Рішення

від 13.03.2019 по справі 905/103/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.03.2019 Справа № 905/103/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Турко А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства ТС-Сервіс , м. Донецьк, Донецька область

про стягнення заборгованості за договором №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 у сумі 34430,65грн, пені у сумі 9947,15грн, 3% річних у сумі 2705,41грн та інфляційних втрат у сумі 21856,48 грн, всього 68939,69грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Саранюк В.М. - за довіреністю від 22.11.2018 №14-216

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства ТС-Сервіс , м. Донецьк, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 у сумі 34430,65грн, пені у сумі 9947,15грн, 3% річних у сумі 2705,41грн та інфляційних втрат у сумі 21856,48грн, всього 68939,69грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий природний газ.

Справа слухається в порядку спрощеного позовного провадження. Представник позивача з'явився у судове засідання, підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач у судові засідання 12.02.2019, 28.02.2019, 13.03.2019 не з'явився, відзиву на позов не надав.

Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю ТС-Сервіс , код ЄДРПОУ 36305894, знаходиться за адресою: 83050, Донецька область, м.Донецьк, вул. Артема, буд. 96 Б , офіс 85.

Враховуючи приписи п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014р. №01-06/1290/14, з огляду на те, що інформація про дату, час і місце проведення судових засідань була розміщена на сторінці суду, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення з офіційного веб-порталу Судова влада України (dn.arbitr.gov.ua) у розділі Новини та події суду про дати та час судових засідань у справі №905/103/19, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань, отже, зазначає про створення всіх необхідних умов для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

На підставі викладеного, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин згідно зі ст.178 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31.12.2014 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №1604/15-ТЕ-7, за приписами п.1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Як визначено п.2.1 укладеного сторонами договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 171,0 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів: січень - 30,0 тис. куб. м, лютий - 28,0 тис. куб. м, березень- 25,0 тис. куб. м, квітень- 8,0 тис. куб. м, травень - 3,0 тис. куб. м, червень - 3,0 тис. куб. м, липень - 3,0 тис. куб. м, серпень - 3,0 тис. куб. м, вересень - 3,0 тис. куб. м, жовтень - 10,0 тис. куб. м, листопад - 25,0 тис. куб. м, грудень - 30,0 тис. куб. м.

Підпунктом 2.1.2 п.2.1 договору сторони погодили допущення відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого сторонами згідно з п.2.1 договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

За змістом п.5.2 договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1309,20 грн з ПДВ.

Згідно з п.п. 3.3, 3.4 укладеного сторонами договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Порядок та умови проведення розрахунків визначені Розділом 5 договору №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014. Так, відповідно до п.6.1 договору оплата за фактично переданий газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до розділу 11 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, у виконання умов договору №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 позивачем у січні 2015 було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 34430,65грн, за наслідком чого сторонами у відповідності з п.п. 3.3, 3.4 договору був підписаний акт приймання-передачі від 31.01.2015 на поставку 26,299 тис. куб.м природного газу у січні 2015 на суму 34430,65грн з ПДВ. Вказаний акт приймання-передачі підписаний повноважними представниками сторін без зауважень стосовно якості та обсягу поставленого природного газу, містять посилання на договір №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014, внаслідок чого, приймається судом як такий, що підтверджує поставку заявленого у вказаному акті обсягу природного газу на загальну суму 34430,65грн.

Як стверджує позивач, відповідачем прийнятого на себе за договором №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 зобов'язання з оплати отриманого природного газу у передбачений договором строк виконано не було, що й стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення основної заборгованості за договором у сумі 34430,65грн.

Розглядаючи позов в цій частині, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між сторонами укладений договір №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014, який за своєю правовою природою є договором поставки та згідно з яким позивач зобов'язався передати у власність відповідача природний газ, а відповідач зобов'язався здійснити остаточний розрахунок за природний газ до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Між тим, обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив оплати вартості поставленого у січні 2015 природного газу на загальну суму 34430,65грн у визначений договором строк - до 16.02.2015, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором в розмірі 34430,65грн, наявність якої відповідачем не спростовано.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу за договором №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 у сумі 34430,65грн, отже, позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню.

Крім основної заборгованості за договором, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати у сумі 21856,47грн за період прострочення оплати 01.03.2015 - 30.09.2017 та 3 % річних у сумі 2705,41грн за період прострочення оплати 17.02.2015 - 30.09.2015. Розглядаючи позов в цій частині суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатом проведеної судом перевірки, розрахунок інфляційних втрат та відсотків річних є арифметично вірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого позивачем природного газу за договором купівлі-продажу №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 у загальній сумі 34430,65грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 21856,48грн та 3 % річних у сумі 2705,41грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 9947,15грн за порушення строків оплати поставленого природного газу за період з 17.02.2015 по 16.08.2015.

Пеню нараховано позивачем на підставі п.7.2 договору, відповідно до якого у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору останній зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Розглядаючи вказані вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п.п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Виходячи зі змісту приписів наведеного нормативно-правового акту, можливість застосування останнього до спірних правовідносин вимагає дотримання наступних умов: наявність визначеного законом кола суб'єктів такого спеціального права (енергопостачальні компанії та підприємства - виконавці/виробники житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції), існування між ними договірних відносин з постачання енергетичних ресурсів.

Відповідно до п. 5. ч. 1 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст.5 Закону України Про житлово-комунальні послуги до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать послуги з постачання теплової енергії.

Згідно з п.2 ст.1 Постанови №705 від 25.07.2012 Кабінету Міністрів України Про визначення гарантованих постачальників природного газу гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом. В свою чергу, природний газ є енергетичним ресурсом, а отже, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України у відносинах з Приватним підприємством ТС-Сервіс , що виникли на підставі договору №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014, є енергопостачальною компанією.

Разом з тим, за змістом п.1.2 договору №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 придбаний за цим договором газ використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, що співпадає з відомостями акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2015. Таким чином, Приватне підприємство ТС-Сервіс придбало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 № 405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого м. Донецьк віднесено до таких територій.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач придбав природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 9947,15грн за період з 17.02.2015 по 16.08.2015 за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати природного газу, отриманого у січні 2015, є такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м. Київ, до Приватного підприємства ТС-Сервіс , м.Донецьк, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 у сумі 34430,65грн, пені у сумі 9947,15грн, 3% річних у сумі 2705,41грн та інфляційних втрат у сумі 21856,48 грн, всього 68939,69грн - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства ТС-Сервіс (83050, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 96Б, офіс 85, код ЄДРПОУ 36305894) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість за договором №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 у сумі 34430,65грн, 3% річних у сумі 2705,41грн, інфляційних втрат у сумі 21856,48грн та судовий збір у сумі 1507,77грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 13.03.2019 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2019.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя К.І. Стукаленко