Рішення
від 25.02.2019 по справі 0840/3641/18
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року (о 15 год. 06 хв.)Справа № 0840/3641/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача Загрія Р.О.,

представника відповідача Гавриленка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного малого виробничо-комерційного підприємства Ассоль

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале виробничо-комерційне підприємство Ассоль (далі - ПМВКП Ассоль , позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 04.06.2018:

№0007561401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств;

№0007551401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість;

№0007541401 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість;

№0017271306 з податку на доходи фізичних осіб;

№001726-1306 від 04.06.2018 з військового збору.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що всі господарські операції здійснені позивачем у взаємовідносинах з контрагентами-покупцями ТОВ ТК Діада , ТОВ Трейд екс-комплект , ТОВ Торгстандарт плюс були здійснені відповідно до чинного законодавства України, дохід отриманий і результаті цієї діяльності є доходом від реалізації та не може відноситись до інших доходів, як зазначено в Акті перевірки. Первинні документи на реалізацію запасних частин, складені позивачем, містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а відтак є належною підставою для віднесення сум вартості реалізованого товару до складу доходу з реалізації товарів, а не до складу інших доходів. Вважає, що висновок в Акті перевірки щодо не відображення ПМВКП Ассоль у складі інших доходів суми по операціях з формування активів - товару, послуг (робіт) з джерела невідомого походження з їх легалізацією за рахунок використання документів від контрагентів-постачальників ТОВ Гаскан , ТОВ Клардек , ТОВ Авалон Груп ЛТД , ТОВ Сибінвест - Україна , ТОВ Бардо Груп , ТОВ Лоттус Груп , ТОВ ТК Дельфа-С , ТОВ ТВК Капітал-Трейд , ТОВ Міраторг , ТОВ Діада , ТОВ Еко Стандарт-А , ТОВ Торгстандарт Плюс , ТОВ Трейд Екс-Комплект , було зроблено лише на підставі отриманої податкової інформації та баз даних Державної фіскальної служби України, зокрема, ІС Податковий блок , Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних та інші та витяги з описової частини ухвали судді по конкретній слідчій дії, яка містить виключно суб'єктивну думку слідчого органу досудового слідства та не підтверджена жодним доказом. В свою чергу, вважає, що суб'єктивна думка слідчого органу досудового слідства не є підставою для висновків під час проведення перевірки (ст. 83 ПК України), інформація отримана органом досудового слідства в ході розслідування кримінальних справ є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. На думку позивача, такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. Вказує, що платник податків (покупець товарів) не має обов'язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені продавцем або його посадовими особами порушення. Зауважує також, що жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів, а також джерело походження поставленого товару, при цьому, контрагенти-постачальники не звітують перед позивачем про ланцюг придбання товарів, не визначають період, в який даний товар був ними придбаний і який час перебував на складському зберіганні до моменту продажу товарів підприємству позивача. Наголошує, що фінансово-господарські операції між ПМВКП Ассоль та вказаними контрагентами-постачальниками документально оформлені відповідно до вимог діючого законодавства України. Всі первинні документи відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, податкові накладні своєчасно зареєстровані постачальниками в ЄРПН, суми ПДВ своєчасно відображені своєчасно і в повному обсязі в декларації з ПДВ позивача у податковому кредиті, а у постачальників - в декларації з ПДВ в податковому зобов'язанні. Таким чином, вважає, що викладені в Акті перевірки висновки не узгоджуються з судовою практикою та нормами чинного законодавства України, є хибними в результаті неврахування всіх об'єктивних даних і первинних документів як доказів здійснення належної господарської діяльності та є такими, що не можуть бути достатньою підставою для засвідчення відсутності між господарюючими суб'єктами реальності операцій та фактичних відносин. Щодо визначених відповідачем штрафних санкцій з військового збору вказує, що у розділі 3.4.5 Акту перевірки та в додатку №18 Акту перевірки не вірно розраховано суму виплат працівникам, що призвело до помилкового висновку про несвоєчасну сплату військового збору при виплаті заробітної плати. Стосовно нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату при виплаті дивідендів з податку на доходи фізичних осіб та військового збору пояснює, що підприємством дійсно було несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір при виплаті дивідендів, але до моменту перевірки позивачем самостійно виправлено помилку і сплачено суми платежів до бюджету, а тому вважає, що в даному випадку штрафні санкції не повинні застосовуватись. Ураховуючи вищевикладене, просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення відповідача.

Ухвалою судді від 10.09.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 02 жовтня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив проти адміністративного позову (вх. №30924 від 01.10.2018), у якому вказує, що згідно з баз даних ДФС України, зокрема, ІС Податковий блок , Архів електронної звітності, Єдиного реєстру податкових накладних та інш., встановлено відсутність придбання товарів, що були реалізовані контрагентами ТОВ Гаскан , ТОВ Клардек , ТОВ Авалон Груп ЛТД , ТОВ Бардо Груп , ТОВ Лоттус Груп , ТОВ ТК Дельфа-С , ТОВ ТВК Капітал-Трейд , ТОВ Міраторг , ТОВ Діада , ТОВ Еко Стандарт-А , ТОВ Торгстандарт Плюс , ТОВ Трейд Екс-Комплект на адресу ПМВКП Ассоль , оскільки з аналізу отриманої інформації встановлено нереальність придбання ідентифікованого товару, введення в обіг якого (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга їх продажу. У вищезазначених підприємств згідно з податкової звітності відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, складські приміщення, кількість працюючих, транспортні засоби, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання господарської діяльності. Отже, на думку відповідача, слід врахувати, що у зазначених підприємств відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, які передбачають наявність основних засобів, необхідних для такої операції, наприклад, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та транспорту, зокрема, вантажного та іншого спеціального призначення, обсяги фізичного руху товару в обмежені проміжки часу. Зазначає, що в ході проведення перевірки ПМВКП Ассоль не надано товарно-транспортні накладні, підтверджуючі транспортування товарів від постачальників на адресу позивача. Таким чином, вважає, що позивачем отримано від контрагентів-постачальників паперові носії за формою первинних документів, в яких неведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки вони складені на підставі недійсності господарських операцій відповідно не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку. Крім того, пояснює, що в порушення п. 54.2 ст. 54, пп. 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 168.4 ст. 168, пп. 170.5.1 п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України ПМВКП Ассоль у перевіряємому періоді проводив виплату доходів (дивідендів та заробітної плати), але несвоєчасно перераховував нарахований податок з доходів фізичних осіб та не в повному обсязі перераховував військовий збір. Ураховуючи вищезазначене, вважає винесені податкові повідомлення-рішення законними, у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.10.2018 відкладено підготовче засідання у справі, наступне підготовче засідання призначено на 08 листопада 2018 року.

Представником позивача надано до матеріалів справи відповідь на відзив (вх. №32584 від 16.10.2018), у якій також звертає увагу суду, що на момент здійснення фінансово-господарських відносин з контрагентами, не були відкриті кримінальні провадження, на які посилається відповідач у відзиві, а тому позивач не був обізнаний про їх наявності. На думку позивача, фак порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій. Щодо взаємовідносин з ТОВ Гаскан зауважує, що факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили. Відсутність у вироку конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи, що цей вирок є належним доказом нереальності господарських операцій товариства з його контрагентами та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту. Стосовно взаємовідносин з ТОВ Сибінвест-Україна наголошує, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018 у справі №808/9118/15 визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №0000652200 від 04.09.2015, при цьому, під час розгляду справи досліджені взаємовідносини позивача з ТОВ Сибінвест-Україна за період березень-квітень 2015 року та встановлено реальність здійснення господарських операцій. Вказує, що відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договорами поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

29 жовтня 2018 року представником позивача надано письмові пояснення (вх. №34500),у яких зазначає, що згідно ТТН, наданими позивачем до перевірки, одним із перевізників товару, придбаного у постачальників ТОВ Торгстандарт плюс є ОСОБА_4, на автомобілі НОМЕР_1, про від СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області отримано службовий лист №2740/23-02 від 14.05.2018 щодо надання протоколу допиту свідка ОСОБА_5, який повідомив, що ТОВ Торгстандарт плюс йому не знайомо, службових осіб та засновників не пригадує, службових осіб та засновників ПМВКП Ассоль також не знає, стосовно здійснення перевезень від ТОВ Торгстандарт плюс до позивача не пам'ятає, вантажний автомобіль НОМЕР_1 не пам'ятає, для водіння вантажного засобу з причепом відповідної категорії не має. Крім того, вказує, що згідно з матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №32016080000000121 від 18.11.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України встановлено, що невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності (з метою мінімізації податкового навантаження та штучного формування схемного податкового кредиту з ПДВ ряду підприємств, зареєстровано підприємства, в т.ч. ТОВ Еко Стандарт-А та ТОВ Торгстандарт Плюс , діяльність яких не передбачає придбання будь-якого товару та послуг, а складається з проведення безтоварних операцій, таким чином заподіяли матеріальну шкоду державі у вигляді ненадходження до бюджету податку на додану вартість.

08 листопада 2018 року розгляд справи не відбувся в зв'язку з находженням судді Батрак І.В. в період з 29.10.2018 по 19.11.2018 на лікарняному. Розгляд справи призначений на 21 листопада 2018 року.

21 листопада 2018 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 06 грудня 2018 року.

03 грудня 2018 року представником позивача подано пояснення (вх. №39367), у яких додатково вказує, що від СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області отримано службовий лист №470/08-01-14-06-15 від 01.10.2018 щодо надання протоколу допиту свідка, згідно з яким свідок ОСОБА_6, яка в період 2014-2018 рр. була власником транспортного засобу ДАФ д/н НОМЕР_2, спільного бізнесу з ОСОБА_7, фінансових та юридичних відносин не має. Стосовно надання послуг з перевезення для ОСОБА_7 повідомила, що послуги з перевезення не надавала, зі службовими особами ТОВ Фірма Стелсі , ПМВКП Ассоль не знайома, господарських операцій з вказаними підприємствами не здійснювала.

Від представника позивача надійшли письмові пояснення (вх. №39967 від 06.12.2018), у яких посилається на приписи ст. 79 КАС України та вказує, що докази, на які посилається відповідач у поясненнях, а саме копія листа СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області №4469/23-01 від 22.10.2018 та копію протоколу допиту свідка від 01.10.2018, отримані після проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень, а отже не були покладені в основу оскаржуваних рішень, та судом до розгляду не приймаються. Зазначає, що відповідно до листа керівника ТОВ Торгстандарт плюс №0312-18 від 03.12.2018 взаємовідносини щодо використання транспортного засобу марки ДАФ, державний номер НОМЕР_3 при здійсненні постачання товарів у період з 2015-2017 р.р. мав з чоловіком власниці - ОСОБА_6, а саме ОСОБА_9, який безпосередньо користувався та розпоряджався зазначеним транспортним засобом.

Відповідно до ухвали від 06.12.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 28 січня 2019 року.

28 січня 2019 року провадження у справі поновлено.

Судом 28 січня 2019 року закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 25 лютого 2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ПМВКП Ассоль (код ЄДРПОУ 20470908) зареєстровано в якості юридичної особи 07.04.1993, видами діяльності підприємства за КВЕД-2010: 28.92 Виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва (основний), 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, що підтверджується детальною інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У період з 27.03.2018 по 10.05.2018 фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017. За результатами проведеної перевірки складено Акт № 283/08-01-14-01/20470908 від 17.05.2018.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п. 44.1 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 1 028 267,00 грн., у тому числі за 2015 рік - в сумі 311 520,00 грн., за 2016 рік в сумі 522 128,00 грн., за 2017 рік в сумі 194 619,00 грн.

2. п. 187.1 ст.187, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з ПДВ, задекларовані на адресу ТОВ ТК ДІАДА , ТОВ ТОРГСТАНДАРТ ПЛЮС , ТОВ ТРЕЙД ЕКС-КОМПЛЕКТ на загальну суму 252 656,13 грн., , в т.ч. по періодам: лютий 2016 року на суму ПДВ 13 041,90 грн., липень 2016 року на суму ПДВ 65 006,11 грн., серпень 2016 року на суму ПДВ 39 993,88 грн., жовтень 2016 року на суму ПДВ 76 740,94 грн., листопад 2016 року на суму ПДВ 57 581,30 грн., грудень 2016 року на суму ПДВ 220,00 грн., жовтень 2017 року на суму ПДВ 72,00 грн. та занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ, самостійно нарахованих на виконання вимог ст. 198.5 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з ГІДВ, задекларовані на адресу ТОВ ТК ДІАДА , ТОВ ТОРГСТАНДАРТ ПЛЮС , ТОВ ТРЕЙД ЕКС-КОМПЛЕКТ на загальну суму 252 656,13 грн., , в т.ч. по періодам: лютий 2016 року на суму ПДВ 13 041,90 грн., липень 2016 року на суму ПДВ 65 006,11 грн., серпень 2016 року на суму ПДВ 39 993,88 грн., жовтень 2016 року на суму ПДВ 76 740,94 грн., листопад 2016 року на суму ПДВ 57 581,30 грн., грудень 2016 року на суму ПДВ 220,00 грн., жовтень 2017 року на суму ПДВ 72,00 грн.

3. вимог п.187.1 ст.187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до: заниження податку на додану вартість на загальну суму 854 204,00 грн., в тому числі по періодам: квітень 2016 року на суму ПДВ 15 937,00 грн., червень 2016 року на суму ПДВ 14 498,00 грн., липень 2016 р. на суму ПДВ 97 790,00 грн., серпень 2016 р. на суму ПДВ 28 142,00 грн., вересень 2016 р. на суму ПДВ 49 830,00 грн., жовтень 2016 року на суму ПДВ 15 134,00 грн., листопад 2016 р. на суму ПДВ 39 663,00 грн., грудень 2016 року на суму ПДВ 38 385,00 грн., лютий 2017 року на суму ПДВ 28 362,00 грн., травень 2017 року на суму ПДВ 18 029,00 грн., червень 2017 року на суму ПДВ 4 100,00 грн., серпень 2017 року на суму ПДВ 4 100,00 грн., грудень 2017 року на суму ПДВ 114 484,00 грн., та встановлено завищення сум від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по періодам: червень 2016 року на суму ПДВ 81 442,00 грн., січень 2017 року на суму ПДВ 28 362,00 грн., квітень 2017 року на суму ПДВ 18 029,00 грн.

4. п. 54.2 ст. 54, пп. 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 168.4 ст. 168, пп. 170.5.1 п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України, у перевіряємому періоді проведено виплату доходів (дивідендів), але не своєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 15 430,21 грн., у тому числі по періодах: грудень 2015 року - 4 866,31 грн., січень 2016 року - 5 213,90 грн., травень 2016 року - 5 350,00 грн.;

п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ, п. 54.2 ст. 54, пп. 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 168.4 ст. 168, п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, у перевіряємому періоді проведено виплату доходу (заробітна плата), але не своєчасно перераховано військовий збір у розмірі 507,86 грн., у т.ч. по періодах: лютий 2015 року - 22,25 грн., березень 2015 року - 37,91 грн., квітень 2015 року - 2,66 грн., травень 2015 року - 6,04 грн., червень 2015 року - 3,93 грн., липень 2015 року - 13,89 грн., серпень 2015 року - 8,07 грн., вересень 2015 року - 0,11 грн., листопад 2015 року 6,22 грн., грудень 2015 року - 5,03 грн., січень 2016 року - 6,33 грн., лютий 2016 року - 25,08 грн., червень 2016 року - 152,96 грн., липень 2016 року - 10,99 грн., серпень 2016 року - 106,14 грн., жовтень 2016 року - 12,47 грн., грудень 2016 року - 3,27 грн., лютий 2017 року - 84,51 грн.;

п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ, п. 54.2 ст. 54, пп. 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 168.4 ст. 168, п. 170.5.1 п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України, у перевіряємому періоді проведено виплату доходу (дивіденди), але не своєчасно перераховано військовий збір у розмірі 4 629,06 грн., у т.ч. по періодах: грудень 2015 року - 1 459,89 грн., січень 2016 року - 1 564,17 грн., травень 2016 року - 1 605,00 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем до відповідача подано письмові заперечення № 24.05/2 від 24.05.2018, проте листом-відповіддю на заперечення № 14601/10/08-01-14-01-08 від 30.05.2018 позивача повідомлено, що результати акту перевірки № 283/08-01-14-01/20470908 від 17.05.2018 відповідають вимогам чинному законодавству, а тому заперечення залишені без задоволення.

На підставі Акту перевірки відповідачем 04 червня 2018 року винесено податкові повідомлення- рішення:

№0007561401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 1 207 453,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 1 028 267,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 179 186,75 грн.;

№0007541401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1 067 755,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 854 204,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 213 551,00 грн.;

№0007551401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість усього на суму 18 029 грн., у т.ч. за червень 2016 року - 81 441,00 грн., січень 2017 року - 28 362,00 грн., квітень 2017 року - 18 029,00 грн.;

№0017271306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними санкціями з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7 836,03 грн.;

№001726-1306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними санкціями з військового збору у розмірі 2 678,07 грн.

Позивач здійснив оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку (скарга №1206/2 від 12.06.2018).

Так, рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 06.08.2018 № 25625/6/99-99-11-01-01-25 залишено без змін оскаржувані рішення ГУ ДФС у Запорізькій області, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до пункту 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв'язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи встановлено, що між ПМВКП Ассоль та ТОВ Торгстандарт плюс укладено договір поставки № 37 від 11.02.2016, згідно якого ПМВКП Ассоль (Постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ Торгстандарт плюс (Покупець) запасні частини до тракторної та екскаваторної техніки, а ТОВ Торгстандарт плюс (Покупець) зобов'язується прийняти та сплатити даний товар на умовах даного договору. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи: видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення тощо.

ПМВКП Ассоль на замовлення контрагента-покупця ТОВ Трейд екс-комплект було реалізовано запчастини на загальну суму 1 752,00 грн., в т.ч. ПДВ 292,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0003367 від 09.12.2016 та видатковою накладною № 3429 від 24.10.2017. У зв'язку з незначною кількістю придбаного товару (болт башмачний у кількості 20 комплектів та 50 штук, гайка башмачна у кількості 50 штук) ТОВ Трейд екс-комплект забрав товар зі складу позивача самостійно шляхом самовивозу. Розрахунок за проданий товар проведений в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №235 від 24.10.2017 та № 191 від 09.12.2016. Реалізований товар на ТОВ Трейд екс-комплект був придбаний позивачем у ФОП ОСОБА_10, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000024 від 08.06.2016, рахунком на оплату товару № СФ-0000026 від 07.06.2016 та платіжним дорученням № 10244 від 08.06.2016 року. Інша частина товару була придбана ПМВКП Асоль у контрагента - нерезидента НЕВЕІ NINGFANG GROUP IMPORT AND EXPORT CO., LTD та ввезений на митну територію України, що підтверджується вантажно-митною декларацією № UA112100/2017/000321 від 05.05.2017.

Між ПМВКП Ассоль та ТОВ ТК Діада укладено договір постачання №12/07 від 12.07.2016, згідно з яким ПМВКП Ассоль (Продавець) зобов'язується продати, а ТОВ ТК ДІАДА (Покупець) зобов'язується прийняти та оплатити запасні частини до тракторної, екскаваторної та автомобільної техніки в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в видаткових накладних. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи: видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, платіжними дорученнями тощо.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено документи, які підтверджують придбання ним товару у підприємств-постачальників, який у подальшому реалізовані на адресу ТОВ Торгстандарт Плюс , ТОВ Трейд екс-комплект та ТОВ ТК Діада .

Також між ПМВКП Ассоль та ТОВ Трейд екс-комплект укладено договір поставки № 14/05-01 від 14.05.2015, згідно з яким ТОВ Трейд Екс-Комплект (Постачальник) зобов'язується передати у власність ПМВКП Ассоль (Покупець) запасні частини до тракторної та екскаваторної техніки, а ПМВКП Ассоль (Покупець) зобов'язується прийняти цей товар та сплатити його на умовах діючого договору. До вищезазначеного договору поставки було складено 4 специфікації: № 001 від 14.05.2014, №002 від 15.05.2014, № 003 від 15.05.2014, № 004 від 15.05.2014 В ході проведення перевірки, перевіряючим було надано в повному обсязі належним чином оформлені первинні документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ Трейд Екс-Комплект , а саме: Видаткові накладні від 28.05.2015 № Т1-0000031; від 28.05.2015 № Т1- 0000030; від 28.05.2015 № Т1-0000028; від 28.05.2015 № Т1-0000027 від 28.05.2015, Рахунки - фактури від 26.05.2015 №Т1-0000037; від 15.05.2015 № Т10000033; від 15.05.2015 № Т1-0000032; від 14.05.2015 № Т1-0000030. Також до перевірки було надано додаткові угоди до договору постави № 14/05-01 від 14.05.2015 року, згідно яких сторони дійшли згоди внести зміни до вищезазначених специфікацій щодо вартості товару, а саме: № 1 від 09.06.2015, № 2 від 10.06.2015, № 3 від 10.06.2015, № 4 від 10.06.2015. Крім того, без укладання договору, на замовлення ПМВКП Ассоль у ТОВ Трейд Екс-Комплект було придбано запчастини на загальну суму 59 088,00 грн., в т.ч. ПДВ 9 848,00 грн., що підтверджується належним чином оформленими первинними документами: Видаткові накладні від 29.04.2015 № Т1-0000020; від 23.09.2015 № Т1-0000046; від 11.08.2017 №Т1-0000039, Рахунки - фактури від 21.09.2015 № Т1-0000052; від 29.04.2015 № Т1-0000028; від 22.06.2017 № Т1-0000034, Видаткова накладна на повернення товару № ВП-0000015 від 10.06.2015 на суму 24 000,00 грн., в т.ч ПДВ 4 000,00 грн. Розрахунки між ПМВКП Ассоль та ТОВ Трейд Екс-Комплект проведені в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 23.09.2015 № 8373, від 15.05.2015 № 7334, від 18.06.2015 № 7636, від 23.06.2015 №7673, від 07.07.2015 № 7789, від 02.07.2015 № 7746, від 24.07.2015 № 7914, від 29.07.2015 № 7936, від 06.08.2015 № 7989, від 11.08.2017 № 1262, № 12645 від 29.06.2017 та випискою по рахунку № 26002962484916 від 01.07.2015.

Між ПМВКП Ассоль та ТОВ Торгстандарт Плюс укладено договір поставки № 16/11-2015 від 16.11.2015, згідно якого ТОВ Торгстандарт Плюс (Постачальник) зобов'язується поставити та передати, а ПМВКП Ассоль (Покупець) прийняти у власність товари та послуги і оплатити та договір поставки № 364 від 16.06.2016 згідно з якого ТОВ Торгстандарт Плюс (Постачальник) зобов'язується передати у власність ПМВКП Ассоль (Покупець) товари, а саме лінія зі збирання, пресування та розпресування гусениці, прес гідравлічний горизонтальний для пресування та розпресування гусениці. В ході проведення перевірки, перевіряючим було надано в повному обсязі належним чином оформлені первинні документи по взаємовідносинам Позивача з ТОВ Торгстандарт Плюс , а саме: Видаткові накладні № 17 від 17.06.2016; №15 від 22.12.2016; № 9 від 07.12.2016; № 4 від 08.11.2016; №15 від 22.08.2016; № 17 від 29.07.2016; № 11 від 07.06.2016; № 8 від 25.04.2016; № 8 від 15.03.2016; № 10 від 22.03.2016; № 17 від 27.11.2016; № 1 від 03.10.2016; № 8 від 17.10.2016; № 1 від 05.09.2016; № 31 від 22.09.2016; № 8 від 10.08.2016; № 16 від 11.02.2016; № 24 від 22.02.2016; № 59 від 02.12.2015; № 89 від 28.12.2015; №41 від 17.11.2015, від 14.07.2016 №8, Рахунки - фактури № 17 від 16.06.2016; № 15 від 22.12.216; № 9 від 07.12.2016; № 4 від 08.11.2016; № 15 від 22.08.2016; № 17 від 29.07.2016; № 17 від 27.11.2016; № 1 від 03.10.2016; № 8 від 17.10.2016; № 1 від 05.09.2016; № 31 від 22.09.2016; № 8 від 10.08.2016; № 11 від 07.06.2016; № 8 від 25.04.2016; № 10 від 22.03.2016; № 8 від 15.03.2016; № 24 від 22.02.2016; № 16 від 10.02.2016; № 89 від 28.12.2015; № 59 від 01.12.2015; №41 від 16.11.2015; від 14.07.2016 № 8, Товарно-транспортні накладні № 17/06-01 від 17.06.2016; № 22/12-16 від 22.12.2016; № 07/12-16 від 07.12.2016; № 08/11-01 від 08.11.2016; №22/08-01 від 22.08.2016; № 29/07-01 від 29.07.2016; № 27/11-16 від 27.11.2016; № 03/10-01 від 03.10.2016; № 17/10-01 від 17.10.2016; № 05/09-01 від 05.09.2016; № 22/09-01 від 22.09.2016; № 10/08-01 від 10.08.2016; № 07/06-01 від 07.06.2016; № 25/04-01 від 25.04.2016; № 22/03-01 від 22.03.2016; № 15/03-01 від 15.03.2016; № 22/02-01 від 22.02.2016; №11/02-01 від 11.02.2016; № 28/12-02 від 28.12.2015; № 02/12-01 від 02.12.2015; № 17/11-01 від 17.11.2015; № 14/07-01 від 14.07.2016, Платіжні доручення № 8920 від 04.12.2015; № 9064 від 18.12.2015; № 9213 від 13.01.2016; № 9505 від 26.02.2016; № 9602 від 11.03.2016; № 9716 від 29.03.2016; № 9807 від 12.04.2016; № 9844 від 18.04.2016; № 9993 від 06.05.2016; № 10267 від 10.06.2016; № 10321 від 21.06.2016; № 10358 від 29.06.2016; № 10415 від 07.07.2016; № 10617 від 05.08.2016; №10779 від 29.08.2016; № 10828 від 06.09.2016; № 10944 від 22.09.2016; № 11183 від 26.10.2016; № 11304 від 09.11.2016; № 11583 від 22.12.2016; № 11644 від 05.01.2017, виписки АТ СБЕРБАНК по рахунку № 26008013039209 на загальну суму 2 435 973,22 грн., в т.ч. ПДВ 405 995,54 грн., які також долучені позивачем до матеріалів справи разом із позовом.

12 грудня 2017 року між ПМВКП Ассоль (Покупець) та ТОВ Клардек (Постачальник) укладено договір поставки б/н, предметом якого є поставка продукції матеріально - технічного призначення, асортимент, ціна, кількість яких вказується у видаткових накладних. Умови поставки товару СРТ - Запорізька область, м. Василівка, склад Перевізника. На виконання умов вищезазначеного договору ПМВКП АССОЛЬ було придбано запчастини на загальну суму 198 000,02 грн., в т.ч. ПДВ 33 133,34 грн., що підтверджується видатковою накладною № 12188 від 18.12.2017. Відповідно до виписки по рахунку № 26001010044508 за період 06.02.2018 року за придбаний товар ТОВ Клардек було перераховано на розрахунковий рахунок ПМВКП АССОЛЬ кошти у розмірі 150 000,00 грн.

01 грудня 2017 року між ТОВ Авалон Груп ЛТД (Постачальник) та ПМВКП Ассоль (Покупець) укладено договір поставки № 36, предметом якого є постачання у власність Покупця продукції та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в терміни, за цінами узгодженими в рахунках та видаткових накладних. На виконання умов вищезазначеного договору позивачем було придбано запчастини на загальну суму 138 100,00 грн., в т.ч. ПДВ 23 016,67 грн., що підтверджується видатковою накладною № АГ-0000036 від 04.12.2017. Станом на дату подання позову по контрагенту ТОВ Авалон Груп ЛТД значиться кредиторська заборгованість в сумі 138 100,00 грн.

07 грудня 2017 року між ТОВ Бардо Груп (Постачальник) та ПМВКП Ассоль (Покупець) укладено договір поставки № 65, предметом якого є постачання товарів в асортименті, кількості та за ціною за заявками Покупця. На виконання умов вищезазначеного договору ПМВКП АССОЛЬ було придбано запчастини на загальну суму 196 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 32 666,67 грн., що підтверджується видатковою накладною №СФ-0001358 від 18.12.2017. Відповідно до умов вищезазначеного договору поставка товар здійснювалась на умовах СРТ Запорізька область, м. Василівка склад Покупця. Розрахунок за проданий товар між ПМВКП АССОЛЬ та ТОВ Бардо Груп проведений в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку № 26001010044508 за період 23.01.2018.

07 грудня 2017 року між ТОВ ЛОТТУС-ГРУП (Постачальник) та ПМВКП Ассоль (Покупець) укладено договір поставки товару № 07121, предметом якого є поставка товару, зазначені у видатковій накладній. На підставі рахунка-фактури № СФ-0000018 від 11.12.2017, позивачем було придбано запчастини на загальну суму 154 000,01 грн., в т.ч. ПДВ 25 666,67 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000014 від 11.12.2017. Відповідно до умов вищезазначеного договору поставка товару виконувалась на умовах DDР Запорізька область, м. Василівка, склад Покупця. Поставка товару здійснювалась транспортом Постачальника. Транспортні послуги входять у вартість товару. Станом на дату подання позову по контрагенту ТОВ ЛОТТУС-ГРУП значиться кредиторська заборгованість в сумі 154 000,01 грн.

01 квітня 2017 року між ПМВКП Ассоль та ТОВ ТК Дельфа-С укладено договір поставки № 01/04-2017, згідно якого ТОВ ТК Дельфа-С (Постачальник), зобов'язується поставити та передати, а ПМВКП Ассоль (Покупець) прийняти у власність товари та послуги і оплатити їх. На виконання умов вищезазначеного договору поивачем було придбано запчастини на загальну суму 108 176,40 грн., в т.ч. ПДВ 18 029,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4 від 07.04.2017. Поставка товару від ТОВ ТК Дельфа-С підтверджується товарно-транспортною накладною № 07/04-17 від 07.04.2017. Розрахунок за проданий товар між сторонами проведений у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 12362 від 15.05.2017.

Між ПМВКП Ассоль та ТОВ Еко Стандарт-А укладено договір поставки №12/01-2017 від 02.01.2017, згідно з яким ТОВ Еко Стандарт-А (Постачальник) зобов'язується поставити та передати, а ПМВКГІ Ассоль (Покупець) прийняти у власність товари та послуги і оплатити. В ході проведення перевірки, перевіряючим було надано в повному обсязі належним чином оформлені первинні документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ Еко Стандарт-А , а саме: Видаткові накладні № 1 від 12.01.2017; №5 від 24.01.2017, Рахунки - фактури № 1 від 12.01.2017; № 7 від 24.01.2017, Товарно-транспортні накладні № 12/01-17 від 12.01.2017; № 24/01-17 від 24.01.2017. 24 травня 2017 року між ПМВКП Ассоль (Первісний кредитор) та ТОВ Еко стандарт-А (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 1, відповідно до якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор частково приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові і стає кредитором за Договором № 12/7 від 12.07.2016 (Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та ТОВ ТК ДІАДА . За цим Договором Новий кредитор частково одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань у сумі 170 173,08 грн. Право вимоги Первісного кредитора до Боржника на суму 170 173,08 грн. з ПДВ за Основним договором підтверджується видатковими накладними: № РН-0003021 від 03.11.2016 на суму 186 967,92 грн., право вимоги на 53 392,92 грн., № РН-0003169 від 08.11.2016 на суму 158 519,88 грн., право вимоги на 116 780,16 грн.

27 березня 2015 року між ТОВ Сибінвест-Україна та ПМВКП Ассоль укладено договір поставки № 18.3, згідно якого, ТОВ Сибінвест-Україна (Постачальник) зобов'язується передати у власність ПМВКП Ассоль (Покупець) запасні частини до тракторної та екскаваторної техніки, а ПМВКП Ассоль (Покупець) зобов'язається прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору. В ході проведення перевірки, перевіряючим було надано в повному обсязі належним чином оформлені первинні документи по взаємовідносинам Позивача з ТОВ Сибінвест-Україна , які також долучені до матеріалів справи, а саме: Видаткові накладні № РН-0327/08 від 27.03.2015, № РН-0422/07 від 22.04.2015, Рахунки - фактури № СФ-0354 від 27.03.2015, № СФ-0479 від 20.04.2015, Платіжні доручення 14.04.2015 № 7088, від 21.04.2015 № 7161, від 14.05.2015 № 7318.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківські рахунки контрагентів та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів, робіт (послуг) за переліченими вище правочинами.

Таким чином, позивачем доведено реальність операцій з реалізації товару на адресу ТОВ Торгстандарт Плюс , ТОВ Трейд екс-комплект та ТОВ ТК Діада та отримання товару від ТОВ Клардек , ТОВ Авалон Груп ЛТД , ТОВ Бардо Груп , ТОВ Лоттус Груп , ТОВ ТК Дельфа-С , ТОВ ТВК Капітал-Трейд , ТОВ Міраторг , ТОВ Діада , ТОВ Еко Стандарт-А , ТОВ Торгстандарт Плюс , ТОВ Трейд Екс-Комплект , документи, які підтверджують постачання такого товару та його подальше оприбуткування, надані представниками позивача в судовому засіданні та містяться в матеріалах справи. Зазначені документи були надані також до перевірки, про що також зазначено в акті перевірки.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту та витрат, не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем суду були надані докази, що підтверджують реальний зміст господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність формування платником податку податкового кредиту за такими операціями.

Реалізацію продукції, придбаної у вищевказаних контрагентів підтверджують документи з продажу її кінцевому споживачу, які позивачем також долучено до матеріалів справи та надано відповідні письмові пояснення з цього приводу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Доказів анулювання свідоцтв платника ТОВ ТК Діада , ТОВ Клардек , ТОВ Авалон Груп ЛТД , ТОВ Бардо Груп , ТОВ Лоттус Груп , ТОВ ТК Дельфа-С , ТОВ ТВК Капітал-Трейд , ТОВ Міраторг , ТОВ Діада , ТОВ Еко Стандарт-А , ТОВ Торгстандарт Плюс , ТОВ Трейд Екс-Комплект податковим органом суду не надано, у зв'язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.

Окрім того, Податковий кодекс України для платників податків не передбачає ані обов'язок, ані право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, реєстрації платником податків, ведення податкового обліку, подання декларацій тощо.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримання позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи згадані документи в сукупності та кожен зокрема суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень.

Ці обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначено у Акті перевірки, витікають із отриманої податкової інформації та наявність окремих кримінальних проваджень.

При цьому, посилання відповідача на інформацію про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, основних засобів, транспорту, відсутність господарських операцій щодо придбання ними цих матеріалів у інших постачальників як на доказ, на існування кримінального провадження, в якому позивач не є учасником, як на обставини, що спростовують факт здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, суд вважає необґрунтованим, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

З урахуванням вищенаведеного, відповідачем не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень в цій частині.

Що стосується оформлення товарно-транспортних накладних, то Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, на які посилається податковий орган, були видані на виконання Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою КМУ від 05.01.95 № 710. Програма розроблена відповідно до Державної програми боротьби зі злочинністю, затвердженої Постановою ВРУ від 25.06.1993 на виконання рішення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю від 18.02.1994. Отже, сфера застосування Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, не пов'язана з визначенням правил ведення платником податку податкового та бухгалтерського обліку в частині прийняття - передачі товарно-матеріальних цінностей. Отже, відсутність певних реквізитів в товарно-транспортній накладній або її відсутність є лише порушенням Правил перевезень автомобільним транспортом з боку перевізника, яке не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства Товариством.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування частково податкового повідомлення-рішення від 04.06.2018 №0007561401 про збільшення позивачу розміру грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1 202 848,75 грн., з яких основний платіж складає 1 023 662,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 179 186,75 грн., повного визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2018 №0007551401 про зменшення позивачу від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за платежем податок на додану вартість, а також часткового визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2018 №0007541401 про збільшення позивачу розміру грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 061 358,70 грн., з яких основний платіж складає 849 087,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 212 271,70 грн.

Разом з цим, в частині взаємовідносин позивача з контрагентом-постачальником ТОВ Гаскан , у яких, як стверджує позивач, на підставі рахунка-фактури № 28057 від 28.05.2015 підприємство придбано запчастини на загальну суму 30 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 116,67 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2902 від 29.05.2015, розрахунок за проданий товар проведений в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 7442 від 29.05.2015, суд виходить з наступного.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Однак, суд зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах недостовірні, суперечливі, складені за відсутності здійснення господарської операції.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо господарські операції між позивачем та його контрагентом не були реальними, а оформлялися лише документально.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Також, податкова вигода може визнаватись необґрунтованою зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). Слід зазначити, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак, податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Крім того, слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Відповідач в акті перевірки посилається на ознаки нездійснення вищевказаної господарських операцій та фіктивності контрагента позивача як суб'єкта господарювання - ТОВ Гаскан , і свої твердження підтверджує вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 по кримінальній справі №335/13457/16-к у відношенні ОСОБА_11, який набрав законної сили.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

При цьому, за приписами частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Матеріали справи містять вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 по кримінальній справі №335/13457/16-к, номер провадження 1-кп/335/152/2017 (набув сили 23.03.2017), в мотивувальній частині якої було встановлено, що 29 серпня 2014 року ОСОБА_11, маючи умисел на зайняття незаконною діяльністю пов'язаною з фіктивним підприємництвом, повторно, з метою створення, підконтрольного фіктивного підприємства, яке б діяло у складі підконтрольних фіктивних підприємств та було зареєстровано на особу, яка не усвідомлювала власної ролі у злочинній схемі та не обізнану у господарській діяльності, підшукав у м. Харкові ОСОБА_8, який не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_11, погодився стати засновником та директором підприємства ТОВ Гаскан (код за ЄДРПОУ 39404565).

ОСОБА_8, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, на прохання ОСОБА_1, підписав протокол загальних зборів учасників про придбання ТОВ Гаскан , наказ про призначення себе директором підприємства, реєстраційні картки (форма 4) про внесення реєстрації юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Статут вказаного підприємства, про зміст яких він не був обізнаний та наслідків своїх дій не усвідомлював.

23 вересня 2014 року внесення змін до статуту ТОВ Гаскан зареєстровано державним реєстратором ВДРЮОФОП Вишгородської районної Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області за № 13341020000004549. Відповідно до статутних документів, ТОВ Гаскан зареєстровано за адресою: м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69.

Після внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про перереєстрацію ТОВ Гаскан , на нового власника та директора ОСОБА_8, ОСОБА_11, заволодівши печаткою та реєстраційними документами придбаного підприємства та виконуючи злочинні наміри, здійснював складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій, які надавали право службовим особам підприємств - контрагентів на відображення незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 травня 2015 року по 01 жовтня 2015 року наступним підприємствами:

- травень 2015 року: ТОВ ДНІПРОКОМПЛЕКТМЕТАЛОЗБУТ у сумі 23133,6 грн., ТОВ УКРАГРОАЛЬЯНС-2014 у сумі 92076,97 грн., ТОВ БЕЛЛ - АРТ у сумі 61333,33 грн., ТОВ САВ 2007 у сумі 19993,89 грн., ТОВ КОНСТАНТА ВАГА у сумі 11250 грн., ТОВ ВФ ДНІПРОТЕХНОБУД у сумі 58000 грн., ТОВ ТД БУДЕЛЕКТРОКАБЕЛЬ у сумі 53083,33 грн., ТОВ ВКФ НАЙС у сумі 77760 грн., ПП ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ЕЛЕКТРОЗВАРМАШ у сумі 17548 грн., ТОВ ЗОРЯ у сумі 1516,67 грн., ПП УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНО-ТОРГОВА КОМПАНІЯ у сумі 9200 грн., ТОВ ДЖІ.ЕС.ГРУП у сумі 1250 грн., ТОВ БУМЕТ у сумі 154 791,64 грн., ТОВ АЛТЕЯ 2011 у сумі 1166,6 грн., ТОВ АВТОАГРОПОСТАЧ сумі 1180 грн., ТОВ ВВС - СЕРВІС у сумі 14000 грн., ПМВКП АССОЛЬ у сумі 5116,67 грн., ТОВ ЄВРО-ІНФОРМ у сумі 8000 грн., ОСОБА_12 у сумі 1943,33 грн., ТОВ РЕКЛАМНИЙ ЕКСПЕРТ у сумі 32442,88 грн., ТОВ ЦИФРОВІ МЕДІА РЕСУРСИ у сумі 2502 грн., ТОВ РІЧ ЛЄНД у сумі 1100 грн., ТОВ ТД ТУРБОГАЗТЕХНОЛОГІЯ у сумі 40642,8 грн., ТОВ ДАНОША у сумі 96570 грн.;

- червень 2015 року: ДП ЛЬВІВСЬКИЙ БТЗ ; ДП ЛБТЗ у сумі 2300 грн., СФГ РОЙ у сумі 1437,5 грн., ТОВ ОЛДІ НБ у сумі 2920 грн., ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ТЕНЗОМЕТРИЧНИХ ВИМІРІВ у сумі 19 000 грн., ТОВ УКРАГРОАЛЬЯНС-2014 у сумі 16845,62 грн., ТОВ ІСКРА у сумі 1990 грн., ПНВП ВЕСТОР у сумі 6818,76 грн., ПП АВІСБУД у сумі 17850 грн., ТОВ ОМЕГА-СКС у сумі 50 421,36 грн., ОСОБА_61 у сумі 1266,66 грн., ТОВ НВП ЕЛЕКТРОТРАНС у сумі 1200 грн., ППФ ТІТАН у сумі 3252,93 грн., ТОВ ІСТАРОМА у сумі 1465 грн., ТОВ АВТОАГРОПОСТАЧ у сумі 1220 грн., ПП ФІРМА ЛІБРА у сумі 66134 грн., ТЗОВ ДАНОША у сумі 134 004,83 грн., ТОВ БУДРЕМТРАНС у сумі 1283,33 грн., ТОВ ІМПЕРА ГРУП у сумі 66068,97 грн., ОСОБА_14 у сумі 1283,33 грн., ТОВ ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА у сумі 17333,33 грн., ТОВ ТД ТУРБОГАЗТЕХНОЛОГІЯ у сумі 159177,8 грн., ТОВ ЦИФРОВІ МЕДІА РЕСУРСИ у сумі 6020 грн., ТОВ ВДМ-ДНІПРО у сумі 1917,33 грн., ТОВ БУЖАНСЬКЕ у сумі 958,33 грн., ТОВ Ф.Б.С. - СЕРВІС у сумі 1485 грн., ПП ЄВРОПАЦУКОР у сумі 63269,58 грн., ТОВ САВ 2007 у сумі 9251,11 грн.;

- липень 2015 року: ТОВ ЕКОТЕХ у сумі 1733,34 грн., ПП ЗАХІДСОФТСЕРВІС у сумі 1123,33 грн., ТОВ УКРАГРОАЛЬЯНС-2014 у сумі 5073,02 грн., ТОВ СТГ у сумі 2900 грн., ПП ЖИТНИЦЯ у сумі 2016,67 грн., ТОВ РАЗОМ у сумі 3333,34 грн., ФГ МЕРКУРІЙ Б у сумі 608,33 грн., ТОВ УКРАГРО-М у сумі 5858,32 грн.;

- серпень 2015 року: ТОВ УКРАГРОАЛЬЯНС-2014 у сумі 9176,36 грн., ТОВ УКРАГРО-М у сумі 16957,5 грн., ТБК БУДЕЛЕКТРОКАБЕЛЬ у сумі 15175,75 грн., ТОВ АВІЛЕС у сумі 59850 грн., ДП ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАВТОДОР ВАТ ДАК АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ у сумі 1400 грн., ТОВ СК БУЛАТ у сумі 6383,33 грн., ТОВ ПІ ЗПБП у сумі 6817,48 грн., ПП ЕЛКО у сумі 39422,63 грн., ТОВ АЛЬМАК ТРЕЙД у сумі 144166,67 грн., ТОВ ЛАНДІНГ у сумі 66 666,67 грн., ТОВ МОНОЛІТ КОНСТРАКШН у сумі 974 031 грн., ТОВ ГРІНТЕХНОЛОДЖИ у сумі 3355,2 грн.;

- вересень 2015 року: ТОВ УКРАГРО-М у сумі 32204,98 грн., ТОВ УКРАГРОАЛЬЯНС-2014 у сумі 5402,41 грн., ТОВ АВІЗО ГРУП у сумі 166 666,67 грн., ТОВ САЛТІО у сумі 2 506 961,55 грн., ПП НВП МЕТАЛУРГМОНТАЖ у сумі 10 020 грн., ТОВ НВФ ЕКОСТАР МК ЛТД у сумі 54 679,15 грн., ТОВ МОНОЛІТ КОНСТРАКШН у сумі 836 868, 28 грн., ТОВ ЕКОТЕХ у сумі 2140 грн., ТОВ КІТ-ТРЕЙД у сумі 166 666,66 грн., ТОВ ЕКСПОПОСТАВКА у сумі 280 668,46 грн., ТОВ МІСЬКБУД-КОМПЛЕКТ у сумі 2 047 226,7 грн., ПП АВТОТОРГ 7 у сумі 197 975,64 грн.

Таким чином, в період з 29 серпня 2014 року по 01 листопада 2015 року описаним вище способом, ОСОБА_11, повторно, створено ТОВ Гаскан , та забезпечено прикриття незаконної діяльності по формуванню безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам - контрагентам, внаслідок чого заподіяно велику матеріальну шкоду державі у вигляді ненадходження податку на додану вартість на суму 9 107 339,26 грн. що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Вказані дії зазначеної особи кваліфіковані за частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України як фіктивне підприємництво.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на ту обставину, що вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 по кримінальній справі №335/13457/16-к не містить посилань на незаконно здійснені ТОВ Гаскан операції з позивачем, оскільки статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 205 КК України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми, злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємництва виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Таким чином, наявність у даному випадку судового рішення, прийнятого за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки, збори, а саме - вироку суду, яким встановлено що з моменту підписання документів про призначення на посаду директора ТОВ Гаскан ОСОБА_8 фактично у діяльності товариства участі не брав, розрахунковими документами товариства не користуваласьвся, а також не залучав з цією метою будь-яких інших фізичних осіб. Умисні дії ОСОБА_11., які виразилися у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, кваліфікуються за ч. 2 ст. 205 КК України.

Як слідує з матеріалів справи, господарська операція по придбанню товару позивачем у контрагента мала місце в травні 2015 року, саме в період, охоплений вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 по кримінальній справі №335/13457/16-к.

Слід зазначити, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображення в податковому обліку наслідків такої господарської операції є безпідставним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 травня 2018 року (справа №826/11377/14), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

А відтак з урахуванням факту фіктивності господарської діяльності спірного постачальника позивача згідно з вироком суду (копію якого долучено судом до матеріалів справи) суд вважає, що встановлені вказаним вироком обставини свідчать про відсутність реального характеру поставок між ПМВКП Ассоль та ТОВ Гаскан . Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що первинні документи, виписані для оформлення господарських операцій позивача з цим контрагентом, не мають юридичної сили первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування даних податкового обліку позивача, а тому податковим органом правомірно та у відповідності до приписів законодавства позивачу донараховано суму податку на прибуток приватних підприємств.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

Щодо податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Запорізькій області від 04.06.2018 №0017271306 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та №0017261306 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В акті перевірки позивача від 17.05.2018 №283/08-01-14-01/20470908 встановлено та позивачем не спростовано, що у періоді, що перевірявся, ПМВКП Ассоль виплачувались працівникам доходи, нараховані (сплачені) у зв'язку з відносинами трудового найму, що згідно з вимогами Закону України Про оплату рані належать до категорії заробітної плати та прирівняних до неї виплат.

Первинними документами обліку, відповідно до яких здійснювалися нарахування і виплата найманим особам доходів (зарплата, інші види доходів), були: табеля обліку використання робочого часу, відомості нарахування заробітної плати, платіжні відомості на виплату коштів, видаткові касові ордери, чекова книжка, виписки банку з розрахункових рахунків та відомості по рахунку 661 Розрахунки по заробітній платі .

Під час перевірки встановлено факти несвоєчасного перерахування ПМВКП Ассоль за перевіряємий період до бюджету військового збору, з доходу у вигляді заробітної плати, чим порушено вимоги підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті і 68, підпункту а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

Так, згідно даних головної книги по рахунках 66 Розрахунки по заробітній платі та 642 Військовий збір , розрахунково-платіжних відомостей, банківських виписок, касових документів встановлено несвоєчасну сплату військового збору під час виплати заробітної плати, суми та строки сплати відображено в таблиці нижче, яка наведена на с. 98-99 Акту.

Також згідно даних головної книги по рахунках 671 Виплати по дивідендам та 6411 Податок з доходів фізичних осіб , банківських виписок, платіжних документів встановлено несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб під час виплати дивідендів, суми та строки сплати відображено в акті перевірки на с. 96-97. Таким чином, на порушення вимог пункту 54.2 статті 54. підпункту 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 168.4 статті 168. підпункту 170.5.1. пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України, ПМВКП Ассоль у перевіреному періоді проводив виплату доходів (дивіденди), але не своєчасно перераховано нарахований податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 15 430,21 грн.

Документів або доказів, які б спростовували встановлені в ході перевірки порушення позивачем суду не надано та не наведено.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Згідно із пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України - податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

За приписами пункту 38.2 статті 38 Податкового кодексу України сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадку передбачених податковим законодавством - податковим агентом або представником платника податку.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.180 пункту 14,1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно з підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду,

Згідно з пунктом 16 1 підрозділу 10 Інші перехідні положення Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 Податкового кодексу України (підпункт 1.5 пункту 16 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України).

Платники збору зобов'язані забезпечити виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 Податкового кодексу України (підпункт 1.6 пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України),

Згідно з пунктом 110.1 статті 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За змістом підпунктів 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положеннями статті 127 Податкового кодексу України встановлюється санкція, як міра відповідальності, яка покладається на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу громадянам. При цьому, відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

При цьому, розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу. Кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених статтею 127 Податкового кодексу України, є допущення податковим агентом декількох правопорушень (ненарахування, неутримання та/або несплата податків), протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом.

Позивачем не надано пояснень та їх документального підтвердження щодо причин порушення строків сплати податкового зобов'язання.

Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд вважає, що відповідачем правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавства позивачу нараховані штрафні санкції за несвоєчасність сплати податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору. В зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та застосування до позивача штрафних санкцій, що доводами позовної заяви та матеріалами справи в цій частині не спростовується.

Відповідно до частини другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ПМ ВКП Ассоль документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 34 736,11 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (91,68%).

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного малого виробничо-комерційного підприємства Ассоль (71603, Запорізька область, м. Василівка, бул. Центральний, буд. 43, код ЄДРПОУ 20470908) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДФС в Запорізькій області 04.06.2018 №0007561401 про збільшення Приватному малому виробничо-комерційному підприємству Ассоль розміру грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1 202 848,75 грн. (один мільйон двісті дві тисячі вісімсот сорок вісім гривень сімдесят п'ять копійок) з яких основний платіж складає 1 023 662,00 грн. (один мільйон двадцять три тисячі шістсот шістдесят дві гривні) та за штрафними (фінансовими санкціями) 179 186,75 грн. (сто сімдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят шість гривень сімдесят п'ять копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДФС в Запорізькій області 04.06.2018 №0007551401 про зменшення Приватному малому виробничо-комерційному підприємству Ассоль від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за платежем податок на додану вартість в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДФС в Запорізькій області 04.06.2018 №0007541401 про збільшення Приватному малому виробничо-комерційному підприємству Ассоль розміру грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 061 358,70 грн. (один мільйон шістдесят одна тисяча триста п'ятдесят вісім гривень сімдесят копійок), з яких основний платіж складає 849 087,00 грн. (вісімсот сорок дев'ять тисяч вісімдесят сім гривень) та за штрафними (фінансовими санкціями) 212 271,70 грн. (двісті дванадцять тисяч двісті сімдесят одна гривня сімдесят копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного малого виробничо-комерційного підприємства Ассоль суму судового збору у розмірі 34 736,11 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот тридцять шість гривень одинадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 07.03.2019.

Суддя І.В. Батрак

Дата ухвалення рішення25.02.2019
Оприлюднено19.03.2019
Номер документу80505189
СудочинствоАдміністративне
Сутьвизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Судовий реєстр по справі —0840/3641/18

Ухвала від 06.11.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 15.10.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 13.08.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Сафронова С.В.

Ухвала від 06.03.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Сафронова С.В.

Ухвала від 04.06.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Ясенова Т.І.

Ухвала від 18.04.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Ясенова Т.І.

Рішення від 25.02.2019

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Батрак Інна Володимирівна

Рішення від 25.02.2019

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Батрак Інна Володимирівна

Ухвала від 28.01.2019

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Батрак Інна Володимирівна

Ухвала від 06.12.2018

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Батрак Інна Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні