Рішення

від 12.03.2019 по справі 0840/3445/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 березня 2019 року (12 год.50 хв.)Справа № 0840/3445/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Аксьонова С.В.,

за участю представників: позивача - Христич Н.В., Парасківи Т.П., Дімітрова Е.М., відповідача - Куранової С.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дніпро-Буд до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дніпро-Буд (далі - позивач або ТОВ БК Дніпро-Буд ) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2018 №0005761408.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу щодо нереального здійснення господарських операцій з постачання будівельно-монтажних робіт ТОВ Кавіста . Так, господарські операції здійснені ТОВ Кавіста у жовтні 2017 року є цілком реальними та підтверджуються відповідними первинними документами, що відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Додатковим доказом реальності операцій слугує факт виконання робіт на ПАТ Запоріжсталь , що взагалі унеможливлює фіктивність будь-яких господарських операцій. Наголошує, що для здійснення господарських операцій взагалі не має необхідності володіти майном та складськими приміщеннями на праві приватної власності та мати великий штат працівників. Таке майно може перебувати на праві укладених договорів оренди та необхідна кількість працівників може залучатись до виконання робіт на підставі усних чи письмових цивільно-правових договорів. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв'язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 27.08.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 17.09.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 16.10.2018.

02.10.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.10.2018.

Ухвалою суду від 22.10.2018 провадження у справі зупинено до 03.12.2018.

Ухвалою суду від 03.12.2018 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 03.12.2018 провадження у справі зупинено до 21.01.2019.

Протокольною ухвалою суду від 21.01.2019 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 21.01.2019.

21.01.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 19.02.2019.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 31793 від 08.10.2018). Зокрема зазначив, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що задекларовані ТОВ БК Дніпро-Буд господарські операції з придбання у ТОВ Кавіста послуг та рух активу від зазначеного контрагенту до позивача не відбулись у дійсності. Надані позивачем первинні документи, не опосередковувались реальних рухом активів між ТОВ БК Дніпро-Буд та ТОВ Кавіста . Згідно з аналізом наданих до перевірки первинних документів, а саме: актів виконаних робіт та відомостей ресурсів до них, складених ТОВ Кавіста на адресу позивачу встановлено, що фізично не є можливим реальне здійснення вказаних операцій, оскільки ТОВ Кавіста не має достатньої кількості працівників для виконання обсягу будівельно-ремонтних робіт, що зазначені у актах прийняття виконаних робіт. Таким чином, враховуючи відсутність у ТОВ Кавіста відповідних умов для виконання будівельно-монтажних робіт (відсутність трудових ресурсів, іншого джерела походження послуг/робіт), ТОВ Кавіста фактично не могло здійснювати фінансово-господарські операції з поставки будівельно-монтажних робіт. Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 12.03.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ БК Дніпро-Буд (код ЄДРПОУ 41194778) є юридичною особою, яка зареєстрована 06.03.2017 за №11031020000042332, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.90-92).

У період з 26.02.2018 по 02.03.2018, на підставі направлення від 26.02.2018 №445, наказу від 26.02.2018 №306, відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ БК Дніпро-Буд з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за жовтень 2017 рік при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ Кавіста (код ЄДРПОУ 41003453) за жовтень 2017 року, за результатами якої складено Акт від 12.03.2018 №149/08-01-14-08/41194778 (т.1 а.с.8-28).

Висновками до акту перевірки встановлено порушення ТОВ БК Дніпро-Буд , вимог зокрема: пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, у періоді, що перевірявся на загальну суму 100086 грн., у т.ч. по періодам: жовтень 2017 року - 100086 грн.

Вказані висновки обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою встановлено відсутність у ТОВ Кавіста відповідних умов для виконання будівельно-монтажних робіт (відсутність трудових ресурсів, іншого джерела походження послуг), ТОВ Кавіста фактично не могло здійснювати фінансово-господарські операції з поставки будівельно-монтажних робіт. Первинні документи, виписані від імені ТОВ Кавіста в адресу ТОВ БК Дніпро-Буд у жовтні 2017 року на суму ПДВ 100085,47 грн. не можна вважати належно оформленими документами, які посвідчують факт надання послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та зменшення на їх підставі податкових зобов'язань з ПДВ безпідставно.

На підставі Акту від 12.03.2018 №149/08-01-14-08/41194778 та вказаних порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 26.04.2018 №0005761408, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 125107,50 грн.: у т.ч. 100086,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 25021,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.33-34).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивачем подано до ДФС України скаргу на податкове повідомлення-рішення від 26.04.2018 №0005761408 (т.1 а.с.35-36), однак рішенням ДФС України від 08.08.2018 № 25953/6/91-99-11-01-02-25, скаргу залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін (т.1 а.с.37-39).

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв'язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, судом встановлено, що у жовтні 2017 року позивач мав фінансово-господарські операції з ТОВ Кавіста (код ЄДРПОУ 41003453) з придбання будівельно-монтажних робіт.

Договірні відносини між ТОВ БК Дніпро-Буд (Генпідрядник) та ТОВ Кавіста (Субпідрядник) виникли на підставі договорів підряду № 10-2017/01 від 25.09.2017, № 10-2017/02 від 26.09.2017, № 10-2017/03 від 26.09.2017, відповідно до умов яких субпідрядник в межах договірної ціни виконує власними і залученими силами та засобами у строки та за цінами, обумовленими зазначеними договорами комплекс робіт на об'єктах: Капітальний ремонт будівлі заводоуправління інв.№10100432 ; Капітальний ремонт. Будівля АПК. Інв. № 10100855. УПП ; Поточний ремонт будівлі підстанції М-3 інв.№10100297 ; Капітальний ремонт. Будівля АПК. Інв 10100855. УПП ; Поточний ремонт вагонів УЖДТ ; Капітальний ремонт. Агломераційний цех. Трансферкара № 5 ; Поточний ремонт виробничої будівлі ЦХП-1 (зливова каналізація) ; Капітальний ремонт реактора і системи абсорбера (енергетична частина) УРСК ; Капітальний ремонт енергообладнання стану тонколистового 1680 ЦГПТЛ ; Капітальний ремонт будівлі заводоуправління інв.№10100432 ; Поточний ремонт будівлі заводоуправління інв.№10100432 . Тривалість виконання робіт - 45 робочих днів. Початок робіт через 5 робочих днів після підписання. Генпідрядник здійснює платежі субпідряднику за виконані роботи після підписання обома сторонами акта прийому-прийняття виконаних підрядних робіт по формі КБ-2 та довідки по формі КБ-3 (частково), складених згідно актів приймання підрядних робіт (т.1 а.с.81-86).

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи акти приймання виконаних робіт за жовтень 2017 року № 01/10 від 26.10.2017, № 02/10 від 26.10.2017, № 03/10 від 30.10.2017, № 04/10 від 30.10.2017, № 05/10 від 26.10.2017, № 06/10 від 31.10.2017, № 07/10 від 31.10.2017, № 08/10 від 31.10.2017, № 09/10 від 31.10.2017, № 10/10 від 31.10.2017, № 11/10 від 31.10.2017, № 12/10 від 31.10.2017, № 13/10 від 31.10.2017, № 14/10 від 31.10.2017, № 15/10 від 31.10.2017, № 16/10 від 31.10.2017, № 17/10 від 31.10.2017 (т.1 а.с.61-80).

Зазначені акти відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники, в яких детально викладено, які саме роботи були виконані ТОВ Кавіста , в яких обсягах та у який час.

Оплата за отриманий товар здійснювалася через розрахунковий рахунок, що підтверджується виписками з банківського рахунку (т.1 а.с.40-55).

Будівельно-монтажні роботи були придбані у ТОВ Кавіста для виконання укладених з ПАТ ЗМК Запоріжсталь (код ЄДРПОУ 00191230) договорів підряду:

№ 20/2017/1582 від 29.05.2017 на капітальний ремонт рудного трансферкара № 5 інв. № 10514668 агломераційного цеху ПАТ ЗМК Запоріжсталь ;

№ 20/2017/2052 від 01.07.2017 на поточний ремонт естакади напіввагону ЦРПС УЖДТ ПАТ ЗМК Запоріжсталь ;

№ 20/2017/2111 від 01.07.2017 на капітальний ремонт енергообладнання стану струнколистового інв. № 10501025 ЦГПТЛ ПАТ ЗМК Запоріжсталь ;

№ 20/2017/2013 від 10.07.2017 на поточний ремонт виробничої будівлі інв. № 10100181 (ливневої каналізації) ПАТ ЗМК Запоріжсталь ;

№ 20/2017/2224 від 01.08.2017 на капітальне будівництво об'єктів ПАТ ЗМК Запоріжсталь ;

№ 20/2017/2314 від 14.08.2017 на поточний ремонт будівлі підстанції М-3 інв. № 10100297 ПАТ ЗМК Запоріжсталь ;

№ 20/2017/2323 від 15.08.2017 на поточний ремонт будівлі заводоуправління інв. № 10100432 ПАТ ЗМК Запоріжсталь ;

№ 20/2017/2303 від 01.09.2017 на капітальний ремонт будівлі АБК інв. № 10100855 ПАТ ЗМК Запоріжсталь ;

№ 20/2017/2511 від 07.09.2017 на капітальний ремонт будівлі заводоуправління інв. № 10100432 ПАТ ЗМК Запоріжсталь ;

№ 20/2017/2709 від 07.09.2017 на капітальний ремонт реактора та системи абсорбера УРСК інв. № 10520647 ЦХП-1, системи прибирання оксиду УРСК інв. № 10520630 ЦХП-1 ПАТ ЗМК Запоріжсталь ;

№ 20/2017/2871 від 05.10.2017 на поточний ремонт будівлі службового корпусу ВРУ-60 інв. № 10100724 ККЦ ПАТ ЗМК Запоріжсталь ;

№ 20/2017/2813 від 02.10.2017 на капітальний ремонт будівлі заводоуправління інв. № 10100432 (тамбур ліфту) ПАТ ЗМК Запоріжсталь .

Виконання зазначених договорів підряду підтверджується відповідними актами приймання виконаних робіт за жовтень 2017 року, які наявні в матеріалах справи (т.1а.с.165-184).

Разом з цим, в матеріалах справи міститься довідка від 14.03.2018 № 55/08-01-14-08/41194778 Про результати зустрічної звірки ТОВ БК Дніпро-Буд щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПАТ ЗМК Запоріжсталь їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2017 року , за висновками якої зустрічною звіркою ТОВ БК Дніпро-Буд не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими ПАТ ЗМК Запоріжсталь , яке мало правові відносини з платником податків. Перевіркою ТОВ БК Дніпро-Буд встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій з ПАТ ЗМК Запоріжсталь (т.2 а.с.113-118).

Таким чином, реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи. Вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Щодо посилання відповідача на відсутність у ТОВ Кавіста основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, що на думку відповідача свідчить про нереальність здійснення поставки будівельно-монтажних робіт, то суд зазначає наступне.

Згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в первинних документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірної господарської операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

В той же час, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Вказана позиція висловлена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №1570/4299/12.

Щодо посилання представника відповідача у судовому засіданні на відсутність письмової згоди ПАТ ЗМК Запоріжсталь на залучення позивачем субпідрядника для виконання окремих видів робіт (об'єктів), наявність якої обумовлено договорами підряду, суд зазначає, що відсутність окремої письмової згоди від ПАТ ЗМК Запоріжсталь не може свідчити про нереальність здійснення ТОВ Кавіста будівельно-монтажних робіт оскільки, зазначені роботи здійснювались на ПАТ ЗМК Запоріжсталь , та перебування робітників ТОВ Кавіста на території ПАТ ЗМК Запоріжсталь , який є режимним об'єктом само по собі свідчить про наявність відповідної згоди ПАТ ЗМК Запоріжсталь на здійснення зазначених робіт працівниками ТОВ Кавіста .

Окрім того, цього приводу представником позивача у судовому засіданні пояснено, що згода, передбачена договорами підряду від ПАТ ЗМК Запоріжсталь надавалась останнім в усній формі, що не суперечить вимогам Цивільного та Господарського законодавства України.

Обставини на які посилається податковий орган не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Зазначене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України (по справі № К/800/41046/15, по справі № К/800/47664/13.

Проте, слід зазначити, що чинним законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину.

Посилання відповідача, на результати опрацювання зібраної податкової інформації отриманої від податкових органів на обліку в яких перебувають контрагенти позивача суд розцінює безпідставними, а результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо контрагента позивача не можуть бути допустимими доказами по справі, оскільки чинним законодавством України не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками по ланцюгу вимог законодавства з оподаткування в їх господарській діяльності і можливі неправомірні дії і у разі припущення ними будь-яких порушень нести за них негативні наслідки у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникає в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг), так як згідно Конституції і податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність, згідно якої припущені порушення одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Обґрунтування податковим органом своїх висновків про нереальність господарської операції на підставі інформаційних баз даних є невмотивованими, оскільки у своїй діяльності відповідач повинен керуватися Конституцією України, Податковим кодексом України, законами України, іншими нормативними актами, відповідно до яких об'єктом документальної перевірки є первинні документи, які використовуються в бухгалтерському і податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, тоді коли інформаційні бази даних податкового органу не є об'єктом документальної перевірки та не є належними доказами.

Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини мають в Україні значення джерела права.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийнято відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 1876,62 грн.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дніпро-Буд (69067, м. Запоріжжя, вул. Автодорівська, буд. 58, код ЄДРПОУ 41194778) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2018 №0005761408, яке винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дніпро-Буд судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1876,62 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят шість грн. 62 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 18.03.2019.

Суддя Ю.В. Калашник