Ухвала

від 15.10.2020 по справі 0840/3641/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 0840/3641/18

адміністративне провадження № К/9901/25374/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Яковенка М. М., Дашутіна І. В., Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року у справі № 0840/3641/18 за адміністративним позовом Приватного малого виробничо-комерційного підприємства Ассоль до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року частково задоволено позовні вимоги.

Визнано протиправним та скасовано частково податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДФС в Запорізькій області 04 червня 2018 року № 0007561401 про збільшення Приватному малому виробничо-комерційному підприємству Ассоль розміру грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1202848,75 грн. з яких основний платіж складає 1023662,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 179186,75 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДФС в Запорізькій області 04 червня 2018 року № 0007551401 про зменшення Приватному малому виробничо-комерційному підприємству Ассоль від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за платежем податок на додану вартість в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано частково податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДФС в Запорізькій області 04 червня 2018 року № 0007541401 про збільшення Приватному малому виробничо-комерційному підприємству Ассоль розміру грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1061358,70 грн., з яких основний платіж складає 849087,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 212271,70 грн.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного малого виробничо-комерційного підприємства Ассоль суму судового збору у розмірі 34736,11 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року залишено без руху, з підстав відсутності документа про сплату судового збору.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Запорізькій області про продовження строку усунення недоліків; апеляційну скаргу - повернуто заявникові.

21 лютого 2020 року Головне управління ДПС у Запорізькій області повторно подано апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишено без рух для надання доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою та документу про сплату судового збору в розмірі 56829 грн.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотань Головного управління ДФС у Запорізькій області про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги та про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року у справі № 0840/3641/18.

05 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначає, що ситуація з обмеженим фінансування судового збору унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішення суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з такого.

За правилами ч. 1 ст. 334 КАС України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Постановляючи ухвалу від 13 серпня 2020 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху та не наведено об`єктивних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

В обґрунтування касаційної скарги та причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, скаржник мотивує відсутністю фінансування на сплату судового збору.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Згідно ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Відтак, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом ч. 2 ст. 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 3, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року у справі № 0840/3641/18 за адміністративним позовом Приватного малого виробничо-комерційного підприємства Ассоль до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов