Рішення

від 13.03.2019 по справі 905/112/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.03.2019 Справа № 905/112/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Турко А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства ТС-Сервіс , м. Донецьк, Донецька область

про стягнення заборгованості за договором №890/14-ТЕ-7 від 27.12.2013 у сумі 24539,81грн, пені у сумі 6508,90грн, 3% річних у сумі 2000,02грн та інфляційних втрат у сумі 17705,45грн, всього 50754,18грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Саранюк В.М. - за довіреністю від 22.11.2018 №14-216

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства ТС-Сервіс , м. Донецьк, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №890/14-ТЕ-7 від 27.12.2013 у сумі 24539,81грн, пені у сумі 6508,90грн, 3% річних у сумі 2000,02грн та інфляційних втрат у сумі 17705,45грн, всього 50754,18грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №890/14-ТЕ-7 від 27.12.2013 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий природний газ.

Справа слухається в порядку спрощеного позовного провадження. Представник позивача з'явився у судове засідання, підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач у судові засідання 12.02.2019, 28.02.2019, 13.03.2019 не з'явився, відзиву на позов не надав.

Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю ТС-Сервіс , код ЄДРПОУ 36305894, знаходиться за адресою: 83050, Донецька область, м.Донецьк, вул. Артема, буд. 96 Б , офіс 85.

Враховуючи приписи п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014р. №01-06/1290/14, з огляду на те, що інформація про дату, час і місце проведення судових засідань була розміщена на сторінці суду, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення з офіційного веб-порталу Судова влада України (dn.arbitr.gov.ua) у розділі Новини та події суду про дати та час судових засідань у справі №905/103/19, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань, отже, зазначає про створення всіх необхідних умов для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

На підставі викладеного, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин згідно зі ст.178 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.12.2013 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №890/14-ТЕ-7, згідно з п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору в редакції додаткової угоди №2 від 30.04.2014 газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Як визначено п.2.1 укладеного сторонами договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 171,0 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів: січень - 30,0 тис. куб. м, лютий - 28,0 тис. куб. м, березень- 25,0 тис. куб. м, квітень- 8,0 тис. куб. м, травень - 3,0 тис. куб. м, червень - 3,0 тис. куб. м, липень - 3,0 тис. куб. м, серпень - 3,0 тис. куб. м, вересень - 3,0 тис. куб. м, жовтень - 10,0 тис. куб. м, листопад - 25,0 тис. куб. м, грудень - 30,0 тис. куб. м.

Підпунктом 2.1.2 п.2.1 договору сторони погодили допущення відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого сторонами згідно з п.2.1 договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

За змістом п.5.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2014 ціна за 1000куб. м природного газу становить 1309,20 грн з ПДВ.

Згідно з п.п. 3.3, 3.4 договору №890/14-ТЕ-7 від 27.12.2013 приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Порядок та умови проведення розрахунків визначені Розділом 6 договору №890/14-ТЕ-7 від 27.12.2013. Так, відповідно до п.6.1 договору оплата за фактично переданий газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до розділу 11 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, у виконання умов договору №890/14-ТЕ-7 від 27.12.2013 постачання природного газу позивачем у період січень 2014 - грудень 2014 було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 187749,75грн, за наслідком чого сторонами у відповідності з п.3.4 договору були підписані наступні акти приймання-передачі: від 31.01.2014 про поставку 30,809 тис. куб.м природного газу у січні 2014 на суму 40335,15грн, у тому числі ПДВ 6722,53грн; від 28.02.2014 про поставку 27,064 тис. куб.м природного газу у лютому 2014 на суму 35432,19грн, у тому числі ПДВ 5905,36грн; від 31.03.2014 про поставку 18,662 тис. куб.м природного газу у березні 2014 на суму 24432,29грн, у тому числі ПДВ 4072,05грн; від 31.04.2014 про поставку 10,183 тис. куб.м природного газу у квітні 2014 на суму 13331,58грн, у тому числі ПДВ 2221,93грн; від 31.05.2014 про поставку 3,803 тис. куб.м природного газу у травні 2014 на суму 4978,89грн, у тому числі ПДВ 829,81грн; від 31.06.2014 про поставку 3,149 тис. куб.м природного газу у червні 2014 на суму 4122,67грн, у тому числі ПДВ 687,11грн; від 31.07.2014 про поставку 3,007 тис. куб.м природного газу у липні 2014 на суму 3936,76грн, у тому числі ПДВ 656,12грн; від 31.08.2014 про поставку 1,305 тис. куб.м природного газу у серпні 2014 на суму 1708,50грн, у тому числі ПДВ 284,75грн; від 31.09.2014 про поставку 0,984 тис. куб.м природного газу у вересні 2014 на суму 1288,25грн, у тому числі ПДВ 214,54грн; від 31.10.2014 про поставку 5,695 тис. куб.м природного газу у жовтні 2014 на суму 7455,90грн, у тому числі ПДВ 1242,65грн; від 31.11.2014 про поставку 14,743 тис. куб.м природного газу у листопаді 2014 на суму 19301,53грн, у тому числі ПДВ 3216,92грн; від 31.12.2014 про поставку 24,004 тис. куб.м природного газу у грудні 2014 на суму 31426,04грн, у тому числі ПДВ 5237,67грн.

Вказані акти приймання-передачі підписані повноважними представниками сторін без зауважень стосовно якості та обсягу поставленого природного газу, містять посилання на договір №890/14-ТЕ-7 від 27.12.2013, внаслідок чого, враховуючи приписи положень ст.ст.76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, приймаються судом як такі, що підтверджують поставку заявленого у вказаних актах обсягу природного газу на загальну суму 187749,75грн.

В свою чергу, у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором №890/14-ТЕ-7 від 27.12.2013, відповідачем було здійснено оплату за поставлений природний газ у загальному розмірі 163209,94грн, а саме: за січень 2014 - в розмірі 40335,15грн, за лютий 2014 - 35432,19грн, за березень 2014 - 24432,29грн, за квітень 2014 - 13333,58, за травень 2014 - 4978,89грн, за червень 2014 - 4122,67грн, за липень 2014 - 3936,76грн, за серпень 2014 - 1708,50грн, за вересень 2014 - 1288,25грн, за жовтень 2014 - 7455,89грн, за листопад 2014 - 19301,51, за грудень 2014 - 6884,26грн, що вбачається з розрахунку позивача та підтверджується відомостями операцій по підприємству ТС-Сервіс ПП за період з 01.01.2014 по 30.09.2017.

Разом з тим, прийнятого на себе за договором №890/14-ТЕ-7 від 27.12.2013 зобов'язання з оплати отриманого природного газу у передбачений договором строк відповідачем в повному обсязі виконано не було, що й стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення основної заборгованості за договором у сумі 24539,81грн.

Розглядаючи позов в частині стягнення основного боргу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між сторонами укладений договір №890/14-ТЕ-7 від 27.12.2013, який за своєю правовою природою є договором поставки, та згідно з яким позивач зобов'язався передати у власність відповідача природний газ, а відповідач зобов'язався здійснити остаточний розрахунок за природний газ до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Між тим, обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив оплати вартості поставленого у грудні 2014 природного газу в повному обсязі у визначений договором строк - до 14.01.2015, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором в розмірі 24539,81грн, наявність якої відповідачем не спростовано.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу за договором №890/14-ТЕ-7 від 27.12.2013 у сумі 24539,81грн, отже, позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню.

Крім основної заборгованості за договором, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати у сумі 17705,45грн та 3% річних у сумі 2000,02грн. Розглядаючи позов в цій частині суд виходить з наступного

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимог про стягнення 3% річних у сумі 1,68грн та пені у сумі 15,66грн за період прострочення 16.12.2014 - 21.12.2014, нарахованих внаслідок прострочення сплати вартості за поставлений у листопаді 2014 природний газ, суд зазначає наступне.

30.11.2016 набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст.1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст.2 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, тобто до 30.11.2016, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

З огляду на те, що ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії є нормою прямої дії, її застосування не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №925/770/17.

Як встановлено судом, остаточний розрахунок за поставкою газу у листопаді 2014 було здійснено відповідачем до набрання чинності Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а саме: 04.12.2014 - на суму 2100,00грн, 09.12.2014 - на суму 1370,00, 12.12.2014 - на суму 5595,00грн, 17.12.2014 - 8200,00, 22.12.2014 - на суму 2036,51грн, всього 19301,51грн; судом також враховано, що у квітні 2014 відповідачем було сплачено за поставлений природній газ на 2,00грн більше за його вартість, з яких 0,02коп перенесено в погашення заборгованості за листопад 2014.

Відтак, приймаючи до уваги приписи ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , з огляду на те, що заборгованість за спожитий у листопаді 2014 газ за договором №890/14-ТЕ-7 від 27.12.2013 була погашено відповідачем до набрання чинності Законом України №1730-VIII від 03.11.2016, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачем 3% річних у сумі 1,68грн та пені у сумі 15,66грн за період з 16.12.2014 по 21.12.2014 на суму заборгованості за листопад 2014, отже, про позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Водночас, з огляду на те, що відповідач за спожитий у грудні 2014 природний газ розрахувався не в повному обсязі (оплата у сумі 6884,26грн - 21.01.2015 та перенесення оплати у сумі 1,97грн, яка була здійснена за попередні періоди), враховуючи, що залишкова заборгованість у сумі 24539,81грн не була погашена на день набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за грудень 2014.

Здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за простроченими сплати природного газу, поставленого у грудні 2014 (нараховані на залишкову суму заборгованості 24539,81грн з урахуванням оплати 21.01.2015 на суму 6884,26), суд дійшов висновку, що арифметично та методологічно вірною є сума 3% річних за період з 15.01.2015 по 30.09.2017 у розмірі 1994,78грн та інфляційні втрати за період лютий 2015 - вересень 2017 у сумі 17704,03грн.

Таким чином, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого позивачем природного газу за договором №890/14-ТЕ-7 від 27.12.2013 за грудень 2014 у сумі 24539,81грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 17704,03грн та 3 % річних у сумі 1994,78грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 6493,24грн за порушення строків оплати поставленого природного газу за період з 15.01.2015 по 14.07.2015.

Пеню нараховано позивачем на підставі п.7.2 договору, яким встановлено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Розглядаючи вказані вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно з п.п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Виходячи зі змісту приписів наведеного нормативно-правового акту, можливість застосування останнього до спірних правовідносин вимагає дотримання наступних умов: наявність визначеного законом кола суб'єктів такого спеціального права (енергопостачальні компанії та підприємства - виконавці/виробники житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції), існування між ними договірних відносин з постачання енергетичних ресурсів.

Відповідно до п. 5. ч. 1 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги. Відповідно до ст.5 Закону України Про житлово-комунальні послуги до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать послуги з постачання теплової енергії.

Згідно з п.2 ст.1 Постанови №705 від 25.07.2012 Кабінету Міністрів України Про визначення гарантованих постачальників природного газу гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом. В свою чергу, природний газ є енергетичним ресурсом, а отже, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України у відносинах з Приватним підприємством ТС-Сервіс , що виникли на підставі договору №890/14-ТЕ-7 від 27.12.2013, є енергопостачальною компанією.

Разом з тим, за змістом п.1.2 договору в редакції додаткової угоди №2 від 30.04.2014 придбаний за цим договором газ використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, що співпадає з відомостями актів приймання-передачі природного газу за період січень - грудень 2014. Таким чином, Приватне підприємство ТС-Сервіс придбало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 № 405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого, м. Донецьк віднесено до таких територій.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач придбав природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №890/14-ТЕ-7 від 27.12.2013.

Статтею 3 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Офіційне опублікування відбулось у офіційному виданні газета Голос України №21 від 06.02.2015, отже Закон набрав чинності 07.02.2015.

Приймаючи до уваги приписи ст.58 Конституції України щодо дії нормативно-правових актів в часі, з огляду на дату набрання чинності Законом України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси , позовні вимоги щодо стягнення пені, нарахованої у сумі 432,98грн за період з 15.01.2015 по 06.02.2015 за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати природного газу, отриманого у грудні 2014, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню, а вимоги щодо стягнення пені у сумі 6075,92грн, нарахованої за період з 07.02.2015 по 14.07.2015, задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м. Київ, до відповідача Приватного підприємства ТС-Сервіс , м. Донецьк, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №890/14-ТЕ-7 від 27.12.2013 у сумі 24539,81грн, пені у сумі 6508,90грн, 3% річних у сумі 2000,02грн та інфляційних втрат у сумі 17705,45грн, всього 50754,18грн, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства ТС-Сервіс (83050, Донецька область, м.Донецьк, вул. Артема, буд. 96 Б , офіс 85, код ЄДРПОУ 36305894) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість за договором №890/14-ТЕ-7 від 27.12.2013 у сумі 24539,81грн, пені у сумі 432,98грн, 3% річних у сумі 1994,78грн, інфляційних втрат у сумі 17704,03грн та судовий збір у сумі 1550,84грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 13.03.2019 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2019.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя К.І. Стукаленко