Постанова

від 11.03.2019 по справі 640/260/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року

м. Харків

справа № 640/260/17

провадження № 22-ц/818/400/19

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Котелевець А.В., Піддубного Р.М.

за участю секретаря судового засідання - Сватенко Н.В.,

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Восьма Харківська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Шаульська Н.І. про визнання заповіту недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2017 року, ухвалене у складі судді Сенаторова В.М.,

установив:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Шаульською Н.І. (надалі ПН ХМНО Шаульська Н.І.).

В обґрунтування посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер його батько ОСОБА_4, який проживав за адресою: АДРЕСА_1. 16 грудня 2016 року ОСОБА_1 отримав лист-повідомлення від Восьмої Харківської державної нотаріальної контори (надалі ХДНК) про те, що батько склав нотаріально посвідчений заповіт, яким на випадок своєї смерті все майно залишав ОСОБА_2.

На момент складення заповіту ОСОБА_4 виповнилось 76 років. В останні роки батько не точно орієнтувався в часі, постійно зловживав спиртними напоями, неадекватно поводився. У зв'язку із викладеним ОСОБА_4 періодично лікувався в Харківській міській клінічній лікарні №28 (поліклініка), а в період з 23.09.2015 року по 13.10.2015 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Харківській обласній клінічній психіатричній лікарні №3.

Зазначене, на думку позивача, свідчило про неможливість спадкодавцем усвідомлювати значення своїх дій при складанні заповіту, що тягне за собою його недійсність.

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, у якій просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що померлий ОСОБА_4 був її чоловіком. У встановлений законодавством шестимісячний строк ОСОБА_2 звернулася до 8 ХДНК із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, але постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.02.2017 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом. Відмова мотивована відсутністю у заявника правовстановлюючих документів спадкодавця на спадкове майно і наявністю у провадженні суду цивільної справи про визнання вказаного вище заповіту недійсним. Правовстанов-люючі документи на будинок знаходяться у ОСОБА_1, який свідомо не надає їх нотаріусу.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2017 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку № АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Рішення суду мотивовано тим, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 706 від 03 жовтня 2017 року ОСОБА_4 у період часу, що відповідає складанню та підписанню заповіту від 04 лютого 2016 року, виявляв хронічний стійкий психічний розлад: синдром залежності внаслідок вживання алкоголю. При цьому ОСОБА_4 був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Позивач та його представник в суді не надали належних та допустимих доказів на спростування вказаного висновку, тому у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено внаслідок його обґрунтованості.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним складений ОСОБА_4 заповіт від 04 лютого 2016 року.

В обґрунтування посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. А саме, доведеність неможливості спадкодавця усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними внаслідок синдрому залежності через вживання алкоголю показаннями свідків. Зазначене судом ураховано не було.

Ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області Бровченко І.О. від 19 червня 2018 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 липня 2018 року (т.1 а.с. 183).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року частково задоволено клопотання ОСОБА_6, який діяв в інтересах ОСОБА_1 про витребування доказів.

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим законом.

Відповідно до пункту 8 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147-VIII), що набув чинності 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах Апеляційний суд Харківської області ліквідовано та утворено Харківський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Харківську область, з місцезнаходженням у місті Харкові.

23 жовтня 2018 року вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано до Харківського апеляційного суду та згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду визначено колегію суддів Харківського апеляційного суду із головуючим суддею (суддею-доповідачем) Тичковою О.Ю. (т.2 а.с. 1).

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судовим розглядом та вбачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер батько позивача - ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (т.1 а.с. 7).

04 лютого 2016 року ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, все те, що йому належатиме на день смерті та на що він за законом матиме право, він заповів ОСОБА_2 (т.1 а.с. 6).

Згідно копії свідоцтва про шлюб покійний та ОСОБА_2 з 05.03.2016 перебували у зареєстрованому шлюбі (т.1 а.с. 60).

Звертаючись до суду з позовом про визнання вказаного заповіту недійсним на підставі статті 203, статей 225, 1257 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), позивач ОСОБА_1 посилався на те, що на момент складання заповіту ОСОБА_4 волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, оскільки на той час батько позивача внаслідок зловживання спиртними напоями перебував в такому стані, коли не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними.

Відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним відповідно до частини першої статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 105 ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 229 ЦПК України. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06 липня 2017 року в указаній справі призначено посмертну (заочну) судово-психіатричну експертизу у відношенні ОСОБА_4 ( т.1 а.с.103). На вирішення експерта поставлені питання: 1. Які індивідуально-психологічні особливості має громадянин ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 року)? 2. Чи страждав громадянин ОСОБА_4 (померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 року), на будь-який психологічний розлад, якщо так - то чи носив він хронічний чи стійкий характер? 3. Яка для громадянина ОСОБА_4 особистістна значимість обставин, за яких був складений заповіт від 04.02.2016 року? 4. У якому емоційному стані знаходився ОСОБА_4 під час звершення дій з укладення заповіту від 04.02.2016 року? 5. Чи здатний був ОСОБА_4 з урахуванням визначених обставин, повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та реалізовувати його своїми діями під час укладання заповіту від 04.02.2016 року? 6. Чи здатний був громадянин ОСОБА_4 з урахуванням визначених обставин, усвідомлювати фактичних зміст власних дій та їх наслідки, та в якій мірі під час укладання заповіту від 04.02.2016 року? 7. Чи здатний був громадянин ОСОБА_4 повною мірою прогнозувати наслідки власних дій під час укладання заповіту від 04.02.2016 року? .

Згідно висновку судово - психіатричного експерта № 706 від 03 жовтня 2017 року у період часу, що відноситься до складання та підписання заповіту від 04.02.2016 року, ОСОБА_4 виявляв ознаки стійкого хронічного психічного розладу у формі залежності від алкоголю, який не позбавляв його можливості адекватно прогнозувати та оцінювати наслідки своїх дій, довільно регулювати їх та свої міркування, тобто ОСОБА_4 за своїм психічним станом міг адекватно виражати своє волевиявлення (т.1 а.с. 129-132) (надалі Висновок) .

При проведенні експертизи експерти користувалися наявними у матеріалах дійсної цивільної справи копіями документів та наданою медичною документацією: медичною картою стаціонарного хворого № 6270 із ХОКПБ № 3 на ім'я ОСОБА_4 та медичною картою амбулаторного хворого № 07631 без зазначення назви медичної установи на ім'я ОСОБА_4

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року було повторно витребувано з Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3 та Харківської міської клінічної лікарні № 28 наявну медичну документацію стосовно ОСОБА_4 (т.2 а.с. 32-33), оскільки на виконання ухвали Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року (т.1 а.с. 264-267) зазначена документація не надійшла. Згідно відповідей головного лікаря Комунального некомерційного підприємства Міська лікарня № 28 медична документація стосовно ОСОБА_4 була передана до Київського районного суду м. Харкова згідно ухвали суду від 06 липня 2017 року у цивільній справі № 640/260/17 та у лікарні відсутня (т.2 а.с. 6, 59). Встановити місцезнаходження зазначеної медичної документації у Київському районному суді м. Харкова не виявилося можливим (т.2 а.с. 94 - 95).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року ОСОБА_7, який діяв в інтересах ОСОБА_1, було відмовлено у призначенні повторної посмертної (заочної) судово-психіатричної експертизи, оскільки заявником не було наведено обставин, які б свідчили про невідповідність Висновку експертизи іншим матеріалам справи (т.2 а.с. 101-102).

Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (стаття 1234 ЦК України).

Як вбачається зі змісту оспорюваного заповіту, він записаний приватним нотаріусом Шаульскою Н.І. зі слів ОСОБА_4 На заповіті ОСОБА_4 особисто написав: цей заповіт прочитаний мною вголос особисто, власноручно підписаний і підписав його.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судова колегія не погоджується з доводами апелянта щодо необґрунтованого відхилення судом показань свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 щодо постійного перебування ОСОБА_4 в стані стійкого психічного розладу.

Відповідно до змісту ст.ст. 103, 105 ЦПК якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання, в тому числі для визначення наявності стану, в якому громадянин не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.) на момент укладення угоди, суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення угоди особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

З рішення суду вбачається, що після допиту свідків, суд призначив у справі посмертну (заочну) судово-психіатричну експертизу. При проведенні експертизи експертом були враховані показання зазначених свідків та зроблений висновок про можливість ОСОБА_4 на час складання заповіту адекватно виражати своє волевиявлення.

З огляду на викладене вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог ОСОБА_1, оскільки підставою для визнання правочину недійсним на підставі статей 225, 1257 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, що спростовано Висновком судово-психіатричної експертизи від 03.10.2017.

Тому рішення суду в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_1 ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_2 також є законним та обґрунтованим, оскільки остання позбавлена можливості оформити спадщину в нотаріальній конторі, що підтверджується даними постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1014/02-31 від 28.02. 2017 (т.1 а.с. 42).

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Таким чином, відповідно до статті 392 ЦК України з вимогами про визнання права власності на спадкове майно спадкоємець може звернутися до особи, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

У разі, коли спір виникає у зв'язку з неможливістю документального оформлення права на спадщину, за відсутності спору про безпосереднє право на неї, спадкоємець може оскаржити відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій у судовому порядку.

Порядок оформлення права на спадщину встановлений главою 89 ЦК України, Законом України Про нотаріат , підзаконними нормативними актами, та являє собою визначену законодавством сукупність функцій, притаманну юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику в справах про спадкування роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, якщо відсутність умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Відповідно до ч.9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року (т.1 а.с. 257-260) була частково задоволено клопотання ОСОБА_6, заявлене в інтересах ОСОБА_1, та вжито у цивільній справі № 640/260/17 заходи забезпечення позову: заборонено відчуження Ѕ частини житлового будинку літ. А1 з надвірними будівлями та спорудами, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1559570763101; номер об'єкта в РПВН: 13776954.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін рішення суду, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено, вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову у цивільній справі № 640/260/17 підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 158, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2017 року залишити без змін.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року.

Відновити виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2017 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст постанови складений 18 березня 2019 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді А.В. Котелевець

Р.М. Піддубний