кон-систорією) до Миколи Михайловича Вельгуса з пропозицією звільнити приміщення Рівненсько-Волинського єпархіального управління від особистих речей, Протокол від 03.08.2010р. засідання Єпархіальної Ради Рівненсько-Волинської єпархії УАПЦ, на якому, зокрема, вирішили звернутись до різних владних інстанцій із поясненням ситуації довкола Свято-Миколаївської парафії УАПЦ міста Рівне вул.Словацького, 12, підтримати пропозицію владики Макарія щодо неможливості слу-жіння Степана Маринича у храмі святого Миколая-Чудотворця УАПЦ міста Рівне вул.Словацько-го, 12; Протокол від 31.08.2010р. засідання розширеної єпархіальної ради Рівненсько-Волинської єпархії УАПЦ, на якому, зокрема, вирішено переобладнати приміщення, що слугувало для діяль-ності релігійної громади (парафії) Свт.Миколая-Чудотворця при Єпархіальному управлінні (Кон-систорії) на службові кабінети Єпархіального управління; приміщення Єпархіального управління в жодному разі не може бути продане; звернутись до силових структур Рівненської області з про-ханням допомогти безперешкодно здійснювати діяльність, до якої покликане Єпархіальне управ-ління, і якій постійно заважає група осіб на чолі з колишнім священиком Іваном Поляницею та колишнім церковним старостою Миколою Вельгусом; Указ №1205 від 22.01.2010р. Архієпископа Макарія (керуючого Управлінням) та Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Ме-фодія, згідно з яким Микола Михайлович Вельгус згідно відлучення превищого архієрея Рівнен-сько-Волинського єпархіального управління архієпископа Макарія від 20.11.2007р. №367 підтверд-жує як Предстоятель УАПЦ дане відлучення, оскільки пан Вельгус Микола Михайлович не приніс розкаяння, а й надалі створює конфліктну ситуацію в громаді святого Миколая при Рівненсько-Во-линському Єпархіальному управлінні по вул.Словацького, 12. Пан Вельгус Микола Михайлович не може представляти інтереси громади у судових процесах, позаяк він перебуває поза церквою; Лист №0221 від 23.01.2010р. Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Мефодія, згід-но з яким - за грубе порушення канонів Св.Апостолів та Вселенських соборів за непослух правля-чому архієрею та предстоятелю УАПЦ митр.прот.Іван Поляниця забороняється у священнослужін-ні і виводиться із кліру УАПЦ до повного розкаяння. Бувший настоятель каплички Св.Миколая при Рівенсько-Волинському єпархіальному управлінні не може представляти інтереси вищезгаданої громади в судах та інших державних установах; Витяг із протоколу №004 від 24.01.2010р. парафі-яльних зборів релігійної громади парафії святого Миколая-Чудотворця Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної церкви м.Рівне, на яких ухвалили, зокрема, Релі-гійній громаді парафії св.Миколая-Чудотворця Рівненсько-Волинської єпархії УАПЦ м.Рівне ра-зом із настоятелем парафії митр.протоієреєм Іваном Поляницею вийти з-під юрисдикції (прямого підпорядкування) Предстоятеля УАПЦ Блаженнійшого Митрополита Мефодія та припинити євха-ристичне єднання з ним згідно п 6.5.г. і п 15.7 Статуту УАПЦ; лист №143 від 03.09.2018р. Блажен-нішого митрополита Київського і всієї України Макарія священнику Івану Поляниці із пропози-цією у найближчий час подати на ім'я Митрополита прохання про зняття заборони у священ-нослужінні, накладеної попереднім Предстоятелем УАПЦ Блаженнішим Мефодієм за №0221 від 23.01.2010р. та повернення у штат УАПЦ. У зв'язку з тим, що на Рівненсько-Волинську єпархію висвячений та призначений преосвященніший Гавриїл (Кризина), єпископ Рівненський і Волинсь-кий - Івану Поляниці повідомлено, що після зняття з нього заборони та повернення у штат УАПЦ він зможе бути священослужителем каплиці Святителя Миколая, яка знаходиться при Єпархіаль-ному управлінні Рівненсько-Волинської єпархії (м.Рівне, вул.Словацького, 12) та спільно з правля-чим архієреєм звершувати в ній богослужіння.(т.1, арк.справи 195-219).

- 29.01.2019р. надійшли додаткові пояснення Відповідача, у яких він зазначає, що у зв'язку із можливістю мирного врегулювання спору між сторонами, виникає необхідність відкладення розгляду справи.(т.1, арк.справи 240-241).

- 05.02.2019р. надійшло клопотання Відповідача про приєднання до матеріалів справи пись-мових доказів, а саме копії Статуту Релігійної організації Релігійне Управління Консисторія Рів-ненсько-Волинської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви та копії Опису до-кументів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстрацій-ної дії Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи .(т.1, арк.справи 246-255).

-12.03.2019р. надійшли пояснення Позивача, у яких зазначається, що найменування релігій-ної організації Відповідача у справі не відповідає вимогам ст.ст.7, 9, 14 Закону України Про сво-боду совісті та релігійні організації та церковної практики, оскільки виконавчими органами єпар-хій є виключно єпархіальні управління, а з назвою: Релігійне Управління Консисторія не застосо-вуються взагалі, при тому ж Єпархіальне управління і Консисторія мають тотожні (однакові) зна-чення. Позивач також зазначає, що на вимогу господарського суду Рівненської області особисто доставив члену виконавчого органу Відповідача митр.прот.Данилу Бринчаку (згідно Статуту та про-токолів єпархіальної ради) позовну заяву з додатками та повістку на судове засідання 29.05.2017 року. Введенням в оману суду вважає твердження, що Відповідач ніби-то не знав про позов пода-ний до господарського суду Рівненської області. Заміна адреси Відповідача на адресу отримувача була здійснена виключно з метою своєчасного отримання Відповідачем позовної заяви з додатками та забезпечення явки представника Відповідача в судові засідання. Після освячення Храму 26.12. 2004р., як юридична особа Релігійна громада парафії Святого Миколая-Чудотворця Рівненсько-Волинської єпархії УАПЦ згідно закону набула право на отримання права власності на Храм від-повідно до ст.17 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації та п.6 Постанови ВРУ про введення зазначеного Закону в дію, згідно яких виключно релігійні громади мають право на отримання права власності на культову будівлю (Храм Святого Миколая-Чудотворця). Проте, лише в 2017 році відповідно до ст.344 ЦК України Релігійна громада звернулась з позовною заявою до господарського суду, використавши своє право про набуття права власності на нерухоме майно, але вже за набувальною давністю, оскільки вже більше 14 років добросовісно володіє, відкрито і безперервно користується спірним нерухомим майном і донині. Крім того, зазначає, що структур-ний підрозділ ліквідованої Української Автокефальної Православної Церкви, релігійна організація відповідач у справі припинила своє існування, а отже втратила процесуальну правоздатність і про-цесуальну дієздатність, а разом з тим і право на апеляційне оскарження рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2017р. в справі №918/255/17. Тому, просить залишити без змін оскаржуване рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2017р. у даній справі, а апеляційну скаргу Консисторії - без задоволення у зв'язку з її ліквідацією та закрити провадження в справі.(т.2, арк.справи 17-18).

- 13.03.2019р. сторонами подано мирову угоду, у затвердженні якої відмовлено ухвалою від 13.03.2019р.(т.2, арк.справи 39-41).

У судових засіданнях апеляційної інстанції 15.01.2019р., 29.01.2019р., 05.02.2019р., 26.02. 2019р. і 13.03.2019р. представники апелянта підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги в пов-ному обсязі та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Наголошували, що Відповідач не був обізнаний про існування даного спору чим порушено його процесуальне право на участь у справі та захист свого права. Зазначив, що різні назви Відповідача у рішенні та апеляційній скарзі є наслідком зміни назви та не є свідченням існування різних юридичних осіб, про що, зокрема, свідчать витяги із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та гро-мадських формувань, долучені до апеляційної скарги, де зазначається однаковий ідентифікацій-ний код Консисторії. Крім того, просив суд розглядати справу з урахуванням усіх додатково пода-них доказів, оскільки в суді першої інстанції він був позбавлений можливості їх подати.

Представники Позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги, зазначили, що Відповідач повідомлявся за належною адресою, оскільки за адресою, зазначеному у Єдиному дер-жавному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань він не здій-снює свою діяльність. Наголошували, що у зв'язку із наданням Україні Томосу - Відповідач як структурний підрозділ УПАЦ ліквідований. Крім того, зазначали, що правомірно скористалися сво-їм правом, передбаченим статтею 344 ЦК України на отримання частини нерухомого майна у власність за набувальною давністю, а тому просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційним судом встановлено, що Консисторія (Єпархіальне управління) Рівненсько-Во-линської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви та Релігійна організація Релігій-не управління Консисторія Рівненсько-Волинської Єпархії Української Автокефальної Православ-ної Церкви є однією юридичною особою, про що свідчать витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.04.2017р., 23.11. 2018р., 15.01.2019р. із єдиним ідентифікаційним кодом юридичної особи 23303677.(т.1, арк.справи 131, 132-135, 168-171). При цьому, зміна назви юридичної особи не свідчить про утворення іншої юридичної особи і не є підставою для позбавлення права власності. Колегією суддів також вста-новлено, що станом на дату ухвалення постанови Відповідач не перебуває в процесі припинення, жодних відомостей про ліквідацію Консисторії до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено.

Крім того, з огляду на рівність перед законом і судом, яка проявляється у тому, що право-суддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця ство-рення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа та інших обста-вин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин, а також на принцип змагальності сторін, відповідно до якого судочинство у господарсь-ких судах здійснюється на засадах змагальності сторін - учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на під-ставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій та врахову-ючи належність і допустимість доказів - апеляційний суд вирішив на підставі статті 269 ГПК Ук-раїни прийняти всі додаткові належні та допустимі докази, подані сторонами під час апеляційного провадження, оскільки Відповідач довів, що був позбавлений можливості подати суду першої інс-танції докази на підтвердження своєї позиції через неповідомлення про існування даного спору.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копій довідок Державного архіву Рівненської області від 05.04.1996р. №80 та від 24.03.1999р. №137, що згідно книг реєстрації нерухомості по місту Рівному за 1935-1939 роки кам'яний одноповерховий будинок з 4 кімнат і 2 кухонь, а також земельна ділянка загальною площею 1400 м 2 , розташовані у місті Рівному по вулиці Словацького, 12, належали Парафії Православній.(т.1, арк.справи 13-14)

10.04.1996р. керуючий Рівненсько-острозькою єпархією УАПЦ Київського патріархату Ро-ман звернувся до Рівненського міського голови із заявою про передачу приміщення у місті Рівно-му по вулиці Словацького, 12 у власність громади.(т.1, арк.справи 10).

Листами від 09.09.1999р. №283 та від 24.01.2000р. №12 єпископ Львівський, Керуючий Рів-ненсько-Волинською Єпархією Української Автокефальної Православної Церкви звернувся до Рів-ненської міської ради з проханням передати для Управління будинок №12 по вулиці Словацького у місті Рівному, який згідно архівних довідок належав 1935-39 роках общині Рівненської Православ-ної Соборної Церкви у безоплатну оренду.(т.1, арк.справи 23-24).

Рішенням Рівненської міської ради від 10.12.2001р. №567 Рівненсько-Волинському єпархіа-льному управлінню Української Автокефальної Православної Церкви передано у власність буди-нок загальною площею 158,2 м 2 , який знаходиться у місті Рівному по вулиці Словацького, 12. Заз-начене рішення Міської ради оскаржувалося Позивачем у даній справі - Релігійною громадою та рішенням господарського суду Рівненської області від 09.07.2010р. у справі №2/55 - в задоволенні позову відмовлено.(т.1, арк.справи 25, 67-70).Р

Розпорядженням міського голови м.Рівного від 05.04.2002р. №795-Р Про оформлення пра-ва власності на будівлю по вул.Словацького, 12 в м.Рівне вирішено оформити право колективної власності на будівлю загальною площею 158,2 м 2 за Українською Автокефальною Православною Церквою (Рівненсько-Волинська єпархія) і доручено Комунальному підприємству Рівненське мі-ське бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію цього права та видати свідоцтво про право власності. На підставі вищенаведеного розпорядження 08.04.2002р. Українській Автокефа-льній Православній Церкві (Рівненсько-Волинська єпархія) видано свідоцтво про право власності на вищезазначене нерухоме майно, про що внесено в Реєстрову книгу №8 реєстровий запис за но-мером 119-906. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.11.2008р. у справі №2-а-3151/08 визнано недійсним розпорядження міського голови міста Рівного від 05.04. 2002р. №795-Р та видане РМБТІ свідоцтво про право власності від 08.04.2002р. Постанову окруж-ного суду скасовано ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2002р., провадження у справі закрито.(т.1, арк.справи 26,27, 65-66, 71-72).

29.08.2002р. зареєстровано статут Консисторії (Єпархіального управління) Рівненсько-Во-линської єпархії УАПЦ та юридичну особу Відповідача.(т.1, арк.справи 152-153).

Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 14.09.2004р. №473 зареєстровано статут та юридичну особу Релігійної громади у формі релігійної організації та ви-дано свідоцтво від 27.09.2004р. №1423.(т.1, арк.справи 41-42).

На засіданні розширеної Єпархіальної Ради Рівненсько-Волинської єпархії Української Ав-токефальної Православної Церкви, оформленому протоколом від 22.07.2004р., вирішено відкрити капличку при Рівненсько-Волинському єпархіальному управлінню по вул.Словацького, 12, м.Рівне. (т.1, арк.справи 30, 197).

Листом від 11.08.2004р. Архієпископ Львівський, Керуючий Рівненсько-Волинською Єпар-хією Української Автокефальної Православної Церкви надав Благословення в приміщенні Єпархі-ального Управління обладнати каплицю громади Святителя Миколая, а указом від 22.09.2004р. №318 священника Івана Поляницю призначено настоятелем каплички.(т.1, арк. справи 31, 32).

Роз'ясненням Архієпископа Макарія №229 від 05.07.2007р. зазначено, що капличка знахо-диться в приміщені Єпархіального управління, і все, що стосується ремонту чи реконструкції все-редині приміщення чи біля нього, а також земельні питання, повинні узгоджувати із секретарем єпархії, а останньому - з правлячим архиєреєм. Отця Івана Поляницю зобов'язано звільнити всі кімнати в Єпархіальному управлінні. Застережено отця Івана Поляницю про прийняття щодо ньо-го більш суворих заходів, тому що в Правилах св.Апостолів сказано, що священик не вправі ро-бити щось без благословення правлячого архиєрея. При цьому, зазначено про неможливість спі-льного керівництва церковної управи і священника в Єпархіальному управлінні без згоди секрета-ря єпархії і правлячого архієрея, а також роз'яснено право звернутись із заявою про виділення землі під будівництво церкви та право збудувати церкву.(т.1, арк.справи 198).

Листом №231 від 06.07.2007р. Архієпископ Макарій (керуючий Консисторією) повідомив Рівненську міську раду та Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин, що в приміщені єпархії знаходиться капличка Святителя Миколая, на неї зареєстрована Релігійна гро-мада, настоятелем якої є митр.прот.Іван Поляниця і просив міську архітектуру та управління земе-льних ресурсів не приймати жодних документів від даної громади без підпису правлячого архи-єрея, оскільки це приміщення знаходиться у власності єпархії, а зареєстрована громада самовільно робить реконструкцію приміщення.(т.1, арк.справи 199).

Листом №367 від 20.11.2007р. Архієпископ Макарій (керуючий Консисторією) повідомив Миколу Михайловича Вельгуса та настоятеля каплички Святителя Миколая при Рівненсько-Во-линському єпархіальному управління митр.прот.Івана Поляницю щодо конфліктної ситуації, яка склалася між Консисторією з однієї сторони і Релігійною громадою, яка діє при єпархіальному управлінні і може діяти лише при ньому. Зазначається, що, зокрема, було підняте і проголосоване питання про звернення до Предстоятеля і правлячого архиєрея щодо виведення настоятеля капли-чки Святителя Миколая - митр.прот.Івана Поляниці за штат Рівненсько-Волинської єпархії УАПЦ та відлучення його від Церкви, за розпалювання ворожнечі. Запропоновано п.Миколі Вельгусу, нас-тоятелю каплички Свт.Миколая - митр.прот.Івану Поляниці з участю секретаря єпархії митр.прот. Володимира Садовського провести парафіяльні збори і донести рішення правлячого архиєрея до парафіян. За розпалювання конфлікту, що привело до відлучення від церкви п.Миколу Вельгуса звільнено з посади Голови церковної управи.(т.1, арк.справи 200-201).

Зборами священників та членів громад Української Автокефальної Православної Церкви, Рівненсько-Волинської єпархії, оформлених протоколом від 10.03.2008р., ухвалено у зв'язку із про-тизаконним захопленням Єпархіального управління головою братства Миколою Вельгусом переда-ти до суду, позаяк будинок по вулиці Словацького, 12, за рішенням Рівненської міської ради 10 грудня 2001р. переданий у власність Рівненсько-Волинському єпархіальному управлінню Україн-ській Автокефальній церкві, братство, яке незаконно зареєстроване за адресою: Словацького, 12, а саме без згоди єпархіальної ради і благословення правлячого Архієрея, звернутися до суду про скасування юридичної адреси і виселення його з Єпархіального управління, оскільки св.Микола-ївська громада за рішенням єпархіальної ради і за благословенням правлячого Архієпископа Ма-карія повинна була діяти при Єпархіальному управлінні, але обманним шляхом з підробкою доку-ментів зареєстрована як юридична одиниця - звернутися до суду про скасування юридичного ста-тусу, а діяти тільки при Єпархіальному управлінні на умовах оренди.(т.1, арк.справи 202-206).

Листом №273 від 07.05.2009р. Архієпископ Макарій (керуючий Консисторією) запропону-вав Миколі Михайловичу Вельгусу звільнити приміщення Рівненсько-Волинського єпархіального управління від особистих речей.(т.1, арк.справи 207).

На засіданні Єпархіальної Ради Рівненсько-Волинської єпархії УАПЦ, оформленому прото-колом від 03.08.2010р., зокрема, вирішено звернутись до різних владних інстанцій з поясненням ситуації довкола Свято-Миколаївської парафії УАПЦ міста Рівне, вул.Словацького, 12, підтримати пропозицію владики Макарія щодо неможливості служіння Степана Маринича у храмі святого Ми-колая-Чудотворця УАПЦ міста Рівне вул.Словацького, 12.(т.1, арк.справи 208-210).

Указом №1205 від 22.01.2010р. Архієпископа Макарія (керуючого Консисторією) та Бла-женнішого митрополита Київського і всієї України Мефодія - підтверджене відлучення Миколи Михайловича Вельгуса від 20.11.2007р. за номером №367, оскільки останній не приніс розкаяння, а надалі створює конфліктну ситуацію в громаді Святого Миколая при Рівненсько-Волинському єпархіальному управлінні по вул.Словацького, 12. Пан Вельгус Микола Михайлович не може пред-ставляти інтереси Релігійної громади у судових процесах як особа поза церквою.(т.1, арк.справи 213).

Листом №0221 від 23.01.2010р. Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Ме-фодія за грубе порушення канонів Св.Апостолів та Вселенських соборів за непослух правлячому архієрею та предстоятелю УАПЦ митр.прот.Іван Поляниця забороняється у священнослужінні і виводиться із кліру УАПЦ до повного розкаяння. Бувший настоятель каплички Св.Миколая при Рівенсько-Волинському єпархіальному управлінні не може представляти інтереси вище згаданої громади в судах та інших державних установах.(т.1, арк. справи 181, 214).

На парафіяльних зборах релігійної громади парафії святого Миколая-Чудотворця Рівнен-сько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної церкви м.Рівне, оформлених протоколом від 24.01.2010р., ухвалили, зокрема, Релігійній громаді парафії св.Миколая-Чудотвор-ця Рівненсько-Волинської єпархії УАПЦ м.Рівне разом із настоятелем парафії митр, протоієреєм Іваном Поляницею вийти з-під юрисдикції (прямого підпорядкування) Предстоятеля УАПЦ Бла-женнійшого Митрополита Мефодія та припинити євхаристичне єднання з ним згідно п.6.5.г. і п. 15.7 Статуту УАПЦ.(т.1, арк.справи 215-218).

На засіданні розширеної єпархіальної ради Рівненсько-Волинської єпархії УАПЦ, оформ-леному протоколом від 31.08.2010р., зокрема, вирішено переобладнати приміщення, що слугувало для діяльності Релігійної громади (парафії) Свт.Миколая-Чудотворця при Єпархіальному управлін-ні (Консисторії) на службові кабінети Єпархіального управління; приміщення Єпархіального уп-равління в жодному разі не може бути продане; звернутись до силових структур Рівненської об-ласті з проханням допомогти безперешкодно здійснювати діяльність, до якої покликане Єпархі-альне управління і якій постійно заважає група осіб на чолі з колишнім священиком Іваном Поля-ницею та колишнім церковним старостою Миколою Вельгусом;(т.1, арк.справи 183-184, 211-212).

Розпорядженням міського голови м.Рівного від 11.07.2011р. №659-р Про оформлення права власності на будівлю оформлено право приватної власності на будівлю загальною площею 159,9 м 2 по вулиці Словацького, 12 у місті Рівному за Консисторією.(т.1, арк. справи 28).

На підставі розпорядження, 13.07.2011р. Відповідачем оформлено та зареєстровано право приватної власності на нерухоме майно площею 159,9 м 2 по вул.Словацького, 12 у місті Рівному, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно.(т.1, арк.спра-ви 29).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга обґрунтована і підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду належить скасувати, з огляду на наступне:

Стосовно порушення норм процесуального права, колегія суддів звертає увагу, що у відпо-відності до статтей 56, 57 ГПК України (в редакції чинній на дату звернення до суду із позовом). позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та до-даних до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкла-дення. До позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення відпові-дачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до ч.4 ст.89 ЦК України, до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження , органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Статтею 93 ЦК України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ве-дення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юри-дичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса внесена до відомостей Реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 10.04.2017р. - дату постановлення судом першої інстанції ухвали про порушення провадження - місцезнаходженням Відповідача: місто Рівне, вулиця Словацького, будинок 12.

Натомість матеріали справи свідчать, що до позовної заяви долучено опис вкладення у цін-ний лист із зазначенням адреси м.Рівне вул.Остафова, 21/1(т.1, арк.справи 7), що не може вважа-тись належним доказом направлення позовної заяви Відповідачеві.

Крім того, не додано розрахункового документа встановленої форми, що підтверджує на-дання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), які є належними до-казами надсилання іншій стороні у справі копії апеляційної скарги і доданих до неї документів.

Що стосується невірного застосування норм матеріального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне:

Предметом даного спору є визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.(ст.15 ЦК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів судом перед-бачені у ст.16 ЦК України. Одним з таких способів, як зазначено у п.1 ч.2 вказаної статті, є визнан-ня права. Аналогічні приписи містить частина 2 ст.20 ГК України.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України, визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.(ст.321 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуван-ня та розпоряджання своїм майном.(ст.391 ЦК України).

Власник може звернутися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права, не пов'-язаних з неправомірним позбавленням володіння (негаторний позов). Підприємство чи організа-ція, яка не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання, оператив-ного управління чи з інших підстав (наприклад, на підставі адміністративного акта), має такі ж пра-ва на захист свого права, як і сам власник.

Право державної власності на культові споруди виникло у держави в 1927 році (стаття 336 Адміністративного кодексу Української РСР).

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 Про розмежування дер-жавного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адмі-ністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (коммуна-льної власності). У вказаному переліку не зазначено споруд, будівель тощо культового призначен-ня. Також у даній постанові зазначено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності - є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Відповідно до ст.398 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власни-ком або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Релігійні організації, відповідно до ст.18 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації ,- володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві влас-ності. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробни-чого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для за-безпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або ство-рене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.

Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допуска-ється.(ч.9 ст.17 зазначеного Закону).

Звертаючись із позовом, Позивач зазначає, що починаючи з 1996 року після відновлення діяльності Релігійної громади та реєстрації її статуту, він звертався до Рівненської обласної дер-жавної адміністрації та Рівненської міської ради із заявами про повернення йому у власність бу-динку №12 по вулиці Словацького у місті Рівному як правонаступнику Парафії Православної, що була власником цієї нерухомості до її націоналізації. Водночас рішенням Рівненської міської ради від 10.12.2001р. №567 зазначений будинок передано у власність Консисторії і в ньому в 2004 році при Консисторії було відкрито капличку. Оскільки Релігійн громада добросовісно заволоділа вка-заною нерухомістю та продовжує відкрито і безперервно володіти та користуватись нею більше 12 років, то з підстав ст.344 ЦК України, просив суд визнати за ним право власності на частину бу-динку по вулиці Словацького, 12 у місті Рівному, а саме: №№1-5 (архів парафії), №№ 1-6 та 1-7 (Храм Миколи Чудотворця), І та ІІ (вхід у підвал та підвал), та право спільної часткової власності для спільного користування на приміщення №№ 1-8 (коридор), 1-9 та 1-10 (туалет), 1-11 (кухня).(т. 1, арк.справи 3-6).

Вирішуючи даний спір, колегія суддів приймає до уваги, що право власності може виникати за наявності певних юридичних фактів, що поділяються на первісні та похідні. За первісних під-став право власності виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників. За по-хідними підставами право власності на річ виникає за волею попереднього власника. Набуття права власності за давністю добросовісного володіння, що відноситься до первинного способу на-буття права власності, унормовано приписами статті 344 ЦК України.

Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах пра-вонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України.

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 344 ЦК України - особа, яка добросовісно заво-лоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (на-бувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Отже, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме май-но на підставі статті 344 ЦК (яка визначена підставою позову) можливе лише за наявності не-обхідних умов: добросовісності заволодіння; відкритості; безперервності; безтитульності володін-ня. Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набу-вається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено (наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 20.05.2015 у справі № 911/130/14).

У розумінні наведених положень володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю незаконно, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно пра-вомірності набуття майна. Тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття май-на.

Встановлення характеру володіння (добросовісне й недобросовісне) при виникненні спору здійснюється судом з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю.

Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можли-вість спостерігати за ним. Володіння має бути безперервним упродовж визначених законом стро-ків (для нерухомого майна упродовж 10 років, а для рухомого майна - 5 років).

Відкритість та безперервність володіння є необхідними умовами для набуття права влас-ності за набувальною давністю і означають, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, а також те, що протягом передбаченого в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною осо-бою вимога про повернення майна.

Отже, суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю є встановлення моменту виникнення права власності за набувальною власністю та строк володіння; характер во-лодіння (добросовісне, недобросовісне, відкрите, безперервне); обставини, за яких виникло воло-діння спірним майном та чи відповідає це володіння ознакам безтитульного володіння; юридич-ний статус спірного майна.

Таким чином, позивач має довести належними і допустимими доказами, неспростованими відповідачем, а суд - перевірити такі обставини та надати їм належну правову оцінку. При цьому, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є: - майно може бути об'єктом набувальної давності; - добросовісність володіння; - відкритість володіння; - давність во-лодіння та його безперервність; - належність на праві власності майна іншій особі; - відсутність ін-ших осіб, які претендують на це майно; - відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном і набуття права власності.

Крім того, позов про право власності за давністю володіння не може пред'являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника, крім випадків, визначених частиною 3 статті 344 ЦК України. Тобто такий позов не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди про це знала.

Натомість, як стверджено матеріалами справи, 22.07.2004р. Відповідачем вирішено відкри-ти капличку при Рівненсько-Волиснському єпархіальному управлінню по вул.Словацького, 12, м. Рівне. 11.08.2004р. Архієпископ надав Благословення в приміщенні Єпархіального Управління об-ладнати каплицю громади Святителя Миколая, а указом від 22.09.2004р. №318 священника Івана Поляницю призначено настоятелем каплички.(т.1, арк.справи 30, 31, 32, 197). Отже Позивач досте-менно знав, що перебуває у спірному приміщенні з дозволу Відповідача. При цьому, сам по собі факт користування Позивачем даним нерухомим майном та проведення ремонтних робіт, укла-дення комунікаційних договорів не є підставою для виникнення у нього права власності за набу-вальною давністю.

Разом з тим, починаючи з 2007 року між Консисторією та Релігійною громадою неоднора-зово виникали конфлікти, Консисторія приймала ряд рішень та Указів щодо звільнення Релігійною громадою нерухомого майна. Відповідач неодноразово вказував Позивачу на неправомірність ко-ристування спірним приміщенням.(т.1, арк.справи 195-219). Так, одною з основних ознак можли-вості набуття права власності на нерухоме майно є добросовісність. Однак існування конфліктів між сторонами не свідчить про добросовісність.

Колегія суддів також зауважує, що у 2011 році Консисторія зареєструвала у відповідності до закону право власності на спірне майно.

Проте, ухвалюючи рішення у даній справі, господарський суд першої інстанції не дослідив обставин і не встановив наявності необхідних умов для визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, які повинен довести позивач, виходячи зі змісту статті 344 ЦК України, та повною мірою не з'ясував обставин дотримання кожної окремої умови, встановленої положеннями наведеної норми, яку визначено підставою позову.

Обмежившись посиланням на добросовісність заволодіння спірним чужим майном, суд не врахував, що давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; не звернув уваги місцевий суд і на те, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриман-ні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, стверд-жених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім доводам учасників справи.

Отже, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позову є помилковим та зроб-леним із неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуаль-ного права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для прави-льного вирішення спору, зважаючи на предмет і підстави заявленого позову.

Крім того, колегія суддів зауважує, що здійснюючи дослідження доводів сторін та їх обсяг, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рі-шенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цьо-го обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які іс-нують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З мотивів, викладених вище, позов безпідставний і не підлягає задоволенню. Відтак, оскар-жуване рішення господарського суду Рівненської області підлягає скасуванню.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

З мотивів зазначених вище, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з підстав ст.277 ГПК України че-рез неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, визнання судом першої інстанції встановленими обставин, що мають значення для справи, які не були доведеними та невідповід-ності обставинам справи висновків, викладених у рішенні, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Крім того, враховуючи задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, відповідно до статті 129 ГПК України, з Релігійної громади парафії Святого Миколая-Чудотворця Рівненсько-Волинської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви на-лежить стягнути на користь Релігійної організації Релігійне управління Консисторія Рівненсько-Волинської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви 11 479 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Релігійної організації Релігійне управління Консисторія Рівненсько-Волинської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви на рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2017р. у справі №918/255/17 задоволити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2017р. у справі №918/255/17 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

4. Стягнути з Релігійної громади парафії Святого Миколая-Чудотворця Рівненсько-Волин-ської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви (33028, місто Рівне, вул.Словаць-кого, буд.12, ідентифікаційний код: 35307906) на користь Релігійної організації Релігійне управ-ління Консисторія Рівненсько-Волинської Єпархії Української Автокефальної Православної Церк-ви (33028, місто Рівне, вул.Словацького, буд.12, ідентифікаційний код: 23303677) 11 479 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Надати доручення місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

7. Матеріали справи №918/255/17 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.