Рішення

від 12.03.2019 по справі 902/131/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2019 р. Cправа № 902/131/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.

за участю секретаря судового засідання Німенко О.І.,

у відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" (вул. Пирогова, 150, м. Вінниця, 21037)

до: комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (вул. Київська, буд. 173, м. Вінниця, 21022)

про стягнення 367 453 грн 33 коп.,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" подано позов до комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" про стягнення 367 453 грн 33 коп., з яких: 314 336 грн 53 коп. основний борг, 14 553 грн 41 коп. - 3 % річних та 38 563 грн 39 коп. інфляційних втрат за договором № 302 про порядок експлуатації та технічного обслуговування трансформаторної підстанції ПС 110/10 кВт від 30.03.2017 р.

Ухвалою суду від 22.02.2019 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/131/19 в порядку загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 12.03.2019 р.

21.02.2019 р. представником позивача подано клопотання вх. № 02.1-34/1618/19 від 21.02.2019 р. про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн 00 коп.

05.03.2019 р. до суду від комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" надійшло клопотання вих. № 11/07-436 від04.03.2019 р. про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Крім того, 05.03.2019 р. відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву вих. 11/07-437 від 14.03.2019 р., в якому останній позовні вимоги про стягнення з КП "Вінницяоблводоканал" на користь ТОВ - підприємство "АВІС" 367 453 грн 33 коп., з яких: 314 336 грн 53 коп. основний борг, 14 553 грн 41 коп. - 3 % річних та 38 563 грн 39 коп. інфляційних втрат визнає повністю .

В судове засідання 12.03.2019 р. представники сторін не з'явились, не зважаючи на те, що про дату час та місце слухання справи повідомлялися ухвалою від 22.02.2019 р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцію.

Факт належного повідомлення сторін про дату, час та місце слухання справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

В свою чергу у поданому до суду клопотанні та відзиві на позовну КП "Вінницяоблводоканал" поданий позов визнає в повному обсязі та просить суд провести розгляд справи за відсутності його представника, в зв'язку з чим судом враховується таке.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем . Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 191 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову . Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За вказаних обставин, враховуючи процесуальну позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, яка власне за своїм правовим змістом являється заявою про визнання позову, суд у відповідності до приписів ст.ст. 185, 191 ГПК України приймає визнання відповідачем позову та вважає за можливе ухвалити рішення у даній справі в підготовчому засіданні.

У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з відповідачем договору № 302 від 30.03.2017 р. про порядок експлуатації та технічного обслуговування трансформаторної підстанції ПС 110/10 кВ, відповідно до умов якого товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" виконано роботи за які комунальне підприємство "Вінницяоблводоканал" розрахувалось частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість з їх оплати в сумі 314 336 грн 53 коп.

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення відповідача 367 453 грн 33 коп., з яких: 314 336 грн 53 коп. основний борг, 14 553 грн 41 коп. - 3 % річних та 38 563 грн 39 коп. інфляційних втрат.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву позов ТОВ - підприємство "АВІС" про стягнення з КП "Вінницяоблводоканал" 367 453 грн 33 коп., з яких: 314 336 грн 53 коп. основний борг, 14 553 грн 41 коп. - 3 % річних та 38 563 грн 39 коп. інфляційних втратвизнає повністю .

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 30.03.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" (сторона 1, підрядник, позивач) та комунальним підприємством "Вінницяоблводоканал" (сторона 2, замовник, відповідач) укладено договір № 302 про порядок експлуатації та технічного обслуговування трансформаторної підстанції ПС 110/10 кВ (Договір), відповідно до п. 1.1. якого його предметом є роботи, які здійснює сторона 1 щодо систематичної (безперервної) належної експлуатації та технічного обслуговування трансформаторної підстанції ПС 110/10 кВт потужністю 6,3 МВА (підстанція) (код ДК 021:201550530000-9 - послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки) (а.с. 17-18, т. 1).

Умовами п. 1.2. Договору сторонами погоджено обсяг заходів, які має вчинити сторона 1 згідно Договору, який у відповідності із п. 1.4. Договору не є вичерпним та може бути розширений та деталізований в розрахунку втрат при транспортуванні активної та реактивної електроенергії при експлуатації підстанції (Додаток № 1), калькуляції мотивованих витрат (Додаток № 2) та актах здачі-прийняття робіт (Додаток № 3), які підписуються належним чином уповноваженим представниками сторін і є невід'ємними частинами Договору.

Згідно із п.п. 2.1., 2.2. Договору вартість робіт включає в себе відшкодування стороною 2 стороні 1 тих витрат, які остання здійснила на виконання Договору, а також плату за виконану стороною 1 роботу. Виконані роботи, крім тих, які зазначені у п. 2.3. Договору, оплачуються сторонами щомісячно пропорційно використаній ними активній електроенергії, показники якої зазначаються стороною 1 у Додатку № 1.

Відповідно до п. 2.4. Договору сторона 2 зобов'язується щомісячно здійснювати оплату за роботи шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок сторони 1, зазначений у Договорі протягом трьох банківських днів від дня отримання акту про виконану роботу.

Загальна сума даного Договору відповідає сумі всіх виконаних робіт за даним Договором, які підтверджуються Додатками 1, 2, 3 та іншими документами, які стосуються предмету цього Договору та складає 720 000 грн 00 коп. (п. 2.6. Договору).

За змістом п.п. 3.2., 3.3. Договору види, обсяги та вартість робіт відображаються стороною 1 в Додатках № 1, 2, 3, які складаються кожного місяця у двох примірниках. Додатки № 1, 2, 3 передаються стороною 1 стороні 2 будь-яким прийнятним для сторін способом не пізніше третього числа наступного за звітнім місяцем.

Згідно із п. 3.4. Договору стороною 2 зобов'язана прийняти акти і протягом трьох робочих днів підписати їх, скріпити печаткою та повернути один примірник стороні 1.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2017 р., але, у будь-якому випадку, діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (п. 6.1. Договору).

Додатками № 1, 2, 3 до Договору сторонами погоджено форми розрахунку втрат при транспортуванні активної та реактивної електроенергії при експлуатації підстанції 110/10 кВ "АВІС", калькуляції мотивованих витрат ТОВ - підприємство "АВІС" при експлуатації підстанції 110/10 кВ та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 19-20 зворот, т. 1).

Судом встановлено, що позивачем відповідно до умов укладеного Договору виконано підрядні роботи на загальну суму 621 508 грн 42 коп. , на підтвердження чого у справі містяться обопільно підписанні та скріплені печатками сторін акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 21-30, т. 1).

Відповідач у свою чергу за виконані роботи розрахувався частково в сумі 307 171 грн 89 коп. шляхом взаємозаліку заборгованості наявної у позивача за Договором № 651 від 26.09.2006 р., що стверджується наявними у справі протоколами взаєморозрахунків між КП "Вінницяоблводоканал" та ТОВ - підприємство "АВІС" (а.с. 31-40, т. 1).

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість по оплаті виконаних робіт перед позивачем в сумі 314 336 грн 53 коп ., яку також відображено у обопільно підписаному представниками сторін та скріпленим печатками акту звірки взаємних розрахунків станом за період листопада 2018 р. за Договором № 302 від 30.03.2017 р. (а.с. 41 , т. 1).

Окрім того, наявність заборгованості за Договором в розмірі 314 336 грн 53 коп. також підтверджено відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву вих. 11/07-437 від 14.03.2019 р., в якому останнім позовні вимоги ТОВ - підприємство "АВІС" визнано повністю .

Решту виконаних робіт відповідачем не оплачено. Доказів протилежного матеріали справи не містять та сторонами не надано.

28.03.2018 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 188 від 28.3.2018 р. в добровільному порядку оплати виконані роботи за Договором, у відповідь на яку КП "Вінницяоблводоканал" запропоновано ТОВ - підприємство "АВІС" розстрочити зазначену заборгованість до кінця 2018 р., починаючи з травня 2018 р. (а.с. 42-43, т. 1).

Несплата відповідачем наявної заборгованості за Договором слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення 314 336 грн 53 коп . заборгованості за виконані роботи правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 553 грн 41 коп . - 3 % річних та 38 563 грн 39 коп . інфляційних втрат, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою правильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом не виявлено помилок, з огляду на що вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд . Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів), окрім того, пред'явлений позов визнав.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно із ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на вказане, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, а саме 2 755 грн 90 коп . Решта 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 2 755 грн 90 коп . відноситься на відповідача.

Крім того, суд зазначає, що позивачем при звернені з позовом до суду надмірно сплачено 00 грн 01 коп. судового збору, однак за відсутності відповідного клопотання судом не вирішується питання про повернення зайво сплаченого судового збору, що не позбавляє права останнього заявити дане клопотання після прийняття судового рішення у порядку визначеному ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Також, у відповідності до ст.ст. 126, 129 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду яких суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 09.01.2019 р. між адвокатом ОСОБА_1 Валерієвною (адвокат) та товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № К - 1, відповідно до п. 1.1. якого адвокат зобов'язується надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та законних інтересів останнього в судах всіх інстанцій, державної виконавчої служби, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування у справі за позовом клієнта до КП "Вінницяоблводоканал" (надалі іменується як справа), а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором (а.с. 51-52, т. 1).

Згідно із п. 3.1. Договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) в розмірі 5 тисяч гривень в якості попередньої оплати шляхом видачі коштів з каси клієнта із зазначенням відповідного призначення платежу.

Детальний перелік наданих правничих послуг зафіксовано в описі наданих послуг (а.с. 46, т. 1).

Також матеріали справи містять свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_1 видане ОСОБА_1, довідку від 10.07.2017 р. № 1702280700039 про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру адвоката ОСОБА_1, повідомлення від 10.07.2017 р. № 1702288000004 про взяття на облік платника єдиного внеску ОСОБА_1 та видатковий касовий ордер від 09.01.2019 р. про оплату наданих послуг зі сторони клієнта (а.с. 53-56, т. 1).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною , різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 ).

Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону , яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами від відповідача не надходило.

У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 5 ст.126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача в повному обсязі згідно із п. 1 ч.4 ст. 129 ГПК України.

Аналогічних висновків щодо покладення на сторону витрат на професійну правничу допомогу дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 18.12.2018 р. у справі № 910/4881/18 та від 16.01.2019 р. у справі № 922/577/18.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (вул. Київська, буд. 173, м. Вінниця, 21022, ідентифікаційний код - 03339012) на користь товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" (вул. Пирогова, 150, м. Вінниця, 21037, ідентифікаційний код - 13304871) 314 336 грн 53 коп. основного боргу, 14 553 грн 41 коп . - 3 % річних, 38 563 грн 39 коп . інфляційних втрат, 2 755 грн 90 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" (вул. Пирогова, 150, м. Вінниця, 21037, ідентифікаційний код - 13304871) з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору в розмірі 2 755 грн 90 коп. згідно платіжного доручення № 1598 від 20.02.2019 р.

5. Засвідчений гербовою печаткою суду примірник даного рішення є підставою для повернення товариству з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" (вул. Пирогова, 150, м. Вінниця, 21037, ідентифікаційний код - 13304871) судового збору у встановленому цим рішенням розмірі.

6. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 18 березня 2019 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу - вул. Пирогова, 150, м. Вінниця, 21037; представнику позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1;

4 - відповідачу - вул. Київська, буд. 173, м. Вінниця, 21022.