Ухвала

від 13.03.2019 по справі 904/404/15

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

13.03.2019 року м. Дніпро Справа № 904/404/15

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

судді Чередко А.Є., Чус О.В.

секретар Манчік О.О.

за участю:

від скаржника: Васюта К.С., адвокат;

ліквідатор: Штельманчук М.С., арбітражний керуючий;

від ТОВ "Смартінвест Груп": Дробот Д.М., адвокат;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 року

у справі № 904/404/15 (суддя - Полєв Д.М., м. Дніпро)

за заявою Дочірнього підприємства "Будівельне управління "Стальмонтаж-104", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція - 10", м. Кам'янське

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСА-СТІЛ ГРУП", м. Павлоград

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст та мотиви ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 року затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСА-СТІЛ ГРУП". Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСА-СТІЛ ГРУП". Згідно із частиною 5 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів, в тому числі, вимоги, що забезпечені заставою майна за Іпотечним договором № 05/02/І/2012-ПБ від 13.04.2012 року та Договором застави № 05/08/З2/2010-КЛТ від 29.04.2011 року, не задоволені за недостатністю майна, постановлено вважати погашеними. Припинено повноваження ліквідатора у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСА-СТІЛ ГРУП" арбітражного керуючого Штельманчука М.С. Провадження у справі закрито.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 року, винести ухвалу про зупинення провадження у справі № 904/404/15 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/12970/17.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилався на те, що в оскаржуваній ухвалі не надано жодної оцінки та не взято до уваги, що АТ "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання кредитором та визнання відсутнім права. Банк вважає, що ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" не мало права укладати договір відступлення права вимоги 15.08.2014 року між ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" та ТОВ "Смартінвест Груп". Рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/12970/17 має змінити склад кредиторів, а саме замінити кредитора у справі про банкрутство з ТОВ "Смартінвест Груп" на АТ "Дельта Банк". Матеріали справи не містять доказів належного проведення фінансового аналізу боржника, підтвердження відсутності фіктивного банкрутства, доказів звернення до засновників та керівника боржника щодо стягнення заборгованості, що виникла на підставі субсидіарної відповідальності. Ліквідатором не було здійснено реальних заходів щодо пошуку, виявлення та повернення майна, яке належало банкруту до порушення справи про банкрутство, перебувало у заставі кредиторів. На час подання на затвердження звіту ліквідатора та його розгляду у суді першої інстанції не була досягнута мета ліквідаційної процедури, а саме не були задоволені вимоги кредиторів.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

ТОВ "Смартінвест Груп" у відзиві на апеляційну скаргу просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 року - без змін. Посилалось на те, що обставини розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/12970/17 як і питання зупинення провадження у справі № 904/404/15 про банкрутство боржника вже були предметом розгляду, про що судом першої інстанції було надано відповідну оцінку в ухвалі від 03.10.2017 року. Так, у вказаній ухвалі зазначено, що предмет спору у справі № 910/12970/17 не пов'язаний із розглядом грошових вимог банку до боржника, а відповідачем у справі є інша особа, а не боржник. Дані висновки суду першої інстанції за результатом перегляду, залишені без змін постановою суду апеляційної інстанції від 15.11.2017 року та постановою Верховного Суду від 12.04.2018 року. Скаржником не надано жодного доказу наявності будь-якого майна боржника, яке не було виявлено ліквідатором та яке не увійшло до ліквідаційної маси. Матеріалами справи підтверджується здійснення ліквідатором боржника всіх належних заходів щодо виявлення нерухомого майна боржника, а також значної кількості рухомого майна, що становить понад тисячу позицій найменувань, в тому числі майна, що було передано боржником у забезпечення виконання зобов'язань. Ліквідатором боржника не лише забезпечено формування ліквідаційної маси, а й в подальшому вжито заходів щодо її збереження. Всі наведені скаржником доводи відносно неповноти здійснених ліквідатором дій є суб'єктивними припущеннями, які належними, допустимими, достатніми доказами не підтверджені. Скаржник не є та ніколи не був стороною та/або учасником (кредитором) у даній справі та не є жодною із осіб, визначених статтею 1 Закону про банкрутство. Суд першої інстанції у даній справі не приймав жодного судового акту, за змістом якого скаржник набув права, інтереси та (або) обов'язки сторони, учасника або кредитора. Всі заявлені скаржником вимоги, за наслідком розгляду яких у скаржника могли виникнути права, інтереси та (або) обов'язки щодо боржника у даній справі вже є розглянутими та відхиленими, про що винесені відповідні судові акти усіх інстанцій.

Арбітражний керуючий (ліквідатор боржника) Штельманчук М.С. у відзиві на апеляційну скаргу просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 року - без змін. Посилався на те, що ним був забезпечений дійсний та належний пошук майна боржника, а не лише зроблена констатація факту відсутності майна, про що свідчить отримання чисельних відповідей на запити, аналіз реєстрів прав власності на рухоме та нерухоме майно. Доказів незаконного відчуження майна боржника матеріали справи не містять. Висновки щодо необґрунтованості посилання скаржника на необхідність зупинення провадження у даній справі про банкрутство до розгляду справи № 910/12970/17 викладені в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2017 року, залишеній без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 року та постановою Верховного Суду від 12.04.2018 року. Звертає увагу, що скаржник не є іпотекодержателем та заставодержателем майна боржника, не є кредитором боржника, а також не має статусу сторони (учасника) у справі про банкрутство боржника, а отже оскаржувана ухвала жодним чином не могла та не може вплинути на права та інтереси скаржника.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 року відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 25.02.2019 року.

01.02.2019 року до апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ "Смартінвест Груп" про закриття апеляційного провадження, в якому кредитор посилався на те, що суд першої інстанції приймаючи ухвалу від 27.12.2018 року у даній справі не вирішував питання про права, інтереси та/або обов'язки скаржника. Скаржник не є та ніколи не був стороною, учасником та/або кредитором у справі про банкрутство боржника та взагалі не є жодною з осіб, визначених статтею 1 Закону про банкрутство. Суд першої інстанції у даній справі не приймав жодного судового акту, за змістом якого скаржник набув права, інтереси та/або обов'язки сторони, учасника та/або кредитора щодо боржника. Зміст судових актів у даній справі спростовує будь-який правовий зв'язок скаржника із боржником і справою № 904/404/15 в цілому та як наслідок виключають можливість порушення прав, інтересів, обов'язків скаржника прийнятими у справі судовими актами.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.02.2019 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.03.2019 року.

В судовому засіданні 13.03.2019 року ліквідатор боржника, представники скаржника та ТОВ "Смартінвест Груп" надали пояснення щодо процесуального статусу особи, яка подала апеляційну скаргу.

З'ясовуючи процесуальний статус особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов'язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).

Приписами статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону . Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи.

Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному порядку.

Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в силу частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 255 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство).

Разом з тим, необхідною підставою власне їх процесуальної участі у справі як учасника є виключно порушення прав, обов'язків або інтересів судовим рішенням, яке вони оскаржують. За такої умови вони розглядаються не як потенційний, а як реальний учасник провадження у відповідному статусі залежно від характеру порушеного права.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство виносяться судові рішення у формі ухвал та постанов, їх оскарження відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство. В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідно до абзацу 16 статті 1 Закону учасники у справі про банкрутство - сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут)), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Крім того, цією ж статтею Закону визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відтак, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника справи про банкрутство, а саме кредитора лише у разі подання у встановленому законом порядку заяви з грошовими вимогами до боржника або за наслідком їх визнання боржником у процедурі досудової ліквідації відповідно до статей 105, 111 Цивільного кодексу України. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу конкурсного кредитора з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов'язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення та доведення порушення його прав оскаржуваним судовим рішенням (постанова Верховного Суду від 08.08.2018 року у справі № 24-7/210-05-8241).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини").

Таким чином, в даному конкретному випадку, право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції мають учасники справи про банкрутство, а також інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов'язки.

Судом першої інстанції має бути розглянуто та вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права учасників провадження у справі про банкрутство, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за час процедури розпорядження майном боржника та ліквідаційної процедури судом першої інстанції, з урахуванням здійснення заміни кредиторів, було визнано наступних кредиторів: ТОВ "Смартінвест Груп, ПАТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", ПрАТ "Лінде Газ Україна", ПрАТ "Донецьсталь - металургійний завод", арбітражного керуючого Проскуріна Д.О., арбітражного керуючого Штельманчука М.С., Ткаченко О.В., Будник В.О., Павлова І.М., Кутній О.І., Кузьменко С.А., Чорний О.І., Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Інших нерозглянутих заяв з грошовими вимогами до боржника станом на 28.12.2018 року матеріали справи не містять.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що Верховний Суд в своїй постанові від 16.08.2018 року у даній справі встановив наступне.

"Між ПАТ "Кредитпромбанк" (первісний кредитор) та ПП "ТСА" (правонаступником якого є боржник) 11.12.2007 року було укладено кредитний договір № 05/57/2007-КЛТ; 01.11.2010 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та боржником укладено кредитний договір № 05/08/2010-КЛТ.

З метою забезпечення виконання боржником кредитного зобов'язання по кредитному договору № 05/08/2010-КЛТ 29.04.2011 року між боржником та первісним кредитором укладено договір застави № 05/08/32/2010-КЛТ; 13.04.2012 року в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 05/57/2007-КЛТ між боржником та первісним кредитором укладено іпотечний договір № 05/02/1/2012-ПБ.

В подальшому, 19.06.2013 року та 27.09.2013 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договори купівлі-продаджу прав вимоги, відповідно до яких первісним кредитором здійснено на користь нового кредитора відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 05/57/2007-КЛТ від 11.12.2007 року та пов'язаними з ним договору іпотеки і застави та кредитним договором від 01.11.2010 року № 05/08/2010-КЛТ та пов'язаними з ним забезпечувальними договорами, а надалі за договором відступлення права вимоги від 15.08.2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" ці вимоги відступлені останньому разом з вимогами, що випливають з вищезазначеного іпотечного договору та договору застави.

Надалі, між ТОВ "ФК "Надбання" та ТОВ "Смартінвест Груп" 15.08.2014 року укладено договір про відступлення права вимоги за зазначеними кредитними договорами, а також за іпотечним договором та договором застави та на підставі наведеного договору про відступлення прав ТОВ "Смартінвест Груп" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою з грошовими вимогами до банкрута, які обґрунтовано саме цими договорами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2017 року, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017 року у справі № 904/404/15 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" від 04.10.2016 року № 18.5/221 про визнання недійсними нікчемних договорів про відступлення права вимоги від 15.08.2014 року № 1061 та № 1060 в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2017 року, яка була залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 року та постановою Верховного Суду від 12.04.2018 року у справі № 904/404/15 відмовлено в задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" від 30.12.2015 року № 18.5/809 з грошовими вимогами до банкрута в повному обсязі".

За наведених обставин, ПАТ "Дельта Банк" не є заставним кредитором боржника, оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду питання про права, обов'язки та інтереси ПАТ "Дельта Банк" не вирішувалися.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції не може бути надана оцінка доводам ПАТ "Дельта Банк" щодо відповідності вимогам Закону оскаржуваної ухвали та розглянуто його клопотання про зупинення провадження у справі про банкрутство до розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/12970/17.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що клопотання ТОВ "Смартінвест Груп" про закриття апеляційного провадження підлягає задоволенню, а апеляційне провадження має бути закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 232, 234, 235, пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартінвест Груп" про закриття апеляційного провадження - задовольнити.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 року у справі № 904/404/15 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 18.03.2019 року.

Головуючий суддя

---

І.О. Вечірко

Суддя

---

А.Є. Чередко

Суддя

---

О.В. Чус