Постанова

від 13.03.2019 по справі 440/4302/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 р. Справа № 440/4302/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

а участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля К" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/4302/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля К"

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області

третя особа Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк"

про визнання незаконною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Земля К" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання незаконною та скасування повністю постанови від 26 листопада 2018 року у виконавчому провадженні №55117400, винесеної державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Ніколенком С.В., про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля К" виконавчого збору.

Одночасно з позовом до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Земля К" подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області зупинити вчинення виконавчих дій по примусовому стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля К" виконавчого збору відповідно до винесеної державним виконавцем Ніколенком С.А. постанови від 26 листопада 2018 року у виконавчому провадженні ВП №55117400, шляхом звернення стягнення на грошові кошти ТОВ "Земля К" на рахунках в установах банків, цінні папери, нерухоме, рухоме, інше майно та майнові права, корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) ТОВ "Земля К", у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать ТОВ "Земля К" від інших осіб, або ТОВ "Земля К" володіє ними спільно з іншими особами.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що постанова Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 26 листопада 2018 року ВП №55117400 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля К" виконавчого збору має очевидні ознаки протиправності та існує реальна небезпека порушення законних прав та інтересів як ТОВ "Земля К", так і держави.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Земля К" в задоволенні заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля К" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання незаконною та скасування постанови.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Земля К" подано апеляційну скаргу, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги заявником зазначено, що ухвала постановлена з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає скасуванню. Вважає, що суд першої інстанції, при розгляді заяви про забезпечення адміністративного позову не дав належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів не з'ясував, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року та постановити нову, якою задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля К" та вжити заходи забезпечення позову.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності сторін.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того , що позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили, що виконання рішення у справі у разі задоволення позовних вимог з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача буде ускладеним або неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, а також, що для відновлення таких прав і свобод необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Докази, що підтверджують необхідність застосування заходів забезпечення позову, також відсутні. Обраний засіб забезпечення позову не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову , виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Слід зазначити, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Положеннями ч.1 ст.151 КАС України визначені види забезпечення позову, а саме: 1) зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) заборона відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановлення обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При розгляді заяви про забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Відповідно ч. 6 ст. 154 КАС України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням:

1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 18.10.2018 року у справі №808/2432/18, від 19.12.2018 року у справі №826/5523/18 та від 18.01.2019 року у справі №826/5369/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення адміністративного позову не є самостійним способом захисту порушеного права та не повинне призводити до вирішення вимог або досягнення іншої мети не пов'язаної з забезпеченням права особи до вирішення справи по суті.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Судом встановлено, що предметом позову у справі №440/4302/18 є визнання незаконною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 26.11.2018 ВП №55117400, якою стягнуто з боржника ТОВ "Земля К" виконавчий збір у розмірі 538163,11 грн.

При цьому, позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення вчинення виконавчих дій по примусовому стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля К" виконавчого збору відповідно до винесеної державним виконавцем Ніколенком С.А. постанови від 26 листопада 2018 року у виконавчому провадженні ВП №55117400, шляхом звернення стягнення на грошові кошти ТОВ "Земля К" на рахунках в установах банків, цінні папери, нерухоме, рухоме, інше майно та майнові права, корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) ТОВ "Земля К", у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать ТОВ "Земля К" від інших осіб, або ТОВ "Земля К" володіє ними спільно з іншими особами.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Таким чином, постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2018 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВП№55117400, якою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ: наказ№910/18165/13, виданий 03.10.2014 господарським судом м. Києва про стягнення 5381631,18 грн. звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ТОВ "Земля К" - рухомого та нерухомого майна згідно наказу №910/18165/13 від 03.10.2014, повернуто стягувачу.

Відповідно до пункту 8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Заявником не надано до суду доказів того, що виконавцем розпочато виконавче провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 26.11.2018 ВП №55117400, якою стягнуто з боржника ТОВ "Земля К" виконавчий збір у розмірі 538163,11 грн., зокрема, доказів винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом.

Враховуючи встановлене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені заявником обставини, на думку колегії суддів, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали справи не містять об'єктивних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Щодо доводів заявника про протиправність оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 26.11.2018 ВП №55117400 колегія суддів зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.

Крім того, зазначені позивачем обставини можуть бути встановлені виключно в ході судового розгляду по суті адміністративної справи, при перевірці правомірності оскаржуваної постанови суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі.

Посилання на ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначені обставини не можуть вважатись підставою для вжиття заходів для забезпечення позову, вони є обґрунтуванням предмету позову та підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником не наведено доводів про існування очевидної небезпеки заподіяння її правам, свободам чи законним інтересам в разі невжиття заходів забезпечення позову, також , не наведено фактів, які б вказували на можливість ускладнення виконання майбутнього судового рішення.

Слід зазначити, що сам факт звернення позивача до суду з даним позовом не може бути автоматичною підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони громадянину розпоряджатися своїм майном.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому, ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.4 ст. 241, ч.3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 323, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля К" - залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року по справі № 440/4302/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А. Судді (підпис) (підпис) Любчич Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст постанови виготовлений 18.03.2019 року