Постанова

від 13.03.2019 по справі 2040/7210/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 р.Справа № 2040/7210/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Лях О.П.,

Суддів: Яковенка М.М. , Бегунца А.О. ,

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Лук'янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 (повний текст складено 19.11.2018, головуючий суддя І інстанції Зоркіна Ю.В., м.Харків) по справі № 2040/7210/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1), звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив: скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005161315 від 08.05.2018 про збільшення зобов'язань зі сплати ПДВ на загальну суму 248662,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 62165,50 грн. як таке, що винесене із порушеннями вимог чинного законодавства України на підставі необґрунтованих та не підтверджених висновків вказаних у акті перевірки № 1443/20-40-13-15-07/НОМЕР_2 від 17.04.2018 року; стягнути із відповідача судовий збір у розмірі 3108,29 грн., сплачений 30.08.2018 згідно платіжного доручення № 390, в порядку встановленому чинним законодавством України. (т.1 а.с.4-11)

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 по справі № 2040/7210/18 задоволено адміністративний позов ФОП ОСОБА_1: (т.3 а.с.33-40)

- скасовано податкове повідомлення рішення від 08.05.2018 № 0005161315;

- стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області судовий збір у розмірі 3108,29 грн.

Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. (т.3 а.с.45-46)

В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідачем вказано про не підтвердження реального здійснення позивачем відповідних господарських операцій.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення. Відзив на апеляційну скаргу не надав, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та перебуває на податковому обліку, з 01.04.2016 є платником податку на додану вартість. Основними видами діяльності позивача є виробництво сухих будівельних сумішей (код КВЕД 23.64), пакування (код КВЕД 82.92), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73). (т.1 а.с.12-17)

Сторонами не заперечується, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2014 по 31.12.2015 знаходився на спрощеній системі оподаткування (ІІ група), а з 01.01.2016 по 31.12.2016 - на спрощеній системі оподаткування (ІІІ група).

ГУ ДФС у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку самозайнятої особи - ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 17.04.2018 №1443/20-40-13-15-07/НОМЕР_2. (т.1 а.с.24-)

Проведеною податковим органом перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства, а саме: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України. (т.1 а.с.46)

Не погодившись із висновками проведеної податковим органом перевірки, ФОП ОСОБА_1 подав заперечення на акт перевірки та отримав відповідь від 05.05.2018 №4394/ФОП/20-40-13-15-14, згідно якої акт перевірки залишено без змін (т.1 а.с.47-53).

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005161315 від 08.05.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплати на загальну суму 310827,50 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 248662,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 62165,50 грн. (т.1 а.с.18)

За наслідками адміністративного оскарження, Рішенням Державної фіскальної служби України від 26.07.2108 №10901/5/99-99-11-02-01-14 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін. (т.1 а.с.19-23)

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 надано до суду всі необхідні підтверджуючі первинні документи, які не мають дефектів форми, змісту або походження. При цьому суд відмітив, що отримання контролюючим органом податкової інформації, в якій викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, податкова інформація щодо контрагентів не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, положеннями ст.ст.180-211 розділу V ПК України визначено особливості як визначення платників податку на додану вартість, так і визначення об'єкту оподаткування цим податком.

При цьому, саме приписами ст.ст.185, 187 та 198 ПК України встановлено особливості визначення об'єкта оподаткування, дати виникнення податкових зобов'язань та правил формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість.

З аналізу змісту вказаних норм слідує, що право платника податків на включення сум до податкових зобов'язань чи податкового кредиту по податку на додану вартість обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання або продаж цим платником податків товарів, основних фондів, отримання або надання послуг чи робіт, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; так і підтвердження обліковими, розрахунковими документами цих господарських операцій.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку відповідних сум.

Таким чином, первинні документи мають юридичну силу лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

В свою чергу, приписами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996) визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Положеннями даного Закону встановлено, окрім іншого, визначення первинного документа та вимоги, які ставляться при його складанні.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

В свою чергу, згідно з п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Аналіз норм Закону №996 свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В той же час, наявність у суб'єкта господарювання податкових накладних не може бути визнано судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, якщо факт реальності господарських операцій не знаходить свого підтвердження належними і допустимими доказами.

При цьому, слід відмітити, що окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню податкового кредиту за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв'язку із господарською діяльністю.

Водночас, слід відмітити, що контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Так, положеннями ст.ст.40-132 розділу ІІ ПК України встановлено загальні положення стосовно адміністрування податків, зборів, платежів.

Приписами ст.ст.61 та 62 ПК України передбачено визначення податкового контролю, повноваження органів державної влади щодо здійснення такого контролю та способи його здійснення.

Одним із способів здійснення такого контролю є, в тому числі, інформаційно- аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (п.п.62.1.2 п.62.1 ст.62 ПК України).

В свою чергу, положеннями ст.ст.71-74 ПК України встановлено особливості інформаційно- аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів. Зокрема, з аналізу змісту вказаних статей вбачається, що інформація, зібрана відповідно до вимог цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки або звірки щодо встановлених порушень платником податків, в свою чергу, не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Крім того, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

В той же час, думку, висловлену посадовими особами контролюючого органу в акті перевірки або довідках про проведення звірки, зокрема щодо реальності вчинених платником податків господарських операцій, необхідно оцінювати із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом серед іншого висновками акту перевірки платника платків або актами перевірки його контрагентів.

Так, податковим органом на підтвердження встановлених порушень надано до матеріалів справи узагальнену інформацію стосовно контрагентів позивача, отриману від інших податкових органів. (т.1 а.с.86-116)

Однак, колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством не встановлено обмежень по включенню до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту сум ПДВ по господарських операціях за умови, що контрагент платника податків зареєстрований належним чином, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань відсутні негативні відомості щодо стану такого контрагента, а також контрагент є платником податку на додану вартість.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів, що контрагенти позивача у перевіряємому періоді не були зареєстровані в якості юридичних осіб у встановленому законом порядку або не були зареєстровані у якості платників ПДВ.

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" платник податку та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм Податкового кодексу України вони є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне перевірити під час розгляду даної справи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до висновків акту перевірки (т.1 а.с.42-45) ФОП ОСОБА_1 було занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 248662 грн., в тому числі: за серпень 2016 - 29500 грн., за грудень 2016 - 219162 грн., чим позивачем було порушено вимоги п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Податковим органом ставляться під сумнів господарські операції позивача із ТОВ "Техноконтинент", ТОВ "Атрокс", ТОВ " Альфа-Сервіс" та ТОВ Сателіт , які здійснювалися у серпні та грудні 2016 року.

Як вбачається із матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 з метою здійснення господарської діяльності було згідно договору найму (оренди) № 1-к від 01.04.2016 року орендовано у ТОВ " Івера" нежитлове приміщення площею 511,5 м2 з площею земельної ділянки навколо приміщення площею 375 м2 та залізничною гілкою довжиною 125,4 м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. (т.1 а.с.209-212)

Протягом перевіряємого періоду дохід ФОП ОСОБА_1 складався із сум доходу, отриманого від оптової торгівлі будівельними матеріалами.

Основними постачальниками ФОП ОСОБА_1 були ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь (код 191158), ПП БОРОХ (код 23323792), ТОВ СПК КОМПАНІ (код 39725397), ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_3) та інші, а основними замовниками позивача були ТОВ КРАУД ІНДАСТРІАЛ (код 39993942), ТОВ Холдингова компанія Центр (код 40279279), ТОВ ТАТОС-БУД (код 40344494), ТВ ХАРКІВТОРГСЕРВІС (код 39537770) та інші. (т.1 а.с.31)

Зокрема, ФОП ОСОБА_1 на підставі договору поставки № 350008 від 27.05.2015, укладеного із ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь , здійснювалося придбання муки вапняної та відсіву вапна ИСД-1 фр0-10 мм відповідно до специфікацій, які є невід'ємними частинами договору. (т.1 а.с.54-164, 225-234, т.2 а.с.1-8)

Доставка придбаних у ПАТ " Металургійний завод "Азовсталь" товарно-матеріальних цінностей здійснювалася на вищевказані орендовані виробничі приміщення як шляхом самовивозу, так і за допомогою залізничного транспорту.

Так, ФОП ОСОБА_1 було укладено із ТОВ "Техноконтинент" договір транспортно-експедиційних послуг від 01.08.2016 № 16-0801/1 (т.1 а.с.213-215) та із ТОВ БІЗНЕС СТРАЙК договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.10.2016 №16-1003-ТР (т.1 а.с.219-221), відповідно до умов яких позивач замовляє та надає для перевезення вантажі, а контрагенти зобов'язуються здійснити їх автоперевезення у міському та міжміському сполученні на території України в тому числі з наступними послугами: навантажувально-розвантажувальні роботи, комплектація замовлень, обробка товару відповідно до вимог замовника, перевезення вантажів з формуванням маршрутів, експедирування вантажу, зберігання та розміщення вантажу, супутні послуги.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано до суду копії актів здачі-прийняття робіт та товарно-транспортних накладних. (т.1 а.с.216-218, 222-224, т.2 а.с.108-127)

Також ФОП ОСОБА_1 було укладено із ТОВ ТЕК Тріолінк (Експедитор) договір транспортного експедирування №10/10-15 від 06.10.2015, відповідно до умов якого експедитор виконує та організовує послуги, пов'язані із перевезенням вантажів залізничним транспортом, а також надає додаткові послуги щодо перевірки кількості та якості вантажів, завантаження/розвантаження вантажів тощо. (т.2 а.с.9-21, 139-192)

Для здійснення перевезення товарів залізничним транспортом, додатково ФОП ОСОБА_1 було укладено відповідний договір із ПАТ "Українська залізнична дорога" (т.2 а.с.22-24, 88).

На підтвердження здійснення доставки залізничним транспортом позивачем надано до матеріалів справи копії відповідних накладних, актів здачі-приймання виконаних робіт. (т.1 а.с.88-164, 89-105, 128-138)

В подальшому, ФОП ОСОБА_1 здійснювалося фасування придбаних у постачальників товарів у мішки та подальший перепродаж таких товарно-матеріальних цінностей іншим контрагентам (т.1 а.с.165-193, т.2 а.с.106-107)

Колегія суддів приймає до уваги доводи позивача про те, що фасування отриманих від постачальників товарів здійснювалося . на відповідному обладнанні, яке було отримане позивачем (користувач) на підставі договору користування від 01.07.2013 № 021/1, укладеного із ТОВ "Сателіт" (власник). Відповідно до умов даного договору для використання з метою зберігання, фасування та відвантаження товару на термін до 30.06.2016 власник зобов'язувався передати у тимчасове користування користувачеві, а користувач прийняти наступне обладнання: вивантажувач вагонів шнековий; ємність для зберігання сипучого матеріалу (сілос); фасовка для сипучих матеріалів карусельного типу; транспортер стрічкового типу; маніпулятор розвантажувально-навантажувальний; кантерні терези; компресор; термінал для автоматизованого керування виробничим процесом; датчики зворотного зв'язку; кабелі та з'єднувачі. Оплата за договором проводиться на підставці акта здачі-приймання наданих послуг за весь період користування майном. (т.2 а.с.28-32)

З метою забезпечення господарської діяльності, а саме здійснення фасування муки вапняної та відсіву вапна ИСД-1 фр0-10 мм , ФОП ОСОБА_1 укладено з ТОВ "Атрокс" договір поставки від 15.12.2016 № 16-1215 (т.1 а.с.197-200), з ТОВ " Альфаторг-Сервіс" договір поставки від 29.12.2016 № 16-1229-1 (т.1 а.с.201-204), з ТОВ НЕЙЛЕН договір поставки від 07.12.2016 №16-1207 (т.1 а.с.205-208), із ФОП ОСОБА_3 договір поставки від 27.04.2016 №2704/16 (т.1 а.с.194-196) та з іншими контрагентами. Відповідно до даних договорів зазначені контрагенти зобов'язувалися поставити позивачу біг беги розміром 90*90*120.

На підтвердження здійснення даних господарських операцій щодо придбання фасувальних мішків позивачем надано копії рахунків-фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, проти чого представник відповідача не заперечував.. (т.2 а.с.33-87)

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про реальність зазначених господарських операцій , а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів не встановила порушень судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення .

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 по справі № 2040/7210/18 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 по справі № 2040/7210/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18 березня 2019 року .

.

Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях Судді (підпис) (підпис) М.М. Яковенко А.О. Бегунц