Постанова

від 18.03.2019 по справі 804/7982/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2019 року

Київ

справа №804/7982/13-а

адміністративне провадження №К/9901/3577/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року (суддя - Власенко Д.О.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року (головуючий суддя - Божко Л.А., судді - Лукманова О.М., Прокопчук Т.С.)

у справі № 804/7982/13а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ММК БУД

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю ММК БУД (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, правонаступником якої є Лівобережна об'єднана державна податкова інспекціюя м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 грудня 2012 року № 0105342301 та № 0105352301.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що висновки ДПІ, викладені в акті перевірки від 18 грудня 2012 року, про нереальність та безтоварність господарських операцій між Товариством та його контрагентом є помилковими, відтак у відповідача не було пістав вважати, що позивачем неправильно визначено його податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість та приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року, позов Товариства задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2012 року № 0105342301 та № 0105352301.

Не погодившись із судовими рішеннями, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2014 року відрито касаційне провадження.

11 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України), передано до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за наслідками проведеної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року ДПІ складено акт від 18 грудня 2012 року № 6260/22-4/34410574.

У зазначеному акті перевірки викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог:

- п. 4.1.6 ст. 4, абз. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 3 615 961,67 грн.;

- пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , ст. 185, п. 201.1 ст. 201, п. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1 420 711,21 грн.

На цій підставі 29 грудня 2012 року відповідачем прийнято податкові повідомленні-рішення:

- № 0102352301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 1 420 711,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 355 177,80 грн.;

- № 0102342301 щодо збільшення суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 3 614 965 грн., за штрафними санкціями у сумі 385 089,225 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач мотивував тим, що укладений між Товариством та ТОВ Укрпромбуд - інжиніринг господарський договір реально не виконувався, не призвів до змін у майновому стані позивача, відтак не давав підстав для формування податкової звітності з урахуванням цих операцій.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового кодексу України, Законами України Про податок на додану вартість , Про оподаткування прибутку підприємств , Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування податком на прибуток, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтею 7 Закону України Про податок на додану вартість , статтею 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та статтями 14, 44, 138, 139, 198, 200, 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДПІ щодо порушення Товариством вимог податкового законодавства спростовано під час розгляду справи.

Так, залученими до матеріалів справи доказами належним чином підтверджено реальність виконання укладеного між Товариством та ТОВ Укрпромбуд - інжиніринг договорів субпідряду від 03 грудня 2010 року та 01 листопада 2010 року на виконання будівельних робіт.

При цьому судами дано належні оцінку посиланням контролюючого органу на вирок Самарського районного суду від 13 вересня 2009 року у справі № 1-298/2009 та враховано, що в межах вказаної кримінальної справи питання господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ Укрпромбуд - інжиніринг не досліджувалися.

Натомість у порушення приписів частини другої статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.

Судами попередніх інстанцій дано належну оцінку всім доводам та запереченням сторін та зроблено правильний висновок щодо відсутності належних та допустимих доказів, які підтверджують правильність висновків, викладених в акті перевірки від 18 грудня 2012 року про нереальність та фіктивність укладених між позивачем та його контрагентом договорів.

Доводи ДПІ фактично зводяться до того, що у контролюючих органів виникли зауваження до діяльності керівника ТОВ Укрпромбуд - інжиніринг у сфері надання фінансових послуг. При цьому відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки, щодо того, що фактичне виконання укладених господарських договорів не відбулось, а самі висновки з цього приводу ґрунтуються на припущеннях не підтверджених належними та допустимими доказами.

Таким чином, касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки належним чином проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова