Постанова

від 10.06.2019 по справі 905/103/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2019 р. Справа № 905/103/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" (вх. №1132 Д/1-42) на рішення Господарського суду Донецької області від 13.03.2019 у справі № 905/103/19

за позовом: акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства "ТС-Сервіс", м. Донецьк, Донецька область

про стягнення заборгованості у сумі 68 939,69 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, (наразі Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства "ТС-Сервіс", м. Донецьк, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 у сумі 34430,65 грн, пені у сумі 9947,15 грн, 3% річних у сумі 2705,41 грн та інфляційних втрат у сумі 21856,48грн, всього 68939,69 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий природний газ.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.03.2019 у справі №905/103/19 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "ТС-Сервіс" (83050, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 96Б, офіс 85, код ЄДРПОУ 36305894) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість за договором №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 у сумі 34430,65 грн, 3% річних у сумі 2705,41 грн, інфляційні втрати у сумі 21856,48 грн та судовий збір у сумі 1507,77 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У частині задоволення позову рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю вимог, а в частині відмови - неправомірністю нарахування пені у період дії мораторію на нарахування та стягнення пені, інших штрафних санкцій, встановленого приписами ч.2 ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Позивач з вказаним рішенням суду в частині відмови у стягненні пені в сумі 9947,15 грн не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його в цій частині скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обгрунтуванні апеляційної скарги наголошує, що підприємство позивача не є енергопостачальною компанією, у зв`язку з чим приписи ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" не поширюють дію на правовідносини між сторонами.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 13.03.2019 у справі №905/103/19; вирішено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 13.03.2019 у справі №905/103/19 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи повідомлень відділення поштового зв`язку копію вищевказаної ухвали суду від 11.04.2019 позивачем отримано 15.04.2019; відповідач повідомлений про розгляд даної справи шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті Східного апеляційного господарського суду.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила, що рішення Господарського суду Донецької області від 13.03.2019 у справі №905/103/19 відповідає в повній мірі нормам матеріального та процесуального права, враховуючи таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2014 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №1604/15-ТЕ-7, за приписами п.1.1. якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

У відповідності до приписів ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Як визначено у п.2.1 укладеного сторонами договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 171,0 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів: січень - 30,0 тис. куб. м, лютий - 28,0 тис. куб. м, березень- 25,0 тис. куб. м, квітень- 8,0 тис. куб. м, травень - 3,0 тис. куб. м, червень - 3,0 тис. куб. м, липень - 3,0 тис. куб. м, серпень - 3,0 тис. куб. м, вересень - 3,0 тис. куб. м, жовтень - 10,0 тис. куб. м, листопад - 25,0 тис. куб. м, грудень - 30,0 тис. куб. м.

Підпунктом 2.1.2 п.2.1 договору сторони погодили допущення відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого сторонами згідно з п.2.1 договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

За змістом п.5.2 договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1309,20 грн з ПДВ.

Згідно з п.п. 3.3, 3.4 укладеного сторонами договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Порядок та умови проведення розрахунків визначені Розділом 5 договору №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014.

Так, відповідно до п.6.1 договору оплата за фактично переданий газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Приписами ст.526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до розділу 11 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 позивачем у січні 2015 було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 34430,65 грн, за наслідком чого сторонами у відповідності з п.п. 3.3, 3.4 договору був підписаний акт приймання-передачі від 31.01.2015 на поставку 26,299 тис. куб.м природного газу у січні 2015 на суму 34430,65 грн з ПДВ.

Вказаний акт приймання-передачі підписаний повноважними представниками сторін без зауважень стосовно якості та обсягу поставленого природного газу, містять посилання на договір №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014, внаслідок чого, приймається судом як такий, що підтверджує поставку заявленого у вказаному акті обсягу природного газу на загальну суму 34430,65грн.

Між тим, обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив оплати вартості поставленого у січні 2015 природного газу на загальну суму 34430,65 грн у визначений договором строк - до 16.02.2015, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором в розмірі 34430,65 грн, наявність якої відповідачем не спростовано.

За таких обставин, господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу за договором №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 у сумі 34430,65 грн, отже, позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати у сумі 21856,47 грн за період прострочення оплати 01.03.2015 - 30.09.2017 та 3 % річних у сумі 2705,41 грн за період прострочення оплати 17.02.2015 - 30.09.2015.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши відповідний розрахунок колегія суддів встановила, що останній є арифметично правильним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду в частині задоволення позову про стягнення інфляційних втрат у сумі 21856,48грн та 3 % річних у сумі 2705,41грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 9947,15 грн за порушення строків оплати поставленого природного газу за період з 17.02.2015 по 16.08.2015.

Пеню нараховано позивачем на підставі п.7.2 договору, відповідно до якого у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору останній зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п.п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині суд першої інстанції виходив з неможливості стягненні у відповідному періоді пені з відповідача в силу дії мораторію на нарахування та стягнення пені, інших штрафних санкцій, встановленого приписами ч.2 ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

В апеляційній скарзі позивач наголошує, що підприємство не є енергопостачальною компанією, у зв`язку з чим приписи ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" не поширюють дію на правовідносини між сторонами.

Колегія суддів не погоджується з відповідною позицією апелянта з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Згідно зі статтею 2 Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Час, визначений у статті 1 цього Закону - до 31.12.2020.

Вказаний Закон набрав чинності з 07.02.2015.

Виходячи зі змісту приписів наведеного нормативно-правового акту, можливість застосування останнього до спірних правовідносин вимагає дотримання наступних умов: наявність визначеного законом кола суб`єктів такого спеціального права (енергопостачальні компанії та підприємства - виконавці/виробники житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції), існування між ними договірних відносин з постачання енергетичних ресурсів.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У пункті 5 статуту ПАТ "НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону), встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Пунктом 6 статуту Компанії (в зазначеній редакції) визначено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

За приписами п.2 ст.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн куб. м та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об`єкт - різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання. Отже, це один із видів енергетичних ресурсів.

Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, що підтверджується матеріалами справи, то позивач є постачальником енергоресурсу.

Отже, у розумінні ст.2 Закону АТ "НАК "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18.

Відповідно до п. 5. ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

За змістом ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать послуги з постачання теплової енергії.

Згідно з п.2 ст.1 Постанови №705 від 25.07.2012 Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом. В свою чергу, природний газ є енергетичним ресурсом, а отже, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у відносинах з Приватним підприємством "ТС-Сервіс", що виникли на підставі договору №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014, є енергопостачальною компанією.

Разом з тим, за змістом п.1.2 договору №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 придбаний за цим договором газ використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, що співпадає з відомостями акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2015. Таким чином, Приватне підприємство "ТС-Сервіс" придбало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

З урахуванням того, що відповідач придбав природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №1604/15-ТЕ-7 від 31.12.2014.

З розрахунку суми пені вбачається, що остання нарахована позивачем за порушення строків оплати поставленого природного газу за період з 17.02.2015 по 16.08.2015, тобто чітко в період дії даного Закону.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 9947,15 грн за період з 17.02.2015 по 16.08.2015 за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати природного газу, отриманого у січні 2015, є такими, що задоволенню не підлягають в силу прямої заборони відповідного нарахування згідно Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Ураховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Донецької області від 13.03.2019 у справі № 905/103/19 слід залишити без змін.

Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 129, 282 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 253, 254, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 13.03.2019 у справі № 905/103/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Дучал