Рішення

від 13.03.2019 по справі 904/5700/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2019м. ДніпроСправа № 904/5700/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне та проектне підприємство УКРФЕРРО" (61072, Харківська область, м. Харків, проспект Науки, буд. 43А, кв. 1)

до Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. С.Х. Горобця, буд. 1)

про стягнення 321 998,22 грн. заборгованості за виконані роботи, 5 663,64 грн. 3% річних, 11 913,93 грн. інфляційних втрат

Представники:

Від позивача: Фадєєв О.П., договір №24/18 від 20.11.2018 про надання правничої допомоги, адвокат

Від відповідача: Бондаренко Н.С., довіреність №12/106-юр від 27.12.2018, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне та проектне підприємство УКРФЕРРО" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 12.12.2018 про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпроазот" заборгованості у загальній сумі 339 575,79 грн., яка складається з:

- 321 998,22 грн. сума основного боргу;

- 5 663,64 грн. 3% річних за період з 04.05.2018 по 03.12.2018;

- 11 913,93 грн. інфляційні втрати за період з квітня по жовтень 2018 року.

Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, а саме витрати по сплату судового збору у сумі 5 093,64 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на розробку робочого проекту №697/17-22 від 06.07.2017 в частині своєчасної та повної оплати за роботи виконані за актом здачі-приймання виконаних робіт №1 від 05.03.2018 на суму 321 998,22 грн.

Ухвалою суду від 21.12.2018 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали суду про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду докази відправлення копії позовної заяви від 12.12.2018 на адресу відповідача.

До суду 02.01.2019 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доказами відправлення копії позовної заяви від 12.12.2018 на адресу відповідача.

Ухвалою суду від 14.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/5700/18, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07.02.2019.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що враховуючи те, що у відповідача відсутній належним чином оформлений рахунок на оплату робіт за договором, у відповідача не виникло прострочене зобов'язання по оплаті робіт, передбачених договором, і строк оплати продовжується на час прострочення надання позивачем відповідного документа - рахунку на оплату робіт за договором. Таким чином, твердження позивача про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем в сумі 321 998,22 грн. внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором, є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності, оскільки у відповідності до умов п.3.2 договору строк оплати продовжується на час прострочення надання позивачем відповідного документа - рахунку на оплату робіт за договором. Враховуючи те, що у відповідача відсутня прострочена заборгованість перед позивачем за договором, у позивача відсутні правові підстави для нарахування відповідачу 3% річних, інфляційних втрат на суму простроченої заборгованості.

Крім того, відповідач зазначає, що у позовній заяві позивачем невірно визначений строк оплати робіт, передбачений п.3.2 договору (за умови надання позивачем відповідачу всіх необхідних документів за договором). Так, позивачем зазначено: "строк сплати виконаних робіт замовником - до 03.05.2018". Однак, шістдесятим днем від дати підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт є 04.05.2018. Таким чином, у позовній заяві позивачем невірно визначено кількість днів прострочки при здійснення розрахунку 3% річних, а саме, враховуючи, що останнівм днем оплати робіт є 04.05.2018, період прострчоення з 05.05.2018 по 03.12.2018 налічує 213 днів, а не 214 днів, як зазначено позивачем у розрахунку 3% річних. Також застосування індексу інфляції за квітень 2018 року, тобто за місяць, що передує моменту виникнення заборгованості, є протиправним, необґрунтованим та безпідставним.

Таким чином, відповідач стверджує, що розрахунки 3% річних та суми боргу, з урахуванням індексу інфляції, наведені в позовній заяві позивачем, є помилковими, необґрунтованими та такими, що не відповідають умовам ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим не можуть бути прийняті судом до уваги, а позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5 663,64 грн. та інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 11 913,93 грн., які не засновані на нормах чинного законодавства, заявлені адвокатом Фадєєвим О.П. з перевищенням повноважень, наданих йому у відповідності до умов договору про надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) №24/18 від 20.11.2018.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу позивача відповідач зазначає, що оскільки позивачем документально не доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу - не подано доказів здійснення оплати професійних послуг адвоката, а також те, що зазначені в акті №1 приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) від 27.11.2018 витрати значно завищеними та необґрунтованими, відповідач заперечує проти позовних вимог позивача про покладення на відповідача обов'язку по сплаті витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, не засновані на нормах чинного законодавства, отже є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 07.02.2019 оголошувалась перерва до 04.03.2019.

Позивачем до суду надана відповідь на відзив відповідача де вказує, що твердження відповідача не відповідають дійсності, адже сторонами договору було визначено наступний порядок розрахунків - п. 3.2 договору в редакції додаткової угоди № 2 - оплата за роботи, виконані виконавцем за договором, здійснюється замовником по факту виконання робіт, передбачених договором, і підписання замовником наданого виконавцем Акту здачі-приймання виконаних робіт, протягом 60 календарних днів від дати підписання замовником Акту здачі-приймання виконаних робіт, але не раніше надання виконавцем замовнику рахунку та всіх документів, які підлягають передаванню замовнику в обов'язковому порядку відповідно до умов договору та/або вимог чинного законодавства. Сторонами був оформлений та підписаний відповідний Акт здачі-передавання виконаних робіт № 1 від 05.03.2018, яким було визначено, що виконавець виконав роботу, передбачену договором. Цим Актом було проактовано виконаних робіт на суму 321 998,22 грн., що відповідає загальній вартості робіт за договором та підлягає сплаті замовником. Отже відповідачем було прийнято виконаних 100% зазначених договором проектних робіт. На виконання умов п. 3.2 договору виконавцем замовнику було надано усі необхідні та передбачені договором документи: рахунок на оплату (направлено електронною поштою 19.03.2018 - скан електронної поштової скриньки 19.03.2018), пакет документів, передбачених п.10.20 договору (направлено ще на стадії перемовин електронною поштою 26.06.2017 згідно листа відповідача - 019/1-40 від 26.06.2017), накладні з кресленнями проектних робіт (накладні №697 від 23.10.2017, №697-2 від 01.11.2017, №697-3 від 08.11.2017, №697-4 від 11.11.2017, №697-5 від 07.12.2017, №697-7 від 26.02.2018). Укладений між позивачем та відповідачем договір № 697/17-22 від 20.07.2017 не містить будь-яких застережень або обмежень щодо способу надсилання (отримання) сторонами документів (кореспонденції) за вказаним договором. Отже, твердження відповідача про неотримання ним рахунку на оплату робіт за вказаним договором є безпідставними та такими, що спростовуються наданими позивачем доказами.

Щодо підтвердження витрат на правову допомогу позивач зазначає, що разом із позовною заявою було подано в якості додатків: підтвердження витрат на правову допомогу позивача з додатками (вих. № Ф-4218 від 29.11.2018) та оригінал ордеру адвоката Фадєєва О.П., відповідно до яких адвокатом Фадєєвим О.П. було визначено обсяг та перелік послуг, визначено вартість робіт у розрахунку на 1 годину роботи, вартість послуг за видами надання, як то участь у судових засіданнях, розрахунок супутніх витрат, як то вартість палива для транспортного засобу, необхідного для участі в судових засіданнях. При цьому оплата за послуги здійснюється на підставі актів виконаних робіт. Позивач звертає увагу, що сторонами договору № 24/18 від 20.11.2018 про надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) було визначено порядок розрахунків - протягом 60 календарних днів з дня підписання відповідного акту. До того ж, процесуальний закон не містить обмеження щодо кінцевої дати надання таких розрахунків, як то, до початку підготовчого засідання по справі, витрати на надання правової допомоги не можуть бути остаточно обраховані до початку розгляду справи судом.

Відповідачем до суду надані заперечення на відповідь на відзив де вказує, що документи, що надсилаються засобами електронної пошти у вигляді сканованих копій, не містять особистий підпис особи, яка їх підписала, та не підписані з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг, у зв'язку з чим є такими, що не відповідають умовам договору і вимогам чинного законодавства України, а тому відповідач має право не приймати такі документи на підставі п. 10.16 договору. Таким чином, станом на день направлення цих заперечень на відповідь на відзив 18.02.2019 рахунок на оплату виконаних робіт позивачем відповідачу не надано, а твердження позивача про те, що на чає звернення до суду позивач виконав усі вимоги договору, в т.ч. падав рахунок для проведення оплати за виконані роботи, і необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності, а отже строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт не настав у зв'язку з ненаданням позивачем рахунку на оплату виконаних робіт у відповідності до умов п. 3.2. договору.

У судовому засіданні 04.03.2019 оголошувалась перерва до 13.03.2019.

Позивачем 13.03.2019 на підтвердження витрат на професійну правничу (правову) допомогу долучено до матеріалів справи: копію додаткової угоди №1 до договору про надання №24/18 від 20.11.2018; копію додаткової угоди №2 до договору про надання №24/18 від 20.11.2018; оригінал рахунку на оплату №1 від 04.03.2019; оригінал платіжного доручення №61 від 07.03.2019; оригінал банківської виписки за період з 01.03.2019 по 12.03.2019 по рахунку адвоката Фадєєва О.П.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.03.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Дніпроазот", назва якого в подальшому була змінена на Акціонерне товариство "Дніпроазот", (далі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне та проектне підприємство УКРФЕРРО" (далі - позивач, виконавець) 20.07.2017 укладено договір №697/17-22 на розробку робочого проекту (далі - договір) з протоколом розбіжностей від 17.07.2017 відповідно до п.1.1 якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконати роботи з розробки робочого проекту "Реконструкція будівлі виробничої з побутовими приміщеннями (корпус 1406) під дільницю фасування і відвантаження карбаміду потужністю 50т/годину" (далі - роботи).

Предмет, склад та обсяги виконуваних за цим договором робіт визначені у кошторисах на виконання робіт №1, №2, №3 та (Додатки №1, №2, №3 до договору) та Зведеного кошторису (Додаток №4 до договору), які узгоджуються обома сторонами та є невід'ємними частинами договору (п.1.2 договору).

Склад та зміст кошторисної документації: - кошториси на виконання робіт №1, №2, №3 та (Додатки №1, №2, №3 до одговору); - зведений кошторис (Додаток №4 до договору); - протокол узгодження договірної ціни (Додаток №5 до договору) (п.1.3 договору).

В подальшому між сторонами укладені додаткова угода №1 від 13.10.2017 до договору, яка підписана сторонами з протоколом розбіжностей від 20.10.2017, та додаткова угода №2 від 22.12.2017 до договору.

Строк виконання робіт за договором за пунктом 2.2. договору в редакції додаткової угоди № 2 виконавець зобов'язується виконати роботи протягом 95 календарних днів від дати укладення сторонами договору та передати замовнику результат виконання робіт у повному обсязі, передбаченому п. 1.4 договору.

Відповідно до п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 загальна вартість виконання всіх робіт, які є предметом цього договору (загальна сума договору), визначена на підставі Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №5 до договору), і становить 321 998,22 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 53 666,37 грн. Договірна ціна тверда і не підлягає зміні.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору надати супровідним листом виконавцю вихідні дані відповідно до завдання на розробку робочого проекту (Додаток № 6 до договору).

Відповідно до п. 3.2 договору в редакції додаткової угоди №2 оплата за роботи, виконані виконавцем за договором, здійснюється замовником по факту виконання робіт, передбачених договором, і підписання замовником наданого виконавцем Акту здачі-приймання виконаних робіт, протягом 60 календарних днів від дати підписання замовником Акту здачі-приймання виконаних робіт, але не раніше надання виконавцем замовнику рахунку та всіх документів, які підлягають передаванню замовнику в обов'язковому порядку відповідно до умов договору та/або вимог чинного законодавства. У разі неотримання замовником від виконавця необхідних документів, строк оплати продовжується на час прострочення надання відповідних документів.

На виконання умов договору позич виконав свої зобов'язання розробивши проекту документацію згідно обсягів та переліку, зазначених у договорі, додатках до нього, про що сторонами був оформлений та підписаний Акт здачі-передавання виконаних робіт № 1 від 05.03.2018 (а.с. 49 том 1) на суму 321 998,22 грн. Зазначений Акт підписано без будь-яких зауважень щодо якості або обсягу виконаних робіт, що свідчить про прийняття замовником виконаних проектних робіт.

Проектні роботи були передані замовнику не лише електронною поштою - супровідним листом позивача № А1-5000-Є від 28.12.2017 (а.с. 75 том 1) (скан відправки електронною поштою від 28.12.2017), а й засобами поштового зв'язку ДП "Укрпошта" 01.11.2017 (супровідний лист № А1-4958 від 01.11.2017) (а.с. 77 том 1), 21.12.2017 (супровідний лист №А1-4093 від 20.12.2017) (а.с. 65 том 1).

Також на виконання умов п. 3.2 договору виконавцем замовнику було надано документи: рахунок на оплату (направлено електронною поштою 19.03.2018 - скан електронної поштової скриньки 19.03.2018) (а.с. 50, 51 том 1), пакет документів, передбачених п. 10.20 договору (направлено ще на стадії перемовин електронною поштою 26.06.2017 згідно листа відповідача - 019/1-40 від 26.06.2017) (а.с. 85, 86 том 1), накладні з кресленнями проектних робіт (накладні № 697 від 23.10.2017, № 697-2 від 01.11.2017, № 697-3 від 08.11.2017, № 697-4 від 11.11.2017, № 697-5 від 07.12.2017, № 697-7 від 26.02.2018) (а.с.58-64 том 1).

Оскільки остаточного розрахунку за виконані роботи на загальну суму 321 998,22 грн. відповідачем здійснено не було, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення основного боргу в розмірі 321 998,22 грн. та 5 663,64 грн. 3% річних за період з 04.05.2018 по 03.12.2018 та 11 913,93 грн. інфляційні втрати за період з квітня по жовтень 2018 року, що є причиною виникнення спору за позовом.

Згідно з частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенням Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем були виконані роботи та передані замовнику. Слід зауважити, що будь-які претензії та зауваження щодо якості, обсягів та строків виконання вказаних робіт замовником не було висловлено. Докази іншого в матеріалах справи відсутні.

Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати заборгованості замовник не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи у сумі 321 998,22 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача стосовно відсутні належним чином оформленого рахунку на оплату робіт за договором та внаслідок чого у відповідача не виникло прострочене зобов'язання по оплаті робіт, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Пунктом 10.16 договору передбачено, що податкові накладні, рахунки та інші документи, які складаються у зв'язку з цим договором, повинні бути викладені українською мовою (крім додаткові №№ 1, 2, 3, 4 до договору, які складаються російською мовою), складені за формою та з дотриманням вимог, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, з урахуванням правил та звичаїв ділового обороту. Замовник має право вимагати від виконавця належного оформлення документів, пов'язаних з цим договором, та не приймати їх, якщо надані чи складені виконавцем документи не відповідають умовам договору та/або вимогам чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи документи, які підтверджують листування між сторонами через електрону мережу (а.с. 51, 54, 76, 80, 81-83, 86, 88 том 1) узгоджено сторонами та не заборонено законодавством України.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України), а тому законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, суд вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог, у зв'язку з неправильним визначенням початку періоду прострочення виконання зобов'язання, а саме за період прострочення є з 05.05.2018 по 03.12.2019 у сумі 5 637,17 грн. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення сум 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог, у зв'язку з неправильним визначенням початку періоду прострочення виконання зобов'язання, а саме за період з травня по жовтень 2018 року інфляційні втрати складають 9 360,08 грн. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення сум інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Між адвокатом Фадєєвим О.П. (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне та проектне підприємство УКРФЕРРО" (далі - клієнт) було укладено Договір №24/18 про надання професійної правничої допомоги (правової) допомоги (послуг) відповідно до п. 2.1 якого адвокат зобов'язався здійснити захист, представництво або надати інші види професійної правничої (правової) допомоги (послуги) клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором.

Згідно з п.4.5 договору за надання правової допомоги, оплата винагороди (гонорару) адвокату та компенсація витрат адвоката за надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг), здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) та актів компенсації витрат адвоката для надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) протягом 60 календарних днів з дня підписання відповідного акту.

Згідно з Актом приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) №1 від 27.11.2018 загальна вартість послуг становить 13 500,00 грн.

Доказів на підтвердження виконання п.4.5 договору за надання правової допомоги позивачем не надано.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 108, 109, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. С.Х. Горобця, буд. 1, ідентифікаційний код 05761620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне та проектне підприємство УКРФЕРРО" (61072, Харківська область, м. Харків, проспект Науки, буд. 43А, кв. 1, ідентифікаційний код 33605373) 321 998,22 грн. заборгованості за виконані роботи, 5 637,17 грн. 3% річних, 9 360,08 грн. інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у сумі 5 054,94 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 18.03.2019.

Суддя Е.М. Бондарєв