Постанова

від 12.03.2019 по справі 0240/2403/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0240/2403/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

12 березня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представників третьої особи: Сича С.М., Кукурудзи С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської районної ради Вінницької області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Козятинської районної ради Вінницької області до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Козятинської міської ради Явної Сніжани Григорівни, за участю третьої особи-Козятинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2018 року Козятинська районна рада Вінницької області звернулася до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Козятинської міської ради Явної С.Г., за участю третьої особи-Козятинської міської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно виконавчого комітету Козятинської міської ради Явної С.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.07.2016 року індексний номер 30570.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року провадження в адміністративній справі закрито, на підставі ч.1 статті 238 КАС України; роз'яснено позивачу його право на звернення з позовом в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач звернувся з апеляційної скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що предметом розгляду у даній справі є виключно рішення державного реєстратора, як суб'єкта владних повноважень, а не результат цього рішення-державна реєстрація права власності на адміністративну будівлю та підтвердження певного юридичного статусу об'єкта нерухомості.

Від відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

В судовому засіданні представники третьої особи заперечили щодо задоволення апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Решта учасників справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання повноважних представників, для участі справі, не направили.

05.03.2019 від представника апелянта надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, однак враховуючи строки розгляду апеляційної скарги, встановлені ст.309 КАС України, а також те, що представником не порушувалось питання про продовження строку розгляду справи, колегія суддів вважає заяву безпідставною.

У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов не містить ознак публічно-правового спору, а витікає із права власності, які існують між позивачем та третьою особою щодо права власності на нерухоме майно, а тому не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи оцінку спірним правовідносинам, виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду (ч.3 ст.19 КАС України).

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон №1952-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Згідно зі статтею 11 цього Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Ураховуючи наведене, державний реєстратор є суб'єктом владних повноважень, а правовідносини, які виникають між ним та заявником прав чи їх обтяжень-публічно-правовими. Захист прав та інтересів відповідного заявника від порушень з боку цього суб'єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні строків, процедури, умов та інших визначених законом особливостей вчинення реєстраційних дій, є завданням адміністративного судочинства та має відбуватися у відповідному порядку.

В той же час, відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України та пункту 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, вимоги щодо реєстрації майна, інших реєстраційних дій можуть розглядатися судами в порядку цивільного чи господарського судочинства (залежно від суб'єктного складу) якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав.

Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16.

Як слідує з матеріалів справи, 21.07.2016 року, державним реєстратором Явною С.Г., на підставі наданих Козятинською міською радою документів, прийнято рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень, індексний номер: 30570989 від 21.07.2016, згідно якого за відповідачем зареєстровано право комунальної власності на нерухоме майно загальною площею 883 кв.м.-адміністративну будівлю, розташовану за адресою: Вінницька область м.Козятин вул.Героїв Майдану,24.

В той же час, позивач вважає, що відповідач набув право власності на вказане майно неправомірно, оскільки на даний час на першому поверсі адмінбудівлі розташована Козятинська районна рада, а на другому та третьому поверхах-Козятинська міська рада, що підтверджується інвентаризаційною справою №111 від 2009 року та технічним паспортом.

Отже, на думку апелянта, право власності на будівлю, що знаходиться за адресою: Вінницька область м.Козятин вул.Героїв Майдану,24, повинно належати Козятинській районній раді та Козятинській міській раді, у тих частинах, якими вони фактичного користуються.

Таким чином, виникнення спірних правовідносин обумовлено не стільки незгодою позивача з рішенням державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки з правом комунальної власності Козятинської міської ради на частину адмінбудівлі, в якій розміщено Козятинську районну раду, що свідчить про наявність спору, який не носить публічно-правового характеру.

Критеріями відмежування справ господарської юрисдикції від адміністративної є наявність у них спору про права, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства); суб'єктний склад такого спору.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України України (далі - ГПК) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням..

Згідно з пунктом 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 822/842/18, від 29 січня 2019 року у справі № 819/829/17, від 16 січня 2019 року у справі № 813/317/17, від 23 січня 2019 року у справі № 817/726/17, від 16 січня 2019 року у справі № 823/692/17, від 30 січня 2019 року у справі № 820/4291/17.

За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад рішення у справі Сокуренко і Стригун проти України ) суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Козятинської районної ради Вінницької області залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 березня 2019 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.