Постанова

від 12.03.2019 по справі 1640/2616/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 р.Справа № 1640/2616/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Бенедик А.П. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 року, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 28.09.18 року по справі № 1640/2616/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Служба безпеки Вітязь"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2018 року позивач ТОВ "Служба безпеки Вітязь" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 липня 2018 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність висновків контролюючого органу про порушення ТОВ "Служба безпеки Вітязь" вимог Податкового кодексу України шляхом штучного формування податкового кредиту за безтоварними господарськими операціями з окремим контрагентом. Зазначав, що його право на податковий кредит підтверджено належним чином складеними податковими накладними та первинним документами бухгалтерського обліку, що надавались відповідачу в ході проведення перевірки та копії яких залучені до матеріалів справи.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 2509.2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки Вітязь" (АДРЕСА_1, 36021, код ЄДРПОУ 39871754) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 18 липня 2018 року № НОМЕР_1.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 18 липня 2018 року № НОМЕР_2.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Служба безпеки Вітязь" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 39871754.

Позивач перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

Основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД-2010 є діяльність приватних охоронних служб (80.10).

Головним управлінням ДФС у Полтавській області у період з 19 червня 2018 року по 26 червня 2018 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Служба безпеки Вітязь" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками: ТОВ "Логиторг" (код ЄДРПОУ 40477563) за вересень 2016 року, з ТОВ "Апек-Інвест" (код ЄДРПОУ 40171207) за вересень 2016 року, з ТОВ "Файзер Компані" (код ЄДРПОУ 40761014) за грудень 2016 року, з ТОВ "ТК Прод-Маркет" (код ЄДРПОУ 40714048) за лютий 2017 року, з ПП "Охорона-Гуард" (код ЄДРПОУ 35924283) за серпень-вересень 2017 року, ТОВ "Грант Капітал" (код ЄДРПОУ 40711450) за листопад 2016 року, ТОВ "Фірма "Славія" (код ЄДРПОУ 40977337) за березень-травень 2017 року, ТОВ "Фінейро" (код ЄДРПОУ 40700014) за липень 2017 року та по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями товарів (робіт, послуг), придбаних у вказаних постачальників, правомірність відображення операцій в податковій звітності.

Результати перевірки оформлені актом від 05 липня 2018 року № 796/16-31-14-05-09/39871754, у якому вказано на порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1-200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України наслідком чого визначено заниження податку на додану вартість в охоплених перевіркою періодах на 24650,00 грн., в тому числі: за грудень 2016 року на 24650,00 грн. /т. І а.с. 27-104/.

На підставі вищевказаного акта перевірки відповідачем сформовано податкові повідомлення-рішення від 18 липня 2018 року:

№ НОМЕР_1 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 24650,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 6162,50 грн. /т. І а.с. 23/;

№ НОМЕР_2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем "Адміністративні штрафи та інші санкції" в розмірі 510,00 грн. /т. І а.с. 25/.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС у Полтавській області, позивач оскаржив останні до суду.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2018 року № НОМЕР_2 стало, зокрема, ненадання на вимогу контролюючого органа договору між позивачем та ТОВ "Файзер Компані" № 71 від 01 грудня 2016 року (акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 195 від 21 грудня 2016 року).

Договір між ТОВ "Служба безпеки Вітязь" та ТОВ "Файзер Компані" № 71 від 01 грудня 2016 року не укладався. Натомість акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 195 від 21 грудня 2016 року /т. І а.с. 138/, складений на виконання умов договору № 73 від 01 грудня 2016 року містить технічну помилку щодо зазначення номеру договору (помилково вказано № 71).

Наявним в матеріалах справи додатком до акта № 195 від 21 грудня 2016 року приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31 грудня 2016 року /т. І а.с. 139/ підтверджено, що сторони усунули наявну в первинному документі розбіжність.

Вказані документи надавались контролюючому органу, проте останні не були взяті до уваги під час прийняття рішення про застосування штрафних санкцій.

В основу спірного рішення від 18 липня 2018 року № НОМЕР_1 контролюючим органом покладено відомості акта перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок господарських операцій з ТОВ "Файзер Компані" (код ЄДРПОУ 40761014) у грудні 2016 року.

В основу спірного рішення від 18 липня 2018 року № НОМЕР_1 контролюючим органом покладено відомості акта перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок господарських операцій з ТОВ "Файзер Компані" (код ЄДРПОУ 40761014) у грудні 2016 року.

Так, в акті перевірки відповідач посилається на наявну податкову інформацію щодо контрагента позивача ТОВ "Файзер Компані" (код ЄДРПОУ 40761014).

Зокрема, зазначає, що за змістом наданої ДПІ У Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві податкової інформації від 31 березня 2017 року № 1826/7/26-50-12-01-07, ТОВ "Файзер Компані" відсутнє за місцезнаходженням. Аналіз податкової інформації про підприємство свідчить про відсутність в останнього необхідних виробничих потужностей, матеріально-технічних та трудових ресурсів. Вироком Подільського районного суду м. Києва від 09 вересня 2017 року у справі № 758/9102/17 встановлено, що засновник та керівник ТОВ "Файзер Компані" ОСОБА_3 зізнався у вчиненні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України.

Контролюючий орган дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали фіктивний характер, оскільки товари/послуги фактично не поставлялись/надавались, а договори та інші фінансово-господарські документи учасники господарських операцій склали з метою незаконного отримання податкової вигоди.

Позивач не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС у Полтавській області від 18 липня 2018 року № НОМЕР_1 та від 18 липня 2018 року № НОМЕР_2 оскаржива їх до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, про правомірність формування позивачем податкового кредиту, оскільки не встановлено фактів вчинення ТОВ "Служба безпеки Вітязь" навмисних кримінально караних дій з метою штучного формування даних податкового обліку задля отримання податкових вигод. Отже, висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог статей 44, 198, 200, 201 Податкового кодексу України здійснено за помилкового розуміння норм діючого на час виникнення спірних відносин податкового законодавства України та фактичних обставин справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статт198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За правилами частини першої ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ "Файзер Компані" (Виконавець) 01 грудня 2016 року укладено договір про надання рекламних послуг № 74 згідно умов якого виконавець за завданням замовника надає рекламні послуги шляхом виготовлення та розміщення на рекламних щитах, обладнаним спеціальним освітленням, реклами охоронних послуг, що надаються замовником /т. І а.с. 124-128/.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Файзер Компані" у грудні 2016 року надало позивачу послуги з розміщення на рекламних щитах, обладнаним спеціальним освітленням, реклами охоронних послуг, що надаються замовником.

Звітом від 31 грудня 2016 року до договору про надання рекламних послуг від 01 грудня 2016 року № 74 та додатками у формі ескізів та графічних матеріалів до нього підтверджено, що за результатами спільного обстеження місць розміщення реклами сторонами підтверджено фактичне виконання обов'язків, взятих на себе ТОВ "Файзер Компані" /т. І а.с. 131, т. ІІ а.с. 27-36/.

Зі змісту наявних в матеріалах справи актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31 грудня 2016 року № 193 /т. І а.с. 130/ та № 194 /т. І а.с. 129/ судом встановлено, що вартість наданих позивачу послуг склала 84000,00 грн., замовник не має претензій до виконавця щодо якості та своєчасності обумовлених послуг.

01 грудня 2016 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Файзер Компані" (Виконавець) укладено договір про надання посередницьких послуг з пошуку об'єктів № 73. Згідно умов зазначеного договору виконавець зобов'язується здійснити пошук клієнтів для замовлення послуг охорони у ТОВ "Служба безпеки Вітязь" в Чернігівській області /т. І а.с. 132-136/.

02 грудня 2016 року між позивачем та його контрагентом укладено додаткову угоду до договору від 01 грудня 2016 року № 73, якою розширено перелік областей, у яких виконавець зобов'язується здійснити пошук клієнтів для замовлення послуг охорони у ТОВ "Служба безпеки Вітязь" /т. І а.с. 137/.

Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) підтверджено, що на виконання умов вказаного договору ТОВ "Файзер Компані" у грудні 2016 року надало позивачу послуги з пошуку клієнтів для замовлення послуг охорони у ТОВ "Служба безпеки Вітязь" в Чернігівській, Харківській та Полтавській областях, вартість яких склала 63900,00 грн. /т. І а.с. 138-139/.

Звітом від 31 грудня 2016 року до договору про надання посередницьких послуг з пошуку об'єктів від 01 грудня 2016 року № 73 та додатком № 1 до нього підтверджено, що за результатами проведеного пошуку клієнтів ТОВ "Файзер Компані" проведено переговори з 14 потенційними клієнтами (із зазначенням найменувань таких суб'єктів господарювання) /т. І а.с. 140, т. ІІ а.с. 12/. Зі змісту наявного в матеріалах справи гарантійного листа від 01 грудня 2016 року встановлено, що ТОВ "Файзер Компані" надав позивачу підтвердження наявності достатніх та необхідних ресурсів для надання посередницьких та рекламних послуг; відсутності податкового боргу та відкритих виконавчих проваджень, а також повідомив про те, що його майно не перебуває в податковій заставі; його реєстрація платником ПДВ не анульована /т. І а.с. 141/.

Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням /т. І а.с. 144/ підтверджено факт часткової оплати позивачем наданих за договором від 01 грудня 2016 року № 73 послуг ТОВ "Файзер Компані" на суму 41538,00 грн. Решта суми дебіторської заборгованості позивача перед вказаним суб'єктом господарювання була сплачена ТОВ "Компанія "Будтехмонтаж" (новий кредитор) на підставі договорів переуступки боргу від 16 січня 2017 року № 26 та № 27 /т. І а.с. 146-149/, що підтверджується платіжними дорученнями від 19 січня 2017 року № 135-136 /т. І а.с. 142-143/.

На підтвердження факту придбання послуг за вищевказаними договорами позивач надав копії податкових накладних від 31 грудня 2016 року № 193, № 194, № 195 /т. І а.с. 170-172/.

Зазначені податкові накладні зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не заперечувалось та підтверджено залученими до матеріалів справи копіями квитанції №1.

Також, контролюючим органом не спростовано того, що на момент складення податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

За викладених обставин, податкові накладні від 31 грудня 2016 року № 193, № 194, № 195 належним чином підтверджують факт придбання позивачем послуг, та є достатньою підставою для віднесення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту позивача, та в силу положень статей 73-75 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належні, допустимі та достовірні докази у справі.

З пояснень представника позивача наданих в судовому засіданні суду першої інстанції вбачається, що результатом наданих ТОВ "Файзер Компані" послуг стало розширення клієнтської бази позивача та укладення ТОВ "Служба безпеки Вітязь" у 2017 році низки договорів з суб'єктами господарювання різних регіонів України про надання охоронних послуг /т. ІІ а.с. 98-213/.

Стверджуючи про відсутність у контрагента позивача необхідних виробничих потужностей та трудових ресурсів для ведення господарської діяльності відповідач не спростував твердження представника позивача про те, що залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні засоби можуть перебувати в постачальника/субпідрядника на праві оренди чи лізингу.

Стосовно доводів контролюючого органу про обрив ланцюга постачання товарів/пслуг до контрагентів позивача, колегія суддів зауважує, що відповідні відомості самі по собі не є достатнім та належним доказом для твердження про "безтоварність" спірних господарських операції. При цьому суд виходить з того, що під час надання правової оцінки правомірності формування платником податку даних податкового обліку у зв'язку з придбанням товарів/послуг мають враховуватись відомості про безпосереднє здійснення господарської операції між замовником та виконавцем.

Право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником/виконавцем - платником ПДВ, сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару /послуги.

Також, слід вказати, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

При цьому, податковим органом не надано доказів, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій.

За положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Платник податків не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, тим більше по ланцюгу постачання, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

Невиконання податкових обов'язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Таким чином, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які можуть бути достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, отже надають право для віднесення спірної суми податку до складу податкового кредиту.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, які б свідчили про невідповідність змісту угоди дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору поставки або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Колегія суддів критично ставиться на посилання відповідача на вирок Подільського районного суду м. Києва від 09 вересня 2017 року у справі № 758/9102/17, яким встановлено, що засновник та керівник ТОВ "Файзер Компані" ОСОБА_3 зізнався у вчиненні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України /т. ІІ а.с. 143-145/, оскільки з аналізу зазначеного судового акта вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Файзер Компані" в охопленому перевіркою періоді не досліджувались судом в межах розгляду вищевказаної кримінальної справи, отже вищевказаний вирок є неналежним доказом фіктивності правочинів позивача з ТОВ "Файзер Компані", які становлять предмет дослідження у цій адміністративній справі.

Слід зазначити, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Проте, матеріали справи таких доказів не містять.

Стосовно посилань відповідача на неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентом позивача, колегія суддів зазначає, що наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагента позивача не є належним доказом "безтоварності" спірних господарських операцій, оскільки як вже зазначалось колегією суддів, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок/надання послуг, як у дослідженому судом випадку, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 814/937/15, що враховується судом згідно з вимогами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та нормативно - праві акти, колегія суддів дійшла висновку, що надані ТОВ "Служба безпеки Вітязь" первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів та господарських операцій за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують право позивача на формування податкового кредиту, господарські операції позивача у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18 липня 2018 року № НОМЕР_1 та від 18 липня 2018 року № НОМЕР_2 Головне управління ДФС у Полтавській області діяло всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 року по справі № 1640/2616/18 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 року по справі № 1640/2616/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 18.03.2019 року