Рішення

від 13.02.2019 по справі 922/2742/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2019Справа № 922/2742/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рем-Буд" (61037, м. Харків, проспект Московський, будинок 122Б; код ЄДРПОУ 40946246)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдер Карго" (01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Прорізна, будинок 8; код ЄДРПОУ 40229469)

про розірвання договору та стягнення суми передплати

Представники сторін :

від позивача: не з'явилися.

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рем-Буд" 04 жовтня 2018 року звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдер Карго" про розірвання договору транспортного експедирування № 170518/2 від 17.05.2018 р. та зобов'язання відповідача повернути позивачеві зроблену передплату в розмірі 59500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем укладеного між сторонами Договору транспортного експедирування № 170518/2 від 17.05.2018 року в частині забезпечення подачі залізничного транспорту, в зв'язку з чим позивач втратив інтерес до виконання вказаного Договору та вважає за необхідне розірвати спірний договір та стягнути з відповідача 59500,00 грн. здійсненої передплати.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Якименко М.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.10.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.10.2018 року у справі №922/2742/18 на підставі ч. 1 ст. 27, п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу справу № 922/2742/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рем-Буд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдер Карго" про розірвання договору та зобов'язання відповідача повернути передплату в розмірі 59500,00 грн. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва, оскільки місцезнаходженням відповідача є місто Київ.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2018 року справу № 922/2742/18 передано на розгляд судді Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 року справу № 922/2742/18 прийнято до свого провадження., постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 19.12.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва підготовче засідання від 19.12.2018 року відкладено на 22.01.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва підготовче засідання від 22.01.2019 року підготовче провадження у справі №922/2742/18 закрито; розгляд справи по суті призначено на 13.02.2019 року.

В судове засідання 13.02.2019 року представники позивача та відповідача не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 13.02.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Рем-Буд (далі по тексту - позивач, клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю Райдер Карго (далі по тексту - відповідач, експедитор) укладено Договір транспортного експедирування №170518/2 (далі по тексту - Договір), за умово якого (п.1.1.) експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання визначених Договором послуг та/або інші транспортно-експедиторські послуги, пов'язаних з перевезенням вантажів залізничним транспортом в межах України, країнах СНД та інших країнах світу та узгоджених Сторонами. Вантажі, перевезення або організацію перевезення яких виконує або організовує виконання Експедитор, є власністю Клієнта. При прийнятті вантажів Клієнта у Експедитора не виникає права власності на відповідні вантажі.

Згідно з п.1.2. Договору на дату укладання Договору Сторони узгодили, що Експедитор надає Клієнту транспортно-експедиторські послуги у вигляді організації перевезення та здійснення Експедитором завантаження вагонів і відправлення вантажів Клієнта у внутрішньодержавному та/або закордонному сполученні в вагонах інвентарного парку залізниць з оплатою залізниці всіх станційних зборів.

У відповідності до п.3.1. Договору обов'язками експедитора є:

- Запропонувати схему перевезення вантажів Клієнта, своєчасно інформувати Клієнта про вартість перевезення вантажів та повідомляти про її зміну (п.3.1.1.)

- Забезпечити подачу під навантаження вагонів, придатних для перевезенння узгодженого вантажу, та здійснити їх навантаження і передачу залізниці для перевезення в узгоджений Сторонами терміни (п.3.1.2.)

18.05.2018 позивачем подано заявку №1 на організацію перевезення у травні 2018 року гранітного щебня фракції 5-20 загальною масою 700 тонн за маршрутом станція Ростуща - станція Бурлук .

Відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №2 від 18.05.2018 року на суму 119 000,00 грн.

21.05.2018 року позивачем здійснено 50% передплату за транспортно-експедиторські послуги, що підтверджується платіжним дорученням №21 від 21.05.2018 року на суму 58 500,00 грн.

Разом з цим, усупереч п.п. 1.1., 1.2., 3.1.1. Договору Експедитором подачі залізничного транспорту не забезпечено, що унеможливило своєчасне надходження вантажу ТОВ Компанія РЕМ-БУД . Таким чином, Клієнт вимушений був залучити інше підприємство для поставки та з об'єктивних причин втратив інтерес для виконання Договору ТОВ Райдер Карго .

При цьому, Відповідачем визнано заборгованість в розмірі 58 500,00 грн. перед Позивачем, що підтверджується підписаним між сторонами Актом звірки взаємних розрахунків від 25.06.2018 року.

Станом на момент розгляду справи суду не надано доказів повернення позивачу 58 00,00 грн. (попередньої оплати сплаченої за Договором) .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач порушив зобов'язання за Договором в частині забезпечення подачі залізничного транспорту, в зв'язку з чим позивач втратив інтерес до виконання вказаного Договору та вважає за необхідне розірвати спірний договір та стягнути з відповідача 59 500,00 грн. здійсненої передплати.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Згідно з ч. 1 ст. 929 ЦК України що кореспондується з ч. 1 ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція (ч. 4 ст. 306 ГК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність ).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, відповідач всупереч п.п. 1.1., 1.2., 3.1.1. Договору подачу залізничного транспорту не забезпечив, що унеможливило своєчасне надходження вантажу ТОВ Компанія Рем-Буд , чим порушив зобов'язання передбачені пунктами 1.1. та 1.2. Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Згідно з ч.. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний.

Господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу (ч. 1 ст. 206 ГК України).

Приписами частин 2, 3 та 4 ст. 188 ГК України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Суд звертає увагу, що на момент укладення Договору позивач не очікував на невиконання відповідачем зобов'язання передбачених умовами пунктів 1.1., 1.2., 3.1. Договору, а тому суд дійшов до висновку, що позивачем доведено істотне порушення відповідачем умов Договору з якими ст. 651 ЦК України пов'язує розірвання договору в судовому порядку.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, позовні вимоги не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині розірвання Договору транспортного експедирування № 170518/2 від 17.05.2018 року є нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачеві 59 500,00 грн. передоплати, суд зазначає наступне.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 ЦК України).

Частиною 2 ст. 217 ГК України визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні та оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 224 ГК України під збитками зокрема розуміються витрати, зроблені управненою стороною.

Тобто враховуючи вищевикладене у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем (експедитором) обов'язків за Договором замовник має право вимагати відшкодування збитків.

Суд звертає увагу на те, що в даному випадку збитками позивача є витрати у розмірі 59 500,00 грн., які були здійснені у вигляді передоплати по Договору транспортного експедирування № 170518/2 від 17.05.2018 року, тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути позивачеві 59 500,00 грн. передоплати підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Вищого господарського суду України від 22.06.2012 року №8/464.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-241, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір транспортного експедирування №170518/2 від 17.05.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рем-Буд" (61037, м. Харків, проспект Московський, будинок 122Б; код ЄДРПОУ 40946246) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Райдер Карго" (01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Прорізна, будинок 8; код ЄДРПОУ 40229469) та Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Райдер Карго" (01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Прорізна, будинок 8; код ЄДРПОУ 40229469) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рем-Буд" (61037, м. Харків, проспект Московський, будинок 122Б; код ЄДРПОУ 40946246) зроблену передплату в розмірі 59 500 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдер Карго" (01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Прорізна, будинок 8; код ЄДРПОУ 40229469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рем-Буд" (61037, м. Харків, проспект Московський, будинок 122Б; код ЄДРПОУ 40946246) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 18.03.2019 року.