Постанова

від 14.03.2019 по справі 824/1053/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1053/18-а

Головуючий у 1-й інстанції:Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

14 березня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.,

представника відповідача: Байцара І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року (м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київського національного торговельно-економічного університету в особі Чернівецького торговельно-економічного інституту про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Київського національного торговельно-економічного університету в особі Чернівецького торговельно-економічного інституту про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано бездіяльність Київського національного торговельно - економічного університету в особі Чернівецького торговельно-економічного інституту щодо ненадання відповідей на запити ОСОБА_3 про інформацію від 10.09.2018 р., 03.10.2018 р., 12.10.2018 р., 16.10.2018р. протиправною; зобов'язано Київський національний торговельно-економічний університет в особі Чернівецького торговельно-економічного інституту надати ОСОБА_3 відповіді на інформаційні запити від 10.09.2018 р., 03.10.2018 р., 12.10.2018 р., 16.10.2018р; стягнуто з Київського національного торговельно-економічного університету в особі Чернівецького торговельно-економічного інституту на користь ОСОБА_3 судові витрати - судовий збір в сумі 352,40 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач в судове засідання не з'явилась. Разом з тим, 13 березня 2019 року на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача в яких позивач заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи положення частини 3 статті 194 КАС України, де вказано, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 10.09.2018 року позивач звернулась до відповідача із запитам про надання інформації, зі змісту якого встановлено (мовою оригіналу):

Відповідно до статті 34 Конституції України та Закону України "Про доступ до публічної інформації" прошу надати:

Штатний розпис кафедри менеджменту і туризму Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ на 2018-2019 навчальний рік.

Документи (заяви, договори (контракти), накази про прийняття на роботу), які слугували підставою для прийняття на роботу викладачів кафедри менеджменту і туризму Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ (штатних працівників та працівників, які працюють за сумісництвом зовнішнім та внутрішнім) на 2018-2019 навчальний рік.

Навчальне навантаження викладачів кафедри менеджменту і туризму Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ на 2018-2019 навчальний рік.

Відповідь на запит на інформацію прошу надіслати за адресою: 58029 м. Чернівці, вул. Суворова, 2 "Б", корп.2, кв. 1. (а.с.26)

24.09.2018 року відповідачем надано відповідь позивачу (лист від 24.09.2018 року № 641/01-02), зі змісту якого встановлено (мовою оригіналу):

Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету - надає інформацію щодо навчального навантаження викладачів кафедри менеджменту і туризму на 2018-2019 навчальний рік станом на 27.08.2018 р. на Ваше прохання.

Штатні розписи кафедр в інституті не передбачені, а штатний розпис інституту на період звернення ще не затверджено вищестоящою - організацією.

Документи, що є підставою прийняття на роботу конкретних працівників, містять конфіденційну інформацію і не можуть бути надані без їх згоди стороннім особам. (а.с.28)

Судом першої інстанції був досліджений додаток до листа "Попередній розподіл ставок між викладачами кафедри менеджменту і туризму на 2018-2019 навчальний рік станом на 27.08.2018 року". (а.с.29)

03.10.2018 року позивач звернувся до відповідача (запит про надання інформації) відповідно до статті 34 Конституції України та Закону України "Про доступ до публічної інформації", з проханням надати:

1. Розрахункові листи ОСОБА_3 за січень - грудень 2017 та січень-червень, вересень 2018 р. із повним розрахунком нарахувань та відрахувань за їх видами по місяцям.

2. Розподіл ставок між викладачами кафедри менеджменту і туризму ЧТЕІ КНТЕУ із зазначенням прізвищ викладачів за 2017-2018 навчальний рік.

3. Діючий розподіл ставок між викладачами кафедри менеджменту і туризму ЧТЕІ КНТЕУ із зазначенням прізвищ викладачів на 2018-2019 навчальний рік.(а.с.30)

Згідно інформації з офіційного вебсайту Укрпошта, відповідачем отримано запит 10.10.2018 року. (а.с.31)

12.10.2018 року позивач звернулася до відповідача (запит про надання інформації) відповідно до статті 34 Конституції України та Закону України "Про доступ до публічної інформації", з проханням надати:

Копії документів, подані ОСОБА_4 на конкурс на заміщення посад науково-педагогічних працівників, що відбувся у Чернівецькому торговельно-економічному інституті Київського національного торговельного-економічного університету 29 серпня 2018 р., а саме:

1.Повний список опублікованих праць.

2.Перспективний Індивідуальний план роботи.

3.Анкету-резюме кандидата щодо обрання за конкурсом на посаду.

4.Звіт про виконання зобов'язань попереднього контракту (індивідуального плану).

5.Протокол відповідності посаді наявного вченого звання та наукового ступеню кандидата на посаду, на яку приймається науково-педагогічний працівник (ОСОБА_4). (а.с.32)

Згідно інформації з офіційного вебсайту Укрпошта, відповідачем отримано запит 19.10.2018 року. (а.с.33)

16.10.2018 року позивач звернулась до відповідача (запит про надання інформації) відповідно до статті 34 Конституції України та Закону України "Про доступ до публічної інформації", з проханням надати: протокол засідання конкурсної комісії Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ від 27.08.2018 р. (у повному обсязі). (а.с.34)

Згідно інформації з офіційного вебсайту Укрпошта, відповідачем отримано запит 22.10.2018 року. (а.с.35)

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки серії АБ № 335664 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Чернівецькій торговельно - економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету за організаційно-правовою формою за КОПФН - філія (інший відокремлений підрозділ). (а.с.45)

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з часткової доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Спірні відносини регулюються Законом України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI від 13.01.2011 року (далі - Закон - №2939), який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Так, згідно статті 1 Закону №2939 визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 12 Закону №2939 встановлено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до пункту 3 частити 1 статті 13 Закону № 2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

Згідно приписів статті 14 Закону №2939 визначено обов'язок розпорядників інформації надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Отже, доступ до інформації забезпечується двома шляхами: шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації і надання інформації за запитами на інформацію.

Таким чином, нормами чинного законодавства прямо передбачено право витребування належним чином засвідчених копій документів - носіїв публічної інформації та зобов'язання відповідача як розпорядника інформації надавати публічну інформацію за такими запитами.

Положеннями статті 19 Закону №2939 передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити:1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації, обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Частиною 3 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачається, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що в першому випадку (запит від 10.09.2018 року) відповідач не надав запитуваної інформації, пославшись окрім іншого і на те, що штатні розписи на період звернення ще не затверджені. Однак, вказаний аргумент в розумінні Закону №2939 є своєрідною відмовою, оскільки відповідач володіючи наявною інформацією її не надав, в той час коли запитом не витребовувались інформація виключно затверджена вищестоящою організацією.

Суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими доводи суду першої інстанції, що відповідачем не доведено належними доказами надання та надіслання відповіді на запити позивача від 03.10.2018 року, 12.10.2018 року, 16.10.2018 року. За таких обставин, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у ненаданні позивачу відповіді на його запити, а тому вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати відповідь на вказані запити відповідно до норм Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Окрім іншого позивач просила визнати бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит позивача про інформацію від 10.09.2018 року. З приводу зазначеного колегія суддів вказує наступне.

Судом встановлено, що 10.09.2018 року позивач звернувся до відповідача із запитам про надання інформації, в якому окрім іншого просив надати: документи (заяви, договори (контракти), накази про прийняття на роботу), які слугували підставою для прийняття на роботу викладачів кафедри менеджменту і туризму Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ (штатних працівників та працівників, які працюють за сумісництвом зовнішнім та внутрішнім) на 2018-2019 навчальний рік.

24.09.2018 року відповідачем надано відповідь позивачу на інформаційний запит від 10.09.2018 року (лист від 24.09.2018 року № 641/01-02), зі змісту якого видно, що відповідачем повідомлено про те, що документи, які є підставою прийняття на роботу конкретних працівників, містять конфіденційну інформацію і не можуть бути надані без їх згоди стороннім особам.

Згідно зі статтею 3 Закону №2939 право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Частина 1 статті 6 Закону №2939 поділяє публічну інформацію з обмеженим доступом на конфіденційну інформацію, таємну інформацію та службову інформацію.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №2939 конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Частина 1 статті 8 даного закону дає визначення терміну таємна інформація, а саме - таємна інформація це інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

У свою чергу до службової інформації згідно зі статтею 9 Закону №2939 може належати така інформація, 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Суд вважає за необхідне зазначити те, що частиною 2 статті 10 цього Закону визначено, що обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Згідно з частиною 3 статті 10-1 Закону №2939 публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: 1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України "Про захист персональних даних"; фізичні особи (суб'єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних"; надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом; обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.

До такого ж висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні № 2-рп/2012 від 20.01.2012 року (справа № 1-9/2012), відповідно до якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, зазначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Наведене свідчить, що персональні данні про особу є конфіденційною інформацією та на них розповсюджується відповідний правовий режим.

Судом першої інстанції під час судового засідання були досліджені інформаційні запити позивача з яких вбачається, що останній звертався до відповідача за отриманням документів, які, в тому числі можуть містити персональні дані фізичних осіб - викладачів (працівників) кафедри менеджменту і туризму Чернівецького торговельно - економічного інституту КНТЕУ.

Судова колегія зазначає, що відповідно до абз. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про захист персональних даних" передбачений механізм знеособлення персональних даних.

Якщо запитуваний документ містить персональні дані, що мають бути захищені, ці данні необхідно знеособити шляхом, визначеним законом - вилучити відомості, які дають можливість прямо чи опосередковано ідентифікувати особу. Знеособлення персональних даних у відповідності до положень зазначеної статті закону охоплюється терміном "обробка персональних даних" та є обов'язком відповідних суб'єктів цього закону.

Враховуючи вищевикладене, відповідач, будучи розпорядником інформації, зобов'язаний надати таку інформацію з дотриманням норм Закону України "Про захист персональних даних".

Як вбачається із встановлених обставин справи, позивач звертаючись з інформаційними запитами, навела значний перелік питань і документів, які бажала отримати від розпорядника інформації. Зазначений перелік вимог позивач також відобразила і в змісті позовних вимог. Однак, із встановлених обставин справи неможливо дійти категоричного висновку про те, чи є відповідач по кожному із перелічених в запиті питань - розпорядником інформації. Відтак, вимоги позивача в частині конкретного питання, які викладені в запитах на інформацію (щодо зобов'язання надати чітку інформацію), щодо кожного із переліку питань, задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги є передчасними.

Відтак, відповідачем в порушення вимог законодавства протиправно не надано відповіді на інформаційні запити позивача.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 березня 2019 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Совгира Д. І.