Рішення

від 13.03.2019 по справі 922/3292/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3292/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест", м. Харків про виселення із займаних приміщень та стягнення 124448,20 грн. за участю представників :

позивача: ОСОБА_2, адвокат;

відповідача: ОСОБА_3, адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евро Инвест", в якій просить суд:

1) виселити відповідача з частини майданчика першого поверху зони відпочинку з фонтанним комплексом (інв. № 085057, літ. А-1), загальною площею 114,2 кв. м., за адресою: 61052, м. Харків, пл. Привокзальна, 1-А, що перебуває на балансі структурного підрозділу "Господарська служба" регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця";

2) стягнути з відповідача неустойку у сумі 124448,20 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3292/18. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "26" грудня 2018 р. о(об) 12:00.

14.01.2019 позивачем подана до суду заява (вх.№894), в якій повідомляє про те, що станом на 14.01.2019 відповідачем спірне нерухоме майно не повернуто та знаходиться в його користуванні, що вбачається із доданих до заяви копій фотознімків цього майна.

Також 14.01.2019 позивач надав до суду клопотання про об'єднання позовів (вх.№844).

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 14.01.2019 у клопотанні позивача про об'єднання позовів (вх.№844) було відмовлено,за ініціативою суду у відповідності до ч.3 ст.177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№843 від 14.01.2019) та відкладено підготовче засідання на 13.02.2019.

21.01.2019 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позов за вх. № 1610, який долучений судом до матеріалів справи.

30.01.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №2709), в якій останній заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву.

В підготовчому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 04.02.2019 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 05.03.2019.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 05.03.2019 на підставі п.2 ч.2 ст.202 ГПК України розгляд справи було відкладено на 13.03.2019.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 13.03.2019 позовні вимоги підтримав та позов просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.03.2019 проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити, з підстав викладених у відзиві на позов , що був наданий відповідачем під час розгляду справи.

Заслухавши вступне слово позивача та заперечення відповідача, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, судом встановлено наступне.

31.03.2014 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕВРО ИНВЕСТ (далі - Орендар або Відповідач) був укладений договір № 5715-Н про оренду нерухомого майна (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Відповідачем прийнято у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частина майданчика першого поверху зони відпочинку з фонтанним комплексом (інв. №085057, літ. А-1) загальною площею 114,2 кв.м, за адресою: м.Харків, пл.Привокзальна, 1-а, що перебуває на балансі відокремленого підрозділу "Господарська служба" державного підприємства "Південна залізниця".

З 01.12.2015 року розпочата господарська діяльність ПАТ Укрзалізниця , яке відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування та Статуту ПАТ Укрзалізниця , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 Питання публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі - Статут) утворено на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, що реорганізовані шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця , Статуту ПАТ "Укрзалізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735.

ПАТ Укрзалізниця є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до статті 283 ГКУ, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 ГКУ, реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди.

Таким чином, з 01.12.2015 року Орендодавцем за Договором стало Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Південна залізниця про що 22.02.2016 між з Відповідачем було укладено додатковий договір № П/НА-16251НЮ до договору оренди нерухомого майна від 31.03.2014 №5715-Н.

Пунктом 1 додаткового договору визначено, що Орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 31.03.2014 №5715-Н є ПАТ "Укрзалізниця".

Пунктом 7 Додаткового договору сторони обумовили, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та застосовується до відносин, що виникли між сторонами з 01 грудня 2015 року.

Між позивачем та відповідачем, як сторонами додаткового договору укладено додаткові договори: від 30.03.2016р., від 07.07.2016р., від 25.08.2016р., від 11.11.2016р., від 17.11.2016р., від 13.04.2017р., від 19.06.2017р., від 30.11.2017р., від 02.01.2018 (арк. справи №55-58, 60-62, 64-65), в яких сторонами погоджувалося продовження строку додаткового договору , кінцевим строком дії договору сторони визначили по 31.03.2018р.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦКУ У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до статті 291 ГКУ, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.10.6 договору його чинність припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 10.10 договору оренди, майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передачі. Обов'язок щодо складанню акту покладений на орендодавця.

У зв'язку із закінченням терміну дії договору 01.04.2018 позивачем на адресу відповідача було направлено листи №ЦЦЮ-13/183 від 10.04.2018, №Н-31/74 від 17.05.2018, №Н-31/86 від 30.05.2018, №ЦЦЮ-13/420 від 17.07.2018, №НКМ-16/487 від 17.07.2018, в яких останнього було повідомлення про небажання продовжувати строк дії договору №5715-Н та необхідність повернення майна орендодавцю.

Позивач зазначає, що на виконання вимог п. 10.10 договору, ним був складений акт приймання-передачі нерухомого майна з оренди, який у двох примірниках був надісланий відповідачу цінним листом від 17.05.2018р. №Н-31/74 та вручений відповідачу в той же день під особистий підпис.

Також, позивач зазначає, що звертався до відповідача листом від 02.11.2018 №НА-05-12/87-05 про негайне звільнення орендованого майна та сплати неустойки у 7-ми денний термін з моменту отримання листа.

В свою чергу відповідач, у порушення умов договору, ч. 1 ст. 785 ЦКУ не повернув до теперішнього часу позивачу орендоване майно, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про виселення відповідача з займаної частини майданчика першого поверху зони відпочинку з фонтанним комплексом (інв. № 085057, літ. А-1), загальною площею 114,2 кв. м., за адресою: 61052, м. Харків, пл. Привокзальна, 1-А. А також, про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 124448,20 грн., що нарахована та заявлена позивачем до стягнення згідно ч.2 ст. 785 ЦК України.

Відповідач із позовом не погоджується, посилаючись на ст.764 ЦК України, ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вважає, що позивач безпідставно ухиляється від пролонгації договору оренди, оскільки після неодноразового звернення до позивача з пропозицією укласти договір оренди йому було відмовлено у даних зверненнях без будь-яких на то причин та пояснень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору оренди, згідно якого в силу положень ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідач отримав майно в оренду, про що свідчать акти приймання передачі частини майданчика першого поверху зони відпочинку з фонтанним комплексом (інв. № 085057, літ. А-1), загальною площею 114,2 кв. м., за адресою: 61052, м. Харків, пл. Привокзальна, 1-А.

Суд не погоджується із запереченнями відповідача щодо неправомірного ухилення позивача від укладання нового договору оренди, оскільки вони є помилковими та спростовується наступним.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За аналізом статей 284 ГК України та 764 ЦК України, для продовження строку договору оренди має значення виключно відсутність заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору оренди та відсутність заяви сторін договору про припинення його дії.

Відповідачем у відзиві на позов та у судовому засіданні не спростовувався факт отримання від позивача листа від від 17.05.2018р. №Н-31/74 та 02.11.2018 №НА-05-12/87-05 із попередженням відповідача про не продовження терміну дії договору оренди, повернення орендованого майна та підписання акту приймання - передачі цього майна. Отже відповідач, як орендодавець за договором оренди та додатковим договором був повідомлений про заперечення позивача у справі, як орендодавця проти продовження строку дії договору оренди, при цьому, законом не вимагається від орендодавця повідомляти орендаря про підстави, причини та мотиви не продовження строку дії договору оренди.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Оскільки строк дії Договору закінчився 01.04.2018., відповідач зобов'язаний був повернути позивачу об'єкт оренди шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі, однак вказаного не здійснив.

Згідно ст. 291 ЦК України, підставою для припинення договору оренди є, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ч.3 ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Як свідчать матеріали справи та вищевстановлено судом між власником спірного майна (позивачем) та орендарем (відповідачем) вказаного майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у відповідача не на підставі укладеного з власником договору.

Суд, зазначає, що відповідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР, передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи вищенаведене та те, що судом встановлено неправомірне зайняття відповідачем займаної площі, майданчика першого поверху зони відпочинку з фонтанним комплексом (інв. № 085057, літ. А-1), загальною площею 114,2 кв. м., за адресою: 61052, м. Харків, пл. Привокзальна, 1-А, що була в користуванні відповідача за договором оренди, а в подальшому за додатковим договором, строк дії якого закінчився, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача звільнити вищевказане приміщення, оскільки воно займається ним без достатніх правових підстав.

Також позивачем заявлено до стягнення неустойку, що нарахована позивачем згідно ч.2 ст. 785 ЦК України у розмірі 124 448,20 грн. за період з травня 2018р. по вересень 2018 року.

Згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З огляду на викладене, враховуючи прострочення відповідача щодо повернення орендованого майна після спливу строку дії договору оренди, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення з відповідача 124 448,20 грн. неустойку за користування відповідачем приміщенням за за період з травня 2018р. по вересень 2018 року.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем доказів, які б спростовували такі висновки суду не надано, докази своєчасного повернення орендованого майна або докази відсутності обов'язку вчинення таких дій в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не спростовані відповідачем, і є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір покладається на відповідача в розмірі 3628,73 грн. та підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю ЕВРО ИНВЕСТ (61052, м.Харків, майдан Привокзальний, 1-А, код ЄДРПОУ 37379307) з частини майданчика першого поверху зони відпочинку з фонтанним комплексом, (інв. №085057, літ.А-1), загальною площею 114,2 кв.м, за адресою: 61052, м. Харків, пл. Привокзальна, 1-а, що перебуває на балансі структурного підрозділу Господарська служба регіональної філії Південна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВРО ИНВЕСТ (61052, м.Харків, майдан Привокзальний, 1-А, код ЄДРПОУ 37379307) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії Південна залізниця Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця (61052, м.Харків, вул. Євгена Котляра, буд.7,код ЄДРПОУ 40081216) - 124448 грн.20 коп. неустойки та 3628 грн. 73 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання його повного тексту.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Позивач: Публічне акціонерне товариство Українська залізниця (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії Південна залізниця Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця (61052, м.Харків, вул. Євгена Котляра, буд.7,код ЄДРПОУ 40081216).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ЕВРО ИНВЕСТ (61052, м.Харків, майдан Привокзальний, 1-А, код ЄДРПОУ 37379307).

Повне рішення складено 18.03.2019 р.

Суддя ОСОБА_1