Постанова

від 15.03.2019 по справі 820/1602/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2019 року

м. Київ

справа № 820/1602/18

провадження № К/9901/59335/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 820/1602/18

за позовом ОСОБА_2 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (суддя Біленський О. О.) від 11 квітня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Русанової В. Б., Курило Л. В., Присяжнюк О. В.) від 16 липня 2018 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова № 252а від 21 грудня 2017 року про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII);

- зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років, зарахувати ОСОБА_2 стаж роботи в період з 03 серпня 1981 року по 17 червня 2003 року в ДП ДАК Ліки України Харківська аптечна база (до перейменування - Харківська республіканська аптечна база), з 18 червня 2003 року по 28 жовтня 2004 року в ПФ Мегаполіс , з 01 грудня 2004 року по 19 січня 2007 року в ТОВ ФК ФармКонтракт , з 02 квітня 2007 року по 30 червня 2008 року в ПП Фармацевтична компанія Фармконтракт , з 01 липня 2008 року по 31 березня 2017 року в ДАК Ліки Україна до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років;

- стягнути на користь ОСОБА_2 з Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень) на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 704,84 грн.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що він має право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. е ст. 55 Закону № 1788-XII, і вважає рішення відповідача про відмову у призначенні такої пенсії протиправним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про безпідставність висновків пенсійного органу щодо не зарахування до його стажу за вислугу років зазначених вище періодів роботи, з огляду на те, що робота на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптечній базі не можуть бути зараховані до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років.

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2018 року, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 15 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2018 року, і прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

5. Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

6. 11 вересня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на касаційну скаргу, в якому останнє просило відмовити ОСОБА_2 у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, відповідно до записів у його трудовій книжці, працював:

- з 03 серпня 1981 року по 27 жовтня 1981 року на посаді фармацевта у відділі № 5 Харківської республіканської аптечної бази ГАПУ (записи № 1-2) - 2 місяці 25 днів;

- з 11 січня 1984 року по 20 вересня 1993 року на посаді заступника завідуючого відділу приймання Харківської республіканської аптечної бази ГАПУ (запис № 4) - 9 років 8 місяців 10 днів;

- з 21 вересня 1993 року по 31 липня 1998 року на посаді завідуючого приймального відділу Харківської республіканської аптечної бази ГАПУ, яка була перейменована у ДП ДАК Ліки України Харківська аптечна база (записи № 5-6) - 4 роки 10 місяців 12 днів;

- з 01 серпня 1998 року по 31 січня 1999 року на посаді провізора-інтерна ДП ДАК Ліки України Харківська аптечна база (запис № 7) - 6 місяців;

- з 01 лютого 1999 року по 17 червня 2003 року на посаді завідуючого відділу приймання та відпуску медикаментів ДП ДАК Ліки України Харківська аптечна база (записи № 8-9) - 4 роки 4 місяці 17 днів;

- з 18 червня 2003 року по 28 жовтня 2004 року на посаді провізора ПФ Мегаполіс (записи № 10-11) - 1 рік 4 місяці 11 днів;

- з 01 грудня 2004 року по 19 січня 2007 року на посаді провізора ТОВ ФК ФармКонтракт (записи № 12-13) - 2 роки 1 місяць 19 днів;

- з 02 квітня 2007 року по 14 травня 2008 року на посаді завідуючого аптечним складом-провізора ПП Фармацевтична компанія ФармКонтракт (запис № 14) - 1 рік 1 місяць 13 днів;

- з 15 травня 2008 року по 30 червня 2008 року на посаді провізора ПП Фармацевтична компанія ФармКонтракт (записи № 15-16) - 0 років 1 місяць 16 днів;

- з 01 липня 2008 року по 20 березня 2012 року на посаді завідувача бази - завідувача відділу маркетингу та убезпечення потреб в ліках Харківської аптечної бази ДАК Ліки України (запис № 18) - 3 роки 8 місяців 20 днів;

- з 21 березня 2012 року по 15 жовтня 2015 року на посаді завідувача бази - завідувача відділу маркетингу та забезпечення потреб в ліках Харківської аптечної бази № 2 ДАК Ліки України (запис № 19) - 3 роки 6 місяців 25 днів;

- з 16 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року на посаді начальника відділу маркетингу та забезпечення потреб в ліках Харківської аптечної бази № 2 ДАК Ліки України (запис № 20) - 11 місяців 15 днів;

- з 01 жовтня 2016 року по 30 листопада 2016 року на посаді начальника відділу по роботі з покупцями та постачальниками Харківської аптечної бази № 2 ДАК Ліки України (запис № 21) - 2 місяці;

- з 01 грудня 2016 року по 31 березня 2017 року на посаді начальника відділу по роботі з покупцями та постачальниками (з дислокацією в м. Харків) Департаменту закупівель та продаж Ліки України (записи № 22-23) - 4 місяці.

9. 15 грудня 2017 року ОСОБА_2, маючи загальний страховий стаж 38 років 6 місяців 17 днів, звернувся до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. е ст. 55 Закону № 1788-XII.

10. Рішенням Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 21 грудня 2017 року № 252а ОСОБА_2 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Вказане рішення обґрунтовано неможливістю зарахування до спеціального стажу період роботи позивача на аптечній базі ЧФ Мегаполіс , ООО ФК Фармконтракт , ДАК Ліки України , оскільки дані установи не є закладами охорони здоров'я, передбаченими Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909), а тому періоди роботи позивача на посадах провізорів та фармацевтів, лаборантів в аптечній базі не можуть бути зараховані до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років.

11. Вважаючи рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом..

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про правомірність рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова № 252а від 21 грудня 2017 року про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до п. е ст. 55 Закону № 1788-XII.

13. Такий висновок судів попередніх інстанцій обґрунтовано тим, що до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, зокрема, робота на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, які офіційно набули статусу закладу охорони здоров'я на підставі акредитації.

14. Водночас, як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в матеріалах справи відсутні докази, що ЧФ Мегаполис , ТОВ ФК Фармконтракт , ДАК Ліки України та аптечна база (склад) мають офіційний статус закладу охорони здоров'я.

15. У зв'язку з наведеним, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що робота позивача в цих закладах не може бути зарахована до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі п. е ст. 55 Закону № 1788-XII.

16. Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що наявність у ЧФ Мегаполис , ТОВ ФК Фармконтракт , ДАК Ліки України та аптечна база (склад) ліцензій на оптову та роздрібну торгівлю лікарськими засобами свідчить виключно про наявності у суб'єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню та не впливає на сутність спірних правовідносин

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що наявність у суб'єкта господарювання, незалежно від форми власності або відомчої належності, ліцензії на провадження діяльності з роздрібної або оптової торгівлі лікарськими засобами засвідчує приналежність останнього до закладу охорони здоров'я - аптеки, аптечного закладу (бази) тощо, робота в якому на фармацевтичній або провізорській посаді зараховується до спеціального трудового стажу та, відповідно, надає право на пенсію за вислугу років.

18. Водночас, скаржник зазначає, що всі без виключення заклади, в яких працював позивач, мали ліцензії на здійснення роздрібно та/або оптової торгівлі лікарськими засобами, що підтверджується матеріалам справи.

19. Відтак, скаржник зазначає, що незалежно від того, проходили суб'єкти господарювання акредитацію, чи ні, позивач має законні очікування отримати гарантоване чинним законодавством право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, оскільки протягом 33 років 2 місяців і 2 днів він працював на посадах, робота на яких, після визначеного періоду, може привести до втрати його професійного досвіду або заподіяти йому соціальну шкоду (тобто, надає право на пенсію за вислугу років).

20. Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не звернули увагу на те, що відповідач при прийнятті свого рішення керувався виключно формальним підходом до визначення приналежності підприємств до закладів охорони здоров'я. Тобто, останній вважав, що назва підприємства, в якому працював позивач, для зарахування періодів його роботи до спеціального трудового стажу, має дублювати назву, яка міститься в Переліку № 909.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, виходячи з доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

22. За змістом ст. 2 Закону № 1788-XII одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років.

Ці пенсії встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (ст. 51 Закону № 1788-ХІІ).

23. Частиною 2 ст. 7 Закону № 1788-ХІІ визначено, що пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на них. Їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.

24. У п. е ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення за призначенням пенсії) визначено право на пенсію за вислугу років, зокрема, працівників охорони здоров'я при наявності спеціального стажу роботи: від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

25. Відтак, для набуття особою, яка працювала у сфері охорони здоров'я, права на пенсію за вислугу років необхідною є наявність сукупності умов, а саме: факту роботи на відповідних посадах та у закладах, віднесених до закладів охорони здоров'я, та залишення роботи, яка дає право на таку пенсію.

26. За позицією відповідача, підставами для відмови пенсійним органом у призначенні позивачу пенсії за вислугу років за ст. Закону № 1788-ХІІ стало те, що заклади в яких працював позивач у спірні періоди не передбачені Переліком № 909.

27. Водночас, суди попередніх інстанцій досліджували та приймали рішення у справі, виходячи тільки із з'ясування факту наявності акредитації у ЧФ Мегаполис , ТОВ ФК Фармконтракт , ДАК Ліки України та аптечна база (склад), де працював позивач, тобто чи мали вони статус закладу охорони здоров'я.

28. У відповідності до ст. 3 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (далі - Закон № 2801-XII), заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

29. Частиною 5 ст. 16 Закону № 2801-XII (зі змінами, внесеними законами України від 09 квітня 2015 року № 326-VІІІ, від 19 жовтня 2017 року № 2168-VIII) установлено добровільне проходження закладами охорони здоров'я акредитації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Також передбачено, що не підлягають обов'язковій акредитації аптечні заклади. Акредитація аптечних закладів може здійснюватися на добровільних засадах.

30. Установлений ч. 1 ст. 19 Закону України Про лікарські засоби від 04 квітня 1996 року № 123/96-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядок торгівлі лікарськими засобами, як і наведене в ст. 3 Закону № 2108-XII визначення поняття заклад охорони здоров'я , також пов'язує здійснення оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами на території України підприємствами, установами, організаціями та ФОП виключно з отриманням ліцензії,яка має видаватися в порядку, встановленому законодавством, а не з отриманням ще й акредитаційного сертифіката.

31. Водночас, у ч. 2 ст. 19 вказаного Закону підставою для видачі зазначеної ліцензії визначалося наявність матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу, відповідність яких установленим вимогам та заявленим у поданих заявником документах для одержання ліцензії характеристикам підлягає обов'язковій перевірці перед видачею ліцензії у межах строків, передбачених для видачі ліцензії, за місцем провадження діяльності органом ліцензування або його територіальними підрозділами у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Проходження першої акредитації закладу охорони здоров'я (офіційного визнання наявності у нього для якісного, своєчасного, певного рівня медичного обслуговування населення, дотримання ним стандартів у сфері охорони здоров'я, відповідності медичних (фармацевтичних) працівників єдиним кваліфікаційним вимогам) Порядком акредитації, чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачалося лише через два роки від початку провадження діяльності у цій сфері.

32. Отже, системний аналіз наведених норм, свідчить про те, що особи, які працювали на провізорських посадах в аптечних закладах, за умови здійснення такої діяльності на основі ліцензій на провадження роздрібної торгівлі лікарськими засобами, незалежно від отримання цим аптечним закладом акредитаційних сертифікатів, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років згідно з п. е ст. 55 Закону № 1788-ХІІ.

33. Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 492/446/15-а та Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі № 355/632/17.

34. Разом з цим, другою обов'язковою складовою права на пільгову пенсію є наявність стажу саме на посаді, яка дає право на отримання такої пенсії.

35. У розділі 2 Охорона здоров'я Переліку № 909 визначено, що робота на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів дає право на пенсію за вислугу років.

36. Водночас, суди не з'ясовували питання того, чи належить займані позивачем посади у ЧФ Мегаполис , ТОВ ФК Фармконтракт , ДАК Ліки України та аптечна база (склад) до визначених розділом 2 Переліку № 909 посад провізорів, фармацевтів, лаборантів.

37. Слід зауважити, що з огляду на те, що робота на таких посадах відноситься до роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від найменування такої посади, з'ясуванню підлягає питання щодо безпосереднього здійснення на займаних посадах фармацевтичної чи провізорської діяльності.

38. Крім того, суди залишили поза увагою необхідності з'ясування питання того, чи залишив позивач роботу на посаді, що дає право на пенсію за вислугу років, що є обов'язковою умовою призначення пільгової пенсії у відповідності до положень ст. 7 Закону № 1788-ХІІ.

39. Наведе свідчить про те, що судами попередніх інстанцій не встановлено усі фактичні обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

40. За змістом ч. 1 та 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. Відповідно до ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

42. Разом з тим, неповне з'ясування обставин у справі, недослідження всіх наявних в справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки є ознакою порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та недотримання в процесі винесення рішення норм процесуального права, що є підставою для його скасування та направлення справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

43. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування та постановити рішення відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

44. Оскільки Суд повертає справу для нового розгляду до суду першої інстанції, то відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2018 року скасувати та направити справу № 820/1602/18 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає .

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб