Постанова

від 23.01.2019 по справі 569/11407/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 січня 2019 року

місто Київ

справа № 569/11407/14-ц

провадження № 61-2572св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С.О., Кузнєцов В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В. ,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідачі: фізична особа-підприємець ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю Експрес-С ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 29 лютого 2016 року у складі колегії суддів: Оніпко О. В., Собіни І. М., Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ:

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.), Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес-С (далі - ТОВ Експрес-С ) про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що у 1979 році вона створила літературний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 (українською мовою). У 1980 році літературно-художній образ ІНФОРМАЦІЯ_1 було вперше оприлюднено в анімаційному фільмі з назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 (російською мовою), ІНФОРМАЦІЯ_1 (українською мовою), а в 1989 році - твір ІНФОРМАЦІЯ_2 українською та російською мовами. Автором сценарію анімаційних фільмів ІНФОРМАЦІЯ_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначено ОСОБА_2 Авторське право на кінофільм належало підприємству, яке здійснило зйомку, а авторові сценарію, художнику-постановникові та авторам інших творів, які увійшли складовою частиною у фільм, належало авторське право кожному на свій твір. Авторські (майнові) права на фільм належать кіностудії Укранімафільм (правонаступник кіностудії Київнаукфільм ), а позивачу належать авторське немайнове право та виключні майнові права на літературний твір та його оригінальну назву: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач, користуючись своїм правом на реєстрацію авторського права, зареєструвала свої авторські права у Державному департаменті інтелектуальної власності і отримала свідоцтво від 11 травня 2004 року № НОМЕР_1 про державну реєстрацію авторського права на літературний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 . Назва літературного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі російською мовою ІНФОРМАЦІЯ_1 , створеного нею, є оригінальною, може використовуватись самостійно, а тому розглядається як твір та охороняється відповідно до статті 9 Закону України Про авторське право і суміжні права . Самостійними об'єктами, які підлягають правовій охороні авторським правом, є оригінальна назва літературного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 та ім'я головного персонажа. Літературний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 та його індивідуальна фантазійна назва є відомими творами в Україні. Зазначений факт є загальновідомим, що неодноразово визнавалося судами та не потребує додаткового доказування. Позивачу стало відомо, що 18 листопада 2014 року ФОП ОСОБА_3, здійснював оптову торгівлю печивом здобним пісочно-відсадним ІНФОРМАЦІЯ_1 , виробником якого є ТОВ Експрес-С . Згаданий товар під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 вироблений та розповсюджується відповідачами без її дозволу. Відповідач ФОП ОСОБА_3 як посередник між виробником та кінцевим споживачем товару допустив порушення майнового права на використання твору шляхом його публічного показу та розповсюдження (продажу). Позивач з урахуванням збільшених позовних вимог просила стягнути з ФОП ОСОБА_3 компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 27 560, 00 грн та з ТОВ Експрес-С компенсацію за порушення виключних майнових прав у розмірі 201 188, 00 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача

ТОВ Експрес-С не визнало пред'явлений позов, вважало його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2015 року позов задоволено: стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію за порушення виключних майнових прав у розмірі 27 560, 00 грн; стягнуто з ТОВ Експрес-С на користь ОСОБА_2 компенсацію за порушення виключних майнових прав у розмірі 201 188, 00 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позивач не надавала дозволу відповідачам на відтворення імені головного персонажа ІНФОРМАЦІЯ_1 , оригінальної назви літературного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 та на реалізацію товару з такою назвою, і зазначені висновки суду відповідають матеріалам справи та наданим доказам. Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з ТОВ Експрес-С на користь позивача компенсацію у розмірі 201 188, 00 грн (146 мінімальних розмірів заробітних плат), місцевий суд послався на вимоги статті 22 ЦК України та статтю 52 Закону України Про авторське право і суміжні права (в редакції Закону України від 16 жовтня 2012 року № 5460-VI, далі - Закон), а також на висновок експертизи. Згідно з пунктом другим висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03 квітня 2015 року № 1056/1057/1221 об'єктів інтелектуальної власності у цивільній справі № 569/11407/14-ц упущена вигода, яку б правовласник літературного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 отримала, якби її право не було порушено в результаті незаконного використання (відтворення, пропонування для продажу та продаж) позначення назви літературного твору й імені персонажа ІНФОРМАЦІЯ_1 (як оригінальної літературної назви та знака для товарів та послуг) на коробках печива під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 , складає 570 345, 00 грн.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 29 лютого 2016 року апеляційну скаргу ТОВ Експрес-С задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2015 року у частині стягнення з ТОВ Експрес-С на користь ОСОБА_2 компенсації у розмірі 201 188, 00 грн та в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 та ТОВ Експрес-С судових витрат у сумі 5 743, 00 грн скасовано. Позов ОСОБА_2 до ТОВ Експрес-С про стягнення компенсації за порушення авторських прав у розмірі 201 188, 00 грн (146 розмірів мінімальних заробітних плат) задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Експрес-С на користь ОСОБА_2 компенсацію за порушення авторських прав у сумі 20 розмірів мінімальних заробітних плат, що складає 27 560, 00 грн, та судові витрати у сумі 736, 85 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 736, 85 грн, в іншій частині рішення залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, не погодився з наведеними місцевим судом висновками та ухваленим ним рішенням в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації у розмірі 201 188, 00 грн, керуючись тим, що вимоги про стягнення компенсації за порушення авторських прав та порядок їх вирішення є відмінними від вимог про відшкодування збитків та майнової шкоди, завданої внаслідок порушення таких прав. Проте місцевим судом не взято до уваги зазначені норми матеріального права та обставини справи. Визначаючи розмір компенсації, суд апеляційної інстанції врахував бухгалтерську довідку від 08 вересня 2014 року № 380, за якою фактичний прибуток від реалізації продукції становив 567, 14 грн. На спростування цих обставин представниками позивача належних та допустимих доказів суду не надано. Враховуючи характер заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, характер порушення відповідачем ТОВ Експрес-С майнових прав позивача та наміри останнього (відтворення та використання ним назви ІНФОРМАЦІЯ_1 на упаковці виготовленої ним продукції без дозволу автора), тривалість та обсяг правопорушення (продаж товару протягом півтора року); усунення відповідачем правопорушення після звернення позивача до суду з цим позовом, розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, заявлених ОСОБА_2 до ТОВ Експрес-С .

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд невірно визначив період порушення прав ОСОБА_2, який складає приблизно 4 роки, а не 1, 5 року, як зазначено судом. Також заявник зазначила, що суд необґрунтовано взяв до уваги лише бухгалтерську довідку відповідача та її відомості щодо фактичного прибутку, в той час, як згідно із законодавством має бути врахований розмір доходу, а не прибутку, який за цією ж довідкою складає 78 684, 86 грн. При цьому, визначаючи розмір компенсації, суд апеляційної інстанції мав врахувати розмір завданої шкоди, а також те, що розмір компенсації у такому випадку не може бути меншим за розмір завданої шкоди.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ТОВ Експрес-С подало до суду відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 05 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у січні 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у 1979 році позивач створила літературний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У 1980 році літературно-художній образ ІНФОРМАЦІЯ_1 вперше оприлюднено в анімаційному фільмі з назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в 1989 році - твір ІНФОРМАЦІЯ_2 українською та російською мовами.

Автором сценарію анімаційних фільмів ІНФОРМАЦІЯ_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначено ОСОБА_2

Авторське право на кінофільм належало підприємству, яке здійснило зйомку, а авторові сценарію, художнику-постановникові та авторам інших творів, які увійшли складовою частиною у фільм, належало авторське право кожному на свій твір.

Авторські (майнові) права на фільм належать кіностудії Укранімафільм (правонаступник кіностудії Київнаукфільм ), а позивачу належать авторське немайнове право та виключні майнові права на літературний твір та його оригінальну назву ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію авторських прав № НОМЕР_1 від 11 травня 2004 року позивач зареєстрована як автор літературного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Для визначення оригінальності назви твору, що потребує спеціальних знань з питань авторського права за експертною спеціальністю 13.11.1 Дослідження, пов'язані з літературними, художніми творами та інші , ухвалою суду першої інстанції від 24 лютого 2015 року у справі призначена експертиза об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (том 2, а.с.137-138).

Згідно з висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03 квітня 2015 року № 1056/1057/1221 об'єктів інтелектуальної власності, проведеної відповідно до вимог закону, позначення ІНФОРМАЦІЯ_1 на коробках печива під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 виробництва ТОВ Експрес-С є відтворенням частини літературного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 (назва твору та ім'я однойменного з нею головного героя, які можуть використовуватися самостійно), авторське право на яку охороняється з дати створення (1979 рік) та зареєстроване за позивачем (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1).

Фіскальним чеком від 18 листопада 2013 року № 1943 року, видатковою накладною від 18 листопада 2013 року № 1990 та оригінальною упаковкою підтверджується факт придбання у ФОП ОСОБА_3 на оптовому складі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 товару - один ящик печива здобного пісочно-відсадного ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виробником зазначеного товару згідно з маркуванням зазначено TOB Експрес-С , юридична адреса: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 30.

Верховний Суд в оцінці обставин справи та визначенні розміру справедливої компенсації за порушення майнових авторських прав не може погодитись із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Згідно зі статтею 1 Закону України Про авторське право і суміжні права контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - це примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема, з країн, в яких ці товари, фонограми і відеограми ніколи не охоронялись або перестали охоронятися.

Статтями 435, 437 ЦК України та статтею 11 Закону України Про авторське право і суміжні права визначено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору, а авторське право виникає з моменту створення твору.

Згідно із статтею 9 Закону України Про авторське право і суміжні права частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

За змістом статей 440, 441 ЦК України, статті 15 Закону України Про авторське право і суміжні права до майнових прав автора належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, а саме дозволяти або забороняти, зокрема, розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом, а також подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором.

Відповідно до статті 50 Закону України Про авторське право і суміжні права порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14, 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39-41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Національним стандартом № 4 Оцінка майнових прав інтелектуальної власності , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1185, визначено, що контрафактна продукція - це продукція або примірник, які випускаються, відтворюються, публікуються, розповсюджуються, реалізуються тощо з порушенням майнових прав інтелектуальної власності.

Суди, встановивши на підставі доказів, яким надано належну правову оцінку, ті обставини, що TOB Експрес-С здійснило виробництво печива з відтворенням частини літературного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійшли правильного висновку про те, що відповідач порушив авторське право ОСОБА_2 на оригінальну назву літературного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується, у тому числі, й висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03 квітня 2015 року № 1056/1057/1221 об'єктів інтелектуальної власності, що проведена на підставі ухвали суду, а тому відповідно до положень статей 58, 59 ЦПК України 2004 року є належним і допустимим доказом у цій справі дійшли вірного висновку про порушення прав позивача.

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно врахував відомості бухгалтерської довідки відповідача щодо фактичного прибутку в той час, як згідно із законодавством має бути врахований розмір доходу, Верховний Суд зазначає таке.

За змістом частини другої статті 52 Закону України Про авторське право і суміжні права суд має право постановити рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом г цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до пункту 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04червня 2010 року № 5 Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: 1) факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; 2) об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав ; 3) тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); 4) розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; 5) кількість осіб, право яких порушено; 6) наміри відповідача; 7) можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

При цьому необхідно враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК України, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні. Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат, які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Відповідно до Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). У свою чергу, прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

З огляду на наведені положення законодавства Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції під час обрахування розміру компенсації безпідставно взяв до уваги розмір прибутку, а не доходу, унаслідок чого зменшив суму компенсації з 146 розмірів мінімальних заробітних плат до 20.

Верховний Суд також погоджується з доводами касаційної скарги про те, що під час визначення суми компенсації суд зобов'язаний враховувати також й об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір завданої шкоди, завданої протиправними діями сторони відповідача.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини першої статті 212 ЦПК України 2004 року, згідно із якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано навів посилання на висновок судової експертизи, яким встановлено розмір збитків унаслідок порушення прав ОСОБА_2 та який складає 570 345, 00 грн.

Доводи суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції безпідставно послався на висновки судової експертизи в частині визначення розміру збитків внаслідок того, що позивачем не заявлялось позовних вимог про стягнення з відповідачів суми збитків, є необґрунтованими, оскільки, як зазначено, під час визначення суми компенсації суд в обов'язковому порядку має взяти до уваги об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір завданої шкоди.

У спірних правовідносинах розмір шкоди встановлений висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03 квітня 2015 року № 1056/1057/1221 і суд першої інстанції правомірно й підставно урахував зазначений висновок для визначення розміру справедливої компенсації. Натомість суд апеляційної інстанції, обраховуючи розмір компенсації, не врахував наведеного висновку у частині визначення розміру завданих позивачу збитків, що має істотне значення для вирішення вимоги про стягнення компенсації, не навівши мотивів відхилення цих доводів та відповідних доказів.

Оцінюючи доводи касаційної скарги та наданого відзиву, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції під час визначення розміру компенсації урахував норми Закону України Про авторське право і суміжні права , роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 04червня 2010 року № 5 Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав , надавши належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їхній сукупності, натомість суд апеляційної інстанції не врахував наведених положень законодавства, фактично пославшись на єдиний критерій визначення розміру компенсації (розмір отриманого відповідачем прибутку), у зв'язку із чим скасував судове рішення, яке відповідає закону.

У наведеному висновку Верховний Суд також керується тим, що Закон України Про авторське право і суміжні права встановлює межі визначення розміру компенсації - від 10 до 50 000 розмірів мінімальних заробітних плат. Суд апеляційної інстанції, зменшивши розмір компенсації до 20 розмірів мінімальних заробітних плат, з урахуванням встановленого діапазону фактично стягнув компенсацію у найменшому її розмірі. При цьому для задоволення вимоги про виплату компенсації у найменшому її розмірі (10 мінімальних заробітних плат) достатньо лише встановлення факту вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права.

Отже, враховуючи, що у цьому випадку, окрім встановлення самого факту порушення прав ОСОБА_2, були встановлені й інші обставини, зокрема істотний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права, що прямо впливає на розмір компенсації, тривалість та обсяг такого порушення, визначення компенсації у її найменшому розмірі не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до частини першої статті 309 ЦПК України 2004 року, чинної на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Верховний Суд, оцінюючи оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції на предмет його відповідності вимогам частини першої статті 309 ЦПК України 2004 року, констатує, що апеляційним судом під час ухвалення у цій справі оскаржуваного судового рішення не наведено та не обґрунтовано наявність достатніх підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення іншого за змістом рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Розподіл судових витрат

Згідно з підпунктами в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про задоволення касаційної скарги, то судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги підлягають стягненню із ТОВ Експрес-С на користь ОСОБА_2 у сумі 2 744,98 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 29 лютого 2016 року скасувати.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2015 року залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес-С на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 2 744,98 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

С. О. Погрібний

О. В. Ступак