Постанова

від 06.03.2019 по справі 2-1681/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1128/19 Справа № 2-1681/11 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О.С. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року 06 березня 2019 року

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Свистунової О.В.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2018 року

по справі за заявою Публічного акціонерного товариства Кристалбанк , заінтересовані особи Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , ОСОБА_1 та Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про заміну сторони виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2018 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява Публічного акціонерного товариства Кристалбанк , заінтересовані особи Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , ОСОБА_1 та Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2018 року заяву Публічного акціонерного товариства Кристалбанк , заінтересовані особи Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , ОСОБА_1 та Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про заміну сторони виконавчого провадження - задоволено.

Замінено стягувача у виконавчому листі № 2-1681/11, 2/422/1281/2012 публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль його правонаступником - публічним акціонерним товариством Кристалбанк (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 39544699).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2018 року у справі №2-1681/11 та відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

У відзиві Публічне акціонерне товариство Кристалбанк на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2018 року просить ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки вважає що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та справедливим.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 жовтня 2012 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська було постановлено рішення по цивільній справі № 2-1681/11, 2/422/1281/2012 за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 91).

13 грудня 2012 року було видано виконавчий лист № 2/422/1281 (а.с. 92, 117) та Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження №49462875.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевим Є.П. від 25 травня 2016 року виконавчий лист було повернуто стягувачу без виконання з правом повторного його пред'явлення до виконання.

24 травня 2017 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ Кристалбанк було укладено договір факторингу, згідно умов якого право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1, перейшло до ПАТ Кристалбанк (а.с. 106, 113).

Задовольняючи заяву ПАТ Кристалбанк , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що відповідно до договору відступлення ПАТ Кристалбанк набуло прав кредитора до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у відповідності до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Водночас доказів виконання ОСОБА_1 в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором №К-Д 014-40/907/1 від 09.06.2008 року апелянт не надав та матеріали справи не містять доказів виконання проведеного належним чином.

Доводи ОСОБА_1 щодо припинення його зобов'язань за кредитним договором № К-Д 014/02-40/907/1 від 09.06.2008 року у зв'язку з банкрутством фізичної особи підприємця ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки кредитний договір № К-Д 014/02-40/907/1 від 09.06.2008 року було укладено між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення Проніна проти України № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

О.В.Свистунова