Рішення

від 13.03.2019 по справі 902/744/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2019 р. Cправа № 902/744/18

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Річмен

(вул. Олександра Пироговського, 19, корпус 7/14, м. Київ, 03110)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю Барський птахокомбінат

(вул. Кармелюка, буд. 65-А, с. Заможне, Барський район, Вінницька область, 23007)

про стягнення 549 979,85 грн.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.

представників сторін не з'явилися:

У С Т А Н О В И В :

19.11.2018 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 16.11.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Річмен про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Барський птахокомбінат 549 979,85 грн заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 020817 від 02.08.2017 в частині поставки товару.

Ухвалою суду від 23.11.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/744/18 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.12.2018.

За результатами підготовчого засідання 17.12.2018 судом підготовче засідання відкладено на 22.01.2019.

Ухвалою суду від 22.01.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 20.02.2019.

14.01.2019 до суду надійшла заява Позивача від 11.02.2019 про зміну предмету позову, відповідно до якої останній просить стягнути з Відповідача 469 284,91 грн - заборгованості за оплачений, але не поставлений товар; 5 368,00 грн. - 3% річних; 58 385,45 грн. - пені та 16 941,49 грн. - витрат від інфляції.

Обґрунтовуючи означену заяву Позивач зазначає, що описова частина позовної заяви містить посилання на борг, пеню, 3% річних та інфляційні втрати, а в прохальній частині визначено загальну суму вказаних вимог.

За приписами ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на наведене, судом прийнято заяву Позивача, як таку, що подана з дотриманням положень наведеної норми.

Ухвалою суду від 20.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 13.03.2019.

На визначену судом дату представник Позивача не з'явився. У клопотанні б/н від 12.03.2019 Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався, визначених ухвалами суду не подав. Ухвали суду, направлені на адресу Відповідача, та отримані останнім, що стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від Відповідача до суду не надійшло.

У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням неявки учасників справи суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

В судовому засіданні 13.03.2019 прийнято судове рішення.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 02 серпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Барський птахокомбінат (Відповідач, за Договором Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Річмен (Позивач, за Договором Покупець було укладено Договір купівлі-продажу № 020817. (надалі Договір)

Згідно з предметом Договору Продавець зобов'язується продати Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити наступний товар: шкіри великої рогатої худоби (ВРХ), що надалі іменується Товар .

Товар передається (поставляється) Покупцю окремими партіями, за товарними накладними, що становлять невід'ємну частину цього Договору. (п. 1.2. Договору)

Кожна окрема партія Товару постачається на умовах EXW (Інкотермс 2010) зі складу Продавця: Вінницька область, Барський район, с. Заможне, вул. Кармелюка, буд. 65-А. (п. 1.3. Договору)

Ціна Товару, його асортимент, кількість визначається в товарних накладних. Сума Договору дорівнює остаточній вартості Товару, яка визначається як сума вартостей поставленого Товару за всіма товарними накладними. (п.п. 2.1., 2.2. Договору)

Розрахунки за цим Договором проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на банківський рахунок Продавця, вказаний у п. 11 цього Договору. Датою платежу вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця на банківський рахунок Продавця. (п. 3.1. Договору)

Оплата за Договором здійснюється Покупцем на підставі даного Договору шляхом 100% передоплати на підставі отримання рахунку-фактури. (п. 3.3. Договору)

Відповідно до п. 4.1. Договору Продавець зобов'язується передати Товар Покупцю впродовж 3 (трьох) робочих днів, наступних за днем оплати Покупцем відповідної партії Товару.

Продавець передає Товар Покупцю за товарною накладною. (п. 4.2. Договору)

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2017, а в частині зобов'язань за Договором, які є невиконаними на зазначену дату - до повного виконання Сторонами зобов'язань за Договором. (п. 10.1. Договору)

На виконання Договору в період з вересня 2017 по січень 2018 Позивачем, на підставі виставленого Відповідачем рахунку № 16568 від 01.09.2017 було перераховано Відповідачу 657 903,06 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 19-22)

Відповідач, в свою чергу, здійснив поставку Товару на суму 188 618,15грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними (а.с. 23-26)

У зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язань за Договором в повному обсязі, 23.10.2018 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою від 22.10.2018 про повернення 469 284,91 грн попередньої оплати. (а.с.29,30)

Проте, вказана вимога залишена Відповідачем без задоволення та належного реагування.

Неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором стали підставою для звернення Позивача з позовом до суду про стягнення основного боргу та нарахування штрафних санкцій обумовлених Договором, та встановлених Цивільним кодексом України.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору № 020817 від 02.08.2017 року , суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами Договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком Відповідача стало передання Позивачу товарно-матеріальних цінностей, а обов'язком Позивача - прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Покупець, згідно приписів статті 692 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач виконав зобов'язання за Договором перерахувавши попередню оплату, тоді як Відповідач не здійснив поставку Товару у повному обсязі.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з Відповідача 469 284,91 грн суми боргу, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, Позивач просить стягнути із Відповідача пеню, передбачену п. 5.2. Договору, три проценти річних та втрати від інфляції за періоди прострочення Відповідачем виконання обов'язку по поставці товару у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. Договору Сторони узгодили, що Продавець за несвоєчасну поставку Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від суми непоставленого Товару за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних та трьох відсотків річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинному законодавству.

Перевіривши за допомогою системи ЛІГА ЗАКОН правильність проведених Позивачем розрахунків пені та відсотків судом виявлено помилку в бік заниження. (розрахунки додаються) При цьому, зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку, що правомірним буде стягнення з Відповідача пені в розмірі 58 385,45 грн та трьох відсотків річних в розмірі 5 368,00 грн.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції судом встановлено, що у застосуванні індексації Позивачем не враховано рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі №62-97р від 03.04.1997р. Верховного Суду України.

Відповідно до Листа №62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та Інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду України "Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Вказані рекомендації щодо нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат також викладено у Листі б/н від 01.07.2014р. Верховного Суду України "Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві".

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з Відповідача втрат від інфляції в сумі 15 899,39 грн.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені Позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов слід задовольнити частково, та стягнути з Відповідача 469 284,91 грн боргу, 5 368,00 грн - 3% річних, 58 385,45 грн. - пені та 15 899,39 грн - втрат від інфляції.

Згідно з п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволенні частково, сплачена Позивачем сума судового збору, за подання цього позову до суду, підлягає відшкодуванню йому за рахунок Відповідача в розмірі 8 234,07 грн..

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Барський птахокомбінат (вул. Кармелюка, буд. 65-А, с. Заможне, Барський район, Вінницька область, 23007, код ЄДРПОУ 34918546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Річмен (вул. Олександра Пироговського, 19, корпус 7/14, м. Київ, 03110, код ЄДРПОУ 41221811) 469 284 (чотириста шістдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн 91 коп. - боргу; 5 368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. - 3% річних; 58 385 (п'ятдесят вісім тисяч триста вісімдесят п'ять) грн 45 коп. - пені; 15 899 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн 39 коп. - втрат від інфляції та 8 234 (вісім тисяч двісті тридцять чотири) грн 07 коп. - витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 18 березня 2019 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Олександра Пироговського, 19, корпус 7/14, м. Київ, 03110)

3 - відповідачу (вул. Кармелюка, буд. 65-А, с. Заможне, Барський район, Вінницька область, 23007)